Головна
Аксіологія / Аналітична філософія / Антична філософія / Антологія / Антропологія / Історія філософії / Історія філософії / Логіка / Метафізика / Світова філософія / Першоджерела з філософії / Проблеми філософії / Сучасна філософія / Соціальна філософія / Середньовічна філософія / Телеологія / Теорія еволюції / Філософія (підручник) / Філософія мистецтва / Філософія історії / Філософія кіно / Філософія науки / Філософія політики / Філософія різних країн і часів / Філософія самоорганізації / Філософи / Фундаментальна філософія / Хрестоматії з філософії / Езотерика
ГоловнаФілософіяПершоджерела з філософії → 
« Попередня Наступна »
Аристотель. Твори в 4-х томах. Том 2. Вид-во Думка, Москва; 687 стр., 1976 - перейти до змісту підручника

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ [Побудова силогізмів (продовження)]

Якщо хочуть обгрунтувати що- то щодо чогось цілого, то треба відносно того, що обгрунтовується, дивитися, про які підлягають воно позначається, а у відносини того, про що воно повинно позначатися, - що з нього випливає. Якщо ж яке-небудь з цих [підлягають] виявиться тотожним [з одним з присудків], то одне буде необхідно притаманне другому1. Але якщо [треба обгрунтувати], що щось притаманне не всім, а деяким, то треба знайти ті [терміни], з яких випливає те й інше 2, бо якщо який-небудь з них виявиться одним і тим же для обох, то [присудок ] необхідно буде притаманне чогось [з підмета]. Якщо ж треба [обгрунтувати], що [А] жодному [Б] не властиво, то відносно того, чому [А] не повинно бути властиво, треба дивитися, що з нього випливає; а щодо того, що повинно бути не притаманне, - що не може бути у нього; або, навпаки: щодо того, чому [А] повинно бути не притаманне, [треба дивитися], що ж не може бути у нього, а щодо того, що не властиво, - що з нього випливає. І якщо які-небудь з цих [термінів] тотожні, то один не може бути притаманний іншому. Тут виходить силогізм то по першій, то по середній фігурі. Нарешті, якщо [треба обгрунтувати], що [А] деяким [Е] не властиво, то для [Е], якому воно не повинно бути властиво, треба [знайти] ті [терміни], з яких випливає [Е], а для [А], яке не повинно бути властиво,-ті [терміни], які не можуть бути йому притаманні. Якщо ж який-небудь з цих [термінів] виявиться одним і тим же [для обох], то [присудок] необхідно не притаманне чогось [з підмета]. Може бути, кожен із зазначених випадків стане більш ясним з наступного: нехай Б позначає те, що випливає з А; то, з чого випливає А, нехай позначає В, а те, що йому не може бути притаманне, - Д. Далі, то , що притаманне Е, нехай позначає 3; те, з чого слід Е, нехай позначає Е,

а те, що йому не може бути властивим, - Ф. Отже, якщо деякі В і деякі 3 тотожні, то Л необхідно притаманне всім Е, бо 3 притаманне всім Е і А - всім В, а тому А притаманне всім Є. Але якщо тотожні В і Е, то А необхідно притаманне деяким 20 Е, бо А випливає з усіх В, а Е - з усіх Е. Якщо ж тотожні 3 і Д, то А чи не будот властиве жодній Е на підставі просіллогізма. Справді, так як негативне [положення] оборотно, а 3 тотожне з Д, то А чи не буде властиве жодній 3, 3 ж притаманне всім Е. Далі, якщо тотожні Б і Ф, то А ^ не властиво жодному Е, бо Б притаманне всім А, ио не властиво жодному Е, адже було припущено, що Б і Ф тотожні і що Ф пе притаманне пі одному Е. Якщо ж толедественни Д і Е, то А чи не буде притаманне деяким Е, бо воно не притаманне Е, оскільки воно не притаманне і Д. Але Е подчпнепо Е, а тому А чи не буде притаманне деяким Є.

Нарешті, якщо тож-зо дественнимі будуть Б і Е, то вийде силогізм з підданими зверненням посилками, а саме, Е буде притаманне всім А, адже Б притаманне А і Е притаманне Б (адже було припущено, що Б тотожне з Е). З іншого боку, А не потрібно притаманне всім Е, але деяким Е воно необхідне притаманне, так як Общеутвердітельное [посилка] оборотна в приватну. 35

Таким чином, очевидно, що при доказі кожного положення слід звертати увагу на зазначені відносини [підмета і присудка], бо на них грунтуються всі силогізми. При цьому і щодо того, що випливає з [підмета], і щодо того, з чого випливає [присудок], надолужити кожен раз звертати увагу особливо на першому і загальне, наприклад щодо Е-більше на КЗ, ніж * про тільки на 3, щодо А - більше на KB, ніж 4 * ь тільки на В, бо якщо А притаманне КЗ, то воно притаманне також 3 і Е. Якщо ж воно з КЗ не слід, то все ж може слідувати з 3. Так само не можна випускати з уваги також те, з чого випливає [А], бо якщо [А] випливає з перших [термінів], то воно випливає також з того, що їм підпорядковано; але якщо воно з них не слід, то все ж воно може випливати з того, що їм підпорядковане.

Ясно також, що дослідження ведеться за допомогою трьох термінів і двох посилок і що всі силогізми будуються через раніше зазначені фігури, бо те, що

Л притаманне всім Е, доводять , коли прийнято, що В і 3 тотожні. Це-то і буде середнім терміном, тоді як А і Е будуть крайніми термінами. Так виходить перша фігура. Далі, те, що А притаманне деяким Е, доводять, коли прийнято, що В і Е тотожні. А це остання фігура, бо середнім терміном буде Е. А що А чи не властиве жодній Е, доводять, коли тотожні Д і 3. У цьому випадку виходить п перша і середня фігура: перша - тому, що А чи не властиве жодній 3, оскільки [загально] - негативна посилка оборотна, тоді як 3 притаманне всім Е; середня ж - тому, що Д не властиве жодній А , але притаманне всім Е. Нарешті, те, що А пе притаманне деяким Е, доводять, коли тотожні Д і Е. А це остання фігура. Справді, А чи не буде властиве жодній Е, але Е буде притаманне всім Е. Таким чином, очевидно, що всі силогізми будуються через раніше зазначені фігури і що НЕ належить вибирати такого [середнього терміна], який слідував би з будь-яких [крайніх термінів], бо з таких [посилок] не вийде ніякого силогізму. Справді, ствердної укладення взагалі не можна отримати (kataskeyadzein), якщо [середній термін] випливає з [крайніх]; але і негативного також не можна отримати за допомогою того, що випливає з усіх [крайніх термінів], бо [середній термін] одному повинен бути притаманний, а іншому ні.

Очевидно також, що розгляд інших випадків вибору [середнього терміна] марно для побудови силогізму, наприклад якщо тотожні ті [середні термппи], які випливають з кожного [крайнього], або те, з чого випливає А , тотожне з тим, що не може бути притаманне Е, або коли те, що не може бути притаманне одному, тотожне з тим, що не може бути притаманне іншому, бо з цього не вийде силогізму.

Адже якщо тотожні ті [середні терміни], які слідують з [крайніх], наприклад Б і 3, то виходить середня фігура з [двома] ствердними посилками. А якщо те, з чого випливає А, тотожне з тим, що не може бути притаманне Е, як, папрімер, В і Ф, то виходить перша фігура з негативною меншою посилкою. Нарешті, якщо те, що не може бути притаманне одному, тотожне з тим, що не може бути притаманне іншому, як, напри-мер, Д і Ф, то обидві посилки будуть негативними, притому або в першій, або в середній фігурі. Але при таких [умовах] ніяк не можна побудувати силогізм.

Ясно також, що в цьому дослідженні потрібно знайти ті [терміни], які тотожні, а не ті, які різні або протилежні один одному: по-перше, тому, що це дослідження ведеться заради середнього терміна , а середнім терміном треба брати не різне, а тотожне, по-друге, тому, що в тих випадках, коли силогізм може вийти також за допомогою термінів, протилежних один одному, або за допомогою таких, які не можуть бути притаманні одному і тому ж, все зводиться до зазначених вище модусам, наприклад якщо Б і 3 протилежні один одному або не можуть бути притаманні одному і тому ж. Справді, якщо взяти їх, то вийде висновок, що А не властиво жодному Е. Проте опо не виводиться з самих [посилок], а витікає із зазначеного вище способа3, бо Б притаманне всім А і не властиве жодній Е, так що Б буде необхідно тотожне з деякими Ф. З іншого боку, якщо Б і Е не можуть бути у одного і того ж, то виводиться висновок, що А не властиво деяким Є. І таким чином вийде середня фігура, а саме Б притаманне всім А і не властиве жодній Е. Так що Б необхідно тотожне з деякими Ф, бо «Б і Е не можуть бути притаманні одному і тому ж» означає те ж, що «Б тотожне з деякими Ф». Адже Ф охоплює все, що не може бути притаманне Є.

Очевидно, таким чином, що на основі самих цих способів розгляду не виходить ніякого силогізму, але якщо Б і 3 протилежні один одному, то Б необхідно буде тотожним з деякими Ф, і силогізм допомогою цих [термінів] вийде. Тому буває, що ті, хто розглядає таким чином, звертають увагу не на той шлях, який необхідний, бо не беруть до уваги тотожність Б і Ф.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ [Побудова силогізмів (продовження)] "
  1. Глава двадцята 1
    двадцять першого 1 У гол. 20 при проблематичності обох посилок або при проблематичності однієї і ассерторічності другий. - 163. 2 В 33 Ь 25-31. - 163. 3 Як у 39 а 26-28. - 163. 4 Див 30 а 17-23. - 164. I Див 39 b 2-6. - 164. Розділ двадцять другий 1 Див 36 а 40 - b 2. - 164. 2 Див 36 а 39 - Ь 2. - 165. 3 Див 36 а 34-39. - 165. 4 Див 32 а 29 - b 1. - 165. I Див 40 а 35-38. -
  2. 3.4. Скорочені, складні і складноскорочені силогізми
    силогізмом існують різні види складних силогізмів. Серед них: полісіллогізм - складні силогізми, що представляють собою такі послідовності певним чином пов'язаних між собою простих категоричних силогізмів, що укладення попереднього служить посилкою наступного. Існують також і складно-скорочені силогізми - смітить і Епіхейрема - результати певних скорочень
  3. Розділ двадцять третій
    двадцять сьома 1 Тут фактично сформульовано поняття істотного розширення дедуктивної теорії (науки) . - 307. Глава двадцять восьма 1 Тут фактично сформульовано умову незалежності двох дедуктивних теорій (наук). - 307, 1 Протагор, ототожнювалася знання з чуттєвим сприйняттям. СР Платон. Теєтет, 151 е. - 809. 2 Сі. «Друга аналітика» II, 19, в
  4. Глава тридцятих * В
    силогізму, ніж термін. - 185. ? У 25 b 32-35; 26 Ь 34-38; 28 а 10-14. - 186. Розділ тридцять третій * У 47 а 31-35. - 186, Глава тридцять четверта * У 39 а 14-19. - 188. Розділ тридцять п'ятий * ср «Метафізика», 1051 а 24-26. - 189. Глава тридцять шоста 1 Стало бути, міркування ведеться за другій фігурі. - 190. 2 ср «Про софістичних спростування",
  5. Загальні правила простого категоричного силогізму
    побудови простого категоричного силогізму. У даному випадку необхідність кожного правила означає, що якщо воно не виконується в деякому умовиводі, то умовивід неправильно. Достатність же всіх загальних правил виражається в тому, що виконання кожного з них свідчить про правильність умозак-люченія. Іншими словами, силогізм правильний, якщо виконані всі правила простого
  6. 4.1. Чисто-умовний і умовно-категоричний силогізми
    силогізм - це умовивід, посилками і укладанням якого є уявні судження. Слід зазначити, що укладення в даному виді силогізму може робитися з будь-якої кількості посилок, оскільки висновки чисто-умовного силогізму можна охарактеризувати як висновки на підставі свій-ства транзитивності імплікації. Інакше кажучи, висновок в чисто-умовному силогізм грунтується на правилі:
  7. Доказ деяких законів логіки методом «від супротивного»
    силогізму: ((Pd0AP) D6 Р з Р (СА: 6,7) Доказ: p ^ e Р Q (дод.) Р (МТ: 1,3) Q (СА: 2,3,4) Закон спростовує модуси умовно-категоричного силогізму: Р (дод.) Є (МТ: 1,3) Закон контрапозиции: Р (СА: 2,3,4) Доказ: 1,? d0 2. (0зР) (дод.) Закон спростовує модуси роздягли-тельно-категоричного силогізму: 3. (0vP) (ІчД: 2) 4.0лР (ОД: 3) Q (КК: 4) Р (МТ: 1,5) Р (КК: 4) 0зР (СА:
  8. Запитання для повторення
    силогізму. Які модуси має розділової-категоричний силогізм? Що таке метод натурального виводу? Які основні прямі і непрямі правила логіки судження
  9. Умовиводи логіки судження. ВИСНОВКИ ІЗ складне судження
    силогізми. Особливість цих умовиводів полягає в тому, що виведення висновку з посилок визначається не відносинами між термінами, як в простому категоричному силогізмі, а характером логічного зв'язку між судженнями, тому при аналізі силогізмів даних видів суб'єктно-предикатна структура складових їх суджень не Глава перша
  10. восьма 1 Див прим. 8 до гол. 4. - 480. 2 СР« Нікомахова етика », 1094 а 1 - 6. - 480. Глава дев'ята Див «Топіка» II, 7 - 9; IV, 3, 4; V, 6. - 482. І тим самим допущено idem per idem. - 483. СР «Друга аналітика», 79 Б 23 - 24. - 484. 1 СР 113 а 27 - 28. - 485. 2 Про це Софісті нічого певного не відомо. - 485. Глава дванадцята 1 Середнє парного
    полісіллогізм
  11. силогізми можуть утворювати ланцюг силогізмів, в якої укладення попереднього силогізму стає посилкою наступного. Передує силогізм називається просіллогізма, наступний - епісіллогіз-мом. Такого роду умовиводи називаються полісіллогізм. Розрізняють прогресивний і регресивний полісіллогізм. У прогресивному полісіллогізм висновок просіллогізма стає більшою
     Глава п'ята 1
  12.   двадцята 1 Палицею - очима. - 572. 2 Opos (oros - зі знаком тонкого придихання) - «гора», epos (hores - ео знаком густого придихання) - «кордон». - 573. 3 Ср «Риторика», 1401 а 27. - 573. 4 Людиною. - 573. IІ лава двадцять другого 1 ср 179 а 21 22 575 2 См '. 177 Ь 33 - 34 і прим.1 до гол. І кн. VIII «Топіки». - 576. 3 Ср «Метафізика», 990 b 16 - 17;
     2. Умовно-категоричний силогізм
  13.   побудовано від заперечення істинності слідства до заперечення істинності підстави. Схема спростовує модуси (modus tollens). А ^> У В_ А Наприклад: Для всякого провідника вірно, що якщо по ньому проходить струм, то він нагрівається Провідник не нагрівається Отже, по провіднику не проходить струм - Необхідно також вказати ще на два модуси умовно-кате-горіческого силогізму. По-перше, від заперечення
     3.3. Опосередковані умовиводи. Простий категоричний силогізм
  14.   силогізму Категоричний силогізм - це таке опосередковане дедуктивний умовивід, посилками і укладанням якого є категоричні судження. Наприклад: Всі риби дихають зябрами Карась - риба Карась дихає зябрами Поняття, що є суб'єктом укладення, називається меншим терміном і позначається символічно «S». У наведеному вище прикладі йому відповідає поняття «карась».
     Фігури і модуси простого категоричного силогізму
  15.   побудова і не має ніяких певних пізнавальних функцій. Правила четвертої фігури: Якщо одна з посилок - негативне, то велика посилка - загальне судження. Якщо велика посилка - стверджувальне судження, то менша - загальне судження. Якщо менша посилка - стверджувальне судження, то висновок - приватне судження. Всі чотири фігури простого категоричного силогізму можна представити
     Глава перша
  16.   восьма 1 Див 90 а 14-15. - 325. 2 Бо воно приймається за основу докази. Див 93 а 30-33. - 325. 3 Див гл. 4. - 325. 4 Див «Про душу», 404 а 21-24; Платон. Федр, 245 с - 246 а; Закони, 895 е - 896 а. СР 91 а 37 - b 1. - 326. & Див гл. 2 і 3. - 327. Глава дев'ята 1 Див гл. 8. - 327. Глава десята 1 Див 93 а 18-27. - 327. 2 Див 93 Ь
     Глава шоста 1
  17.   восьма 1 Таким чином, аподиктичні аналоги правильних модусів першої фігури оголошені досконалими силогізмами. - 135. 2 Т. е. оборотна, коли посилка загальна, і незворотна, коли посилка приватна (див. 25 а 5-7, 12-13). - 135. »Див 24 b 26-30. - 135. 4 Таким чином, аподиктичні аналоги правильних модусів другої і третьої фігур (за винятком BaLroLcoL і BoLcaLrdoL)
     Скорочений силогізм - ентимема
  18.   силогізм (ентимема) - це умовивід з якою-небудь пропущеної частиною силогізму (посилкою або ув'язненням). З визначення ентимеми випливає, що можливі три їх види, залежно від того, яка частина силогізму пропущена. Візьмемо для прикладу умовивід: Всі хімічно прості речовини складаються з однорідних атомів Жоден сплав не їсти хімічно проста речовина Жоден сплав не їсти
    силлогизм (энтимема) - это умозаключение с какой-либо пропущенной частью силлогизма (посылкой или заключением). Из определения энтимемы следует, что возможны три их вида, в зависимости от того, какая часть силлогизма пропущена. Возьмем для примера умозаключение: Все химически простые вещества состоят из однородных атомов Ни один сплав не есть химически простое вещество Ни один сплав не есть