|
Зі сказаного ясно, що силогізми в щойно розглянутих фігурах стають досконалими лише за допомогою силогізмів першої фігури, що мають загальний висновок, і до них сводятся1. Але що так 20 йде справа зі всяким взагалі силогізмом, - це відразу стане очевидним, як тільки буде доведено, що всякий силогізм виходить по одній з цих фігур. Так от, необхідно, щоб кожне доказ і кожен силогізм показали, що щось або притаманне, або не властиво, притому або як загальне, або як приватна, і далі - або безпосередньо, або виходячи із 25 припущення. Доказ через неможливе є частина докази, що виходить з припущення. Спершу ми будемо говорити про прямі доказах, бо після з'ясування їх стануть очевидними і докази через неможливе, і взагалі докази, які виходять із припущення. го Отже, якщо потрібно вивести висновок про те, що А притаманне або не властиво Б, то для цього необхідно прийняти щось стосовно чогось. Якщо ж відносно Б прийняти А, то буде прийнято те, що з самого початку [потрібно було довести]. Якщо ж прийнято А щодо В, а В не прийнято щодо чого-небудь і ніщо інше не прийнято ні щодо В, ні щодо А, то силогізму не вийде, бо з того, що * ь щось одне прийнято щодо іншого, ще нічого з необхідністю не випливає. Отже, потрібно додати ще одну посилку. Таким чином, якщо Л прийнято щодо чогось іншого, або щось інше - відносно А, або щось інше - відносно В, то ніщо не заважає отримати силогізм, проте відносно Б з прийнятого нічого не випливає. Якщо В притаманне чогось, а це - чомусь іншому, а це інше - ще чогось іншого і ніщо з усього ЦЬОГО 4іа не пов'язане з Б, то також не вийде силогізму про ставлення до Б.
Адже ми взагалі говорили 2, що ніколи не вийде силогізму, що приймає одне щодо іншого, якщо не береться щось середнє, що через вчиненні знаходилося б у якомусь відношенні до кожного з двох [інших термінів], бо силогізм г взагалі утворюється з посилок, силогізм про це ось-* з посилок про це ж, а силогізм про ставлення ось цього до цього - за допомогою посилок про отношепіе ось цього до цього. Не можна, однак, прийняти яку-небудь посилку, що стосується Б, якщо про нього нічого не затверджується і нічого щодо нього не заперечується. Не можна, далі, [прийняти посилку] про ставлення А до Б, якщо не береться щось спільне їм обом, а [тільки] утвер-ждается або заперечується щось властиве лише кожному з них окремо. Слід тому брати щось середнє між ними, що пов'язувало б вчиненні, якщо тільки має вийти силогізм про ставлення одного до іншого. Таким чином, якщо необхідно прийняти щось спільне того й іншого, а це можливо трояким чином (а саме, або А оповіді-15 ється про В, а В - про Б, пли В - про обох, або обидва - про В), то виходять ті фігури, про які ми говорили. Звідси очевидно, що всякий силогізм необхідно виходить через яку-небудь з цих фігур, бо відношення залишається все тим же і в тому випадку, якщо Л пов'язано з Б через більше число [проміжних термінів]: адже і при МПНВ [таких термінах] фігура буде тією ж. гоТаким чином, очевидно, що прямі докази ведуться за допомогою раніше зазначених фігур. А що за допомогою цих же фігур ведуться також докази через неможливе, це ясно з наступного. А саме, всі докази, що ведуться через неможливе, роблять висновок до помилкового, а спочатку прийняте вони доводять, виходячи з припущення, 25 коли з визнання того, що суперечить [спочатку прийнятому], випливає щось неможливе; наприклад, несумірність діагоналі [зі стороною квадрата] доводять тим, що якщо визнати їх сумірність, то печетное виявиться рівним четному3.
Таким чином, те, що непарне виявляється рівним четному, виводиться на підставі умовиводи, а що діагональ непорівнянна [зі стороною квадрата], доводиться виходячи з припущення, так як з визнало ня того, що суперечить [ спочатку прийнятому], виходить хибне, адже умозаключать через неможливе, як було сказало, - значить доводити щось неможливе допомогою первопачалию допущеного припущення. Так як, отже, при приведенні до неможливого помилковий силогізм виходить прямим доказом (а спочатку прийняте доводять виходячи з припущення) і оскільки не-85 посередні силогізми, говорили ми раніше, будуються fro тим же фігурам, то очевидно, що силогізми через неможливе також виходять з тих же фігурам. Те ж саме можна сказати і про всіх інших силогізмах, вихідних нз припущення, бо в усіх цих випадках силогізм будується згідно з допущенням, який заміняє [спочатку прийняте], а перший начально прийняте досягається прпзнанпем або яким-небудь іншим припущенням 4. Якщо це правильно, то всяке доказ і всякий силогізм необхідно виходять за допомогою трьох раніше зазначених фігур. А якщо це доведено, то ясно, що всякий силогізм стає досконалим допомогою першої фігури і може бути зведений до загальних силогізмів цієї ь фігури.
|
- Глава двадцята 1
Як у 38 а 13-16. - 162. 2 Як у 33 b 29-33, тобто як у відповідних комбінаціях посилок в другій фігурі. - 162. 3 Т. е. в ассерторіческіе посилках: 28 b 5 - 29 а 6. - - 162. 4 Як у 39 а 23-28, 36-38. - 162. Розділ двадцять перший 1 У гол. 20 при проблематичності обох посилок або при проблематичності однієї і ассерторічності другий. - 163. 2 В 33 Ь 25-31. - 163. 3
- Глава тридцятих * В
«Топіці» I, 14. - 183. Розділ тридцять перший * Див Платон. Софіст, 219 а - 237 а; Політик, 258 b 267 с. - 183. 2 Послідовники Платона. - 183. 3 Див гл. 4-30. - 183. 4 СР «Друга аналітика», 91 b 24-27. - 184, Розділ тридцять другий * Див гл. 2-26. - 185. а Див гл. 27-30. - 185. 8 Див гл. 45. - 185. 4 Посилка становить більшу частину силогізму, ніж термін. - 185. ? В
- Розділ двадцять третій
Див гл. 19-22. - 298. СР «Нпкомахова етика», 1095 а 32; Хустка. Держава, 510 Ь - 511 с. - 298. СР «Про тлумачення», 23 а 18-20, а також прим. 32 до гол. 13 цього трактату. - 299. Почала науки недоказові. Тому вони не можуть стати предметом самої науки, що доказує. Вони можуть бути предметом лише умогляду, інтелектуальної інтуїції. Тільки пус (розум) здатний
- Фігури і модуси простого категоричного силогізму
- Залежно від того, яке місце - суб'єкта або предиката - в посилках займає середній термін, розрізняють чотири різновиди силогізму, звані фігурами простого категоричного силогізму. Кожна фігура має свої спеціальні правила, хоча ці правила можуть бути отримані строго логічно, як наслідку із загальних правил простого категоричного силогізму. I. Перша фігура
- 3.4. Скорочені, складні і складноскорочені силогізми
Поряд із простим категоричним силогізмів існують різні види складних силогізмів. Серед них: полісіллогізм - складні силогізми, що представляють собою такі послідовності певним чином пов'язаних між собою простих категоричних силогізмів, що укладення попереднього служить посилкою наступного. Існують також і складно-скорочені силогізми - смітить і Епіхейрема -
- Розділ сорок перша
* Див прим. 15 до гол. 13. - 193. % Див. «Друга аналітика», 76 b 39-77 а 1; «Метафізика», 1078 а 19-21. - 193. Глава сорок четверта 1 Див гл. 23. - 194. 2 Якщо судити за збереженими праць Арістотеля, то він цього обіцянки не виконав. - 195, Глава сорок п'ятого 1 Маються на увазі перша і третя фігури. - 197. Глава сорок шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. -
- Розділ п'ятнадцятий [Силогізми по першій фігурі, в яких одна посилка - про властиві, а інша - про можливе притаманному]
25 Якщо одна з посилок буде про притаманному , а інша - про можливе притаманному і посилка про можливе притаманному містить більший крайній термін, то все силогізми будуть досконалими і про можливе притаманному, згідно з наведеним определенію1; якщо ж про можливе притаманному буде посилка, що містить менший термін, то все силогізми будуть недосконалими, а негативні силогізми будуть не про віз-можна
- ГЛАВА ШОСТА [Доказ по колу в другій фігурі]
По друге ж фігурі стверджувальне [положення] не можна довести цим способом, але негативне - 15 довести можна. Стверджувальне не можна довести тому, що не обидві посилки позитивні, адже висновок [перший силогізму] негативне, а стверджувальне [положення], як ми бачили, доводиться з двох стверджувальних посилок. Негативне ж [положення] доводиться таким чином: нехай А
- Розділ тридцять ДРУГА [Підбір посилок і середнього терміна]
Після всього цього слід сказати про те, яким про- 7а разом можна все силогізми звести до раніше зазначеним фігурам, адже ця частина залишається ще не розглянуті. Справді, якщо ми досліджуємо спосіб утворення силогізмів 1 і будемо в змозі знаходити їх 2 і, крім того, отримані силогізми зводити до раніше вказаних фігурам3, то цим початкове намір буде виконано. Тим, що
- Розділ сороковий [Вживання родового слова (артикля)]
ю Так як висловлювання «задоволення є [яке-то] благо» (agathon) не те ж саме, що висловлювання «задоволення є благо [взагалі]» (to agathon), то ці терміни не можна брати однаково; якщо силогізм - про те, що задоволення є благо [взагалі], то терміном слід взяти «благо [взагалі]»; якщо ж-про те, що задоволення є [якесь] благо, то терміном слід взяти «[якесь] благо».
- Завдання 26-30. Тема «Простий категоричний силогізм».
Теорія: Простий категоричний силогізм (ПКС) - це умовивід, в якому обидві посилки і висновок є простими категоричними судженнями. Силогізм від гр. Syllogismos - міркування, що складається з двох суджень (посилок), з яких випливає третє судження - висновок. Приклад 1: М Р Всі адвокати - юристи. S М Петров - адвокат. S Р Значить, Петров - юрист. Структура ПКС: В ПКС розрізняють три
- Глава перша
1 Аналог принципу, слідуючи якому виявляються категорії. Див «Перша аналітпна» I, 37; «Метафізика», 1017 а 22 - 27. - 315. Глава третя 1 Див 72 b 18-25; 84 а 29 - Ь 2. - 318. Глава четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D. СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408
- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ [Побудова силогізмів (продовження)]
Якщо хочуть обгрунтувати щось стосовно чогось цілого, то треба відносно того, що обгрунтовується, дивитися, про які підлягають воно позначається, а у відносини того, про що воно повинно позначатися, - що з нього випливає. Якщо ж яке-небудь з цих [підлягають] виявиться тотожним [з одним з присудків], то одне буде необхідно притаманне другому1. Але якщо [треба обгрунтувати], що щось притаманне
- Загальні правила простого категоричного силогізму
Для того щоб при наявності істинних посилок висновок слід було з посилок з необхідністю, потрібне дотримання правил побудови простого категоричного силогізму. У даному випадку необхідність кожного правила означає, що якщо воно не виконується в деякому умовиводі, то умовивід неправильно. Достатність же всіх загальних правил виражається в тому, що виконання кожного з них
- Правильні (сильні) модуси
Модуси позначаються трьома буквами, кожна з яких позначає тип судження, що грає відповідно роль більшою, меншою посилки і укладання. Модуси першої фігури: AAA, АН, ЕАЕ, НЕЮ. Модуси другої фігури: АЕЕ, АОО, ЕАЕ, НЕЮ. Модуси третьої фігури: АН, ВАТ, IAI, ЄАО, НЕЮ, AAI. Модуси четвертої фігури: AAI, IAI, ЄАО, НЕЮ,
- РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ [Модальність силогізмів]
Так як бути властивим, необхідно властивим, можливо властивим - не одне й то ж (бо багато притаманне, проте не необхідно, інше ж не властиво ні необхідно, ні просто, але воно може бути притаманне), то ясно, що в кожному з цих випадків силогізм буде різним і що терміни не знаходяться в однаковому ставленні один до одному: вони будуть то необхідно притаманні, то притаманні, то можливо притаманні. С
- Розділ вісімнадцятий [Силогізми по другій фігурі, в яких одна посилка - про властиві, а інша - про можливе притаманному]
Якщо одна посилка - про властиві, а інша - про воз-20 можна притаманному, і притому стверджувальна посилка - про властиві, а негативна - про можливе притаманному, то ніколи не получйтся силогізму, все одно, взяті Чи терміни в загальних або в приватних посилках . Доводиться це так само, [як і раніше], і за допомогою тих же термінов1. Але якщо стверджувальна посилка - про можливе притаманному, а негативна - про
|