|
1Юа Отже, зіставляти одне з іншим слід так, як було сказано1. Однак ці ж топи застосовні для показу того, що щось [просто] бажано або небажаних. Слід тільки усунути ступінь переваги одного над іншим. Справді, якщо більш гідне більш переважно, то і гідне переважно, і якщо більш корисне більш віддай перевагу-5 тельно, то і корисне переважно. І точно так само щодо всього, що зіставляється таким же чином. Бо в деяких випадках ми відразу стверджуємо на підставі порівняння одного з іншим, що кожне або одне з них переважно, наприклад коли ми стверджуємо, що одне добре від природи, а інше пе від природи. Адже ясно, що те, що добре від природи, переважно. 10 ГЛАВА П'ЯТА [Поширення топів щодо більшого і меншого на більше число випадків] топам ж, що стосуються того, що в більшою мірою, і того, що більше, слід надати якомога більш загальний вид, бо якщо їх беруть таким саме чином, то опи можуть бути прімепени і до більшого числа випадків. Дійсно, деякі із зазначених топів МОЖНА зробити більш загальними, якщо дещо змінити 15 вираз; наприклад, те, що таке 1 від природи, таке в більшій мірі, ніж те, що таким не від природи. І якщо щось одне робить таким-то і таким-то те, що володіє ним або чому воно притаманне, а інше не робить цього, то таким більшою мірою буде те, що робить, а але те, що не робить цього. Якщо ж і те й інше робить щось таким-то, то в більшій мірі таким буде [те, що робить його таким більшою мерс]. Далі, якщо в порівнянні з одним і тим же одне в 20 більшій мірі таке, а інше - у меньшой і якщо одне в порівнянні з таким в більшій мірі таке, а інше не [більшою море ], то ясно, що перше [в кожному випадку] більшою мірою таке. Далі, [слід судити] виходячи з додавання, коли доданий до одного і того ж робить ціле таким в більшій мірі або коли доданий до того, що таким є в меншій мірі, робить ціле таким в більшій мірі. Рівним чином виходячи з відібрання. А саме, якщо після відібрання чого-25 то залишок у щонайменше такий, то саме воно в більшій мірі таке. І таке, в меншій мірі смешиваемое з протилежним йому, більшою мірою таке. Наприклад, біліше те, що менше змішується з чорним. Далі, крім раніше зазначених випадків більшою мірою таке то, що більшою мірою бере власне визначення обговорюваного предмета. Наприклад, якщо визначення білого - колір, розсіює зір, то під більш білим буде колір, розсіює зір в більшій мірі. ГЛАВА ШОСТА [Застосування зазначених вище топів для вирішення приватних проблем] Якщо ставиться частпая, а не загальна проблема, то перш всього [слід сказати], що до неї прімепіми всі зазначені топи, придатні для обгрунтування або опро-верганія загальних проблем Бо коли ми спростовуємо або обгрунтовуємо загальне, ми доводимо також част-35 ве. Справді, якщо щось притаманне всім, то таюке і деяким, а якщо воно жодному не властиво, то не властиво і некоторим2. Однак найбільш підходящі і загальні топи - це ті, що стосуються протилежного, однорядного і словозміни. Дійсно, в рав-співай міру правдоподібні положення: «Якщо всяке задоволення благо, то і всяка печаль зло» і «Якщо ка-iiob кое-пібудь одне задоволення благо, то і яка-небудь одна печаль зло» 3. Далі, якщо деяке почуття не їсти здатність, то і деяка бездушність не їсти неспособность4. І якщо щось осягається пізнаванності, то і якийсь осягнення є пізнавання. Далі, якщо щось несправедливе - благо, то й щось справедливе - зло5.
І якщо щось справедливо вдосконалення-5 шенное - зло, то й щось несправедливо вчинене-благо6. І якщо чогось доставляє задоволення (hedy) слід уникати, то і деякого задоволення (hedone) слід уникати. Точно так само якщо щось доставляє задоволення корисно, то і деякий задоволення корисно. Так само йде справа і зі здатним знищувати, з різного роду виникненням і знищенням. Справді, якщо щось здатне знищувати задоволення або знання - благо, то і деяке задоволення і деяке знання, треба думати, зло. Рівним чином якщо деякий знищення знання - благо чи виникнення знання - деяке зло, то і деяке знання буде злом. Наприклад, якщо забуття ганебних вчинків, скоєних кимось,є щось хороше, або згадувати їх пехорошо, то знання ганебних вчинків, скоєних кимось, щось погане. І так само йде справа в інших випадках, ІБ бо всі ці випадки правдоподібні в рівній мере7. Далі, можна виходити з більшого, меншого і того, що в рівній мірі. А саме, якщо щось що належить до іншого роду [здається] таким-то в більшій мірі, ніж визначене і, проте, ніщо з цього роду не таке, то і що визначене не таке. Наприклад, якщо деяке знання [здається] більшою мірою бла-20 гом, ніж задоволення, але ніяке знання не є благо, то і задоволення не благо. І точно так само можна виходити з того, що в рівній або меншою мірою. Бо виходячи з них можна і спростовувати і обгрунтовувати, однак виходячи з того, що в рівній мірі, можна і те і інше, а з того, що в меншій мірі, можна тільки обгрунтовувати, але спростовувати не можна. Справді, якщо пекоторая здатність і деяке знання [здаються] в рівній мірі благом, а пекоторая здатність [дійсно] благо, то і деяке знання благо. 25 І якщо ніяка здатність не благо, то і ніяке знання пе благо. Якщо ж пекоторая здатність [здається] благом в меншій мірі, ніж знання, а деяка здатність [дійсно] благо, то і деяке знання благо; але якщо ніяка здатність не благо, то не потрібно, щоб і ніяке знання не було благом. Таким чином, ясно, що виходячи з того, що в меншій мірі, можна тільки обгрунтовувати. 30 Однак спростовувати можна виходячи не тільки з іншого роду, але і з одного і того ж роду, якщо беруть те, що володіє чимось в найбільшій мірі. Наприклад, якщо допустити, що пекоторое знання - благо, але при цьому довели б, що розсудливість і не раз, то і пікакое інше знання не буде благом, бо і те, яке найбільше вважається благом, не їсти благо. Далі, слід виходити з припущення, приймаючи, ЩО якщо щось притаманне АБО не властиво одному, ТО ОПО 35 рівним чином притаманне або не властиво всім; наприклад, якщо душа людини безсмертна, то й інші душі безсмертні, якщо ж вона не безсмертна, то й інші не безсмертні. Отже, якщо вважають, що щось чогось притаманне, то [при опроверганіі] треба довести, що воно чогось [приналежному до цього ж роду] не властиво, бо з припущення випливає, що в такому випадку воно жодному не властиво. Якщо ж по-120а лагают, що щось чогось не властиво, то [прп спростування-ганіі] потрібно довести, що воно чогось [приналежному до цього ж роду] притаманне, бо і таким чином випливає, що воно всім властиве. Ясно ж, що при такому припущенні будують загальну проблему виходячи з приватної, адже потрібно, щоб погодився з приватним прийняв загальне, після того як визнано, що якщо щось притаманне одному, то воно в рівній мірі властиво 5 всім. Якщо ж проблема неопределенна8, то її можна спростувати одним тільки способом, наприклад якщо стверджують, що задоволення - благо або благо, і понад це нічого не уточнюють.
Справді, якщо стверджують, що якесь задоволення - благо, то, якщо мають намір спростувати обговорюване, слід до-10 казать загальне [положепіе], що ніяке задоволення не благо9. І рівним чином якщо стверджують, що ка-де-то задоволення не благо, то слід довести загальне [положепіе], що всяке задоволення - благо 10. Адже іншим чином спростувати не можна. Дійсно, якби ми доводили, що деякий задоволення не є благо чи є благо, то обговорюване ще не спростовують би11. Таким чином, ясно, що спростовувати можна [в таких випадках] одним тільки способом, а обо-15 сновивать - двояко. Справді, доведемо ми загальне [положення], що всяке задоволення - благо, або [приватна], що якесь задоволення-благо, обговорюване буде доведено. Рівним же чином якщо має бути доведено, що якесь задоволення не благо, то, коли ми доведемо, що ніяке задоволення не благо чи що якесь задоволення пе благо, нами буде доведено тим і іншим способом - як загальним, так і приватним [положеннями], що якесь задоволення не благо. Якщо ж тезу певний 12, то його можна спростувати двояким способом, наприклад якщо вважають, що одному задоволенню притаманне бути благом, а іншому не притаманне. Адже обговорюване буде спростовано і тоді, коли буде доведено, що всяке задоволення - благо, і тоді, коли буде доведено, що ніяке задоволення не благо. Якщо ж стверджують, що тільки одне задоволення - благо, то опро-^ піддати можна трояким чином. А саме, коли ми доведемо, що всяке задоволення - благо, або щоніяке задоволення не благо, або що більше ніж одне задоволення - благо, нами буде спростовано обговорюване. Якщо ж теза буде ще більш визначеним, наприклад якщо стверджують, що з усіх чеснот одна тільки 13 розсудливість є знання, то він може бути спростований чотирма способами, а саме: якщо буде доведено, що всяка доброчесність є знання, або що ніяка доброчесність не є знання, або яка-небудь інша є знання (наприклад, справедливість), або що сама розсудливість не є знання, то обговорюване буде спростовано. [При розгляді приватних проблем] корисно, так само як і при розгляді загальних проблем, звертати впіманіе на одиничне, про який стверджують, що щось йому властиве або не властиво. Далі слід звернути увагу на пологи, які, як раніше було сказано14, доляши бути розділені на види доти, ю поки останні не будуть неподільні. Бо здається щось властивим всьому АБО не притаманним нічому, потрібно вимагати, після того як [в доказі] наведено багато одиничних [прикладів], щоб визнали загальне або зробили заперечення, що в такому-то випадку справа йде не так. Далі, якщо привхідні можна розрізнити по виду і числу, то слід з'ясувати, чи не йде чи справу так, що нічого з цього не притаманне. Наприклад, якщо стверджують, що час не рухається 120ь і не є рух, то перераховують, скільки є видів руху. І якщо жоден з них не притаманний часу, то ясно, що воно не рухається і не є рух. Точно так само ми доведемо, що душа не є число, розібравши, що всяке число є непарне або парне. Дійсно, якщо душа не є ні непарне, ні чет-б пое, то ясно, що вона не є число 15. Таким чином, щодо привхідного слід наводити доводи за допомогою таких саме топів і таким саме чином.
|
- Розділ сорок перша
* Див прим. 15 до гол. 13. - 193. % Див. «Друга аналітика», 76 b 39-77 а 1; «Метафізика», 1078 а 19-21. - 193. Глава сорок четверта 1 Див гл. 23. - 194. 2 Якщо судити за збереженими праць Арістотеля, то він цього обіцянки не виконав. - 195, Глава сорок п'ятого 1 Маються на увазі перша і третя фігури. - 197. Глава сорок шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. -
- Глава тридцятих * В
«Топіці» I, 14. - 183. Розділ тридцять перший * Див Платон. Софіст, 219 а - 237 а; Політик, 258 b 267 с. - 183. 2 Послідовники Платона. - 183. 3 Див гл. 4-30. - 183. 4 СР «Друга аналітика», 91 b 24-27. - 184, Розділ тридцять другий * Див гл. 2-26. - 185. а Див гл. 27-30. - 185. 8 Див гл. 45. - 185. 4 Посилка становить більшу частину силогізму, ніж термін. - 185. ? В
- Глава перша
1 У третій книзі викладається вчення Арістотеля про ставлення переваги з елементами логіки переваги. СР «Перша аналітика», 68 а 25 - b 7. - 394. 2 ср «Риторика», 1362 а 21-23. - 394. 8 СР Платон. Філеб, 20 d. - 394. 4 СР «Нікомахова етика», 1143 b 6. - 396. ? Перераховано атрибути чотирьох елементів Емпедокла, а саме відповідно води, землі, вогню і повітря. - 396. Глава
- Розділ перший [Визначення власного і види його]
Чи вказане власне чи не їсти власне, - це має бути розглянуто за допомогою 15 наступних [топів]. Як власне вказується або саме по собі і завжди притаманне або притаманне по відношенню до іншого і іноді. Наприклад, власне для людини, саме по собі притаманне, - це те, що він жива істота, від природи піддається вихованню. Власне по відношенню до іншого - це,
- Глава перша
1 У сенсі definiens. СР «Друга аналітика» II, 10. - 462 # 2 Див 101 b 19 - 22. - 462. Глава друга 1 ср «Друга аналітика», 97 b 37 - 39. - 463. 2 Чи не філософ Платон, а староаттіческій комедіограф (V - IV ст. До н. Е..). - 464. * Див «Поетика», 1 - 3. - 464. 1 ср прим. 15 до гол. 6 кн. III. - 465. 2 Див Платон. Федр, 245 с - тобто ср «Про душу», 408 b 32 - - 409
- Глава перша
1 Див 103 а 23 - 24. - 495. 2 ср «Нікомахова етика» X, 7 - 9. - 496. 3 (х = z і у ф р) (х ф у). - 496. «(Х = У) АР [Р (х) Р (у)]. - 496. »(Р = R) Ах IP (х) R (х) Ь - 496. в (1) АР [Р (х) «Р (у)] (х ф у). (2) -, Ах [Р (х) R (х)] С => (Р Ф R). - 496. »(X + z Ф у + р) (х Ф у). - 497. 8 (X - z Ф у - z) r => (X Ф у). - 497. 9 З тези про тотожність чогось з чимось. - 497. 10
- Введення
Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
- Передмова
Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір
- Глава десята 1
Якщо правдоподібно р, то правдоподібно і-j = 1 р. - 359. 2 Див 112 b 27 - 113 а 19. СР «Про тлумачення», 14. - 360. Глава одинадцята * Див 101 Ь 14-37; 104 а 8-11; 104 Ь 1-5. - 361. 2 Див «Метафізика», 1024 Ь 32-34. - 361. 8 Див Платон. Кратил, 402 а. - 361. * Див Меліс, фр. 8 (по А, Маковельского, ч. II, стор 105 - 106). - 361. 5 Див «Метафізика», 1026 b 15-20;
- Глава дванадцята 1
Оскільки вона є носій початку руху і зміни. -162. 2 Т. е. Ослі лішеппость не розглядати як якесь володіння, то здатність означатиме противолежащие один одному поняття володіння і лишенности. - 163. 3 Відбутися і не нроізойті. - 163. Глава тринадцята 1 У пероносном сенсі. - 165. Глава чотирнадцята 1 У даному контексті те й інше позначає не властивості
- Глава перша
Див Платон. Федр, 245 с-е. - 408. СР прим. 1, 2 до гол. 9 кн. I. - 408. Т. е. категорії. - 409. Платонівський термін «причетність» вживається Аристотелем в сенсі «підпадає під», що виражає відношення виду до роду. - 409. СР 127 a 26 - 38; «Метафізика», 998 И4 - 28. - 409. Присудок Б є рід для присудка А тоді і тільки тоді, коли обсяг присудка А є
- Глава перша
1 Аналог принципу, слідуючи якому виявляються категорії. Див «Перша аналітпна» I, 37; «Метафізика», 1017 а 22 - 27. - 315. Глава третя 1 Див 72 b 18-25; 84 а 29 - Ь 2. - 318. Глава четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D. СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408
- Від видавництва
Передмова Глава 1. Поняття про приватне право Глава 2. Цивільне право як правова галузь Глава 3. Цивільне право як наука і навчальний курс Глава 4. Джерела цивільного права Глава 5. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин Глава 6. Громадяни (фізичні особи) як учасники цивільних правовідносин Глава 7. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин Глава 8.
- Глава перша
1 Символічно: якщо АГР (х), то ехр (х). СР 119 а 34 і 120 а 15. - 373. 2 Символічно: якщо | - Ах - | Р (х), то Н-і АГР (х). Ср, 119 а 36 і 120 а 8. - 373. 3 «Звернення» тут вживається в сенсі перетворення висловлювань виду «А притаманне Б» в висловлювання виду «Б є (взагалі) А». Однак якщо А притаманне Б лише в деякому відношенні, то помилково, що Б є взагалі А. СР прим. 4 до
- Глава 25. Реалізація і застосування права. Юридичний процес
Глава 25. Реалізація і застосування права. Юридичний
- Глава п'ята 1
[Ra (х) і Р (a)] Rp (х), де Ra (відповідно Rp) - привхідні властивість, а Р - довільне властивість. - 540. 2 «Не те ж, що а» - приклад привхідного властивості Ra. - 541. 8 Аристотель розрізняє два варіанти цієї помилки: (1) Ra (x) Ь-AyRv (х) (167 а 1 - 6) і (2) Ra (х), =] Rc (х) Ь Ay [Ry (х) і = 1 Ry (х)] (167 а 7 - 20). - 541. 4 Див прим. 3, (2). - 541. 5 Аристотель
- Глава перша
* Сформульовано приписи, хто питається, що відносяться до прсддіскуесіонпому етапу. - 506. 3 У сенсі рассуждающего доказово (аподиктичні), а не діалектично. - 506. 8 СР «Перша аналітика», 24 а 30 - ред 1; «Друга аналітика», 71 b 19 - 72 а 8. - 506. 4 Див «тепік» II - VII. - 506. 6 Додавання довільних, що не необхідних посилок не чинить висновок некоректним. СР
- Етап 5. Автоматизація.
(Від навчального центру до корпоративного університету.) Починаючи з певного рівня в компанії виникає необхідність автоматизувати роботу з управління персоналом, у тому числі і за його навчання. Існують спеціальні програмні рішення, які за певними критеріями виявляють потребу в навчанні, допомагають планувати навчальні групи, розсилають запрошення учасникам, фіксують
- Розділ двадцять третій
Див гл. 19-22. - 298. СР «Нпкомахова етика», 1095 а 32; Хустка. Держава, 510 Ь - 511 с. - 298. СР «Про тлумачення», 23 а 18-20, а також прим. 32 до гол. 13 цього трактату. - 299. Почала науки недоказові. Тому вони не можуть стати предметом самої науки, що доказує. Вони можуть бути предметом лише умогляду, інтелектуальної інтуїції. Тільки пус (розум) здатний
- Глава перша
Йдеться про суть буття, або формі (СР 1041 а 6 - b 33). - 252. Як першооснова сущого у вченні Апакснмандра. - 253. Число тут міра, але не перша міра. - 253. У тому сенсі, що для кожної області існує своя особлива міра. - 254. Мова, очевидно, йде про чверті і третини тону, які розрізняв учень Аристотеля Арістокссп. - 254. Між вимірюваним і заходом. - 255.
|