ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОЇ СПОРТИВНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Можливість і необхідність виникнення психології спорту була обумовлена цілим рядом факторів. Це, насамперед, потреби практики масового фізкультурного руху і спорту, пов'язані з вирішенням завдань гармонійного духовного та фізичного розвитку людей та зростання майстерності спортсменів. Головні передумови - ідеї про психофізіологічному єдність людської природи, про всебічне вихованні особистості.

Малюнок

Велике значення мали праці І. М. Сеченова, його теорія рефлекторної природи психічної діяльності, його розуміння єдності внутрішніх (мозкових) механізмів і зовнішніх проявів психічної діяльності, які зводяться "... остаточно до одного лише явища - м'язового руху". Особливо цінні ідеї І. М. Сєченова про управління рухами, регуляторами яких, як він писав, є думки і відчуття (особливо м'язову почуття); про завчених діях (тобто навичках) як найбільш підвладних волі; його геніальна характеристика волі як діяльної боку розуму і моральних почуттів людини і багато інших положень, що містяться як у фізіологічних, так і в філософських і психологічних працях.

Особливо потрібно виділити праці творця першої в світі науково обгрунтованої системи фізичного виховання П. Ф. Ліс-Гафта. Його система розроблена і побудована на сучасних для того історичного періоду анатомо-фізіологічних, гігієнічних і психологічних основах. Його психологічні ідеї, що відносяться до фізичного виховання, що не втратили значення до теперішнього часу, містяться не тільки у фундаментальному двотомній "Керівництві з фізичного освіти дітей шкільного віку", де є навіть спеціальний параграф "Психологія рухів", але і в "Основах теоретичної анатомії" , в "Сімейному вихованні" і в багатьох інших працях.

Фактором величезного значення стало перетворення курсів П. Ф. Лесгафта в "Державний інститут фізичної освіти" і створення в Москві "Державного Центрального інституту фізичної культури". У складі того й іншого інститутів були організовані кафедри психології. Були розроблені перші програми спеціального курсу "Психологія спорту". Тим самим були створені необхідні умови для наукової розробки психологічних проблем фізичного виховання і спорту.

У 1925-1926 роках проф. П. А. Рудиком були виконані дослідження на кафедрі психології ГЦОЛІФК ("Вплив мускульної роботи на процес реакції", "Дослідження реакції в застосуванні до основних питань фізичної культури") і Т.Р. Нікітіним ("Значення навіювання і наслідування у справі фізичного виховання").

У 1927 році в Москві була видана, а в 1930 - перевидано монографію професора А.П. Нечаєва "Психологія фізичної культури". У ці ж роки були опубліковані роботи А.Ц. Пуні, присвячені вивченню впливу змагань з настільного тенісу, лижних гонок та ін на психічну сферу спортсменів, і роботи професора Українського психоневрологічного інституту З.І. Чучмарева про вплив шкільних уроків фізичної культури на інтелектуальні функції школярів та їх вміння керувати собою. З 1930 року почалася розробка питань психології фізичного виховання і спорту на кафедрі психології інституту ім. П.Ф. Лесгафта.

Фахівці виділяють три основних етапи в розвитку вітчизняної спортивної психології. Етап зародження характеризується реалізацією методологічних та експериментальних можливостей, запозичених з загальної психології. У перших роботах, що заклали основи становлення спортивної психології, чітко простежується прагнення до опису особливостей спортивної діяльності з позиції досягнень обший психології.

При цьому основний акцент був зроблений на описі складності спортивних дій в емоційному, вольовому і пізнавальному плані. Дещо пізніше почалося вивчення психічних явищ спортивної діяльності: передстартові і стартові психічні стани, психотренінг, специфіка сенсомоторного реагування, автоматизація рухової навички. Розпочато вивчення психологічної специфіки деяких видів спорту. У результаті сформувалися дві школи психологів спорту: московська і санкт-петербурзька (ленінградська), очолювані, відповідно, П.А.Рудіком і А.Ц.Пуні.

У ті роки основними центрами розробки психології спорту були кафедри психології Центрального інституту фізичної культури та інституту фізичної культури ім. П.Ф. Лесгафта, а також психотехнические відділення Ленінградського (зав. проф.

А. К. Борсук) і Центрального (зав. проф. П.А. Рудик) науково-дослідних інститутів фізичної культури. У середині тридцятих років у ГЦОЛІФК і ГДОІФК ім. П.Ф. Лесгафта вивчення питань психології спорту було включено в курс психології, читав студентам. Були розроблені перші програми спеціального курсу "Психологія спорту".

Під час Великої Вітчизняної війни психологи спорту займалися розробкою науково обгрунтованих шляхів відновлення функцій центральної і периферичної нервової системи, опорно-рухового апарату, а також відновленням вищих психічних функцій (Гнозис, праксису, мислення, мовлення та ін .).

Післявоєнний розвиток психології фізичного виховання і спорту характеризується великим зближенням її з практикою. Післявоєнний період характеризується також організаційним зміцненням психології фізичного виховання і спорту. У 1948 році була створена комісія з психології спорту при науково-методичному (згодом науковому) раді Комітету з фізичної культури і спорту при Раді Міністрів СРСР. Вона по суті стала органом, що об'єднував радянських психологів спорту.

У післявоєнні роки психологія фізичного виховання та спорту розвивалася дуже інтенсивно. У цей період розширилася база наукових досліджень. У них брали участь кафедри педагогіки та психології цілого ряду інститутів фізичної культури. Розширилося коло вирішуваних проблем. Основні напрямки досліджень включали вивчення: психології особистості спортсмена і тренера, психологічних особливостей спортивної діяльності, психологічних основ навчання і виховання в спорті. Вивчалися також психологічні аспекти спортивного змагання, психологічні основи підготовки спортсменів до змагань, регуляції та саморегуляції діяльності і станів спортсменів до, під час і після змагань. Приділялася увага також соціально-психологічним аспектам фізичного виховання і спорту, віковим психологічним особливостям фізичного виховання і спорту.

У 1952 році в Інституті психології АПН РРФСР А.Ц. Пуні захистив першу в історії психології докторську дисертацію на тему "Психологія спорту". Пізніше з'явилися монографії з психології спорту О.А. Черникової, А.Ц. Пуні, В.Г. Норакидзе, С.Ч. Геллерштейн, Г.М. Гагаевой, А.В. Родіонова, Н.А. Худадова, А.А. Лалаян та ін Стали видаватися збірники праць з психології спорту. У 1958 році вийшов перший підручник з психології для інститутів фізичної культури, написаний П.А. Руді-ком. Спеціальний розділ підручника присвячений психології спорту.

Психологія фізичного виховання і спорту як спеціальна галузь психологічної науки входила в програми Всесоюзних нарад з психології, а потім Всесоюзних з'їздів товариства психологів СРСР. Традиційними були спеціальні Всесоюзні наради та конференції з психології спорту.

Розвиток психології фізичного виховання і спорту усе великим зближенням її з практикою. Особливо активним це зближення стало після того, як спортсмени вийшли на широку міжнародну арену, стали неодмінними учасниками Олімпійських ігор та найсильнішими конкурентами всіх "спортивних держав".

Етап становлення спортивної психології може бути охарактеризований прагненням її діячів до забезпечення практики спортивної діяльності. Розроблявся широке коло питань, спрямованих на вбудовування психологічних досягнень у культуру підготовки спортсменів і команд, де поряд з загальнофізичної, спеціальної, технічної, тактичної була б особливо виділена психологічна підготовка.

У руслі цієї ідеї були визначені психологічні основи фізичної, технічної та тактичної підготовки, особливості досягнення тренованості, спортивної форми, готовності до змагання, а також психологічні передумови успішності змагальної діяльності. Було продовжено вивчення психологічних особливостей різних видів спорту і розвиток пізнавальних процесів. Вивчалися та вікові особливості формування рухових навичок і психоло-го-педагогічні умови успішного освоєння спортивної діяльності. Психологи спорту завжди відігравали активну роль у роботі Товариства психологів СРСР. У травні 1987 року вперше в СРСР створена Федерація спортивної психології.

Етап сучасного розвитку спортивної психології характеризується поглибленням теоретичних основ наукових досліджень, зверненням до категорій діяльності та особистості спортсмена, особливою увагою до соціально-психологічних проблем спорту, в тому числі міжособистісних відносин, психології управління.

Обгрунтовано необхідність психологічного моніторингу - регулярного спостереження за динамікою психіки. Розширюється коло досліджень, що реалізують комплексну і системну методологію, зміцнюються міжнародні зв'язки психологів спорту. У період серйозних перетворень у соціальній сфері спортивна психологія не втратила жодного зі своїх цільових напрямів, пріоритетів і організованості.

В даний час психологія спорту («спортивна психологія» за термінологією 2-го Міжнародного конгресу 1995 в Москві) - цілком определившееся і визнане напрямок вітчизняної психології. Російська асоціація психологів фізичної культури та спорту - член Міжнародної асоціації спортивної психології.

У наші дні спорт - один з найбільш престижних і популярних видів діяльності. Його суспільні функції надзвичайно численні і різноманітні. Масштабність спортивної практики вимагає відповідного масштабу теоретичної бази, на якій дана практика здійснюється.

Поглиблення психологічних і загальнотеоретичних уявлень про суть сучасного спорту необхідно для вирішення насущних практичних завдань, які сьогодні стоять перед російським спортом на міжнародній арені. Адже оцінка суті сучасного спорту, його реального і потенційного місця в суспільстві неминуче утворює суттєву частину підстави, на якому будується мотиваційна структура особистості людини, яка присвятила себе спорту. Від правильності і конкретності цієї оцінки багато в чому залежать ті "особистісні параметри" спортсмена, які визначають його успіхи у великому спорті.

Інформація, релевантна " ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ВІТЧИЗНЯНОЇ СПОРТИВНОЇ ПСИХОЛОГІЇ "

1. Рогов Є.І.. Настільна книга практичного психолога: Учеб. посібник: У 2 кн. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Гума-ніт. вид. центр ВЛАДОС. - Кн. 1: Система роботи психолога з дітьми різного віку. - 384с, 1999
   
   
2. Басін, Е. Я., Крутоус, В. П.. Філософська естетика і психологія мистецтва: навч. посібник / Є. Я. Басін, В. П. Крутоус. - М.: Гардаріки. - 287 с., 2007
   
   
3. Є.І. Рогов. Настільна книга практичного психолога: Учеб. посібник: У 2 кн. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Гуманит. вид. центрВЛАДОС. - Кн. 2: Работапсіхолога з дорослими., 2000
   
   
4. Шнейдер Л.Б.. Сімейна психологія: Навчальний посібник для вузів. 2-е изд.-М.: Академічний Проект; Єкатеринбург: Ділова книга. - 768 с. - («Gaudeamus»), 2006
   
   
5. Курашвілі В.А. (ред.). ПСИХОЛОГІЧНА ПІДГОТОВКА СПОРТСМЕНІВ ІННОВАЦІЙНІ технолігіі, 2008
   
   
6. А.А. Девяткин. Явище соціальної установки в психології ХХ століття: Монографія / Калінінгр. ун-т. - Калінінград. - 309 с., 1999
   вітчизняної та зарубіжної психології. Пропонується оригінальна екологічна концепція соціальної установки, розроблена автором на базі екологічного підходу до зорового сприйняття Джерома
   
7. Завдання спортивної психології
   розвиток спорту припускає й характеризується ускладненням не тільки самої діяльності, що ми чітко спостерігаємо, порівнюючи сучасні досягнення і рекорди з рекордами двадцяти - тридцятирічної давності і появою нових видів спорту, але і ускладненням як технологічного, так і психологічного Малюнок процесу та супроводу спортивної діяльності. На спортивній арені, ми знаємо,
   
8. М.Г. Ярошевський. ІСТОРІЯ ПСИХОЛОГІЇ від античності до середини ХХ століття. Видавництво: Академія, м.; 416 стр., 1996
   
   
9. введенням
   розвитку психології спорту. Психологія спорту повинна перетворюватися в справді продуктивну силу спортивного будівництва в нашій країні. У цьому полягає соціальний зміст розвитку наукової дисципліни. Сучасний спорт як об'єкт і предмет психологічного вивчення характеризується трьома основними факторами: підвищенням ідеологічної ролі, підвищенням соціальної ролі і загальної інтенсифікацією на
   
10. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері культури, фізичної культури і спорту
      розвитку театрального, музичного, образотворчого та інших видів мистецтва, народної творчості, в) здійснюють будівництво, утримання та організацію роботи муніципальних закладів культури (будинків культури, бібліотек, музеїв, театрів, кінотеатрів та ін.); г) контролюють дотримання встановлених правил, нормативів і стандартів у роботі муніципальних унітарних підприємств культури; д) створюють
    
11. Шаповаленко І.В.. Вікова психологія (Психологія розвитку та вікова психологія). - М.: Гардаріки. - 349 с., 2005
    
    
12. 11.3. Засоби розвитку швидкісних здібностей
      розвитку швидкісних здібностей є вправи, що їх з граничною або околопредельной швидкістю (тобто швидкісні вправи). Їх можна розділити на три основні групи (В. І. Лях, 1997). 1. Вправи, направлено впливають на окремі компоненти швидкісних здібностей: а) швидкість реакції, б) швидкість виконання окремих рухів; в) поліпшення частоти рухів; г)
    
13. Т. Д. Марцинковская, Т. М. Марютина, Т. Г. Стефаненко та ін. Психологія розвитку: підручник для студ. вищ. психол. навч. закладів / за ред. Т. Д. Марцинковський. - 3-е изд., Стер. - М.: Видавничий центр «Академія». - 528 с., 2007
    
    
14. ПЕРЕДМОВА
      розвитку в дитинстві, юності, зрілості і старості, вікових завдань і нормативів розвитку, типових вікових проблем, передбачуваних криз розвитку і способів виходу з них необхідно самому широкому колу фахівців - психологам, педагогам, лікарям, соціальним працівникам, працівникам культури і т.д. Пропонований підручник є розгорнутий навчальний курс з дисципліни «Психологія
    
15. I. Спеціальна Психологія
      психологією людини, розглянутого як одиниця, з якої утворені суспільства. § 478. Нашим завданням буде огляд тих людських здібностей, які є факторами соціальних
    
16. Мухіна B.C.. Вікова психологія. Феноменологія розвитку: підручник для студ. вищ. навч. закладів / В.С.Мухина. - 10-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавничий центр «Академія». - 608 с., 2006
    
    
17. Висновок
      вітчизняної, почасти світової психології. Її однобічність - не її вина, вона страждала і страждає досі від відсутності внутрішнього діалогу різних психологічних напрямків. Проте є досягнення і є імена, якими ця наука має право пишатися - Ви-готський, Рубінштейн, Гальперін, Леонтьєв. Аж ніяк не докору, інших оцінок вимагає її доля. Але наша сучасна психологія,
    
18. Крутецкий В. А.. Психологія: Підручник для учнів пед. училищ. - М.: Просвещеніе.-352 с, іл., 1980
    
    
19. Т.Д. Марцинковський. Дитяча практична психологія: Підручник - М.: Гардаріки,. - 255 с., 2004