| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.1.5. Зайнятість населення: тенденція і перспективи |
||
|
У реалізації середньострокової програми соціально-економічного розвитку Російської Федерації на 2002-2004 роки серед основних завдань у галузі соціальної політики особливого значення набувають питання: скорочення рівня бідності населення і пов'язаного з цим зростання платоспроможного попиту з боку більшості категорій громадян; безумовної пріоритетності інвестицій в людину, і, перш за все, в освіту, яке є неодмінною умовою конкурентоспроможності нашої країни у світовій економіці; створення для працездатного населення економічних умов, що дозволяють громадянам за рахунок власних доходів забезпечити більш високий рівень соціального споживання, включаючи комфортне житло, кращу якість послуг у сфері освіти та охорони здоров'я, гідний рівень життя в літньому віці . Успішне виконання всіх зазначених завдань, як можна помітити, комплексно пов'язано з рішенням однієї дуже важливої соціально-економічної задачі - створенням умов для забезпечення в нашій країні найбільш повної і ефективної зайнятості населення. Політика зайнятості як найважливіша складова соціальної політики повинна бути сфокусована на проведенні заходів, що сприяють створенню умов для можливо більш повного використання потенціалу трудової та ділової активності працездатних громадян, що протидіють збідніння населення і масового безробіття. У нових умовах державна політика зайнятості повинна бути ще більш тісно взаємопов'язана з загальними напрямами соціально-економічного розвитку суспільства. У практичній діяльності це означає обов'язковий облік інтересів політики зайнятості при прийнятті рішень у сфері інвестиційної, податкової та фінансово-кредитної політики, реалізації продуктивних, науково-технічних і соціальних програм. У ході тривалої еволюції ринкової економіки в промислово розвинених країнах однозначно підтверджено, що обмеження прав людини в трудовій сфері економічно не вигідно для суспільства в цілому. Важливим принципом, з позиції зайнятості, який повинен втілюватися в життя в середньостроковій перспективі, є знаходження компромісу між економічними і соціальними результатами. На ділі це означає, що варіанти заходів, спрямованих на розвиток економіки, до їх остаточного прийняття повинні оцінюватися по їх впливу на ринок праці та коригуватися, якщо виникне в цьому необхідність. Зокрема, масштаби і строки вивільнення робочої сили, прискорення якого починається при жорсткості фінансово-кредитної політики, слід узгоджувати з можливостями розширення попиту на робочу силу в окремих регіонах з урахуванням підтримки наявних робочих місць або введення нових. Це дозволить уникнути хронічної масового безробіття. При визначенні основних напрямів діяльності Уряду Російської Федерації в галузі зайнятості та ринку праці в першу чергу необхідно враховувати суттєве зростання в 2002-2004 роках чисельності населення у працездатному віці з 87900000 до 89300000 осіб, або на 1,4 млн осіб. У зв'язку з цим не можна виключати можливість загострення в ці роки ситуації на ринку праці, де може зрости конкуренція між молоддю, яка вступає в працездатний вік. Одним з ключових елементів нового підходу до політики зайнятості є повсякденне впровадження сучасних методів профілювання безробітних, які отримали широке поширення в практиці служб зайнятості промислово розвинених країн. Профілізація дозволяє за допомогою спеціальних обстежень виявити категорії безробітних, які потребують найбільшої уваги з боку служби зайнятості, а також реалізувати найбільш ефективні підходи до вирішення проблем таких безробітних, адаптовані з урахуванням їх «профілю». Послуги служби зайнятості в частині працевлаштування виявляються більш результативними, якщо вони стають обов'язковим доповненням системи допомоги з безробіття. Це означає, що система критеріїв призначення допомоги з безробіття повинна бути переглянута. Їх виплату необхідно максимально пов'язати з результатами профілювання безробітних з тим, щоб право на отримання посібників виникало переважно у тих категорій безробітних, які є найбільш уразливими і потребують активного сприяння служби зайнятості населення. В силу того, що профіль вразливих категорій безробітних може сильно варіювати в територіальному розрізі, слід допустити можливість істотної диференціації умов надання допомоги з безробіття залежно від стану ринку праці. Така диференціація, в свою чергу, робить необхідним активне міжрегіональне перерозподіл фінансових ресурсів на користь регіонів з підвищеним числом безробітних, що відносяться до вразливим категоріям за результатами профілювання. З цією метою, починаючи з 2001 року, фінансування державної політики зайнятості повністю переведено на бюджетну основу. При цьому передбачається, що виплата допомоги з безробіття буде повністю здійснюватися за рахунок коштів федерального бюджету, а розподіл цих коштів по територіях буде здійснюватися у суворій відповідності з числом зареєстрованих безробітних, які мають право на отримання посібників. Максимальні розміри допомог повинні бути обмежені величиною регіонального прожиткового мінімуму при одночасному підвищенні мінімальних розмірів посібників. Програми працевлаштування, реалізовані регіональними службами зайнятості, будуть в основному орієнтовані на найбільш вразливі категорії безробітних, які виявляються за результатами профілювання. Кожна з реалізованих програм повинна бути результативна в трьох відносинах. По-перше, програми повинні бути корисні на індивідуальному рівні, повертаючи конкретного безробітного до зайнятості або зберігаючи його контакт з ринком праці. По-друге, ефект від програм повинен позначатися на профільній групі безробітних. По-третє, будь-які дії повинні бути виправдані з точки зору суспільних витрат на них. Значну проблему становить суттєва диференціація, що склалася в даний час за рівнем безробіття на окремих територіях Російської Федерації. Так, якщо в Оренбурзькій області рівень реєструється безробіття складає всього 0,4%, то в Корякском автономному окрузі він досягає 8,8%, тобто розрив між максимальним і мінімальним рівнями безробіття досягає по регіонах до 22 разів. Складається територіальна диференціація за рівнем інвестицій не дозволяє розраховувати найближчим часом на успішний розвиток зайнятості населення в регіонах з високим рівнем безробіття, навпаки, буде проявлятися тенденція подальшого збільшення розриву між територіями за рівнем безробіття. Така ситуація, по всій видимості, триватиме до 2006 року, коли в силу демографічних чинників скорочення чисельності населення працездатного віку може призвести до суттєвого зменшення рівня безробіття як в цілому по Російській Федерації, так і по окремих територіях. Таким чином, турбота держави про досягнення в країні найбільш повної і ефективної зайнятості населення і зростанні на цій основі його доходів є найважливішим аспектом державного регулювання ринкової економіки. Головне при цьому: уже на попередніх стадіях розробки різних програм і прогнозів забезпечити жорстку координацію вирішення економічних і соціальних питань, вбудовування проблем зайнятості населення в загальну систему макроекономічних розрахунків та обгрунтувань, як на федеральному, так і на регіональному рівні. Механізм формування та регулювання ринку праці населення повинен постійно вдосконалюватися в ув'язці з системою інших макроекономічних показників стосовно до нових ринкових умов розвитку багатоукладного господарства, структурної перебудови та інституціональних перетворень в економіці. Запитання і завдання для самоконтролю. Наведіть основні завдання держави в галузі соціальної політики. Поясніть метод профілювання безробітних. Як фінансується в даний час державна політика зайнятості? Назвіть для порівняння рівні безробіття по регіонах Росії. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2.1.5. Зайнятість населення: тенденція і перспективи " |
||
|
||