Головна |
« Попередня | Наступна » | |
4.2. Етапи вдосконалення та основні завдання поліпшення якості |
||
Що необхідно зробити на першому етапі вдосконалення і який принцип покласти в основу? Беручи до уваги важливість і значимість нових комп'ютерних технологій і сформовану структуру навчання, кібернетична модель управління буде найбільш кращою, тому що вона дозволяє розглядати всю систему в розвитку з урахуванням змін на конкретних дільницях. Тут і надалі основний упор робиться на розробку обчислювальних процедур, що дозволяють використовувати їх при автоматизованому управлінні, які повинні сприяти підвищенню якості процесу навчання. Наведемо основні завдання, що сприяють поліпшенню якості виробленого продукту - підготовки висококваліфікованих фахівців. Фахівці з управління вважають, для переходу на більш досконалу систему необхідно, в першу чергу, реалізувати сім основоположних заходів: 1. Переклад системи на нові більш досконалі принципи навчання та управління, що сприяють підвищенню якості фахівців, що відповідає вимогам споживача. Це завдання може бути вирішена тільки спільними зусиллями ППС і співробітників ІЦ факультетів із застосуванням НІТ. 2. Поліпшення системи навчання щодо задоволення постійно зростаючих вимог споживачів до фахівців за прийнятною ціною. 3. Усунення в найкоротші терміни періодично виникаючих збоїв, що впливають на якість системи навчання, що є кінцевою метою вдосконалення. Істотний вплив на якість навчання надають несвоєчасна заміна ППП, система обслуговування СВТ і викладачі. 4. Стратегія досягнення мети полягає в першочерговому вирішенні окремих найважливіших тактичних завдань, таких, як ремонт комп'ютерної та оргтехніки, оновлення пакетів прикладних програм, навчання ППС. 5. Залучення і стимулювання всього трудового колективу для отримання якісного товару як одного з ефективних способів досягнення мети вдосконалення. 6. При виникненні негативних результатів шукати слід не відповідальних, а способи вирішення завдань, т. к. від помилок ніхто не застрахований. 7. Головним і основним вимірником якості виконуваних робіт повинні служити витрати, тому що без вимірювання немає розуміння суті вирішуваних завдань, без можливості розуміння немає управління, без можливості управління немає поліпшення якості. А це означає, що головним при аналізі стану системи управління є пошук шляхів зниження витрат, які розглядаються як усунення витрат на забезпечення якості. Фахівцями з управління встановлено наступне поетапне розподіл коштів: а) на профілактику якості - 10%; б) на оцінку якості - 35%; в) внутрішні втрати внаслідок поганої організації роботи - 48%; г) зовнішні втрати, внаслідок упущень всього трудового колективу - 7%. І т о г о 100%. Таким чином, кінцева мета вдосконалення системи управління пов'язана зі скороченням витрат, а це і є головне завдання, тому що витрати служать мірою якості, яка вказує, якою ціною ми домагаємося досягнення поставленої мети. Проте слід враховувати, що раніше необхідно створити умови для забезпечення виконуваних робіт по досягненню якості. Наведемо перелік питань, які потрібно вирішити на першому етапі вдосконалення: 1. Ввести посаду керуючого процесом виробництва робіт в масштабі університету, який повинен організувати робочу групу поетапного вдосконалення системи управління, основним ядром якої повинні служити провідні фахівці факультетів, очолюваних деканами. Завданням групи є: - контроль поточних процесів навчання на факультетах; - розробка процедур контролю щодо підвищення якості навчання; - розробка маршрутної схеми (інформаційної ланцюга управління); - визначення ліній зворотних зв'язків між постачальниками і споживачами керуючої інформації; - створення інформаційної бази даних (ІБД) і встановлення зв'язку між всіма користувачами. 2. Практично реалізувати процедури планів вдосконалення через АСУ ВУЗ. 3. Атестація автоматизованих робочих місць як одна з найважливіших умов вдосконалення, т. к. в атестаційної карті відображаються квалифи-кація працівника, параметри технічних пристроїв та ін, що полегшує завдання контролю якості. Виконання даних заходів сприяє створенню системи, в яку повинні входити всі необхідні елементи управління. Крім того, потрібно одночасно ввести єдину систему планування та контролю якості виконуваних робіт, в яку будуть входити всі учасники процесу навчання і допоміжні підрозділи. Планування тут розглядається як проектування стану об'єкта на найближче і перспективне майбутнє. Як вказувалося вище, перспективне планування являє собою проектування бажаного майбутнього ефекту і шляхів його досягнення. Подібні плани допускають можливість введених в них альтернативних варіантів прийняття рішень. Вони можуть бути програмно реалізовані і використані для оперативних оцінок, коли в обговоренні складних питань беруть участь особи, зацікавлені в досягненні консенсусу не на шкоду загальній справі. З системних позицій даний підхід є вигідним, тому що він розглядає весь процес навчання у розвитку, а стратегічне планування буде служити основним елементом досягнення мети з урахуванням перспективи [24]. Реалізація завдань, що відображають різні сторони виробничої діяльності ВНЗ, може служити основою першого етапу вдосконалення системи навчання та формального його опису. З цією метою представимо блок-схему рис. 4.1 в більш зручній формі для можливості її подальшого вдосконалення (рис. 4.2), вона є придатною схемою для управління. Слід вказати, що керівництво нижчого рівня та колектив відіграють вирішальну роль у вдосконаленні процесу навчання і особливо ППС, яких слід зацікавити і переорієнтувати на більш широке застосування НІТ. Перший етап переходу від існуючої до нової автоматизованої системи управління вимагає провести ідентифікацію елементів. При цьому слід точно знати вхідні і вихідні компоненти системи та елементи зворотних зв'язків. Взаємозв'язок цих елементів з урахуванням подальшої формалізації задачі показана на схемі рис. 4.2, яку пропонується використовувати як робочий варіант. Перший крок у цьому напрямку зроблено - це автоматизоване складання розкладу навчальних занять. Одночасно з ідентифікацією визначається функціональне призначення всіх компонентів системи, ступінь їх значимості та важливості в управлінні. Ступінь значущості та важливості «елементу» залежить від виконуваних ними функцій, тому необхідність оцінки діяльності керівників і працівників, як «активних елементів» системи, є тут основним завданням. Звідси випливає, що найперший обов'язок конкретних керівників - це систематичний контроль за якісним виконанням робіт, покладених на дані підрозділи, і забезпечення виходу продукції високої якості у встановлені терміни за рахунок вмілого розподілу (перерозподілу) людських, технологічних і фінансових ресурсів, виділених в їх распоря- ються. Залучення керівного складу верхньої ланки в процес поліпшення якості повинне відбутися до того, як в нього будуть залучені рядові працівники. Якість як міра корисності виробничого продукту залежить від кваліфікації виконавців і ступеня їх матеріальної зацікавленості, в першу чергу ППС і в другу - співробітників ІЦ. Спрощена схема структури управління процесом підготовки фахівців наведена на рис.4.2. f (t) Виконавчі органи (обслуговуючий персонал) Внутр.ОС Регулятор управління ректорат (матеріальні і оральні стимули)
Об'єкт управління Ху (t) Хвх (t) Y (t) Х (t) 2 4 Загальний виробничий план (показники, що - ^ необхідно досягти) С і т м а Вн.ОС Постачальники (школи) і споживачі (підприємства) 5 продукції Рис. 4.2. Спрощена схема структури управління Тут хвх ^) - вхідні змінні (планові завдання (х) ;) і виробничі показники (a, b, с); ху (^ - планові показники, яких необхідно досягти при вирішенні виробничих завдань; r (t) - інформація про процес виконання планових виробничих показників (проміжні звіти лабораторій) підрозділів; у ^) - остаточні результати виконання загального виробничого плану і оцінка діяльності колективу; f (t) - обурюють фактори, які дестабілізують роботу людино-машинного комплексу; Х (0 = у (0-г ^) - сигнал неузгодженості, який вказує на факт виконання планових показників і вплив керівництва на керуючого конкретного колективу. Блок 4 є регулятором системи управління процесом виконуваних робіт. Головним регулюючим впливом тут служать ректорат, керуючий процесом виробництва, і матеріальні стимули. Додаткові грошові винагороди перетворюють об'єкт управління в систему автоматичного регулювання. Блок 4 забезпечує внутрішню зворотний зв'язок (ОС). Блок 5 виконує функції зовнішнього зворотного зв'язку. Y (t) - характеризує якість абітурієнтів та потреби споживачів (підприємств). K (y) - найважливіший вихідний параметр системи, наприклад, ефективність. Дана блок-схема є проміжною для переходу до більш докладної структурі управління, яка буде приведена нижче. Таким чином, керівники та працівники - це ті головні елементи системи управління, які визначають стан її функціонування на кожен момент часу. Звідси основний метою керівників усіх рангів повинен стати щоденний контроль своєчасного і бездефектного виконання покладених на даний колектив завдань. Тому всякий процес поліпшення якості слід починати з керівників нижньої ланки, т. к. в їх розпорядженні знаходяться основні ресурси, розпоряджаючись ними, вони можуть оперативно вживати заходів по усунення виникаючих збоїв і помилок, наприклад, за рахунок: 1) внесення змін на конкретних ділянках робіт шляхом перестановки кадрів, оновлення програмного забезпечення та інших заходів; 2) встановлення нових стандартів оцінки діяльності на пріоритетних ділянках робіт та внесення змін до функціонуючу систему; 3) заохочення та стимулювання за високу якість отриманих результатів працівників конкретних ділянок; 4) незначних змін організаційної виробничої структури підрозділу з урахуванням мінливих внутрішніх і зовнішніх факторів. Ці ключові питання є визначальними, тому успіх або невдача багато в чому залежить від безпосередніх керівників за умови, що в їх керівництво не повинні втручатися інші особи, які не володіють оперативною інформацією на місцях. Залучення рядових працівників до вдосконалення систем при вмілому використанні їх індивідуальних здібностей, таланту, знання, особливостей і характеру може зробити вирішальний вплив на весь хід процесу вдосконалення системи управління. Як показує досвід, якщо ефективно працює система матеріального стимулювання, і керівником правильно сформульована задача, то подальший результат справи залежить від виконавців: їх прагнення, бажання, кваліфікації. Колективну діяльність слід спрямовувати не тільки на вирішення конкретних завдань. Досвід показує, що колектив можна наділяти повноваженнями у прийнятті складних і відповідальних рішень. Колективний підхід означає, що керівництво верхньої ланки передає керівникам нижчого рівня та рядовим працівникам не тільки більш широкі повноваження, але й додаткові обов'язки. При цьому вони повинні розуміти, що з розширенням їх повноважень зростає і відповідальність всіх і кожного окремо за ефективність і якість виконуваних робіт. Колективна відповідальність виключає необхідність частих структурних змін. Процес колективної діяльності якраз компенсує ті недоліки в системі управління, які були допущені в процесі її розробки, тому її варто всіляко заохочувати. Якщо при цьому предмети праці (ПК) будуть в особистій власності кожного, то якість функціонування техніки буде забезпечено більшою мірою.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 4.2. Етапи вдосконалення та основні завдання поліпшення якості " |
||
|