§ 3 СПОСОБИ ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВ ПРО НАКЛАДЕННЯ РІЗНИХ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ

Залежно від характеру заходів адміністративного впливу спосіб виконання кожного з них різний. Законодавець керується при цьому принципами найбільшою доцільності та дієвості.

Виконання постанов про винесення попередження. Попередження - це самостійна міра адміністративного впливу, застосовується адміністративними комісіями та іншими уповноваженими на те органами і посадовими особами. Стягненням воно вважається, якщо зафіксовано у відповідному акте4.

Попередження має велике суспільно-виховне значення. Однак таку роль воно може виконати тільки в тому випадку, якщо застосовується не заочно, а в присутності порушника.

Для належної правової оцінки цієї міри важливо врахувати, що в багатьох випадках її застосування отягчает положення винного при вчиненні ним повторного, протягом року, адміні-

3 Див , наприклад: «Відомості Верховної Ради УРСР», 1961. № 36, ст. 418.

4 Див Єропкін М. І Управління у сфері охорони громадського порядку М, 1965, с. 123.

158

> 159>

ністративного проступку - він може бути притягнутий до підвищеного штрафу, а іноді до кримінальної відповідальності.

Форми попередження різні. Це можуть бути, наприклад, проколи в талонах до прав водія за порушення ним правил вуличного руху. Коли попередження фіксуються в будь-яких офіційних документах - постановах адміністративних комісій і т. д., вони виконують функції кари, покарання. Способом виконання цієї міри є сам факт оголошення постанови, яким вона застосована, виробництво проколу в талонах до водійських прав і т. д.

Виконання постанов про винесення громадського осуду. Громадський осуд є мірою впливу, яка адміністративними органами майже не пріменяется5. Вона передбачена лише в законодавстві Української, Узбецької і Казахської республік. При цьому порядок застосування та виконання її не визначений, тільки в законодавстві Казахської РСР говориться, що рішення про застосування громадського осуду має бути спрямоване громадським організаціям за місцем роботи або проживання порушника. Таким чином, цю міру слід розглядати виконаної в Казахській республіці лише після направлення рішення про її застосування за місцем роботи порушника, а в Української та Узбецької республіках - самим фактом проголошення відповідної постанови.

Виконання постанов про накладення штрафу. Штраф є мірою адміністративного впливу, що застосовується до правопорушника як у якості основної міри, так і в поєднанні з конфіскацією. Заміна штрафу в разі його несплати виправними роботами забороняється. За своїм характером штраф є грошовим стягненням, спрямованим проти майнових інтересів порушника.

Відповідно до чинного законодавства розмір штрафів, що накладаються на громадян, не може перевищувати

5 У РРФСР громадський осуд широко застосовується товариськими судами і комісіями у справах неповнолітніх, але не адміністративними органами Лише в одному нормативному акті -? в «Положенні про полювання та мисливське господарство РРФСР» міститься вказівка про застосування «громадського впливу». Однак, в чому полягає сутність цього заходу, який порядок її застосування і виконання, законом не визначено (СП РРФСР, 1960, № 34, ст 164).

159

> 160>

10 рублів, а на посадових осіб - 50 рублів. Лише у разі необхідності підвищення відповідальності за окремі особливо небезпечні проступки Законами СРСР і союзних республік, Указами Президій Верховних Рад СРСР і союзних республік може бути встановлено підвищений розмір штрафів: на громадян до 50 рублів, на посадових осіб до 100 рублів (ст. 10 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21 червня 1961 р.).

З метою посилення боротьби з особливо злісними проступками законодавець іноді визначає кратний розмір штрафу, і навіть вище тієї межі, що визначений Указом від 21 червня 1961 Так, Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 7 квітня 1960 р. «Про відповідальність за незаконне виготовлення і використання радіопередавальних пристроїв» встановлено, що за повторне виготовлення і використання радіопередавальних пристроїв без належного дозволу і після того, як до винного вже застосовувалися заходи адміністративного впливу (штраф в сумі 50 рублів), винні піддаються штрафу вже у трикратному розмірі, тобто в сумі 150 рублів. У двократному розмірі застосовуються штрафи до осіб, злісно порушують вимоги щодо боротьби з бур'янами рослинами. У законі кожен випадок застосування штрафу у кратному розмірі особливо обмовляється. Застосування штрафних санкцій у зазначених розмірах можливе лише після певної процедури розгляду справи про адміністративне порушення. На місці ж вчинення проступку штрафи стягуються в значно менших розмірах. За законодавством РРФСР такий розмір штрафу не повинен перевищувати одного рубля.

Найбільш поширеним способом виконання штрафу є його добровільна сплата порушником. Йому надається 15-денний термін (з дня вручення постанови про штраф) для сплати штрафу в установу державного банку. Якщо порушник сплатить штраф і представить про це квитанцію органу, яким штраф накладено, то постанова про штраф вважається виконаним. Якщо він відмовився від добровільної сплати штрафу та постанова про його накладення не оскаржував, то після закінчення 15-денного терміну штраф стягується у примусовому порядку. Якщо порушник працює, то постанова про штраф органом (посадовою особою), який наклав цей штраф, направляється за місцем роботи порушника для утримання суми штрафу з його заробітку. Безпосереднє утримання сум-

160

> 161>

ми штрафу в даному випадку проводиться бухгалтерією підприємства або установи, в якій порушник працює . Якщо порушник не працює, постанову про штраф надсилається для виконання до районного народного суду за місцем проживання оштрафованого. У народному суді постанову реєструється в журналі обліку виконавчих документів, а потім передається судовому виконавцю, який приводить його у виконання.

Відповідно до ст. 356 ЦПК РРФСР судовий виконавець, перш ніж приступити до виконання постанови, повинен направити оштрафованому пропозицію про добровільну сплату штрафу протягом п'яти днів. Одночасно з врученням пропозиції судовий виконавець може накласти арешт на майно оштрафованого. Якщо порушник відмовляється від добровільної сплати штрафу, то судовий виконавець проводить опис його майна з дотриманням правил, що містяться в додатку до Кримінального кодексу РРФСР. Описи піддаються речі оштрафованого тільки в тім кількості, яке необхідно для погашення суми штрафу. Описане майно у встановленому порядку підлягає реалізації, а виручена сума вноситься до відповідної установи Держбанку, про що судовий виконавець ставить до відома орган або посадова особа, що наклала штраф.

Якщо Оштрафованное особа вибуло в район іншого суду і його адреса відома судовому виконавцеві, то постанова про штраф має бути направлена до суду за новим місцем проживання порушника, про що судовий виконавець зобов'язаний сповістити відповідний орган або посадова особа , постанову про штраф яких виповнюється (ст. 351 ЦПК РРФСР).

Судовий виконавець повинен виробляти виконання постанов про штраф тільки відносно непрацюючих порушників 6. Якщо ж він встановить, що порушник приступив до роботи, то постанова повинна бути повернуто органу пли посадовій особі, якою вона винесена для його виконання в безспірному порядку. У свою чергу судовий виконавець зобов'язаний прийняти до свого провадження постанови про штраф щодо осіб, які працювали в момент

6 Винятком є випадки стягнення в судовому порядку суми штрафів, накладених на керівників підприємств та організацій за ухилення від участі в дорожніх роботах («Відомості Верховної Ради РРФСР», 1959, № 14, ст. 241; 1960, № 2, ст. 5).

11. І. А. Галаган 161

> 162>

вчинення порушення та накладення стягнення, а після, до моменту виконання штрафу, припинили роботу.

В даний час судові виконавці виконують постанови про штраф не тільки щодо непрацюючих взагалі і не одержують зарплату або іншого доходу, але і щодо непрацюючих пенсіонерів.

Якщо у оштрафованого особи є майно, на яке можна звернути стягнення в погашення штрафу, або за вказаною у постанові про штраф адресою порушник не проживає, судовий виконавець повинен скласти акт, який перевіряється і затверджується ухвалою суду. Цей акт потім разом з постановою про штраф повертається адміністративної комісії або іншому органу і посадовій особі. Постанови про штраф можуть бути відкликані адміністративною комісією або іншим органом і посадовою особою у разі, якщо рішення про штраф ними переглянуто і скасовано.

Контроль за діяльністю судового виконавця з виконання штрафів здійснюється народним суддею. У теж час такий контроль повинен бути і з боку інших ор-

7 Див гніту А. Виконання постанов органів державного управління про накладення штрафів - «Радянська юстиція» 1965, № 9, с. 17.

162

> 163>

ганов та посадових осіб, які наклали штрафи та постанови яких виконуються судовими виконавцями.

На практиці судові виконавці виконують також постанови про штрафи, що накладаються народними суддями за вчинення дрібного хуліганства і т. д. Для цієї мети суддею виписується виконавчий лист, який служить підставою для провадження по виконанню. У юридичній літературі висловлювалася думка про звільнення судових виконавців від стягнення штрафів і про покладання цього обов'язку на канцелярію судів, а також про те, що такі штрафи слід виконувати на підставі постанов, прийнятих судьямі8. З цим можна погодитися лише частково. Дійсно, немає необхідності для стягнення цих штрафів виписувати виконавчий лист. Достатньо лише постанови про накладення штрафу, яке і повинно служити підставою для його виконання. Однак не можна погодитися з тим, що функції їх виконання треба покласти на канцелярії судів.

Виконання зазначених постанов повинні здійснювати тільки судові виконавці. На них, більше того, треба покласти виконання ухвал судів, винесених за результатами розгляду скарг на постанови адміністративних органів. Зараз суди, розглянувши скаргу і винісши про це ухвалу, направляють його для виконання адміністративним органам, а ті в свою чергу направляють його за місцем роботи порушника. Було б простіше, якби судові виконавці в інтересах процесуальної економії, без усякої тяганини брали такого роду визначення під свій контроль і виконували їх.

 Виконання постанов про застосування виправних робіт. Виправні роботи яв-1яются мірою адміністративного впливу, що складається в 1рінудітельном трудовому вихованні осіб, без позбавлення сво-5оди. До видання загальносоюзного і республіканських Указів

 питань обмеження застосування штрафів, що накладаються в адміністративному порядку, виправні роботи в РРФСР встановлювалися тільки з "а порушення обов'язкових постанов місцевих Советов9, у Вірменській, Латвійської, Молдавської, Таджицькій, Естонської, Білоруської республіках ця міра зовсім не застосовувалася. В загальносоюзному і респуб-

 8 Див Шерстнєв І. Спростити виконання судових рішень - «Радянська юстиція», 1962, № 15-16. е. СУ РРФСР, 1931, № 17, ст. 186

 І * 163

 > 164>

 публіканських Указах, а також у виданих на їх основі інших нормативних актах виправні роботи в якості заходів адміністративного стягнення не названі, за винятком згадки про заборону заміни штрафу, у разі його несплати, виправними роботами. Відповідно до цього в законодавстві дана міра майже не передбачається.

 В даний час виправні роботи застосовуються лише за вчинення дрібного хуліганства та за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції або народного дружинника. У першому випадку виправні роботи можуть бути визначені на строк до двох місяців, у другому - до одного місяця. Сутність цієї заходи полягає в тому, що з винного утримується певна сума в дохід держави (до 20%), а якщо особа не працює, то вона відбуває цю міру в установах МВС СРСР, але в районі місця проживання порушника. У разі ухилення особи від відбування виправних робіт, застосованих за вчинення дрібного хуліганства, постановою народного судді невідбутий строк виправних робіт може бути замінено позбавленням волі з розрахунку один день позбавлення волі за три дні виправних робіт.

 До непрацездатних, інвалідам I і II груп, а також до вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей до восьмирічного віку, коли в сім'ї млості іншої особи, здатного доглядати за дитиною, виправні роботи не застосовуються.

 Виправні роботи застосовуються виключно народними суддями. Фактичне їх виконання здійснюється районними, міськими інспекціями виправних робіт, які, керуючись виправно-трудовим кодексом, контролюють трудове виховання порушника і утримання встановленої народним суддею грошової суми з його заробітку. Для виконання постанову про застосування виправних робіт надсилається інспекціям не пізніше ніж наступного дня після її винесення.

 Виправні роботи за своїм характером пов'язані з серйозними правоограничениями для порушника, що виражаються не тільки в утриманні із заробітку певної суми, а й у тому, що термін відбування виправних робіт не зараховується до стажу роботи, в термін, що дає право на відпустку, на отримання пенсій та інших пільг та переваг, передбачених законодавством Союзу РСР і союзних

 164

 > 165>

 республік. У зв'язку з цим в юридичній літературі висловлювалися судження про необхідність виключення цієї міри з переліку заходів адміністративного впливу 10. Ми вважаємо, що виправні роботи як міра адміністративного впливу мають бути збережені і надалі, і не тільки у вигляді виправних робіт за місцем роботи, а й у вигляді виправних робіт на загальних підставах. Останнє особливо необхідно для боротьби зі злісними порушниками. Однак, зберігаючи цю міру впливу, доцільно встановити, щоб вона була сумірною штрафам і не вабила таких правообмежень, як перерва в стажі роботи і т. д. Таке вирішення питання було б, на наш погляд, більш правильним.

 Виконання постанов про застосування арешту. Арешт як міра адміністративного впливу відповідно до чинного законодавства застосовується народним суддею строком від 3 до 15 діб, для боротьби з дрібним хуліганством, дрібної спекуляцією, непокорою законному розпорядженню або вимозі працівника міліції або народного дружинника при виконанні ними своїх обов'язків з охорони громадського порядку. При цьому за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції або народного дружинника при виконанні ними обов'язків з охорони громадського порядку арешт застосовується на строк до 15 діб з утриманням під вартою в місцях, визначених органами МВС СРСР, за дрібну спекуляцію - на строк від 3 до 15 діб, за дрібне хуліганство - на строк від 10 до 15 діб. У разі ухилення від відбування арешту за вчинення дрібного хуліганства або злісного порушення встановленого режиму народний суддя за поданням адміністрації місць ув'язнення або начальника органу міліції може продовжити порушнику термін перебування під арештом. При цьому загальний термін утримання під вартою за дрібне хуліганство не повинен перевищувати 30 діб.

 За час утримання під арештом з порушників стягується вартість харчування і змісту; листування, отри-

 10 Див А н і я н ц М. К. До питання про зміну законодавства про адміністративну відповідальність громадян.

 165

 > 166>

 ня передач і посилок, покупка продуктів харчування забороняються. Зрозуміло, що за цей час заробітна плата за місцем постійної роботи їм не виплачується. Заарештовані можуть використовуватися без оплати праці на роботі з прибирання вулиць, дворів, місць загального користування та ін Організація трудового використання заарештованих осіб покладається на виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих.

 Виконання постанов про застосування конфіскації. Конфіскація може бути мірою адміністративного впливу і полягає в примусовому і безоплатному відчуженні на користь держави певних предметів, зберігання, користування, видобуток, перевезення, пересилання яких заборонена ". Вона застосовується в якості самостійної заходи, а також у поєднанні зі штрафом або арештом. Як правило , рішення про конфіскацію тих чи інших предметів приймається відповідними органами в момент винесення постанови про накладення штрафу або застосування арешту. У постанові визначається і спосіб реалізації конфіськуємих предметів: вилучення або знищення. Слід зазначити, що предмети, що підлягають конфіскації, не завжди пересилаються органу, накладається стягнення. Так, відповідно до ст. 15 п. «в» Положення про охорону рибних запасів і про регулювання рибальства у водоймах СРСР «відібрані знаряддя лову та плавучі засоби зберігаються на базах органів рибоохорони або в інших місцях на розсуд цих органів до вирішення питання про відповідальність порушника в адміністративному або судовому порядку. Заборонені знаряддя лову передаються рибохозяйст-венним організаціям для використання при виготовленні дозволених знарядь лову або знищення у разі неможливості використання для інших цілей »12. Згідно з цим Положенням, швидкопсувна риба та інші предмети браконьєрства можуть бути конфісковані і до вирішення питання про відповідальність порушника. В даному випадку вони передаються органами рибоохорони в пункти їх переробки, реалізації, в торговельну мережу і т. д. Недозволене і виявлені предмети і знаряддя лову підлягають конфіскації і в тому випадку, якщо порушник не встановлений.

 і Див «Зведений закон про реквізицію і конфіскацію майна», затверджений ВЦВК і РНК РРФСР 28 березня 1927 (СУ РРФСР, 1927, № 38, ст. 248).

 12 СП СРСР, 1958, № 16, ст. 127.

 166

 > 167>

 Про кожен випадок конфіскації відповідно до «Зведеним законом про реквізицію і конфіскацію майна» відповідні органи зобов'язані скласти акт, в якому мають детально вказати законні підстави конфіскації, посада особи, яка провадила конфіскацію, докладно описати предмети конфіскації, спосіб реалізації конфіськуємих предметів. Акт підписується відповідною посадовою особою і двома свідками.

 Виконання цієї заходи адміністративного впливу покладається на відповідних посадових осіб органів міліції, міністерств ївши, шляхів сполучення, морського, річкового, повітряного (флоту, органів мисливського нагляду і т. д., а також на судових наповнювачів (ва дрібну спекуляцію).

 Виконання постанов про застосування позбавлення прав. Позбавлення права. Як міра адміністративного впливу застосовується з метою посилення боротьби з адміністративними проступками, що відрізняються особливою злостностью, причиняющими або що можуть завдати значної. Шкоди народному господарству. Чи суспільству.

 Суть цього заходу полягає в там, що винний позбавляється відповідних прав полювання, водійських і т. д. (у нього зазвичай відбираються відповідні посвідчення) або ж він позбавляється права користування певними цінностями. У порівнянні з іншими видами адміністративних стягнень ця міра введена в останні роки і застосовується строго у випадках, передбачених загальносоюзними або республіканськими нормативними актами.

 Відповідно до чинного законодавства позбавлення прав піддаються винні в управлінні транспортними засобами, в нетрезво.м стані, в злісному порушенні правил полювання, вимог по боротьбі з бур'янами і т. д. Зазначені особи позбавляються відповідно прав на водіння транспорту, на виробництво полювання, на користування земельною ділянкою.

 Відповідно до чинного законодавства позбавлення прав застосовується до 'громадянам як суб'єктам адміністративної відповідальності та до юридичних осіб (колгоспам, підприємствам, установам). Коли ця міра застосовується до громадян, в законі строго визначений арок, на який винний може бути позбавлений відповідних прав. Так, за керування автотранспортом у нетверезому стані водії позбавляються водійських прав «першого на строк до? Двох років і 'піддаються штрафу в ipa & Mepe від 10 до 30 руб-

 167

 > 168>

 лей, а при повторному, протягом Тяті років після першого застосування строку позбавлення. прав, - на строк до п'яти років і штрафу від 10 до 50 рублів.

 На строк до трьох років позбавляються права полювання ті мисливці, для яких полювання не є основним джерелом існування. Водночас в-законі залишається невизначеним термін позбавлення прав користування земельними ділянками за невжиття заходів боротьби з бур'янами рослинами, а також не міститься вказівок, на який термін можливе застосування позбавлення трав змісту в особистій власності худоби, птиці, 'бджолосімей у осіб працездатних, але не займаються суспільно 'корисною працею 13. Позбавлення відповідних прав юридичних осіб здійснюється в основному на невизначений термін - в усякому разі це питання вичерпного дозволу в законі не отримав.

 Позбавлення права як міра адміністративного впливу безсумнівно є важливим рредством 'боротьби з правопорушеннями. Ефективність цього заходу значно зросла, якби в законі 1бил передбачені способи її ісіолне-, ня. Проте ні в одному з нормативних актів це питання не врегульоване. Неясно, як практично виконувати постанови про позбавлення прав користування земельною ділянкою, прав полювання. Що ж стосується рішень про позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами, тобто лише вказівку на те, що за фактом порушення комісії при відділах (відділеннях) ДАІ або внутрішніх справ складають протокол про позбавлення водіїв цього права. Один примірник протоколу надсилається у тижневий термін до вищестоящого органу автоінспекції для внесення відмітки до особової картки шофера про те, що він позбавлений права, а друга разом з посвідченням на право водіння і документами, що підтверджують факт порушення, зберігається у відділі міліції, котрий прийняв відповідне рішення.

 Позбавлення права передбачає, що особа протягом певного терміну не може займатися тією чи іншою діяльністю або користуватися певним майном, засобами, предметами, благами і т. д. Але як реально простежити за виконанням такої міри стягнення? Це питання в законодавстві не дозволений, а сама міра - позбавлення прав на термін - фактично не піддається реальному 'наповненню. Дійсно, позбавлений, наприклад, права охо-

 13 «Відомості Верховної Ради УРСР», 1964, "\ ° 51, ст. 887. 168

 > 169>

 ти, навіть (За вироком. суду, при зміні місця проживання замовчує про це і знову набуває таке право. Незважаючи навіть на здійснення контролю органами міліції при позбавленні права на керування транспортними кошти-ми, порушник при виїзді в іншу місцевість також може, здавши відповідні іспити, знову отримати такі. права. Тому не можна не підтримати пропозицію В. Сергєєва про те, що в даному випадку в документах порушника (трудовій книжці, паспорті) повинна проводитися запис про позбавлення його того чи іншого права | 4.

 Постанови народних судів про вилучення житлових будівництв, споруджених або придбаних на нетрудові доходи, і автомашин у такого роду осіб наводяться у наповнення судовими виконавцями за правилами цивільно-процесуального кодексу, встановленими для виконання судових рішень.

 Такий порядок виконання постанов про накладення адміністративних стягнень. Реальне і своєчасне виконання цих постанов відповідає завданням підвищення ефективності та забезпечення невідворотності заходів адміністративної відповідальності, цілям виховання і перевиховання правопорушників, зміцнення соціалістичної законності і правопорядку в країні.

 ! * Див Сергєєв В. Необхідно законодавче врегулювання. - «Радянська юстиція», 1962, № 16, с. 23.

 > 170>

 Інформація, релевантна "§ 3 СПОСОБИ виконання постанов про накладення РІЗНИХ адміністративного стягнення"

1. § 2 ТЕРМІНИ звернення до виконання І ТЕРМІНИ виконання постанови про накладення адміністративного стягнення
     Ефективність адміністративно-правових заходів впливу багато в чому обумовлюється найбільш швидкими і стиснутими в порівнянні з іншими засобами впливу за радянським праву термінами їх застосування та виконання. Діяльність по безпосередньому, примусовому виконанню постанов про накладення адміністративних стягнень складається з двох моментів: з діяльності з примусового
   
2. У якому порядку знімається дисциплінарне стягнення?
     Відповідно до ст. 151 КЗпП працівник вважається не мав дисциплінарного стягнення, якщо в тече-; ніє одного року з дня накладення дисциплінарного взи-; Сканія він не буде піддано новому дисциплінарно-г му стягненню. Крім такого автоматичного припинення дії дисциплінарного стягнення пої закінчення одного року (яке можна назвати скоріше 'погашенням, ніж зняттям стягнення), в
   
3. Шаную є 'підставою для утримання із заробітної плати працівника?
     Підставою для утримання із заробітної плати працівника можуть бути: рішення, ухвали і постанови суду з цивільних справ, а також постанови суддів про стягнення аліментів; вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень; постанову судді або суду в частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення; світові
   
4. § 1 ПРИЗНАЧЕННЯ І ОСОБЛИВОСТІ СТАДІЇ виконання постанови про накладення адміністративного стягнення
     Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень є завершальною стадією провадження у справах про адміністративні проступки, що складається в реальному здійсненні застосованих до правопорушника конкретних заходів адміністративного впливу, що містяться в санкції матеріальних норм адміністративного права. Виконання постанов про стягнення займає важливе місце в системі
   
5. Які терміни встановлено для накладення дисциплінарного стягнення?
     Терміни для накладення дисциплінарних стягнень в порядку загальної дисциплінарної відповідальності 265 встановлені в ст. 148 КЗпП. Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або
   
6. § 3. Дисциплінарні стягнення і порядок їх застосування
     Дисциплінарне стягнення - це встановлені трудовим законодавством заходи примусового впливу, застосовувані до порушників трудової дисципліни за вчинення дисциплінарного проступку. 368 Дисциплінарні стягнення і порядок їх застосування Дисциплінарна відповідальність - це застосування заходів дисциплінарного стягнення до працівників за невиконання або неналежне виконання ними трудових
   
7. § 2. Зміст адміністративної відповідальності
     Адміністративна відповідальність являє собою застосування адміністративних стягнень за вчинення адміністративного правопорушення. Вона виражається в застосуванні державними органами та їх посадовими особами влади заходів адміністративного впливу до громадян, а у відповідних випадках - і до організацій за порушення законності. Адміністративна відповідальність має специфічні
   
8. У якому порядку можна оскаржити накладення дисциплінарного стягнення?
     Накладене на працівника дисциплінарне стягнення може бути оскаржене в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів, сказано в ст. 150 КЗпП. Такий порядок передбачено у гл. XV КЗпП, і він полягає у можливості працівника оскаржити накладене дисциплінарне стягнення як до комісії з трудових спорів, так і безпосередньо до суду. Хоча в ч.І ст.224 КЗпП сказано, що комісії з
   
9. § 5 РЕГЛАМЕНТАЦІЯ СТАДІЙ процесуальному ДІЯЛЬНОСТІ І ЗАВДАНЬ ВИРОБНИЦТВА ПО СПРАВАХ про адміністративні проступки
     Одним із призначень провадження у справах аб адміністративні проступки 'як процесуального інституту є закріплення постадмйного розвитку процесуальної діяльності, пов'язаної із здійсненням адміністративної відповідальності. Справа про адміністративний проступок проходить ряд етапів або (Стадій від свого виникнення і до приведення у виконання накладених адміністративних стягнень або
   
10. 3. Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення
      Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушення передбачена в ст. 75 Закону про охорону навколишнього середовища. Її підстави, коло суб'єктів і заходи дисциплінарного покарання регулюються Трудовим кодексом РФ. Дисциплінарна відповідальність виражається в накладенні роботодавцем на винного працівника дисциплінарного стягнення за невиконання або неналежне виконання покладених на нього
    
11. 5. Заходи примусового виконання. Порядок звернення стягнення на майно боржника.
      Судовий пристав зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ від суду або іншого органу, який його видав, або від стягувача і порушити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення його до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим за-Коном. Судовий пристав у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову
    
12. Стаття 31.1. Набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили
      Постанова по справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили: 1) після закінчення терміну, встановленого для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, якщо зазначена постанова не було чи опротестоване; 2) після закінчення терміну, встановленого для оскарження рішення за скаргою, протесту , якщо зазначене рішення не було оскаржене
    
13. Які види дисциплінарної відповідальне? .
      У трудовому законодавстві встановлено два види дисциплінарної відповідальності: загальна і спеціальна. Загальна дисциплінарна відповідальність перед 261 вбачається Кодексом законів про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку для всіх працівників, крім тих, на кого поширюється спеціальна дисциплінарна відповідальність. Спеціальна дисциплінарних-| Нарнії відповідальність встановлюється
    
14. 5. Заходи примусового виконання. ПОРЯДОК ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА МАЙНО БОРЖНИКА
      Судовий пристав зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ від суду або іншого органу, який його видав, або від стягувача і порушити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення його до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим законом. Судовий пристав у триденний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову