| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Розділ тридцять ДРУГА [Підбір посилок і середнього терміна] |
||
|
Після всього цього слід сказати про те, яким об-7а разом можна все силогізми звести до раніше зазначеним фігурам, адже ця частина залишається ще не розглянуті. Справді, якщо ми досліджуємо спосіб утворення силогізмів 1 і будемо в змозі знаходити їх 2 і, крім того, отримані силогізми зводити до раніше вказаних фігурам3, то цим початкове намір буде виконано. Тим, що зараз має бути сказано, буде водночас підтверджено сказане раніше, і стане більш очевидним, що справа дійсно йде так, бо все справжнє повинно в усіх відношеннях бути згідно із самим собою. Насамперед потрібно намагатися отримувати обидві посил-ю ки силогізму (бо легше розділити щось на великі, ніж па менші, часті4; а складене більше, ніж ті частини, з яких воно складається). Потім необхідно розглянути, яка посилка загальна і яка приватна, і якщо подані не обидві посилки, то одну з них слід додати. Адже іноді виставляють, загальну посилку і не вказують тієї, яка їй підпорядкована, пі письмово, 169пі в міркуванні. Або виставляють самі посилки, але не беруть до уваги те, за допомогою чого до них приходять, і задають про це даремні питання. Слід тому дивитися, чи не взяти щось зайве і не упущено чи щось необхідне, і [якщо так, то] одне треба додати, а інше виключити, поки не будуть отримані обидві посилки, бо без них не можна звести до [формі сіллогіз- 20 ма] доводи, про які так ставиться питання. В одних випадках буває легко угледіти відсутню, в інших же це залишається непоміченим і тільки здається, що виводиться висновок, зважаючи на те що з покладеного щось випливає з необхідністю, як, наприклад, якщо взяти, що сущпость не знищується через знищення того, що не їсти сущпость, і що через знищення частин знищується і те, що з них 25 складається. Якщо визнати ці положепія, то хоча з них випливає, що частина суті необхідно їсти сущпость, проте це не є силогізм з прийнятого, бо тут бракує посилок. Далі, [коли приймають]: якщо є людина, то необхідно є і жива істота, і якщо є жива істота, то необхідно їсти і сущпость; [отже], якщо є людина, то необхідно їсти і сутність. Але це ще не силогізм, 30 бо посилки не знаходяться тут один до одного в такому відношенні, яке було вказано нами. У подібного роду випадках ми тому впадаємо в помилку, що з покладеного випливає щось необхідне, а силогізм також є щось необхідне. Однак необхідне простягається на більше, ніж силогізм, бо хоча 35 всякий силогізм і є щось необхідне, але не все необхідне є силогізм. Ось чому якщо щось випливає з будь-яких положень, то не слід негайно ж намагатися звести це [до силогізму], а потрібно спершу знайти дві посилки, а потім їх розділити на терміни, взявши середнім терміном той, про який йдеться в обох посилках, бо середній термін необхідно повинен знаходитися в обох посилках при всіх * про фігури. 47І »Отже, якщо середній термін позначається про одне [з крайніх], а інший - про середню або якщо сам він позначається про одне, а інший щось заперечує щодо нього, то вийде перша фігура . Якщо ж середній термін про одне позначається, а щодо іншого щось заперечує, то вийде середня фігура. Якщо ж крайні про нього позначаються або один щось заперечує щодо нього, а інший про нього позначається, то вийде остання фігура, бо таке, як було сказано5, становище середнього терміна в кожній фігурі. Подібним же чином йде справа, якщо посилки незагального, бо визначення середнього терміна залишається тим же. Звідси очевидно, що якщо в якому-або доводі один і той же термін не повторюється, то силогізму не вийде, бо не взято середній термін. 10 І так як ми знаємо, яке положення виводиться по якій фігурі, тобто по якій з них виводиться загальне і за якою - приватне, то ясно, що, [доводячи] те чи інше положення, слід мати на увазі не всі фігури , а відповідну. Відносно ж того, що виводиться з кількох фігурам, ми дізнаємося фігуру по положенню середнього терміна. Розділ тридцять ТРЕТЯ [Помилки через нерозуміння різниці між «притаманне цьому» і <(притаманне всьому цьому #] здаватися, що при такому ставленні термінів силогізм можливий , однак звідси не виходить ні чогось необхідного, ні силогізму. Справді, нехай А позначає бути завжди, Б - мислимий Арістомен, а В - Арістомен. У такому випадку буде істинним, що А притаманне Б, бо мислимий Арістомен існує завжди , по і Б притаманне В, бо Арістомен є мислимий Арістомен. Однак А не властиво В, ПБО Арістомен минущий. Справді, силогізм не вийшов при такому ставленні термінів; для того щоб вийшов силогізм, слід було б посилку АБ взяти загальної, проте було б хибно припускати, що всякий мислимий Арістомен існує завжди, так як Арістомен минущий. Далі, нехай В позначає Міккала, Б - освіченого Міккала, а А - «гинути завтра». У такому випадку правильно висловлювати Б про В, бо Міккал є освічена Міккал ; також правильно, що А позначається про Б, бо освічена Міккал можливо завтра загине. Але неправильно висловлювати А про В. Цей випадок подібний з попереднім, бо невірно як щось загальне, що освічена Міккал завтра загине, але раз це не було прийнято, то не було п силогізму. Ця помилка виникає, таким чином, через вельми незначного відмінності, бо ми пе можемо пе погодитися, що твердження «це притаманне цьому» майже нічим пе відрізняється від утверждеіія «це властиве всьому цьому». Розділ тридцять ЧЕТВЕРТА [Помилки, засновані на неправильному вираженні термінів] Часто ж ми помиляємося і тому, що терміни, що містяться в посилці, представлені неналежно, наприклад якщо А є здоров'я, Б позначає болезпь, а В - людини. Правильно буде сказати, що А не може бути властиве жодній Б (ведьпіка-кой хвороби не притаманне здоров'я), а з іншого боку, що Б притаманне кожному В (бо кожна людина схильний до хвороби). Може здатися, що звідси випливає, що пп одній людині пе може бути притаманне здоров'я. Справа в тому, що терміни дано у мови не належним чином; бо не вийде силогізму, коли замість стану береться то , що знаходиться в цьому стані, наприклад замість «здоров'я» - «здорове», а замість «хвороба» - «хворе», бо буде неправильним сказати, що хворому не може бути [коли-небудь] притаманне бути здоровим. Але якщо це не було прийнято, то силогізму не вийде, хіба тільки про допустимий, що цілком мислимо, бо допустимо, що жодній людині не властиво здоров'я. Далі, в середній фігурі рівним чином може вийти щось помилкове, бо здоров'я не може бути притаманне ніякої хвороби, але можливо притаманне кожній людині, і тому допустимо, що жодній людині не притаманна хвороба. У третій же фігурі помилкове виходить відносно допустимості, бо і здоров'я і хвороба, а також знання і незнання і взагалі протилежності можуть бути притаманні одного й того ж, але не можуть бути притаманні один одному. Це, однак, незгодна з тим, що було сказано раніше \ а саме якщо одному і тому ж можливо притаманне кілька [речей], то вони можливо властиві й один одному. Таким чином, очевидно, що у всіх цих випадках помилка виникає через те, що терміни представлені [неналежно]; але якщо замість стану береться знаходиться в цьому стані, то нічого помилкового не випливає. Звідси яспо, що в подібного роду посилках слід завжди замість стану брати те, що паходу в цьому стані, і вважати його як терміп.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "Розділ тридцять ДРУГА [Підбір посилок і середнього терміна]" |
||
|
||