Головна
Аксіологія / Аналітична філософія / Антична філософія / Антологія / Антропологія / Історія філософії / Історія філософії / Логіка / Метафізика / Світова філософія / Першоджерела з філософії / Проблеми філософії / Сучасна філософія / Соціальна філософія / Середньовічна філософія / Телеологія / Теорія еволюції / Філософія (підручник) / Філософія мистецтва / Філософія історії / Філософія кіно / Філософія науки / Філософія політики / Філософія різних країн і часів / Філософія самоорганізації / Філософи / Фундаментальна філософія / Хрестоматії з філософії / Езотерика
ГоловнаФілософіяПершоджерела з філософії → 
« Попередня Наступна »
Аристотель. Твори в 4-х томах. Том 2. Вид-во Думка, Москва; 687 стр., 1976 - перейти до змісту підручника

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ [ПОБУДОВА СИЛОГІЗМІВ (ПРОДОВЖЕННЯ)]

Точно так само, як з безпосередніми силогізмами, йде справа і з силогізмами, які доводяться через приведення до неможливого, бо і вони виходять за допомогою того, що випливає з кожного 25 [терміна], і того, з чого він слід. Самий спосіб розгляду в обох видах силогізму - один і той же. Справді, те, що доводиться прямо, може бути виведено і через неможливе допомогою тих же термінів. І те, що доводиться через неможливе, може бути доведено і прямо, наприклад що А не властиво пі одному Е. Справді, припустимо, що воно деяким Е притаманне; тоді так як Б притаманне зо всім А, а А - деяким Е, то і Б буде притаманне деяким Є. Але ж було припущено, що воно не властиве жодній Е. Далі, [доводиться], що А притаманне деяким Е. Якщо А чи не властиве жодній Е, а Е притаманне всім Е, то А чи не буде властиве жодній Е, але ж було припущено, що воно притаманне всім Е. Рівним чином йде справа і з іншими положеннями, бо завжди і у всіх випадках доказ-35 ство череа неможливе ведеться виходячи з того, що випливає з [обох термінів] і з чого слід кожен (з них]. І відносно кожного положення спосіб дослідження залишається одним і тим же, чи бажають умозаключать прямо або через приведення до неможливого, так як обидва види докази ведуться за допомогою одних і тих же термінів, як, наприклад, докочується, що якщо А чи не прпсуще жодному Е, то ви-40 ходить, що Б притаманне деяким Е, а це неможливо. КСЛІ ж прийняти, що Б не властиво жодному Е, але притаманне всім А, то очевидно, що А чи не буде притаманне 4 & м і п одному Е. З іншого боку, якщо прямо роблять висновок, що А не властиво жодному Е, то прп припущенні, що воно деяким Е притаманне, буде доведено через неможливе, що воно не властиве жодній К. Рівним чином йде справу і в інших випадках, бо в усіх випадках необхідно взяти відмінний від даних термінів загальний термін, до якого належить помилковий силогізм, так що якщо цю посилку піддати перетворенню, а іншу залишити, як вона є, то вийде безпосередній силогізм з тими ж самими термінами . Різниться ж безпосередній силогізм від силогізму через неможливе тим, що в безпосередньому силогізм обидві посилки взяті to істинними, тоді як в силогізм через неможливе одна помилкова. Це стане ще більш очевидним з подальшого, коли ми будемо говорити про неможливе До Поки ж має бути нам ясно те, що, чи бажають умозаключать прямо пли через приведення до неможливого, шукати слід ОДНІ й ті ж [терміни]. В інших СИЛ-15 логізма, що виходять з припущення, як, наприклад, по підстановці або по качеству2, доказ ведеться за допомогою даних термінів, взятих не з самого початку, а по підстановці. Спосіб ж дослідження - той же самий. При цьому надолужити, однак, дивитися, скільки є видів силогізмів, що виходять з предположенія3, і розрізнити їх. 20

Отже, кожне положення може бути доведено зазначеним чином. Але деякі положення можуть бути доведені ще й іншим способом, наприклад загальні положення - розглядом приватного, притому виходячи з деякого припущення. Справді, якщо В і Е тотожні і приймається, що Е притаманне тільки Е, то А буде притаманне всім Е. З іншого боку, якщо 25 Д і Е тотожні і Е позначається тільки про Е, то А але буде властиве жодній Е. Звідси очевидно, що і цим способом потрібно вести дослідження. Той же спосіб слід застосувати і до силогізмів про необхідно і можливо притаманному, бо спосіб розгляду-той же самий4, і за допомогою термінів, розташованих у тому ж порядку, буде силогізм про властиві і про можливе притаманному.

Можливість же слід розуміти і в тому сенсі, що те, що не властиво, може бути притаманне, бо було показаноб, що силогізм про можливе притаманному виходить також за допомогою таких посилок. Рівним чином йде справа і з іншими видами вчиненні. 35

Зі сказаного очевидно не тільки те, що цим шляхом можна отримувати всі силогізми, але і те, що їх неможливо одержати ніяким іншим, бо доведено, що всякий силогізм виходить по одній із зазначених вище фігур, а ці фігури не можуть будуватися ина- 40 че як тільки за допомогою того, що випливає з [даних термінів], і того, з чого випливає кожен [з них], бо з них утворюються посилки і береться середній термін, так що по якомусь 4ва іншого способу отримати силогізм неможливо.

голову тридцяти

[Застосування розглянутого в попередніх розділах способу докази]

Отже, для всіх шлях [докази] один і той же : і в філософії, і в будь-якому мистецтві, і в науці. Справді, щодо кожного [з термінів] 5 слід звернути особливу увагу на те, що притаманне, і на те, чому притаманне, мати їх якомога більше й розглянути їх допомогою трьох термінів: при спростовують - одним способом, при обгрунтуванні - іншим; і для [досягнення] істини слід виходити з [посилок], які встановлюють, що [щось] дійсно притаманно. Відносно ж діалектичних силогізмів - виходити з правдоподібних посилок. м Що ж до почав силогізмів, як вони ставляться один до одного і яким способом їх слід шукати, то про це в загальних рисах вже було сказано, а саме що не слід звертати увагу на все, що говориться [про дані термінах], і на одне і те ж при обгрунтуванні і опроверганшт, так само як і при обгрунтуванні чогось щодо всього або дечого, і при спростування-15 ганпп всього або дечого, але що слід звернути увагу на небагато що і певне. З існуючого слід вибирати [пача] кожне окремо, як, наприклад, [якщо йдеться] про благо пли про знання. Більшість [почав] кожної [науки] властиво лише їй. Тому справа досвіду - доставляти початку кожного [явища]. Я маю на увазі, наприклад, що досвід у знанні про небесні світила повинен доставляти початку для вчення про небесні світила, бо лише тоді, ко-20 гда є достатня кількість спостережень небесних явищі, можна знайти докази у вченні про небесні світила. Рівним чином йде справа і у всякому іншому мистецтві та науці, так що лише після того, як щодо кожного предмета осягнуте те, що йому притаманне, ми повинні бути готові прямо представити докази. Справді, якщо в ис-прямування не втрачено нічого з того, що дійсно притаманне предметам, ми будемо в змозі для всього, доказ чого [взагалі] мається, таке знайти і дати; в тих же випадках, де доказ але самій природі речей неможливо, - показати цю [неможливість].

Отже, про те, яким способом слід вибирати посилки, в загальних рисах вже сказано. Детально це пами викладено в творі про діалектику «про

Розділ тридцять ПЕРША

[Ділення , його застосування і зловживання ним]

Легко угледіти, що поділ за родами 1 є лише невелика частина зазначеного нами способу дослідження. Справді, поділ є як би безсилий силогізм, бо те, що повинно бути доведено, воно постулює, при цьому завжди виводиться щось більш загальне, [ніж те, що должпо бути доведено]. За якраз це і було насамперед упущено з уваги всіма тими, хто користується деленіем2, і вони намагалися переконувати, 35 ніби діленням можна давати доказ про сутність і суті речі.

Тому вони пе зрозуміли ні того, що, застосовуючи дслепіе, можна вивести деякі ув'язнення, ні того, що їх можна було вивести так, як ми указалі3. У доказах ж, коли слід вивести висновок про прісущності, середній термін, за допомогою якого виходить силогізм, повинен бути завжди вже, ніж перший крайній термін, і позначатися 4вь про нього пе як загальне. Розподіл ж прагне до зворотного, бо середнім терміном воно бере загальне . В Самоа справі, нехай А позначає жива істота, Б - смертне, В - безсмертне, а Д - людини, визначення якого має бути дано. Отже, [що виробляє деле-5 ня] приймає, що всяка жива істота або смерт-по, або безсмертне, це значить, що все, що є А, є або Б, АБО В. Далі, той, хто робить розподіл, завжди відносить людини до живих істот і таким чином прііімает, що А притаманне Д. Отже, укладання тут про те , що всяке Д є або Б, або В, стало бути, чоловік необхідно або смертна, або біс-«Про смертна. Але що жива істота смертно, це не необхідно [з цього випливає], а постулюється. Тим часом це є як раз те, що повинно було бути виведено. II далі, хто приймає, що А є смертна НІН витті істота, Б - має ноги, В - безноге і Д - людина, той точно так само бере, що А міститься або в Б, або в В (бо всяке смертне живе ** істота є або істота, що має ноги, або безноге) і що А позначається про Д (адже було прийнято, що

людина є смертна жива істота). Таким чином, з необхідністю слід [лише] те, що людина є жива істота, або має НОГИ, АБО безноге; проте що він має ноги -? це звідси не випливає з необхідністю, а приймається, тим часом це було якраз те, що в свою чергу потрібно було довести. 2о І таким же чином завжди буває, що виробляють поділ середнім терміном беруть загальне, а крайніми термінами - то, що потрібно довести, і видові від-межування. Зрештою виробляють поділ нічого виразного не говорять про те, що є людина (або що-небудь інше шукане), так, щоб це було необхідним следствіем4, бо вони йдуть по зовсім іншому шляху, пе підозрюючи, що є доступні середовищ-25 ства [докази]. Очевидно також, що за допомогою цього способу дослідження не можна нп спростовувати небудь, ні умозаключать до чогось привхідними, або до властивого лише [даного предмету], або до роду і в тих випадках, коли невідомо, йде чи справу так чи ппаче, як, наприклад, порівнянна чи ні діагональ [ зі стороною квадрата]. Адже якщо зо прийняти, що всяка довжина або порівнянна, або непорівнянна, діагональ ж є довжина, то можна укласти [лише] те, що діагональ порівнянна або непорівнянна. Якщо ж прийняти, що вона непорівнянна, то [цим] приймається те, що ще має бути виведено силогізмом. Стало бути, не можна цим довести [те, що повинно довести]. Адже це є якраз шлях, яким не можна доводити. Нехай непорівнянне пли порівняємо-мое позначає А, довжину - Б, діагональ - В. Очевидно, таким чином, що цей спосіб розгляду годиться пе для всякого дослідження і даремний навіть у тих випадках, де він, здавалося б, найбільше підходить.

Зі сказаного, таким чином, видно, за допомогою чого виходять докази і яким саме способом, а також на що слід звертати внпмаппе при «про розгляд кожного окремого положення.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ [Побудова силогізмів (продовження)]"
  1. 3.4. Скорочені, складні і складноскорочені силогізми
    силогізмом існують різні види складних силогізмів. Серед них: полісіллогізм - складні силогізми, що представляють собою такі послідовності певним чином пов'язаних між собою простих категоричних силогізмів, що укладення попереднього служить посилкою наступного. Існують також і складно -скорочені силогізми - смітить і Епіхейрема - результати певних скорочень
  2. Глава двадцята 1
    двадцять першого 1 У гол. 20 при проблематичності обох посилок або при проблематичності однієї і ассерторічності другий . - 163. 2 В 33 Ь 25-31. - 163. 3 Як у 39 а 26-28. - 163. 4 Див 30 а 17-23. - 164. I Див 39 b 2-6. - 164 . Розділ двадцять другий 1 Див 36 а 40 - b 2. - 164. 2 Див 36 а 39 - Ь 2. - 165. 3 Див 36 а 34-39. - 165. 4 Див 32 а 29 - b 1. - 165. I Див 40 а 35-38. -
  3. Глава тридцятих * В
    силогізму, ніж термін. - 185.? У 25 b 32 -35; 26 Ь 34-38; 28 а 10-14. - 186. Розділ тридцять третій * У 47 а 31-35. - 186, Глава тридцять четверта * У 39 а 14-19. - 188. Розділ тридцять п'ятий * СР «Метафізика», 1051 а 24-26. - 189. Глава тридцять шоста 1 Стало бути, міркування ведеться за другій фігурі. - 190. 2 СР "Про софістичних спростування»,
  4. Загальні правила простого категоричного силогізму
    побудови простого категоричного силогізму. У даному випадку необхідність кожного правила означає, що якщо воно не виконується в деякому умовиводі, то умовивід неправильно. Достатність же всіх загальних правил виражається в тому, що виконання кожного з них свідчить про правильність умозак-люченія. Іншими словами, силогізм правильний, якщо виконані всі правила простого
  5. Розділ двадцять третій
    двадцять сьома 1 Тут фактично сформульовано поняття істотного розширення дедуктивної теорії (науки). - 307. Глава двадцять восьма 1 Тут фактично сформульовано умову незалежності двох дедуктивних теорій (наук). - 307, 1 Протагор, ототожнювалася знання з чуттєвим сприйняттям. СР Платон. Теєтет, 151 е. - 809. 2 Сі. «Друга аналітика» II, 19, в
  6. 4.1. Чисто-умовний і умовно-категоричний силогізми
      силогізм - це умовивід, посилками і укладанням якого є уявні судження. Слід зазначити, що укладення в даному виді силогізму може робитися з будь-якої кількості посилок, оскільки висновки чисто-умовного силогізму можна охарактеризувати як висновки на підставі свій-ства транзитивності імплікації. Інакше кажучи, висновок в чисто-умовному силогізм грунтується на правилі:
  7. Доказ деяких законів логіки методом «від супротивного»
      силогізму: ((Pd0AP) D6 Р з Р (СА: 6,7) Доказ: p ^ e Р Q (дод.) Р (МТ: 1,3) Q (СА: 2,3,4) Закон спростовує модуси умовно - категоричного силогізму: Р (дод.) Є (МТ: 1,3) Закон контрапозиции: Р (СА: 2,3,4) Доказ: 1,? d0 2. (0зР) (дод.) Закон спростовує модуси роздягли- тельно-категоричного силогізму: 3. (0vP) (ІчД: 2) 4.0лР (ОД: 3) Q (КК: 4) Р (МТ: 1,5) Р (КК: 4) 0зР (СА:
  8. Розділ п'ятнадцятий [Силогізми по першій фігурі, в яких одна посилка - про властиві, а інша - про можливе притаманному]
      силогізми будуть досконалими і про можливе притаманному, згідно з наведеним определенію1; якщо ж про можливе притаманному буде посилка, що містить менший термін, то все силогізми будуть недосконалими, а негативні силогізми будуть не про віз-можна притаманному, згідно з визначенням, а про те, що щось необхідно не властиве жодній або притаманне не всім. Справді, якщо щось необхідно не притаманне
  9. Питання для повторення
      силогізму. Які модуси має розділової-категоричний силогізм? Що таке метод натурального виводу? Які основні прямі і непрямі правила логіки судження
  10. Умовиводи логіки судження. ВИСНОВКИ ІЗ складне судження
      силогізми. Особливість цих умовиводів полягає в тому, що виведення висновку з посилок визначається не відносинами між термінами, як в простому категоричному силогізмі, а характером логічного зв'язку між судженнями, тому при аналізі силогізмів даних видів суб'єктно-предикатна структура складових їх суджень
  11. Глава перша
      дев'ята Див «Топіка» II, 7 - 9; IV, 3, 4; V, 6. - 482. І тим самим допущено idem per idem. - 483. СР «Друга аналітика», 79 Б 23 - 24. - 484. 1 ср 113 а 27 - 28. - 485. 2 Про це Софісті нічого певного не відомо. - 485. Глава дванадцята 1 Середнє парного і середнє непарного не визначаються однаковим чином. Середнє непарного є одиниця, бо
  12. Полісіллогізм
      силогізми можуть утворювати ланцюг силогізмів, в якої укладення попереднього силогізму стає посилкою наступного. Попередній силогізм називається просіллогізма, наступний - епісіллогіз-мом. Такого роду умовиводи називаються полісіллогізм. Розрізняють прогресивний і регресивний полісіллогізм. У прогресивному полісіллогізм висновок просіллогізма стає більшою
  13. Розділ вісімнадцятий [Силогізми по другій фігурі, в яких одна посилка - про властиві, а інша - про можливе притаманному]
      силогізму, все одно, взяті Чи терміни в загальних або в приватних посилках. Доводиться це так само, [як і раніше], і за допомогою тих же термінов1. Але якщо стверджувальна посилка - про можливе притаманному, а негативна - про властиві, то силогізм вийде. Справді, припустимо, що 25 А чи не властиве жодній Б і можливо прнсущо всім В. За зверненні негативною посилки Б нічого не буде властиве жодній
  14. РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ТРЕТЯ [Умови побудови всіх силогізмів по першій фігурі. Безпосередні та умовні силогізми]
      силогізми в щойно розглянутих фігурах стають досконалими лише за допомогою силогізмів першої фігури, що мають загальний висновок, і до них сводятся1. Але що так 20 йде справа зі всяким взагалі силогізмом, - це відразу стане очевидним, як тільки буде доведено, що всякий силогізм виходить по одній з цих фігур. Так от, необхідно, щоб кожне доказ і кожен
  15.  Книга дев'ята (в)
      дев'ята
© 2014-2020  ibib.ltd.ua