| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
4. Випадки виселення наймача і членів його сім'ї |
||
|
За загальним правилом громадянинові і його родині при їх виселення з приміщення, займаного за договором соціального найму, має бути надано інше благоустроєне жиле приміщення. Поняття упорядкованого приміщення розкривається в ст. 96 ЖК УРСР, згідно з якою таке приміщення повинно знаходитись у межах даного населеного пункту і при цьому, по-перше, бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам незалежно від того, чи відповідало приміщення, з ко- торого виселяється громадянин, зазначеним требованіям1, по-друге, що надається благоустроєне приміщення за розміром повинно бути не менше того, яке займав виселятися, а якщо він займав окрему квартиру або кілька кімнат, йому відповідно повинна бути надана окрема квартира або житлове приміщення, що складається з того ж числа кімнат. Якщо наймач мав зайву житлову площу, жиле приміщення надається йому в розмірі не менше встановленої норми на одну людину (в Російській Федерації -12 кв. М). Враховується і право на додаткову площу, якщо наймач або член сім'ї, що має таке право, фактично користувався додатковою площею. Нерідко виселятися має явно недостатню житлову площу. Треба визнати, що в подібних випадках йому і його родині має бути надано приміщення не за принципом "не менше раніше займаного", а з дотриманням діє в даному регіоні норми надання при поліпшенні житлових умов. Такий висновок можна обгрунтувати тим, що ч. 1 ст. 96 ЖК УРСР з питання про вимоги, що пред'являються до наданого при виселенні приміщенню, відсилає до ст. 40 ЖК УРСР, в якій (ч. 2) ці вимоги і сформульовані стосовно до поліпшення житлових умов. При виселенні з наданням упорядкованого приміщення діють і деякі інші сприятливі для громадян правила, передбачені для випадків надання житлового приміщення при поліпшенні житлових умов. Так, в силу ч. 1 ст. 41 ЖК УРСР, до якої відсилає ч. 1 ст. 96 ЖК УРСР, при виселенні з наданням благоустроєного жилого приміщення не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі старшими за дев'ять років, крім подружжя. Поряд з цим необхідно дотримуватися і правило ч. 2 ст. 41 ЖК УРСР, згідно з якою житлове приміщення надається з урахуванням здоров'я громадян та інших заслуговують уваги обставин. Виселення з житлових приміщень, займаних за договором соціального найму, з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення допускається в наступних випадках: а) якщо будинок, в якому знаходиться жиле приміщення, підлягає знесенню. Розірвання договору найму і виселення наймача і членів його сім'ї можливо по даній підставі лише за наявності прийнятого компетентними органами рішення про знесення будинку (п. 1 ст. 91, ст. 93 ЖК УРСР), 1 См п 16 постанови Пленуму Верховного Суду РРФСР від 26 грудня 1984 р 1. якщо будинок (житлове приміщення) загрожує обвалом, причому аварійний стан будинку (загроза обвалу) має бути зафіксовано у висновку міжвідомчої комісії, утвореної органом місцевого самоврядування, в) якщо будинок (жиле приміщення) підлягає переобладнанню в нежитловий, т е. відбувається зміна цільового призначення будинку (жилого приміщення), що допускається у виняткових випадках за рішенням органів виконавчої влади республік, країв, областей, Москви і Санкт-Петербурга (п 3 ст. 91, ч 1 ст. 92 ЖК УРСР); 1. у разі звільнення з дійсної військової служби у відставку або в запас офіцерів, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та прирівняних до них осіб, а також осіб, які втратили зв'язок із Збройними Силами, якщо вони займали житлові приміщення у військових містечках (ст. 94 ЖК РРФСР). Виконання наймодавцем капітального ремонту нерідко пов'язане з необхідністю звільнення житлового приміщення наймачем. Закон передбачає декілька варіантів вирішення цього питання, причому деякі з них пов'язані з розірванням договору найму і виселенням наймача. ЖК УРСР (ч. 5 ст. 82 і ст. 83) виділяє наступні випадки: - по-перше, наймодавець, якщо ремонт не може бути проведений без виселення наймача, зобов'язаний надати наймачеві та членам його сім'ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення (як правило, в будинку маневреного фонду) У цьому випадку договір найму на ремонтується приміщення не розривається, але наймач повинен вносити плату за проживання лише за те приміщення, яке надано йому на час ремонту. У разі відмови наймача від переселення в інше приміщення наймодавець має право вимагати переселення його в судовому порядку; - по-третє, якщо житлове приміщення, займане наймачем і членами його сім'ї, в результаті капітального ремонту не може бути збережене або істотно збільшиться і у наймача утворяться надлишки жилої площі, наймодавець має право вимагати виселення такого наймача та членів його сім'ї з наданням іншого благоустроєного жилого приміщення. Збільшення житлового приміщення визнається істотним, якщо його розміри перевищать норму житлової площі, а також додаткової площі (при наявності на неї права), в результаті чого утворюються її надлишки; - по-четверте, якщо в результаті капітального ремонту жиле приміщення істотно зменшиться, наймач має право вимагати або повернення йому відремонтованого житла (хоча б і зменшеного), або надання йому іншого благоустроєного жилого приміщення до початку капітального ремонту. У деяких випадках, передбачених законом, при виселенні громадян їм надається інше житлове приміщення, яке повинне знаходитися в межах даного населеного пункту. "Інша житлове приміщення" відрізняється тим, що воно не обов'язково має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту; достатньо, щоб воно відповідало "встановленим санітарним і технічним вимогам" (ст. 97 ЖК УРСР) . Отже, при виселенні з наданням іншого житлового приміщення громадянин не має права вимагати, щоб йому було надано жиле приміщення не менше займаного, а також щоб йому була надана окрема квартира або стільки кімнат, скільки він займав, не діє правило про неприпустимість заселення однієї кімнати особами різної статі старшими за дев'ять років, крім подружжя; не діють і інші положення, передбачені для випадків виселення з наданням благоустроєного жилого приміщення. Виселення з наданням іншого жилого приміщення передбачено для випадків, коли у громадянина мається неповне, залежне право на житлову площу або він скоїв якісь неправомірні дії з метою отримання даного житлового приміщення. Неповне, залежне право на житлову площу мають громадяни, які проживають у житлових приміщеннях спеціального призначення (службові житлові приміщення, гуртожитки). У разі втрати трудових відносин або припинення навчання такі громадяни за загальним правилом підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення. Але закон передбачає виключення, коли окремим категоріям громадян все ж надається інше житлове приміщення, це: - інваліди війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, 1. учасники Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; - сім'ї військовослужбовців, - пенсіонери по старості та ін (ст 108, АЛЕ ЖК УРСР) З наданням іншого жилого приміщення виселяється також громадянин, який скоїв неправомірні дії з метою отримання ордера на приміщення, в якому він проживає. Одна- ко громадянину, який раніше користувався жилим приміщенням у будинку державного або муніципального житлового фонду, має бути надано після визнання ордера недійсним житлове приміщення, яке він займав, або інше жиле приміщення (ст. 100 ЖК РРФСР). Виселення без надання іншого житлового приміщення - це винятковий порядок виселення, застосування якого допускається лише в кількох випадках, передбачених законом (ст. 98-100, 107 ЖК УРСР). Сутність його полягає в тому, що громадянину ставиться вимога звільнити займане ним жиле приміщення, а при невиконанні цієї вимоги він видворяється з нього в примусовому порядку, як правило, за рішенням суду. Після виселення громадянин сам підшукує собі інше приміщення для проживання - укладає договір комерційного найму, купує квартиру, поселяється у родичів і т. д. Підстави, за якими допускається виселення без надання іншого житлового приміщення, можна розділити на дві групи. Для першого характерно грубе порушення наймачем або членами його сім'ї умов договору, правових норм і норм моралі, що й спричиняє застосування до нього санкції у вигляді виселення. Друга група відрізняється тим, що виселення не пов'язане з протиправною поведінкою наймача і тому воно не є мірою відповідальності (санкцією), хоча і створює для нього і його сім'ї серйозні проблеми, викликані необхідністю знайти інше приміщення для проживання. - систематично руйнують чи псують жиле приміщення або місця загального користування; 1. використовують житлове приміщення не за призначенням, т. е не для проживання (наприклад, під склад, притон і т. п.); - систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання в одній квартирі чи в одному будинку (наприклад, постійно влаштовують п'яні дебоші, наносять сусідам і членам сім'ї образи, побої і т п.). Без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені також особи, позбавлені батьківських прав, якщо їх спільне проживання з дітьми, стосовно яких вони позбавлені батьківських прав, визнано неможливим. Застосування такої жорстокої санкції за перелічені дії можливо, якщо доведено, що вони були систематичними, тобто повторювалися неодноразово, а також винними, тобто здійснюючи- лись навмисно або з грубої необережності. Крім того, має бути встановлено, що до порушників договору, правових і моральних норм приймалися заходи попередження і громадського впливу, які виявилися безрезультатними. Як випливає зі ст. 98 ЖК УРСР, виселенню з зазначених підстав підлягають тільки винні особи. Отже, житлове правовідносини для невинних членів сім'ї не припиняється. Більше того, нерідко позов про виселення одного з членів сім'ї або самого наймача за неможливістю спільного проживання пред'являють інші члени тієї ж сім'ї. Для вирішення житлових конфліктів, що виникають у зв'язку з порушенням правил співжиття, часто застосовується примусовий обмін (абз. 2 ст. 98 ЖК РРФСР). Без надання житлової площі, причому в адміністративному порядку, виселяються особи, які самоправно зайняли жиле (або нежитлове) приміщення. Самоуправним визнається таке заняття житлового приміщення, коли у осіб не було ніяких підстав для цього або вони діяли всупереч забороні про вселення. За відсутності зазначених ознак адміністративне виселення застосовуватися не може. Наприклад, якщо приміщення зайнято без ордера, але за наявності письмового дозволу директора підприємства, в наявності незаконне вселення, але його не можна визнати самоуправним, і тому питання про виселення має вирішуватися судом. Згідно ст. 100 ЖК УРСР виселенню без надання іншого житлового приміщення підлягають особи, які вчинили неправомірні дії при отриманні ордера, внаслідок чого цей ордер визнано недійсним. Однак, як уже зазначалося, виселення без надання іншого житлового приміщення не застосовується, якщо ці особи користувалися жилим приміщенням у будинку державного або муніципального фонду. Виселення без надання іншого житлового приміщення з підстав, не пов'язаних з правопорушенням, має місце у двох випадках. По-перше, без надання іншого житлового приміщення виселяються громадяни, що проживають в гуртожитку, наданому їм у зв'язку з роботою чи навчанням. Це відноситься до прекратившим роботу сезонним, тимчасовим працівникам і особам, які працювали за строковим трудовим договором, а також до учням і студентам навчальних закладів, що вибув з них (ст. 110 ЖК УРСР). По-друге, виселенню без надання іншого житлового приміщення підлягають робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, якщо вони проживали в службовому житловому приміщенні, а також гражда- ні, які займали службове жиле приміщення в будинку колгоспу і були виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням (ст. 107 ЖК УРСР). Застосування такого порядку виселення обумовлено тут тим, що службові приміщення та гуртожитки мають спеціальне призначення і право проживання в них нерозривно пов'язане з трудовими відносинами чи навчанням. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "4. Випадки виселення наймача і членів його сім'ї" |
||
|
||