ВИСНОВОК

Робіт по психології мистецтва написано чимало. Однак більша, навіть, на жаль, занадто велика їх частина носить дескриптивний, описовий характер. Праць, концептуально організованих, методологічно вивірених і послідовних (таких, як «Психологія мистецтва» JI.C. Виготського), налічується небагато.

Чому так? Справа насамперед у тому, що спостереження в області психології художньої творчості і сприйняття надзвичайно индивідуалізованістю і варіативні. Їх важко узагальнювати. У одного майстра творчий процес протікає так-то і так-то, в іншого художника все відбувається зовсім по-іншому.

Зборів - компендіуми різнорідних спостережень над творчим і перцептивним процесами по-своєму також потрібні. Вони збагачують нас вихідним матеріалом для роздумів. Але для того, щоб зробити крок далі, зв'язати суперечливі факти в єдине ціле, виявити на цій емпіричній базі внутрішні закономірності, потрібні плідні теоретичні та методологічні ідеї. Дефіцит їх, вузькість і неадекватність теоретичних розробок характером обобщаемого матеріалу ускладнюють і уповільнюють розвиток психології мистецтва.

Особистісний підхід дозволяє концептуалізувати зафіксовану феноменологически картину творчого процесу в мистецтві і тим самим переходити від описового рівня до рівня теоретично-пояснювальні . Це лише одне з достоїнств розглянутого підходу, але дуже суттєва.

Особистісний підхід протилежний так званому «функціональному», або «функционалистским», як у психології взагалі, так і в психології мистецтва зокрема. Чи не у відокремлених, атоми-зований психічних «функціях» (емоціях, наприклад) шукає він розгадку таємниць творчості і сприйняття мистецтва. Всі їх він розглядає лише у відношенні до цілого, як прояви єдиного Інтегра-тивного освіти - творчого Я художника. На нього він переносить головне свою увагу.

Сам особистісний підхід в науці трактується по-різному.

Так, К.А. Абульханова-Славська і А.В. Брушлинский вважають, що діяльнісний підхід (активно розроблявся у вітчизняній психології С.Л. Рубінштейном) фактично тотожний особистісному підходу: адже істота діяльнісного підходу полягає в його суб'єктності, а суб'єктом діяльності виступає саме особистість. Тому, з їх точки зору, чи правомірні словосполучення «діяльно-стно-особистісний »або« особистісно-діяльнісний підхід »271. Внутрішня взаємозв'язок зазначених двох підходів, методів безперечна.

А.А. Мелік-Пашаєв, навпаки, всіляко прагне відокремити особистісний підхід (на матеріалі психології мистецтва) від діяльнісного, протиставити перший - друга (нібито подчиняющему творчу особистість предметно-соціальній логіці наявного буття, отже, виключає прорив до небувалого, справді новим) 272. Аналіз, однак, показує, що така точка зору призводить до перетворення творчої особистості в якусь самодостатню монаду, a priori, містично наділену всіма тими креативними можливостями, які вона буде виявляти згодом. Над «особистісної» концепцією А.А. Мелік-Пашаєва явно витає тінь преформізма.

На внутрішній зв'язок особистісного підходу з діяльнісних, як ми зазначили вище, існує. Вона висуває на передній план предметний аспект. Звідси закономірно випливає вимога: просле-дить детермінацію творчої діяльності в мистецтві її метою - твором мистецтва, створюваної художньою формою, і на цій основі виділити художню психологію (тобто специфікувати предмет психології мистецтва).

Ігнорування детермінують ролі художньої форми, нагадаємо, стало вельми відчутно ахіллесовою п'ятою як школи А.А. Потебні («психологічне напрямок »в російській літературознавстві та мистецтвознавстві), так і школи 3. Фрейда. Основний недолік психологізму такого роду полягав в недооцінці моменту об'єктивації творчого процесу в його продукті, складно організованому, специфічному і соціокультурному за своєю природою. Наслідком цієї недооцінки стало розчинення специфічних особливостей мистецтва в законах психології взагалі.

Специфікація художньої діяльності на основі особистісного підходу, з урахуванням ролі форми виявляється в принципі набагато більш повної і радикальною, ніж при інших, більш загальних методологічних орієнтаціях. Вона включає роздвоєння творчого суб'єкта на реальне Я і художнє Я, виявляє домінантну, системоутворюючу роль уяви і т.д. Особистісний підхід у його повновагому, що не односторонньому варіанті сприяє подоланню наївно-психологічних, «натуралістичних» тенденцій у сучасній психології мистецтва.

Іноді особистісний підхід намагаються представити як що не приймає до уваги соціальні, соціокультурні та соціально-психологічні чинники розвитку мистецтва. Подібний закид явно несправедливий. Орієнтована на цей підхід психологія мистецтва виходить з того, що особистість художника вкорінена в соціальному та природному бутті.

Висловлюють і таке побоювання: акценти особистісного підходу на інтегруючої та регулятивної функціях творчого Я можуть-де призвести до «раціоналізації» психології мистецтва, до недооцінки несвідомих інгредієнтів психіки. Якщо така небезпека й існує, то вона, на наш погляд, не фатальна. Процеси регуляції охоплюють як свідомий, так і несвідомий рівні психіки особистості. К.С. Станіславський казав: викликати у актора потрібну за ролі емоцію безпосередньо-вольовим чином дуже важко або неможливо, а проте, діючи опосередковано , через стимуляцію відповідних образів уяви, можна «виманити» з підсвідомості актора ті чи інші почуття, емоції. «Підсвідоме творчість природи через свідому психотехніку артиста» - так ставив і вирішував питання автор знаменитої «системи», великий знавець сценічного мистецтва та психології актора.

Такі найважливіші особливості та вагомі методологічні переваги особистісного підходу в психології мистецтва.

Підкреслимо ще раз: сам особистісний підхід представлений цілим рядом своїх модифікацій; в нашій книзі реалізована лише одна з них.

У будь-якому випадку особистісний підхід не може претендувати на все-охватное. Поруч з ним у психології мистецтва правомірно існують, успішно розвиваються й інші підходи. Творчий діалог і взаємодоповнюючі співпраця між ними - запорука успішного вирішення кардинальних завдань даної галузі наукового знання.

Ми впевнені, що вже в недалекому майбутньому особистісний підхід до психології мистецтва отримає подальший розвиток. Зокрема, існує нагальна потреба дослідити феномен емпатії в художній творчості і сприйнятті на матеріалі класичних східних теорій мистецтва. Поки що ця тема майже зовсім не вивчена. Простежити паралелі (аналогії, контрасти і т.д.) між західними і східними естетичними системами з такого важливого для особистісного підходу моменту, емпатичних, - актуальна, надзвичайно складна, а й досить приваблива теоретична задача.

Інформація, релевантна "ВИСНОВОК"

1. 5.1. Поняття про недедуктивних (імовірнісних) умовиводах
   висновок, в якому висновок не слід строго логічно з посилок, а лише в деякій міри підтверджується посилками, називається недедуктивних, імовірнісним, або правдоподібним. В недедуктивних умовиводах - на відміну від дедуктивних, в яких істинність посилок гарантує істинність висновку - істинні посилки забезпечують лише велику ступінь правдоподібності укладення порівняно
   
2. 2. Порядок і стадії укладання договору
   укладення договору полягає в тому, що одна зі сторін направляє іншій свою пропозицію про укладення договору (оферту), а інша сторона, отримавши оферту, приймає пропозицію укласти договір (п. 2 ст. 432 ЦК). Відповідно можна виділити наступні стадії укладання договору: 1) переддоговірні контакти сторін (переговори), 2) оферта; 3) розгляд оферти; 4) акцепт оферти. При цьому дві
   
3. ГЛАВА ТРЕТЯ [Справжні укладення з помилкових або змішаних посилок по другій фігурі]
   укладення у всіх випадках - і коли обидві посилки взяті цілком
   
4. § 2. Методи і структура судово-психологічної експертизи
   висновки, відомості про експерта, правова підстава проведення експертизи, назва вихідного процесуального документа. Тут же вказуються питання, поставлені перед експертизою (без зміни можливих неточностей і термінологічних помилок). У дослідницькій частині описуються всі використані діагностичні методи, методики і процедури, додаються протоколи їх проведення.
   
5. 3.1. Умовивід як форма мислення. Види умовиводів
   висновок - це форма мислення, за допомогою якої виводиться нове судження на підставі одного або більше відомих суджень. Інакше кажучи, умовивід - це форма думки і спосіб отримання вивідного знання на основі вже наявного. Умовивід являє собою перехід від деяких висловлювань Аі, ..., Ап (п> 1), що фіксують наявність деяких ситуацій у дійсності, до нового
   
6. 1. Укладення договору будівельного підряду
   укладення договору будівельного підряду (так званих планових передумов або підстав укладення договору), чинним законодавством не передбачаються. Як зазначалося вище, укладення договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (що не суперечать законодавству) законом віднесені до компетенції сторін договору. Однак, щоб укладений договір був дійсний,
   
7. Види умовиводів
   висновку як логічної операції тісно пов'язане з поняттям логічного слідування. Враховуючи цей зв'язок, прийнято розрізняти правильні і неправильні умовиводи. Умовивід, що представляє перехід від посилок АЬ ..., АП (п> 1) до укладення В, є правильним, якщо між посилками і укладанням є ставлення логічного прямування, тобто У є логічним наслідком Аі, ..., Ап (п> 1). В
   
8. Оцінка експертного висновку.
   Ув'язнення, повнота і переконливість висновків, в тому числі, чи випливають вони логічно з матеріалів справи та результатів психологічного дослідження. Можливість об'єктивної оцінки висновку експертизи багато в чому залежить від його повноти, відповідності вимогам, що пред'являються до цих документів. Тому перше, на що має бути звернена увага представників правоохоронних органів при
   
9. Правила посилок
   висновок не слід з необхідністю. Отже, одна з посилок повинна бути ствердною. Порушення цього правила можна продемонструвати на прикладі: Дельфіни - НЕ риби Щуки - НЕ дельфіни Щуки - НЕ риби З двох приватних посилок висновок не слід з необхідністю. Наприклад: Деякі тварини - плазуни Деякі живі організми - тварини Деякі живі організми -
   
10. § 4. Укладення договору
    § 4. Висновок
    
11. 2. Укладення мирової угоди
    2. Укладення мирової
    
12. 4.4. Правила висновків логіки висловлювань
    ув'язнення. Правила виводу - це припису або дозволу, що дозволяють з суджень однієї логічної структури як посилок вивести судження деякої логічної структури як висновок. Їх особливість полягає в тому, що визнання істинності укладення проводиться на підставі не змісту посилок, а їх логічної структури. Правила виведення записуються у вигляді схеми, яка складається з двох