Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративное право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу ( контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоПрокурорський нагляд в Україні → 
« Попередня Наступна »
Шумський П.В.. Прокуратура України: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вен-турі.,1998. - 336 с., 1998 - перейти до змісту підручника

3.3.1. Роль принципу незалежності у функціонуванні прокурорської системи



З-поміж інших державних структур принцип незалежності та його практична реалізація мають чи не найважливіше значення саме для прокуратури (якщо не рахувати судової влади, для якої ця засада закріплена на конституційному рівні, у ч. 1 ст. 129 Основ-

ного Закону України). Принцип незалежності тісно пов'язаний з особливим правовим статусом прокуратури. Крім того, він значною мірою обумовлений характером її завдань і функцій. Будучи залежною від інших державних органів і недержавних структур, прокуратура була б не в змозі повноцінно здійснювати нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів та реалізовувати інші притаманні їй функції.
Незалежність якоїсь частини державного апарату в демократичній правовій державі певною мірою є проявом суверенітету самої держави у внутрішніх відносинах суспільства. Вона має декілька сутнісних характеристик.
Передусім, це стан, в якому перебуває орган держави і його посадові особи у стосунках з іншими частинами державного апарату та складовими елементами громадянського суспільства та який характеризується певним ступенем самостійності при здійсненні компетенції.
Далі, це можливість безперешкодно в межах закону реалізовувати свої повноваження, розраховуючи якщо не на співробітництво тих, на кого поширюються повноваження державного органу (це не завжди можливо в умовах конфліктів на ґрунті реалізації права), то, принаймні, на відсутність опору законним рішенням і діям посадових осіб.
І, нарешті, з суб'єктивного боку, це внутрішнє відчуття правової, соціальної і особистої захищеності суб'єкта правозастосування.
Зрозуміло, що все це повною мірою стосується прокуратури та її працівників.
Звичайно, незалежність прокурорської системи, її органів та окремих представників, як і будь-якої іншої системи державних органів, не можна абсолютизувати. В умовах цілісності державного організму - а лише цілісний державний організм може бути дієздатним - відносини різних гілок влади ґрунтуються на системі взаємодії та взаємоконтролю, стримування і противаг, що є властивим будь-якому демократичному суспільству.
Як відзначив Президент міжнародної асоціації прокурорів І. Варне, "незалежність не являє собою благо саме по собі - вона служить більш високій меті". Незалежність прокуратури є тим більш необхідна, що "завжди буде існувати напруга між владою і
155
154

прокурорами, завжди буде напруга між політикою і прокурорами, але ця напруга має здоровий характер, і саме прокурор повинен діяти обережно, безсторонньо, виконуючи надзвичайно важливу функцію, яку йому ввірено" [69, 144]. Колишній Генеральний прокурор СРСР О. Рекунков підкреслював, що "незалежність прокурора не означає його відокремленості. Прокурор не може виконувати покладені на нього завдання наодинці" [70, 5-6].
Без урахування цих обставин важко зрозуміти саму суть принципу незалежності прокуратури, тим більше, що фразеологія цього терміна, як і інших, не може повністю розкрити його смисл. Певна обмеженість прокурорської незалежності обумовлюється тим, що здійснюючи нагляд за додержанням законів, прокуратура водночас сама є об'єктом контролю з боку інших гілок влади, зокрема судової.
"Здійснюючи свої повноваження, - відзначив Генеральний прокурор України С. Піскун, - прокурор не повинен дослуховуватись ані політиків, ані можновладців, а діяти в інтересах суспільства, керуючись Конституцією та законами України. Усією своєю діяльністю ми маємо довести, що кожен, хто порушує закон, буде притягнутий до відповідальності, незважаючи ні на високі посади, ні на можновладних заступників, ні на колишні заслуги" [66, 5].
Принцип незалежності тією чи іншою мірою фігурував у законодавстві всіх держав, де існувала прокуратура. Це, зокрема, стосувалось Російської Імперії, до якої належала Україна. Як відзначив російський дослідник К. Яровиков, "генерал-прокурори, безумовно, були чиновниками, які перебували у повній залежності від самодержавців. Проте при вирішенні багатьох ключових питань вони були твердими у своїх думках і справляли значний вплив на процеси, що відбувались у суспільстві" [71, 69].
Після відновлення радянською владою інституту прокуратури у 1922 році було визнано за необхідне в умовах розгулу місництва і анархії в країні забезпечити незалежність прокуратури передусім від органів місцевої влади. Остаточно цей принцип було закріплено у ст. 117 Конституції СРСР 1936 року, де говорилося про незалежність прокуратури від "яких би то не було місцевих органів". Це формулювання було відтворено у Конституції СРСР 1977 року. Відповідно до ч. 1 ст. 4 союзного Закону про прокуратуру 1979 року прокурори мали здійснювати нагляд, "незважаючи ні на які

місцеві відмінності і всупереч будь-яким місцевим та відомчим впливам".
У п. З ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" зазначено, що органи прокуратури здійснюють свої повноваження "незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів".
Принцип незалежності прокуратури у тих чи інших формулюваннях дістав відображення в законодавстві колишніх радянських республік, а нині незалежних держав.
Так, органи прокуратури Білорусії здійснюють повноваження "незалежно від органів державної влади і управління, посадових осіб, засобів масової інформації, політичних, інших громадських та релігійних об'єднань" (п. 2 ст. 4 Закону Білорусії).
Естонський Закон (п. 2 ст. 2) декларує незалежність не прокуратури як такої, а прокурора.
Відповідно до п. 1 ст. 6 латвійського закону "прокурор у своїй діяльності є незалежним від впливу інших органів або посадових осіб, що реалізують державну владу та управління". Приблизно таке ж формулювання міститься у п. 1 ст. 4 литовського закону.
Органи прокуратури Молдавії "здійснюють повноваження незалежно від органів публічної влади, місцевих особливостей і не піддаючись місцевим та відомчим впливам" (п. 1 ст. З Закону), Казахстану - "незалежно від інших державних органів і посадових осіб, політичних партій та інших громадських об'єднань" (п. 2 ст. З Закону), Таджикистану - "незалежно від інших органів державної влади і управління, громадсько-політичних, релігійних організацій і масових рухів, посадових осіб" (ч. З ст. 6 Закону), Туркменіста-ну - "незалежно від органів державного управління і контролю, місцевих органів влади і самоврядування, громадських об'єднань" (ч. З ст. 4 Закону).
Закони Азербайджану, Киргизії, Грузії не виділяють серед інших принципів незалежність прокуратури, хоча про фактичну наявність і застосування цього принципу свідчить зміст інших норм цих законів, зокрема, щодо неприпустимості втручання інших органів у діяльність прокуратури.
У Казахстані і Таджикистані принцип незалежності прокуратури знайшов відображення безпосередньо в конституціях цих дер-
157
156

жав (відповідно п. 2 ст. 83 і ст. 96). Слід відзначити, що він фігурував і в конституційному акті України (ст. 45 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України від 8 червня 1995 року), хоча відсутній в ст. 121 чинного Основного Закону, на що спеціально звернуто увагу в літературі [72]. На наш погляд, це не має принципового значення - з приводу правового регулювання статусу прокуратури до тих, хто причетний до прийняття Конституції, є значно серйозніші претензії.
У тих чи інших словесних формулюваннях принцип незалежності зафіксовано в законодавстві про прокуратуру таких постсо-ціалістичних країн, як Болгарія, Румунія, Угорщина, Польща, Чехія, Хорватія, а також у конституційних актах деяких держав соціально-демократичної орієнтації.
Так, в Конституції Бразилії 1998 р. (п. 1 ст. 127) незалежність при здійсненні повноважень зведена у ранг "інституціонального" принципу. Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції Іспанії прокуратура виконує свої завдання "незалежно від функцій, що виконуються іншими органами". Стаття 104 Конституції Італії (ч. 1) виходить із того, що прокуратура як частина магістратури "автономна і незалежна від будь-якої іншої влади". На підставі ч. 2 ст. 221 Конституції Португалії "прокуратура наділена власним статусом і автономією в межах закону".
Характерною рисою Федерального Закону про прокуратуру Російської Федерації є те, що органи російської прокуратури здійснюють повноваження незалежно не лише від органів державної влади суб'єктів федерації, але й від федеральних органів державної влади. Буквальне тлумачення цієї норми може навести на думку, що прокуратура є незалежною і від Президента, і від Федеральних Зборів, що, звичайно ж, викликає серйозні сумніви. Досить згадати показаний російським телебаченням епізод зустрічі Генерального прокурора РФ Д. Устинова з Президентом Росії В. Путіним, під час якої останній у досить жорсткій формі зажадав дотримання певного порядку огляду місця події після підняття корпусу атомного підводного крейсера "Курськ".
Не зовсім чіткою є і процитована вище норма закону України в плані незалежності прокуратури від "будь-яких органів державної влади". Для правильного тлумачення її змісту необхідно виходити

з принципового положення про те, що незалежне виконання прокуратурою, її органами і посадовими особами своїх функцій означає непідпорядкованість, непідконтрольність і непідзвітність нікому, крім тих, на кого покладено цей обов'язок у межах Конституції і законів України.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "3.3.1. Роль принципу незалежності у функціонуванні прокурорської системи"
  1. ЗМІСТ
    Вступ ... 6 Розділ 1 РОЛЬ І МІСЦЕ ПРОКУРАТУРИ В СУСПІЛЬСТВІ ЯК СУБ'ЄКТА КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОЇ ВЛАДИ ... 8 Контрольні питання до семінару ... 26 Література ... 26 Розділ 2 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФУНКЦІЙ ПРОКУРАТУРИ В ПЕРЕХІДНИЙ ПЕРІОД ... 32 2.1. Багатофункціональність - основа правового статусу
  2. 3.4.1. Роль принципу законності у функціонуванні органів прокуратури
    Питання законності є одним із найважливіших у загальній теорії держави і права. Упродовж останніх десяти років погляди на сутність інституту законності в юридичній науці, порівняно з радянськими часами, докорінно змінились. Це пов'язано з упровадженням у правову науку та державно-правову практику таких досягнень політико-правової думки, як ідеї верховенства права, поділу влади, пріоритету прав і
  3. §1. Роль і місце прокуратури в державному механізмі
    В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Проходить переоцінка цінностей в економічній, соціальній, управлінській, духовній та інших сферах життя суспільства. Т)днією з головних проблем громадського розвитку є зміцнення законності та правопорядку. Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захисту прав і
  4. §1. Теоретичне визначення функцій прокуратури
    Як відомо, концепція - це певний спосіб розуміння, головний задум, конструктивний принцип різних видів діяльності. Розробка концепції прокурорського нагляду передбачає насамперед визначення цілей нагляду. Це, у свою чергу, пов'язано з оцінкою ролі прокурорського нагляду серед інших державних структур. Саме за цільовим призначенням прокурорський нагляд повинен відрізнятись від інших видів
  5. ВЕРХОВЕНСТВО ЗАКОНУ, ДОДЕРЖАННЯ ПРАВ І СВОБОД ГРОМАДЯН.
    У реальному житті утвердженню цих принципів всією своєю діяльністю сприяє прокуратура, яка переживає складний і відповідальний період свого розвитку. Державотворення, організація державної влади на Україні має відповідати нормам і стандартам. А це вимагає переосмислення суті, призначення, місця прокуратури в системі державних органів влади. Спробою вирішення цієї проблеми і була основна мета
  6. §2. Основні риси прокурорської системи
    До прокурорського нагляду повністю відноситься встановлене наукою поняття системи і основні її характеристики. У теорії система визначається як цілісна функціональна множинність взаємопов'язаних і взаємодіючих структурних елементів, як сукупність органів, пов'язаних загальною функцією, взаємодія яких породжує нові (інтегративні системи), якість яких не присутня компонентам, що її утворюють».1
  7. §3, Проблеми правового регулювання прокурорського нагляду в Україні
    Відомо, шо поділ всієї системи права на галузі об'єктивно обумовлюється характером великих груп суспільних відносин. Тому галузі права визначаються як «найбільш значні, лекто-ральні ланки структури права». Вони охоплюють основні найважливіші види суспільних відносин, які за своїм глибоким економічним, соціально-політичним змістом вимагають обумовленого, юридичне особливого регулювання.1 При цьому
  8. §2. Проблеми реалізації окремих функцій загального нагляду через представництво прокурором в суді інтересів держави і громадян
    Щоб правильно зрозуміти повноваження прокурора, треба звернутися до ряду нормативних актів, оскільки згідно з розділом XX Конституції (ст.9) прокуратура продовжуватиме протягом певного часу виконувати функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів у нашій державі. Якраз цим проблемам і присвячено цей розділ нашого дослідження. Повноваження прокуратури певним чином звужені й обмежені її
  9. Розділ 1 РОЛЬ І МІСЦЕ ПРОКУРАТУРИ В СУСПІЛЬСТВІ ЯК СУБ'ЄКТА КОНТРОЛЬНО-НАГЛЯДОВОЇ ВЛАДИ
    Суспільні перетворення в сучасній Україні відбуваються вкрай непросто і мають суперечливий характер. Становище ще більш ускладнюється тоді, коли робляться спроби перенести на вітчизняний ґрунт безумовно позитивні здобутки світової і європейської по-літико-правової думки, без урахування сучасних реалій України. Це твердження повною мірою можна застосувати до реалізації принципу поділу державної
  10. 2.1. БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬШСТЬ - ОСНОВА ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ
    Оптимальне визначення функцій прокуратури України є важливою умовою як забезпечення її законоохоронної ролі в житті суспільства, так і власної життєздатності прокурорської системи. При цьому мають враховуватись, з одного боку, потреби реформування її діяльності, а, з другого боку - необхідність збереження певної стабільності і наступності, щоб уникнути розбалансування правоохоронної системи в