4. РІВЕНЬ І ЕКОНОМІЧНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ВТОРИННОЇ СИРОВИНИ

Відходи від життєдіяльності людини поділяються на два види (класу): побутові відходи і промислові відходи.

Побутові та промислові відходи також поділяються на тверді, рідкі та газоподібні які не придатні продукти і предмети побуту. До твердих побутових відходів (ТПВ) відносяться: сміття з житлових і громадських будівель, будівельне сміття, покидьки закладів харчування, торгівлі, вуличний кошторисів, лід, сніг і т.д. До промислових твердим відходів відносяться: залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворюються при виробництві продукції та виконанні робіт і втратили повністю або частково вихідні споживчі властивості (ГОСТ 25916-83). До великотоннажним ПО відносяться залишки металу, деревини, тканини, гуми, пластмас, скла, а також шлаки, золи, відходи гальванічних виробництв, шлами, горілі ливарні землі і т.д.

Кількість ТПВ надзвичайно нерівномірно по днях тижня, пори року, доби. Річна кількість сміття в місті (в населеному пункті) визначається за формулою

Q2 = p - M + q - П, [м3], и (4.1) гдер - розрахункова норма сміття накопичена на 1 чол. м / рік;

М - кількість жителів у населеному пункті, чол.;

q - питома норма накопичення сміття на 1 працюючого на виробництві, в громадських, видовищних та пр. будівлях м / рік (робочого, службовця і т.д.);

П - кількість робітників, службовців і т.д. відповідно, чол. Середньодобовий об'єм сміття визначається за формулою:

QC = ~ H - K, (4.2)

365

К

- коефіцієнт добової нерівномірності накопичення сміття приймається рівним 1,2 ... 1,3.

На відміну від ТПВ промислові відходи слід розглядати в першу чергу як вторинні матеріальні ресурси, придатні для повторного використання в різних галузях господарювання.

Всі види відходів виробництва та споживання по можливості використання поділяються на вторинні матеріальні ресурси (ВМР), які вже переробляються або переробка яких планується; відходи, які на даному етапі розвитку економіки переробляти недоцільно і які неминуче утворюють безповоротні втрати. Ці відходи захораняются, якщо вони не становлять небезпеки для навколишнього середовища. У разі небезпеки з санітарно-гігієнічної точки зору відходи можна захоронювати тільки після попереднього знешкодження.

Практично кожен вид відходів виробництва та споживання має кілька напрямів застосування, тому визначення показників економічної ефективності використання вторинної сировини має велике господарське значення. На підприємствах, де вторинна сировина утворюється, обробляється або переробляється в готову продукцію визначаються наступні економічні показники використання вторинної сировини: -

ціна одиниці продукції (роботи) з вторинної сировини) - Ц1; -

собівартість одиниці продукції (роботи) з другого сировини - S1;

-питомі капітальні вкладення при отриманні продукції з вторинної сировини - fj; -

витрати на транспортування і утримання одиниці вторинної сировини у відвалах (складах) або на його знищення - У1.

На підприємствах, які споживають в якості вихідної сировини продукцію з відходів визначаються наступні економічні показники використання продукції з вторинної сировини: -

ціна основної продукції, виготовленої з використанням продукції з вторинної сировини - Ц2; -

обсяг споживання продукції з вторинної сировини на виробництво основної продукції - V2; -

собівартість одиниці основної продукції, виготовленої з використанням продукції з вторинної сировини - S2; -

обсяг виробництва основної продукції з використанням продукції з вторинної сировини - V 3; -

питомі капітальні вкладення основної продукції, виробленої з використанням продукції з вторинної сировини - f

Показник собівартості виробництва одиниці продукції з вторинної сировини і основної продукції розраховується традиційним методом.

В1

Показник витрат на транспортування і утримання одиниці j-го виду вторинної сировини у відвалах (на складах) або на знищення на підприємстві-джерелі утворення відходів У i розраховується з урахуванням всіх напрямів їх впливу на навколишнє природне середовище і визначається за формулою:

Уt = У "+ У2j + У3j + У4j + У5j + У6j [руб], (4.4)

де У1 j - витрати на видалення і захоронення одиниці j-го виду вторинної сировини, розрахунок яких здійснюється за формулою

У, j = І, j + (И2 , + EH - Kj), (4.5)

де И1. - Поточні витрати на видалення одиниці j-го виду вторинної сировини, руб; (відстань, тариф, навантаження, розвантаження);

И2 j - поточні витрати на утримання одиниці j-го виду вторинної сировини на складах або у відвалах або на знищення в спеціальних установках, руб.

EH - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень =

o, 12;

До j - питомі капітальні витрати (вартість діючих та вводяться основних виробничих фондів на спорудження та утримання систем видалення і складування або спалювання одиниці j-го виду вторинної сировини,

руб. Величина К, j визначається з урахуванням наступних чинників: середньої навантаження на використовувану площу (т / м); капітальних витрат на одиницю площі (руб / га) або одиницю ваги складованих відходів за весь період експлуатації (руб / т); висоти шару складування відходів, м) з урахуванням повного їх уп-

275 лотненія за весь період експлуатації полігону; експлуатаційні витрати (руб / т).

У2. - Величина збитку, що наноситься господарюванню вилученням території

2 J

під складування, створення відвалів, поховання одиниці j-го виду вторинної сировини, розраховується за формулою

У2 J = (Ц - З1) - S,, (4.6)

де Ц - економічна оцінка 1 га землі за нормативами витрат на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва в умовах конкретного району, руб;

З1 - витрати на рекультивацію 1 га землі, руб.;

S. - площа території, використовуваної для поховання одиниці j-го виду вторинної сировини, га .;

У3.

- Збиток, що наноситься викидом одиниці j-го виду вторинної сировини

водному басейну, руб.;

У4. - Збиток, що наноситься викидом одиниці j-го виду вторинної сировини в

атмосфері, руб.;

У5. - Збиток, що наноситься викидом одиниці j-го виду вторинної сировини землі, руб.

Величина У6. - Характеризує витрати, спрямовані на вилучення одиниці j-го виду вторинної сировини з відвалів, і визначається за формулою

У6 J = І 3 + 2 березня J, (4.7)

де И3 - витрати на утримання одиниці j-го вторинної сировини у відвалі, руб.;

32j - витрати на розробку відвалів і транспортування одиниці j-го виду вторинної сировини з відвалів, руб.

Показник У. характеризує величину економічного ефекту, отриманого в результаті використання одиниці j-го виду вторинної сировини на виробництво продукції (роботи)

Інтегральні економічні характеристики способу переробки промислових відходів (вторинної сировини): -

коефіцієнти зміни їх фізичного стану та хімічного складу; -

продуктивність; -

економічність; -

відчуження території; -

зворотність ресурсів; -

ефективність.

Коефіцієнт зміни фізичного стану визначається співвідношенням:

Кф = до / д "(4.8)

де до і д1 - показники фізичного стану (обсяг, маса, насипна щільність і т.

Коефіцієнт зміни хімічного складу:

КХ = m0 - m1 / m0, (4.9)

де m0 і m1 - показники хімічного стану (концентрація речовин,

вміст елементів тощо) відходів на вході в процесі переробки і на виході.

Продуктивність способу переробки відходів - це кількість відходів, що піддаються обробці в одиницю часу. Економічність процесу переробки відходів виражається відношенням отриманих результатів у вигляді обсягу переробляються відходів у (нату-рального і вартісному) вираженні до величини витрат на 1 т переробляються відходів:

n II m \

Е =! vj l! Цк - dR, (4.10)

i = 1 / K = 1 '

де У, - річний обсяг перероблюваних відходів i-го виду;

Цк і dк-ціна і витрата ресурсів к-го виду на переробку відходів.

Якщо переробка відходів впливає на якість продукції, що випускається, продуктивність обладнання або використовувані ресурси для основного виробництва, то до витрат виробництва додаються додаткові витрати в основному виробництві. Вони визначаються як добуток ціни додаткових ресурсів на їх кількість.

Відчужувана територія характеризується трьома параметрами: площею, строком вилучення з користування, витратами на її відновлення в майбутньому. Відчужувана територія поділяється на 2 види: для розміщення обладнання, що використовується в процесі переробки відходів, для тривалого зберігання відходів (захоронення).

Коефіцієнт відчуження території для розміщення обладнання визначається за формулою

к0 = S / q, (4.11)

де S - площа відчуженої території, м2;

q - річна продуктивність по переробці відходів, т / рік.

Коефіцієнт відчуження території для зберігання відходів визначається за формулою

Кх 0 = STV, (4.12)

де Т - період часу, протягом якого здійснюється відчуження території, роки;

V0 - обсяг відходів, що підлягають захороненню, т.

278

Возвратность переробляються ресурсів визначається можливістю їх залучення в переробку, що характеризують коефіцієнтами корисного використання і коефіцієнтами технологічної цінності.

Коефіцієнт корисного використання відходів визначається як відношення відходів, які повернулися у виробництво, до загальної кількості відходів після їх переробки:

До ПІ = Vo - V) / Vo, (4.13)

V0 і V - кількість відходів після переробки та кількість відходів,

зазнали захоронення або безповоротно втрачених, т.

Коефіцієнт технологічної цінності відходів розраховується як відношення витрат на випуск продукції з відходів до витрат на випуск продукції з первинної сировини:

m I Р

КЦ = Z ЦК - dj Z ЦЧ - dч, (4.14)

К = 1 / Ч = 1

де ЦК і dK - ціна і витрата ресурсів &-го виду на виробництво одиниці

продукції з відходів i-го виду; ЦЧ і d4 - ціна і витрата ресурсів ч-го виду

на виробництво одиниці цієї ж продукції з первинної сировини.

Ефективність способу переробки відходів визначається за співвідношенням:

E = ZF (, DO, MO, MX)-Ф {-APT - DJK, (4.15)

де Ft (d 1, do, mo, m1) - виручка від реалізації відходів,

- витрати, пов'язані з переробкою відходів, AP - втрати прибутку в основному виробництві, dt - витрата ресурсів,

К - капітальні витрати на переробку відходів.

Інформація, релевантна " 4. РІВЕНЬ І ЕКОНОМІЧНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ ВТОРИННОЇ СИРОВИНИ "

1. ГЛОСАРІЙ
   Адамецкі Кароль (1866 - 1933) - закінчив Технологічний інститут у Петербурзі; в лютому 1903, на місяць раніше Ф. Тейлора, виступив з публічною доповіддю застосування наукового методу у виробництві (в Південно-російському центрі гірничометалургійної промисловості). Адаптація працівника (в управлінні персоналом) - процес пристосування працівника до нового місця роботи (при переході в нову фірму, на
   
2. ПЕРШИЙ ЕТАП ПЕРЕТВОРЕНЬ. 1985-1986
   До середини 1980-х років в СРСР відбулися такі зміни, які робили можливими і якоюсь мірою неминучими Глибокі перетворення сформованих тут соціально-економічних і політичних відносин. Йдеться про трансформацію радянської політичної еліти. На початку 1980-х років пішли з життя Л. Н. Косигін, М. А. Суслов, Л. І. Брежнєв, А. Я. Пельше, Ю. В.? гндропов, Д. Ф. Устинов, К. У.
   
3. 1.3. Показники ефективності природокористування і охорони природи
   Відповідно до Закону Російської Федерації «Про охорону навколишнього середовища» промислове або інше підприємство несе відповідальність за додержання вимог і норм щодо раціонального використання природних ресурсів з урахуванням законів природи, відновлення та охорони земель, атмосферного повітря, вод, надр, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів, а також відшкодовує збитки, завдані
   
4. 4. Жовтень 1917 (питання методології)
     Жовтневі події 1917 року стали подіями світового значення, але історики ще довго будуть сперечатися і розходитися в їх оцінках. Жовтень 1917 опинився в центрі гострої ідейної та політичної боротьби, що розгорнулася зараз в нашій країні. Більшість дослідників представляє жовтня 1917 революцію * не тільки як найважливіша подія XX століття, відбивало вікові устремління людства до свободи,
   
5. 2. Індусгріалізація: здобутки та витрати
     Індустріалізація країни була ключовим завданням будівництва соціалізму в СРСР. У 1946 р. І.В. Сталін, говорячи про корінних відмінностях радянського методу індустріалізації від капіталістичного, назвав одне з таких відмінностей: в капіталістичних країнах індустріалізація зазвичай починається з легкої промисловості, в нашій же країні цей «звичайний шлях» партія відкинула і почала з розгортання важкої
   
6. Основні види злочинних організацій, принципи їх організації та механізми життєстійкості та пріоритетні напрямки протиправної діяльності в галузі економіки.
     З точки зору спеціалізації розрізняють спеціалізовані і 33 універсальні групи. Спеціалізовані групи зосереджують свою діяльність на якійсь одній області, наприклад, проституції або наркотиках. Універсальні злочинні групи диверсифікують свою діяльність, яка може, наприклад, включати шахрайські операції з кредитними картками і різні фінансові злочини.
   
7. Висновок
     Питання, розглянуті в даному дослідженні, дозволяють зробити висновок про те, що в сучасному суспільстві відбувається перехід від общинного до індивідуального правосвідомості. Саме тому розвиток суспільства і держави неможливо без урахування інтересів всіх соціальних груп, інститутів громадянського суспільства. Багато провідні політики нашої держави ясно усвідомили, що реформа без глибокої соціальної
   
8. § 4. Здійснення права державної і муніципальної власності
     Загальні положення. За весь післяжовтневий період каменем спотикання для змінювали один одного влади було питання, як організувати ефективне управління та використання незліченних багатств, які в результаті бездумно проведеної націоналізації виявилися зосередженими в руках держави. Досягти оптимального вирішення цього питання так і не вдалося за винятком, мабуть, екстремального
   
9. § 3. Підстава та умови цивільно-правової відповідальності
     Підстава цивільно-правової відповідальності. Сукупність умов, необхідних для притягнення до цивільно-правової відповідальності, утворює склад цивільного правопорушення. Необхідними умовами для всіх видів цивільно-правової відповідальності є, за загальним правилом, протиправне поведінку і вина боржника. Для притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна
   
10. Глава друга. ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ
      Первісне суспільство. Влада в первісному суспільстві, організація та форми її здійснення. Перехід від присвоює до виробляє економіці («неолітична революція») як фактор соціального розшарування суспільства, появи класів, власності, держави. Закономірності виникнення держави. Міста-держави. Держава як соціальний інститут, що забезпечує виробляє економіку.