ВИСНОВОК

Вирішення цього завдання вимагає, перш за все, посилення практичної спрямованості теоретичних психолого-педагогічних знань і комунікативних умінь, яке, як нам представляється, здійснюється, насамперед, через посилення взаємодії між теоретичними знаннями і конкретними умовами практичної діяльності студентів.

Для вирішення даної задачі нами була побудована модель процесу формування професійно-педагогічної компетентності, виходячи з його розуміння як послідовної зміни станів рівнів сформованості даного поєднання властивостей особистості (окремих компонентів професійно-педагогічної компетентності).

З переходом процесу професійно-педагогічної компетентності від етапу до етапу відбувається зміна цілей розвитку даного поєднання властивостей і, відповідно, дидактичних засобів, що застосовуються для їх досягнення. Ефективною показала себе система педагогічних засобів, що включає комунікативні

професійно-педагогичес-кі завдання-ситуації, дискусії, діалоги, ділові ігри.

Результатом першого етапу експерименту стало розвиток у студентів мотивів афіліації і досягнення, потреби в спілкуванні, інтересу і прагнення до професійно-педагогічної взаємодії; придбання знань в області теорії професійно-педагогічного спілкування; перший досвід рефлексії отриманих теоретичних знань у дискусійних обговореннях різних професійно-педагогічних проблем, пов'язаних з майбутньою професійною діяльністю.

На другому етапі активно поповнювався психолого багаж студентів у галузі педагогіки та соціальної психології. Рішення завдань другого етапу здійснювалося за допомогою спеціально організованих занять з використанням активних методів навчання (дискусій, імітаційних вправ, елементів соціально-психологічного тренінгу).

До кінця етапу студенти придбали знання, які сприяли підйому інтелектуальної готовності майбутніх інженерів до професійно-педагогічному спілкуванню, тобто розвитку когнітивного компонента професійно-педагогічної

компетентності.

На третьому етапі розвивалися комунікативні здібності студентів. У діалогах, дискусіях, етюдах, бенефисах студенти набували вміння ведення ділових переговорів, бесід, презентацій, вчилися вирішувати професійно-педагогічні завдання. Основні зміни були нами відмічені у професійно-педагогічних знаннях студентів, націленості на колективне творче рішення професійно-педагогічних завдань, розвиток навичок емпатичних слухання, розширенні словникового запасу з професійної педагогіки, досить вільної орієнтації в різних ситуаціях професійного спілкування.

Результатом четвертого завершального етапу експерименту стало интегративное розвиток комунікативного та рефлексивного компонентів, здатності адекватного і найбільш повного пізнання себе та інших, реалізація набутих студентами, знань, умінь і навичок в модельованих ситуаціях професійно-педагогічного спілкування. Залучення студентів в ділові ігри, що є формою відтворення предметного і соціального змісту діяльності менеджера, сприяло досягненню студентами самореалізації, самовираження в спілкуванні, а також розвитку здатності надання впливу на партнера в процесі спілкування, необхідної при реалізації виховної функції професійно-педагогічної компетентності майбутнього менеджера.

Майбутні менеджери оволоділи досвідом обговорення повсякденних проблем, проведення виробничих нарад, участі в наукових конференціях, симпозіумах.

У ході теоретико-експериментального дослідження отримані наступні результати: 1.

Сформульовано поняття професійно-педагогічної компетентності та визначено функції даної властивості особистості майбутнього менеджера. Професійно-педагогічна компетентність являє собою інтегративну властивість особистості, що виражається в сукупності компетенцій у психолого-педагогічної галузі знань; здатності чинити активний вплив на процес розвитку і саморозвитку соціально-ціннісних характеристик особистості, що дозволяє виконувати соціально-ціннісні функції в колективі, попереджати і усувати негативні прояви поведінки.

Специфіка професійно-педагогічного спілкування в управлінському середовищі діяльності полягає в тому, що, з одного боку, його основу складає предметно-практична діяльність, а з іншого - воно обумовлене розвитком виробничих відносин у суспільстві і суб'єктивним відображенням цих відносин особистістю. Ефективність і результативність даного виду соціальних відносин безпосередньо залежить від

ступеня сформованості професійно-педагогічної

компетентності.

3. Визначено структуру професійно-педагогічної компетентності, що включає єдність чотирьох компонентів: мотиваційно-ціннісного, когнітивного, комунікативного, рефлексивного. Критерії розвитку даної властивості особистості дозволили визначити рівні розвитку зазначених компонентів, які ми позначили як інтуїтивний (низький), нормативний (середній), активний (високий), креативний (найбільш високий). 5.

Побудована і апробована чотирирівнева модель процесу формування професійно-педагогічної компетентності, що забезпечує етапність розвитку даної властивості особистості, описана динаміка процесу формування професійно-педагогічної компетентності майбутніх інженерів. 6.

Поетапне формування професійно-педагогічної компетентності забезпечується системою дидактичних засобів, яка з переходом на наступні етапи змінює свої характеристики. На першому етапі переважає діалог з елементами дискусії. На другому - дискусія, імітаційні вправи, на третьому - тренінгові комунікативні вправи, етюди, бенефіси, професійно-педагоги-етичні ситуації, на четвертому - ділові ігри.

Інформація, релевантна " ВИСНОВОК "

1. Волкобой І.. КУРСОВА РОБОТА З ПРЕДМЕТУ Екологічне право України "Екологічне право УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ етап", 2009
   1. Вступ ст. 3 - 4 лютого. Поняття екологічного права Укрїни ст. 5 - 16 березня. Екологічне право та екологічне законодавство ст. 16 - 19 квітня. Поняття и Особливості Принципів екологічного права ст. 19 - 27 травня. Екологічне законодавство України: сучасний етап ст. 27 - 32 6. Державна політика України у Галузі охорони довкілля ст. 32 - 38 7. Заключення ст. 38 - 40 8. Література ст.
   
2. ОСНОВНІ Пріоритети ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І РАЦІОНАЛЬНОГО Використання ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
   N Витрати на реалізацію природоохоронних програм и ЗАХОДІВ потребуються значний коштів. Однак ПРОТЯГ найближче 5 - 10 років країна буде Дуже обмеже у коштах, необхідніх для Поліпшення стану НАВКОЛИШНЬОГО природного середовища та забезпечення раціонального Використання природніх ресурсів. Тому звітність, чітко візначіті пріорітетні напрями та проблеми з метою відпрацювання реалістічніх,
   
3. 2. Метод
   укладенні адміні-стративні договорів і при перерозподілі або делегування повноважень одних органів управління іншим. 3. метод дозволу - це надання вибору одного з варіан-тів належної поведінки або так зване управління по розсуд - це жорсткий варіант дозволу, що дає можливість прояву самостійності посадовими особами при вирішенні певних завдань,
   
4. 3. Держ. службовець
   висновком захворювання, препятст-вующее виконанню ним должн. обов'язків. 4) відмови від проходження процедури оформлення допуску до све-ден., Составл. держ. чи іншу охорон. з-ном таємницю. 5) близького споріднення або св-ва з держ. службовцям, якщо їх служба свя-зана з непоср. подчин. одного ін (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також перечисл. родств. чоловіка) 6) наявність гр-ва іноз. гос-ва.
   
5. Адміністративний процес
   укладено НД між адміні-страції і співробітником і запропонував підготувати проект такого договору для обговорення. Директор перешкодив цьому, заявивши, що такий до-говір не потрібен. Чи можливо залучити директора до адміністративної відпові-дальності? Головний державний санітарний лікар області за порушення санітарно-гігієнічних правил утримання туалетів вагонів поїзда на-покладав на
   
6. Держ. управління в адміністративно-політичній сфері
   взятих під варту осіб, спеціальні приймальники для осіб, арешт-ванних в адм. порядку, підрозділи патрульно-постової міліції (в т.ч. ОМОН), підрозділи ГИБДД, охорони об'єктів за договорами, охорони та контролювання затриманих і заарештованих по виконанню адм. з-ва, щодо попередження вчинення злочину неповнолітніми. Значне місце в д-ти органів міліції займаючи. питання,
   
7. Від авторів
   висновок висловлюємо велику вдячність вченому секретарю Державного історичного музею в Москві А.А. Смирнову за ряд цінних
   
8. 6.Новое в археологічному вивченні давньоруського міста
   укладеної в цьому переліку, з конкретними даними по всіх укріплених поселень привело автора до висновку, що весь комплекс ознак присутня лише на поселеннях, захищена площа яких має більше 2,5 гектарів. Цей висновок дозволив вважати містами все укріплені поселення XII-XIII ст. з таким розміром фортеці, якщо цьому не суперечать інші дані (відсутність перерахованих
   
9. Новгород.
   висновку, що Городище розташовувалося в оточенні землеробських поселень, було торгово-ре-месленньм і військово-адміністративним центром, де знаходилася княжа резиденція. Розширення розкопок у Новгороді і результати досліджень на Рюриковом городище дозволили досить виразно співвіднести ці центри в часі. Городище вже існувало в середині IX ст., в той час як на місці
   
10. Москва.
    закінчення слід визнати, що в даний час в науковій археологічній літературі досить повно відображено сучасний стан як теоретичних проблем вивчення міста, так і результатів археологічних досліджень окремих давньоруських міст. Допитливий, творчо працюючий викладач знайде в ній відповіді на питання, що виникають в ході навчання, і зможе залучити до цієї