| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
Умови і зміст роботи первинної профспілкової організації |
||
|
Характеризуючи в загальному вигляді умови, в залежно від яких профспілкові організації визначають напрям, форми і методи своєї роботи, доцільно порівняти їх спочатку з тими, які були при адміністративно-командній системі управління народним господарством. Таке порівняння допоможе нам повніше зрозуміти сенс відбулися змін в умовах роботи первинної профспілкової організації, її профкому і на цій основі зробити певні висновки про необхідність трансформації їх діяльності стосовно нових життєвих реалій, в тому числі в умовах акціонерного товариства. 1. Раніше профспілки були складовою частиною управлінської тріади - партія, держава, профспілки. Тепер вони цього статусу і ролі позбавлені. Вони стали незалежною громадською організацією, і до того ж не єдиною: виникли паралельні профспілки, між якими почалася конкурентна боротьба за право представляти інтереси осіб найманої праці. 2. Раніше профком, так само як і профспілки в цілому, практично не залежав від того, чи потрібен він трудящим, хочуть вони чи ні, щоб він представляв їх інтереси . Тому він перебував ніби над колективом, маючи в якості опори законодавчо закріплений статус, права і повноваження і до того ж підтримку партійної організації та адміністрації, входячи в так званий трикутник. 3. У загальному і цілому функція профкому полягала в тому, що він намагався виконати роль гаранта при захисті перед адміністрацією вже централізовано встановлених прав працівників - у питаннях звільнення (чого трудящі в масі своєї не надто боялися), правильності застосування правил нормування, оплати, умов праці, надання різних пільг і т.д. Профком був також розподільником різного роду матеріальних благ - від путівки в піонерський табір до квартири і садової ділянки включно, - підтримуючи в цій справі відомий порядок. Всім відома роль профкому в якості організатора виховної, культурно-масової, спортивної, оздоровчої роботи тощо До того ж він виконував зовсім невластиву профспілкам роботу, за що користувався особливою підтримкою адміністрації та партійної організації: орієнтував трудовий колектив на співпрацю з адміністрацією в справі вирішення різного роду виробничих завдань, забезпечення виконання планових завдань. 4. Виконуючи свої захисні та інші функції, профком в той же час навіть не міг ставити питання про підвищення централізовано регламентуються ставок заробітної плати, інших виплат та пільг трудящим. Його права і повноваження були суворо регламентовані і в питаннях обмеження інтенсифікації праці, про що свідчили періодичні кампанії з перегляду норм виробітку практично без проведення відповідних організаційно-технічних заходів. В цілому профком так і не став гарантом дотримання прав трудящих, про що свідчили нескінченні масові скарги на свавілля адміністрації в різного роду вищі організації, аж до центральних. Звідси - і що склався протягом ряду десятиліть в очах працівників образ профкому як органу, дуже обмеженого у своїх правах і можливостях, знаходиться під впливом адміністрації, - органу, що розподіляє те, що ж нездатного вирішити багато суттєві проблеми людей, повністю представляти і захищати їх інтереси. Разом з тим вони віддавали собі звіт в тому, що можливості адміністрації у виділенні коштів на соціальні потреби досить обмежені, але це не підвищувало авторитет профкому. В даний час, як відомо, з ліквідацією адміністративно-командної системи управління народним господарством положення профкому, профспілкової організації в цілому докорінно змінилося - колишній статус і становище на підприємстві, в організації втрачені повністю, тоді як позиції адміністрації ізначно зміцнилися. Зміцнилися тому, що самостійність підприємства, тим більше приватного, його адміністративна і господарська незалежність означають на ділі залежність фінансового благополуччя і , відповідно, матеріального становища працівників від здатності адміністрації належним чином здійснювати свою діяльність. Працівники це чітко розуміють, що сприяє значному зростанню авторитету адміністрації в їх думці, тоді як профспілкової організації ще тільки належить завоювати серед них авторитет. Зробити це профспілкової організації тим більше складно, тому що в акціонерних суспільствах, товариствах, виробничих кооперативах тепер утруднені прямі контакти профкому з їх директорами. Між ними стоять загальні збори власників, поради директорів (наглядові ради), правління. Директора отримали можливість посилатися на їх обов'язкові для них рішення, які нерідко приймаються без врахування інтересів працівників. Якщо ж згадати, що права профкомів в справі захисту працівників при звільненні з ініціативи адміністрації дуже обмежені, то стає очевидним зниження активності працівників при відстоюванні своїх соціально-економічних, професійних та інших прав та інтересів і, відповідно, у відкритій підтримці профкому в його протистоянні з адміністрацією. Співвідношення сил, таким чином, різко змінилося на користь директорського корпусу. У цьому зв'язку стратегічне завдання профкомів полягає в тому, щоб подолати цю нерівність, стати досить авторитетними опонентами не тільки директорів, але також зборів власників, рад директорів, правлінь своїх організацій. Чи не драматизуючи положення - традиції профспілкового руху, підтримки його працівниками ще далеко не вичерпані, - проте можна стверджувати, що право на існування тієї чи іншої профспілкової організації на підприємстві, незалежно від його форми власності та організаційно-правової форми, залежить від того, чи зможе вона бути потрібною трудовому колективу, чи зуміє завоювати авторитет серед основної маси найманих працівників, а значить, і адміністрації. Таке завдання полегшується тим обставиною, що працівники стали розуміти, що скаржитися тепер, крім суду і прокуратури, практично нікуди і, якщо не стане профспілкової організації, вони залишаться один на один з адміністрацією, оскільки єдиною об'єднуючою і консолідуючою їх силою є саме вона. Таким чином, взаємний інтерес один до одного існує, що і є основою визнання трудовим колективом профкому як представника і детально сказано в наступних розділах цієї глави) є і в тих організаціях, зокрема в акціонерних товариствах, де особи найманої праці є одночасно їх акціонерами, пайовиками, членами. У сформованій ситуації першочергова турбота профкому полягає в тому, щоб виробити свою тактику дій, маючи на увазі, що умови його діяльності зазнали істотних змін, відбулося значне зміщення її акцентів. Перед ним виникли тепер нові, додаткові завдання, вирішення яких на ділі означає захист корінних, життєво важливих прав та інтересів працівників, яку, крім нього, здійснити нікому, - забезпечення зайнятості, добробуту, нормальних умов праці, створення умов для найменш болючого входження трудящих в ще багато в чому незвичні для них ринкові відносини. Нові сфери докладання зусиль профкому в загальному вигляді виглядають наступним чином: - збереження своєї ролі у виставі і захисту соціально-економічних , професійних та інших прав та інтересів осіб найманої праці; - збереження ефективних і створення нових робочих місць; недопущення зниження життєвого рівня працівників; збереження різних пільг і переваг, виплат, дотацій тощо, одержуваних ними від адміністрації щодо раніше діючим звичаями; приведення зарплати, інших виплат у відповідність із зростанням цін, їх індексація. У цих цілях, зокрема, контроль за фінансовим станом підприємства (організації), сприяння адміністрації в запобіганні його банкрутства; - надання допомоги працівникам у їх адаптації до роботи в ринкових умовах; - встановлення ділових партнерських відносин з виразниками інтересів власників організації - радою директорів і правлінням; - встановлення взаємовигідних відносин з усіма працівниками організації, в тому числі і з не є членами профспілки, використовуючи в цих цілях можливості загальних зборів (конференції) трудового колективу, працівників. Все сказане вище повною мірою відноситься і до діяльності профкомів відкритих і закритих акціонерних товариств, яка також знаходиться в стадії становлення . Ця діяльність поступово трансформується стосовно до новим общественноекономіческім і політичних умов країни. Традиційні ж види діяльності профкомів, такі, наприклад, як укладення колективного договору, в свою чергу зазнали істотних змін. У сформованій ситуації члени профкомів акціонерних товариств потребують в інформації про вже наявний досвід роботи їхніх колег з інших товариств, які вже змогли в незвичних для них умовах правильно вибрати її напрямок, форми і методи. Інших джерел так необхідних членам профкомів знань попросту немає. Враховуючи цю обставину, в подальших розділах цієї глави ми розкриваємо позитивний досвід роботи профкомів ряду акціонерних товариств. Він може бути використаний не тільки профспілкової громадськістю, але також членами керівних органів акціонерних товариств, взаємодіючими з профкомами. « Попередня |
||
| Наступна » | = Перейти до змісту підручника = | |
|
|
||
§ 4. Здійснення права державної і муніципальної власності |
||
|
||