СУБ'ЄКТИВНО-ОБ'ЄКТИВНИХ КРИТЕРІЇВ ІСТИННОСТІ ПЕДАГОГІЧНОГО ЗНАННЯ

Так, у повсякденній практиці контролю за роботою вчителя найчастіше використовуються критерії суб'єктивістські. Перевіряючий прагне до виявлення об'єктивних наукових основ обучающе-виховної діяльності, а перевіряється намагається показати свою кваліфікацію орієнтацією на модні педагогічні прийоми. Обговорення матеріалів відвідування уроків Часто здійснюється не як спільний пошук істини, вдосконалення педагогічного процесу, а на рівні: «подобається - не подобається», «виконано - не виконано», «відповідає - не відповідає» бюрократичним вказівкам. В результаті у вчителі пригнічується свобода творчого духу, самостійного пошуку шляхів успішного навчання і виховання дітей на науковій основі і вдосконалення себе як майстра-професіонала.

На суб'єктивістської же основі, як це показує досвід реформи школи, в відсутність експериментальної перевірки складаються, затверджуються такі документи, як концепція середньої освіти, диференційовані навчальні плани, нове тлумачення трудового початку в школі, що на практиці вже призвело до розростання очевидних негативних наслідків: величезному відсіванню учнів зі школи; зниження рівня освіченості; зростання дитячої злочинності. Такий, по суті абстрактний і антікрітеріальний, підхід у педагогічній теорії і практиці позбавляє педагогіку можливості реально оцінювати результати та ефективність наукових пошуків, давати практиці перевірені рекомендації.

Початковий рівень критеріїв істинності педагогічного знання, необхідних для наукової організації виховання і навчання, складають суб'єктивно-прагматичні показники.

Для прагматичної філософії критерієм істини є суб'єктивна практика, досягнутий успіх у реалізації тієї чи іншої ідеї. Цей критерій не є антинауковим, абсолютно суб'єктивно-ідеалістичним. Успіх у виробничо-громадської діяльності людини завжди забезпечується за. рахунок суб'єктивно-творчес-. кой активності і використання об'єктивних умов у суспільних відносинах і практиці, які відображаються в реалізованої ідеї і в інтуїтивної діяльності людини. Роль суб'єктивно-прагматичних критеріїв особистого успіху особливо значна у науково-педагогічній творчості, у виховній та навчальної практиці. Розробляючи зміст процесу навчання і виховання, форми організації життя, методи педагогічної взаємодії і впливу вчений-педагог враховує як об'єктивні вікові особливості дітей, стан суспільних відносин, так і суб'єктивний рівень розвитку дітей і колективу, потреби та інтереси дітей, особливості їх домашнього та вуличного виховання , стан здоров'я і риси характеру, власні творчі сили. , Критерієм істинності педагогічної ідеї в умовах прагматичного підходу виступає і суб'єктивний стан дітей, гармонія в організації відносин з ними.

Дієву допомогу в роботі суб'єктивно-прагматичний критерій надає педагогу-практику. Обдарований педагог, учитель, вихователь, грунтуючись на знанні загальних об'єктивних законів організації педагогічного процесу, вносить до нього, у відносини с. дітьми власні суб'єктивні ідеї, по-своєму конструює, перетворює систему діяльності і спілкування, домагається загального успіху у вихованні, краси в організації життя і поведінки школярів. Діти без тіні сумніву йдуть за таким педагогом, досягають успіху в засвоєнні знань і придбанні позитивних особистісних якостей, що незаперечно свідчить про відносну істинності його суб'єктивно-прагматичної діяльності.

Важливі критерії істинності педагогічного знання поряд з суб'єктивно-прагматичними - наукові об'єктивні показники. Це насамперед позитивні результати використання об'єктивних законів функціонування виховних інститутів у системі суспільних відносин:, законів системно-структурної побудови педагогічного процесу з стійкого зворотного связио і діагностикою; законів фізико-фізіологічного становлення дітей, їх психічного розвитку; соціально-психологічних законів поведінки дитячої особистості в колективі, в натовпі, в ізоляції, в стресових ситуаціях.

Однак опора на закони та закономірності функціонування тих чи інших педагогічних процесів не є гарантією їх соціальної ефективності, придатності, наукової істинності і автоматично не веде до позитивного виховному результату.

Лабораторний і масовий експерименти в педагогіці представляють собою діалектичну єдність, дві сторони одного процесу вдосконалення виховання і навчання, виконують життєво необхідні функції. Лабораторний експеримент завжди має гіпотетичний, пошуковий сенс, виявляє перспективу розвитку освітньо-виховних процесів. Масовий же, слідуючи в зазначеному лабораторією напрямку, виносить остаточний вердикт щодо істинності пропонованого нового шляху. Саме масові позитивні результати, успіхи переважної більшості дітей в навчанні, праці, освоєнні культури, в особистому інтелектуально-моральної свободи і відповідальності як суспільно-історична практика підтверджують істинність експериментально виявлених гіпотез, здогадок, передбачень. В оцінці масових об'єктивних даних не можна скидати з рахунків дію суб'єктивних факторів, суб'єктивно-прагматичні показники. Але позитивні дані масового досвіду знімають суб'єктивність, забезпечують об'єктивних результатів панівне, домінуюче положення.

Естетика процесу та результатів виховання - критерії істинності педагогічної діяльності.

Серед наукових, об'єктивних критеріїв істинності педагогічного знання домінують займають краса, гармонія, інші естетичне мірила. Донині в педагогіці серед теоретиків і практиків поширене поблажливо-зневажливе ставлення до краси як до критерію істини. У дослідженнях, як правило, відсутня естетична оцінка педагогічних явищ як критерій істини. Тим часом можна стверджувати, що тільки красиве в педагогічних системах, у виховній діяльності дорослих і поведінці дітей свідчить про соціально цінних Учеб-виховних результатах. Там, де педагогічна діяльність і відносини не можуть виявитися в естетично відчутних формах, де відсутня гармонія змісту педагогічного процесу, форм і методів організації дитячого життя, проявляється педагогічне безсилля, виникає потворне як свідчення хибності відносин дітей і дорослих.

Важливо з'ясувати, які характеристики краси, естетичні властивості природи і суспільного життя можуть бути використані в якості показників в оцінці педагогічних явищ. Необхідно знати, які прекрасні властивості, якості, особливості органічно притаманні педагогічним явищам, виявляючи які педагог-дослідник наближається до педагогічної істині, в яких виховних відносинах краса, інші естетичні категорії виступають показниками істинність або хибність застосованого педагогічного знання.

Провідний естетичний показник істинності педагогічного знання - єдність форми і змісту: єдність життя, педагогічного змісту діяльності дітей, форм і методів її організації. Суспільство в процесі розвитку суспільних відносин і свідомості прагне до гармонізації взаємодії всіх систем свого життєзабезпечення. Взаємозалежні і взаємообумовлені соціальна, політична, економічна, інформаційна, освітньо-виховна, культурна, національна сфери. Гармонізація взаємодії цих сфер багато в чому залежить від гармонії або хаосу всередині. Кожної з них. Гальмування, застій, тим більше розпад, криза однієї з систем, особливо соціально-економічної, неминуче влекуг за собою збої у функціонуванні загального організму. Гармонія в суспільстві є результат гармонії в кожній з його суспільних підсистем.

В оцінці наукової обгрунтованості системи освіти та організації виховання експертизі в першу чергу піддається гармонійність навчального плану, його відповідність вимогам, що пред'являються до людини соціально-політичними умовами, культурою, науково-технічним процесом, різноманітними формами суспільної свідомості , технологічними процесами і організацією праці. Симетрія, врівноваженість, гармонійне поєднання різних предметів природничого та гуманітарного циклів, їх відповідність вимогам життя і можливостям дітей народжують цілісність і завершеність навчального плану як педагогічного і одночасно естетичного явища. Суть гармонійності навчального плану - в найбільшу відповідність його можливостей інтересам суспільства і окремої особистості. В якості естетичних критеріїв тут виступають: відповідність змісту навчання вимогам життя; збалансованість і взаємозв'язок предметів федерального, регіонального та шкільного рівнів між собою; можливість утворення у дітей відносно цілісної картини світу і гармонійного взаємини з природою і суспільством.

Естетичний критерій наукової істинності педагогічного знання полягає також у цілісності, повноти, необхідної достатності, завершеності педагогічних процесів і систем, взаємозалежності їх основних компонентів і одночасно в їх відкритості, здатності до сприйняття доповнень, оновлень, змін, до саморозвитку. Ці ознаки системності народжують в педагогічному свідомості відчуття гармонії, почуття краси. Мова йде в першу чергу про такі педагогічних системах і процесах, як система безперервної освіти; класно-урочна система, а також система проблемного навчання, взаємонавчання; програма єдиного колективного, трудового, економічного, розумового, морального, політехнічного, екологічного, естетичного, фізичного, культурологічного виховання; самовиховання; навчення читання, письма, образотворчої, музичної, літературно-художньої, фізкультурно-спортивної, професійної діяльності; суггестивного навчання; навчання за допомогою опорних сигналів, комп'ютерів і навчальних програм. Гармонія системи забезпечується насамперед її цілісністю, повнотою, наявністю всіх життєво необхідних елементів і компонентів: цілі, взаємодіючих вихователя і вихованця, змісту, форм, методів організації діяльності та спілкування, діагностики, корекції, передбачуваного результату. Виховно-навчальна система спрямована на формування не окремих якостей і сторін особистості дитини, а особистості як цілісності, в єдності її потреб, свідомості, почуття, інтересів, мотивів, волі і поведінки. Педагогічна система тоді естетична, являють собою завершеність, повноту і цілісність, коли вирішує не тільки функціональні завдання розумового або морального виховання, а й своїми специфічними засобами забезпечує формування всебічно розвиненої, цілісної особистості. Всі компоненти завершальній обучающе-виховної системи нерозривно взаємопов'язані і взаємозумовлені. Ослаблення уваги до одного з них, випадання одного з ланок веде до того, що за відсутності одного з елементів системи, наприклад мети, змісту, ефективних методів або діагностики вона не тільки руйнується естетично, а й стає практично непридатною, безглуздою, нездатною призвести до кінцевому результату, заради якого вона створювалася.

Що стосується конкретних педагогічних процесів, наприклад таких, як розвиток школярів у навчанні наук і мистецтв, то до їх структурі в порівнянні з основними ланками системи додаються нові, специфічні елементи, які збагачують їх естетичну гармонію, нові показники краси. В даному випадку це спеціальні вправи на розвиток уваги, мовлення, мислення, на зміцнення пам'яті; ігрові ситуації; прийоми творчої діяльності; завершення результати у вигляді малюнків, віршів, рецензій, оригінально вирішених завдань, творчо виконаних проектів, експериментів, практичних завдань. Чим більше такого роду елементів, тим більше повноти і краси.

 Інформація, релевантна "суб'єктивно-об'єктивних критеріїв істинності ПЕДАГОГІЧНОГО ЗНАННЯ "

1. ПРОБЛЕМА КРИТЕРІЇВ ІСТИНИ У ПЕДАГОГІЦІ
     суб'єктивну педагогічну діяльність. Безумовно вірним загальнонаукових мірилом істини є суспільно-історична практика. Всі інші критерії істинності наукового знання сходяться, перехрещуються і заземлюються в ній. Такі абсолютні істини педагогіки, як обов'язкове присвоєння підростаючим поколінням соціального досвіду старших; обумовленість змісту освіти потребами
   
2. Категоріально-понятійний апарат
     критерії ефективності педагогічної діяльності, результати педагогічної діяльності, педагогічні результати, педагогічні впливи, педагогічні впливу, педагогічні наслідки, правова соціалізація та ін; 3. Приватні педагогічні категорії, застосовувані в характеристиці окремих питань педагогічного забезпечення правоохоронної діяльності: правова
   
3. Лихачов Б.Т.. Педагогіка: Курс лекцій / Учеб. посібник для студентів педагог, навч. закладів і слухачів ІПК і ФПК. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Юрайт-М.-б07с., 2001
   
   
4. Контрольні питання для СРС 1.
     істина? Критерії істини. 5. У чому полягає специфіка наукового знання? 6. Назвіть і охарактеризуйте рівні наукового знання. 7. Що таке метод? План семінарського заняття 1. Різноманіття форм знання і пізнавальної діяльності. 2. Структура знання: а) специфіка і форми чуттєвого пізнання; б) специфіка і форми раціонального пізнання; в) єдність чуттєвого і
   
5. Закономірності педагогічного процесу
     об'єктивними закономірностями, за якими має будуватися процес, і тим, як він будується педагогом, керівником і навчаються. У діалектичному плані виявлення і вирішення протиріч - головна рушійна сила педагогічного процесу, його розвитку та вдосконалення. Педагогічні протиріччя звичайно ділять на дві групи: зовнішні і внутрішні. Перші пов'язані з невідповідністю зовнішніх
   
6. Теми для рефератів 1.
     педагогічної діяльності). 2. Професійно-особистісна позиція і її складові (на прикладі педагогічної діяльності). 3. Комунікативна компетентність особистості та її значення для педагогічної діяльності вчителя. 4. Педагогічні здібності вчителя до організації міжособистісної взаємодії учнів на
   
7. Педагогічний контроль
     суб'єктивно. З общепедагогических системних позицій необхідно вивчати і оцінювати весь комплекс структурних елементів педагогічної системи: суб'єкт, об'єкт, цілі, зміст, організація, методика, забезпечення, умови; навчальні, виховні, розвиваючі та освітні складові педагогічного процесу та його
   
8. Методи та методика дослідження
     педагогічної проблеми, способи використання методів), побудови висновків, оцінок, доказів, обгрунтувань, теорій в юридичній педагогіці відповідають общепедагогическим. Але в переважній більшості випадків використовується ідея методу, а опрацювання його, конкретизація завжди відбуваються як його адаптація до теми дослідження. Так, методи анкетування, бесіди, педагогічного аналізу,
   
9. Запитання і завдання для самоперевірки, вправ та роздумів
     педагогічної роботи та хто фактично є ним? 2. Які вимоги пред'являються до суб'єкта педагогічної роботи? 3. Обгрунтуйте, чому керівник виступає як суб'єкт педагогічної роботи. 4. Дайте характеристику педагогічного професіоналізму. 5. Що розуміється під педагогічною культурою? 6. Які види педагогічної підготовленості вам відомі?
   
10. Тема 5. Сутність і форми пізнання
      об'єктивне в істині. Абсолютне і відносне в істині. Істина як процес. Конкретність істини. Істина, оцінка в істині. Цінності та їх вплив на пізнавальний процес. Склад, структура і динаміка знання. Соціально-історична природа оман. Істина і оману. Форми омани. Ілюзії і
    
11. Запитання і завдання для самоперевірки, вправ та роздумів
      педагогічна система і з яких елементів вона складається? 2. Розкрийте системоутворюючу роль цілі в системі педагогічної роботи. 3. Поясніть, як освіта, виховання, навчання і розвиток впливають один на одного. 4. Які сутність і структура педагогічного процесу? 5. Назвіть одну з закономірностей педагогічного процесу і дайте пояснення її природі, впливу
    
12. ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЯК ЦЕНТРАЛЬНА ВИДОВА КАТЕГОРІЯ
      суб'єктивної видовий категорією виховання, яка витікає з родового поняття виховання як об'єктивного суспільного феномена, є педагогічна діяльність. На відміну від родового поняття «виховання», об'єктивно породжується в соціумі рухом суспільних відносин між поколіннями, видове поняття «виховання як педагогічна діяльність, цілеспрямований вплив і
    
13. Запитання і завдання для самоперевірки, вправ та роздумів
      педагогічною системою і якими її складовими? 3. Назвіть і обгрунтуйте основні види зв'язків діяльності співробітників правоохоронних органів з педагогічними питаннями в ній. 4. Які напрямки роботи з персоналом правоохоронних органів пов'язані із застосуванням педагогічних знань і рішенням педагогічних проблем? 5. Що являє собою юридична педагогіка
    
14. Специфічність методології юридичної педагогікі92
      критеріям оцінки розроблюваних практичних рекомендацій. У своїй як би «юридичної частини» юридична педагогіка виходить з правових реалій (завдань побудови правової держави, існуючої правової системи, стану правопорядку та законності, цілей, завдань і проблем їх вдосконалення, нормативно-правової основи правоохоронної діяльності, організаційно-правових рішень і др .),
    
15. ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ І ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС ЯК ПРЕДМЕТ ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ
      суб'єктивної педагогічної діяльності, організації педагогічного процесу. Захоплення лише теоретичними, фундаментальними проблемами веде до того, що громадська педагогічна. практика пускається на самоплив і відстає від вимог суспільного життя. Зосередження ж найбільше уваги тільки на вивченні узкометодіческіх питань створює небезпеку сліпоти в перспективах розвитку та
    
16. Яка тривалість відпустки у педагогічних і науково-педагогічних працівників?
      педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів
    
17. Основні завдання юридичної педагогіки
      педагогічних досліджень проблем законності та правопорядку дозволяє віднести до основних завдань юридичної педагогіки наступні: - вивчення історії розвитку юридико-педагогічного знання і його використання в суспільстві та органах правопорядку; - розробка методології та методики юридико-педагогічного пізнання; - створення наукової картини юридико-педагогічної