Головна |
« Попередня | Наступна » | |
ГЛАВА ЧЕТВЕРТА [ТОПИ ДЛЯ З'ЯСУВАННЯ ТОГО, ЧИ Є ВЗАГАЛІ ВЛАСНЕ ТЕ, ЩО ЗАЗНАЧЕНО ЯК ВЛАСНЕ] |
||
Отже, дано чи власне належним або неналежним чином, це слід розглядати за допомогою цих [топів]. Чи вказане взагалі собст-дарське чи ні, - про це треба судити на підставі наступного. А саме, ті топи, які обгрунтовують, 25 що власне просто належить належним чином, повинні бути тотожні тим, які взагалі встановлюють власне. Ось чому ці містять в собі ті. Отже, насамперед слід при опроверганіі подивитися щодо кожної речі, для якої дано власне, чи не йде чи справу так, що воно не притаманне жодної, або неістинно в отношепіе її, пли воно є власність не для кожної з речей [даного виду] ть в тому сенсі, в якому воно дано, бо в цьому випадку не буде власним те, що належить як власне. Так як, наприклад, неправильно говорити про геометрію, що він не піддається обману доводом (бо геометр помиляється, якщо малює неправильний креслення), то не може бути власним для володіє знанням же не бути введеним в оману доводом. Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб власне було істинним щодо всього, і саме в тому сенсі 35 істинним, [в якому воно вказано], і тоді власним буде те, щодо чого іолагают, що воно не власне. Так як, наприклад, правильно говориться про 132ь кожній людині - і саме оскільки він людина, - що він жива істота, здатна оволодівати знаннями, то власним для людини буде те, що оп жива істота, здатна оволодівати знаннями. Цей топ застосуємо при спростовують, якщо справа йде так, що, відносно чого неправильно ім'я, щодо того правильна мова і, відносно чого неправильна мова, щодо того правильно ім'я. 5 Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб і мова позначалася про те, про що позначається ім'я, і щоб і ім'я позначалося про те, про що позначається мова. Далі, при опроверганіі слід дивитися, чи не йде чи справу так, що, про що позначається ім'я, про те не позначається мова, а про що позначається мова, про те пе позначається ім'я. У цьому випадку не буде власним +10 те, що належить як власне. Еслп, наприклад, правильно говориться про бога, що він жива істота, причетна знанню, але [ім'я] «людина» про нього не позначається, то пе буде власним для людини те, що оп жива істота, причетна знанню. Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб про те, про що позначається мова, позначалося й ім'я, і про те, про що позначається ім'я, позначалася й мова. У цьому випадку is власним буде те, щодо чого вважають, що воно не власне. Якщо, наприклад, про те, що має душу, правильно говорити, що воно жива істота, і про те, що є жива істота, - що воно має душу, то володіння душею буде власним для живої істоти. Далі, при опроверганіі слід дивитися, не дано чи підмет як власне для того, про що гово-20 рітся, що воно міститься в цьому підметі. У такому випадку не буде власним те, що належить як власне. Так як, наприклад, той, хто вказав вогонь як власне для тіла, що складається з найдрібніших частинок, вказав підмет як власне для позначається [про що підлягає], то вогонь не буде власним для тіла, що складається з найдрібніших частинок. Підмет НЕ БУДЕ власним для того, що 25 в ньому міститься, тому що одне і те ж буде власним для багатьох і відрізняються за видом речей, адже одному і тому ж притаманні МПНВ видові відмінності, які відносяться тільки до нього, і підмет буде власним для всіх них, якщо так вважати власне. Далі, при опроверганіі слід дивитися, чи не йде чи справу так, що власне може бути притаманне не одночасно з тим, що [позначено] ім'ям, а чи раніше, чи пізніше його. У цьому випадку не буде власним те, що положепо як власне, або ніколи, або не завжди. Так як, наприклад, ходіння по ринковій площі може бути притаманне комусь 15 і раніше і пізніше, ніж «людина», то ходіння по ринковій площі не буде власним для людини або ніколи, або не завжди. Так от, при обосновапіі слід дивитися, щоб вказане було завжди необхідно притаманне одночасно [з тим, що обозпачепо ім'ям], не будучи ні визначенням, пі видовим відзнакою [його]. У цьому випадку власним буде те, щодо чого вважають, що воно не власне. Так як, наприклад, те, що жива істота, здатне овла-20 дівати знаннями, завжди необхідно притаманне одночасно з [тим, що позначено ім'ям] «людина», не будучи ні визначенням, ні видовим відзнакою його, то власним для людини буде то , що він жива істота, здатна оволодівати знаннями. Далі, при опроверганіі слід дивитися, чи не йде чи справу так, що для одних і тих же речей, оскільки ВОНИ ОДНІ І ті ж, собствеппое не одне і те ж. Тоді те, що покладено як власне, чи не буде власним. Якщо, наприклад, «здаватися комусь благом" не є власне для бажаного, то і для предпочитаемого «здаватися комусь благом" не буде власним, бо бажане і бажане - одне і те ж. Так от, при обгрунтуванні слід дивитися, щоб для одного і того ж, оскільки воно одне і те ж, власним було одне і те ж. Тоді власним буде те, щодо чого вважають, що воно не власне, зо Якщо, наприклад, власним для людини, оскільки він людина, називають те, що він має душу, що складається з трьох частин, то і власним для смертного, оскільки він смертний, буде те, що він пмеет душу, що складається з трьох частин. те, що притаманне людині, буде властиве також блідому людині, еслп людина блідий, і притаманне блідому людині буде притаманне і людині. Хто-небудь 20 міг би відкинути не одне власне, стверджуючи, що підлягає саме по собі - це одне, а інше - підмет разом з привхідним, наприклад що бути людиною - це одне, а бути блідим людиною - це інше, далі, що стан і назване відповідно з цим станом - різне. Насправді 25 те, що притаманне станом, буде притаманне і того, що названо відповідно з цим станом, і притаманне тому, що названо відповідно до стану, буде притаманне і станом. Так як, наприклад, знає називають які у стані знаючого у відповідності зі знанням, то собствеіпим для знання не може бути те, що опо неколебимо ніяким аргументом, бо в такому випадку і знаючий буде непохитним ника-30 кім доводом. Так от, при обгрунтуванні слід сказати, що те, для чого щось прівходяще, і привхідні, взяте разом з тим, для чого воно прівходяще, взагалі-то не різне, а [лише] остільки йдеться тут інше, оскільки буття у них різне, ПБО для людини бути людиною не те ж саме, ЩО ДЛЯ блідого Я5 людини бути блідим людиною. Далі, слід звернути внімапіе на закінчення слів і сказати, що із4а знаючий тобто не неколебимое ніяким аргументом, а непохитний ніяким аргументом, і точно так само що знання їсти не непохитної ніяким аргументом, а неколебимое ніяким аргументом. Справді, того, хто на все заперечує, Падо всіляко противитися.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " ГЛАВА ЧЕТВЕРТА [Топи для з'ясування того, чи є взагалі власне те, що зазначено як власне] " |
||
|