§ 3. Типологія особистості злочинця

класифікації особистості злочинців лежать домінуючі позиції особистості, її спонукання, мотиви, стійкі цілі і способи вчинення злочину, запобіжний десоціалізірованності особистості, характер її антисоціальної спрямованості. 298

Глава 11. Кримінальна психологія

У скоєнні злочинного діяння поведінковий тип особистості - основна його причина, яка вимагає компетентного аналізу.

У типології особистостей злочинців слід розрізняти три градації: 1) загальний тип злочинця; 2) особистість злочинця певної категорії; 3) особистість злочинця певного виду. Ці градації співвідносяться між собою як загальне, особливе і одиничне.

Оскільки соціальним ядром особистості є її спрямованість, система життєвих відносин, мотиваційно-цен-ностно орієнтація, то це ядро і повинно визначати тип злочинця.

Критерієм типового у злочинця є міра його асоціальної, антисоціальної деформації, характер соціально-ціннісної деформації і дефекти психічної саморегуляції. За першим критерієм можна виділити три типи злочинців: 1) антисоціальний (злісний), 2) асоціальний (менше злісний), 3) характеризується дефектами психічної саморегуляції (випадковий).

За другим критерієм можна встановити три категорії злочинців: насильницьку, корисливу і корисливо-насильницьку. Усередині цих груп злочинів виділяються конкретні види злочинців-злодії, розкрадачі, спекулянти, шахраї, грабіжники, вбивці і т.

За змістом ціннісно-орієнтаційної

спрямованості особистості ми виділяємо наступні групи злочинців.

1. Злочинці з антисоціальною корисливою

спрямованістю.

Ця група злочинців зазіхає на основне надбання суспільства - розподіл матеріальних благ відповідно з мірою і якістю витраченої праці. Тут виділяються чотири підгрупи злочинців:

1) корисливо-господарська (фальсифікація товарів, ігнорування оподаткування, ліцензування идр.), 2)

корисливо-службова (розкрадання шляхом зловживання службовим становищем, обману клієнтів, вимагання хабарів), 3)

злодії - особи з корисливими посяганнями, пов'язаними з таємним викраденням майна (крадіжки), 4)

шахраї (підробка документів, обманне вимагання ит. п.).

§ 3. Типологія особистості злочинця 299

2.

Злочинці з антисоціальною корисливо-насильницької спрямованістю - особи з корисливими посяганнями, з'єднаними з насильством над особистістю (насильницьке вимагання, грабежі, розбійні напади). 3.

Злочинці з антигуманною, агресивної спрямованістю - особи з вкрай зневажливим ставленням до життя, здоров'ю та особистій гідності інших людей.

У цій групі виділяються наступні чотири

підгрупи: 1) хулігани; 2)

злісні хулігани; 3)

особи, які заподіюють шкоди честі та гідності особи шляхом образ і наклепу; 4)

особи, які вчиняють агресивно-насильницькі дії проти особистості - вбивства, згвалтування, заподіяння тілесних ушкоджень.

За псіхорегуляціонному основи ми виділяємо тип особистості злочинця, який характеризується дефектами психічної саморегуляції, - особи, які вчинили злочин вперше і в результаті випадкового збігу обставин; скоєний злочин суперечить загальному типу поведінки даної особистості, випадково для неї, пов'язано з окремими дефектами психічної саморегуляції. Це особи, які не зуміли протистояти криміногенної ситуації; їх особистісної особливістю є низький рівень самоконтролю, ситуативна обумовленість поведінки.

Цей тип злочинців з дефектами саморегуляції підрозділяється нами на чотири різновиди: 1)

особи, що допускають злочинну недбалість,

бездіяльність; 2)

особи, які вчиняють злочини в результаті надзвичайної самовпевненості; 3)

особи, які вчиняють злочини в результаті сильного душевного хвилювання й у відповідь на неправомірні дії інших осіб; 4)

особи, які вчиняють злочини в силу підвищеної

ситуативної дезадаптації.

Поряд зі ступенем десоциализации і дефектами ціннісної спрямованості слід розрізняти особистість злочинця-індивідуаліста і особистість злочинця - члена злочинної групи. В останньому випадку істотним кримінально значущим ознакою злочинця є його груповий статус, рольова функція у злочинній групі. 300

Глава 11. Кримінальна психологія

Інформація, релевантна "§ 3. Типологія особистості злочинця"

1. Психологія особистості злочинця
   типологічні криміногенно значущі якості індивіда. Психологія особистості злочинця - сукупність негативних типологічних якостей індивіда, що зумовили вчинений ним злочинне діяння певного типу та виду. Злочини відбуваються не через фатальний схильності індивіда до злочинної поведінки і навіть не через те, що індивід не хоче або не розуміє, що треба жити
   
2. § 5. Механізм кримінально-правового регулювання
   типологію злочинів. Кримінальне право вивчає і юридично оформляє злочинне діяння, щоб визначити: а) його функціональну здатність виступити в ролі Фактичні-правової підстави кримінальної відповідальності, б) його шкідливі для суб'єктів суспільних відносин властивості; в) ту міру карального впливу на заподіювача зла (злочинця), яка необхідна для відновлення
   
3. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДСТАВИ АНАЛІЗУ ДУХОВНОСТІ
   типологію духовності, що викликає подив. Поряд з «альтруїстичної» і «морально розвиненою» духовністю він виділяє «замкнуту на біологічні потреби» і «агресивну» духовність, а також стверджує, що «духовність здатна фарбуватися в залежності від професійних особливостей у Техніцістскіе відтінки, або в гуманітарні» 220. Нам здається, що одна з причин
   
4. § 3. Інформаційне моделювання в слідчій діяльності. Типологія слідчих ситуацій
   особистості злочинця і т. д. Тільки відповідність реальним фактам робить версію обгрунтованою. Версія помилкова, якщо які-небудь реальні факти суперечать виведеним з неї наслідкам. (При цьому має бути істинним, правильним саме виведення наслідків). Версія повинна пояснити можливо більшу кількість фактів. Розрізняються загальні і приватні, первинні і наступні, специфічні і
   
5. Система психологічних, генетичних і соціальних факторів детермінації кримінальної поведінки
   типології цієї категорії злочинців повинні бути покладені психобиологические критерії - якісні особливості деформації інтелектуальної та емоційно-вольової діяльності, обумовлені в багатьох випадках генетичними факторами. 1 Див: Антонян Ю. М., Бородін С. В. Злочинність і психічні аномалії. М., 1987; Міхєєв Р. І. Кримінальна відповідальність осіб з психофізіологічними
   
6. Судово-психологічна експертиза в цивільному судочинстві
   особистісні відносини, взаємодія людей з технікою. Участь експертів-психологів (соціальних психологів) необхідно і в нормотворчому процесі. Для визначення психічного стану осіб із соматичними захворюваннями може бути призначена комплексна судова медико-психологічна експертиза. Судово-психологічна експертиза призначається постановою судді, вмотивованим
   
7. § 5. Характер
   типології характеру істотний внесок внесли 3. Фрейд і Е. Фромм. 222 Глава 7. Психологія особистості До Фрейда характер представлявся як стійкий зразок поведінки, властивий даному індивіду, як вольова особливість поведінки. Фрейд розвинув теорію характеру як систему прагнень індивіда, обгрунтував динамічну концепцію характеру. Він стверджував, що характер індивіда - це
   
8. Термінологічний словник
   типологія людини, здійснювана по НЕЙРОГУМОРАЛЬНИЙ основи, індивідуальним особливостям симпатико-адреналінової системи (САС). Розрізняються три біотипів: адреналіновий (А-тип), норадреналінового (Н - А-тип) і змішаний. Представники А-типу відрізняються підвищеною тривожністю, підвищеним почуттям відповідальності, незадоволеністю досягнутим, прагненням до граничних навантажень.
   
9. 4.Питання вивчення народних рухів
   типології селянських рухів, особливо селянським війнам, (виробленні самого поняття «селянська війна» стосовно до російської історії, виявленню їх спільних рис і відмінних особливостей). На даному ж етапі розвитку історіографії в якості таких визнаються руху під проводом Ст. Разіна та Є. Пугачова, які характеризуються широким розмахом і охопленням великих районів
   
10. 6.Крестьянскій або пролетарський соціалізм? (Ідеї, організації, діячі)
    особистості і справи С. Нечаєва. Висока мета стала виправданням політичного вбивства. Воно переставало бути злочином. Виправдання судом присяжних в 1878 р. В. Засулич, яка стріляла в петербурзького градоначальника Трепова, стало поворотним пунктом у розвитку народницької організації «Земля і воля». О. В. Аптекман, її член, потім згадував: «... революціонер ставав все більш і більш
    
11. 6. Архіпелаг ГУЛАГ
    особистість і що нора покінчити з тюрмами - цим мерзенним спадщиною експлуататорського режиму, створивши замість них табори, щоб вільна праця не зовсім вільно присутніх людей сприяв перековуванню злочинців та правопорушників в повноцінних громадян країни. Так були задумані і Соловки: мало не «місто Сонця» посеред моря. Над воротами один час був напис: «Соловки - робітникам і
    
12. 62. Правомірна поведінка. Типологія правомірної поведінки.
    Особистості. Маргінальна поведінка особи виражається в готовності до протиправних дій у разі зниження нагляду за його поведінкою, але не стає антигромадською, провідним до правопорушення, через страх перед юридичною відповідальністю (наприклад, оплата пасажиром проїзду в автобусі тільки тому, що в нього зайшов
    
13. Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю у сфері економічних відносин.
    особи злочинця та деліктної особистості, відбуваються в однакових типових умовах, породжені подібними причинами і мають єдину спрямованість. Тому ефективна боротьба з менш небезпечними видами правопорушеннями - адміністративними, цивільно-правовими, фінансовими, яку здійснюють контролюючі органи, є ефективним засобом попередження злочинності у сфері економіки.