| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 6. Державні і муніципальні підприємства |
||
|
Державні та муніципальні підприємства як особливий різновид комерційних організацій. Специфіка цих суб'єктів цивільного права полягає в тому, що їх майно перебуває відповідно в державній або муніципальній власності і належить такому підприємству на праві господарського відання або оперативного управління (п. 1 ст. 113 ЦК). Тому вони є єдиним видом комерційних юридичних осіб, які мають не право власності на належне їм майно, а вторинне речове право. Державні і муніципальні підприємства є унітарними, а їх майно неподільне і не може бути розподілено за вкладами. Таким чином, державним (муніципальним) підприємством називається юридична особа, засноване державою або органом місцевого самоврядування в підприємницьких цілях або в цілях випуску особливо значущих товарів (виконання робіт або надання послуг), майно якого полягає в державній (муніципальної) власності. Установчими документами державних і муніципальних підприємств є рішення власника (як правило, його представника в особі відповідного органу міністерства державного майна) і статут, затверджений зазначеною особою. Відповідно до п. 2 ст. 52 ГК в установчих документах унітарних підприємств мають бути визначені предмет і цілі діяльності конкретної юридичної особи. Це обумовлено тим, що правоздатність державних і муніципальних підприємств, на відміну від інших комерційних організацій, є спеціальною. Тому державні і муніципальні підприємства не можуть здійснювати будь-які види діяльності, вони повинні займатися тільки такими видами господарювання, які визначені їм власником в статуті. Однак це не означає, що унітарні підприємства обмежені в здійсненні різних угод. Якщо інше спеціально не встановлено власником у статуті, вони мають право здійснювати всякі угоди, необхідні їм для досягнення цілей, передбачених у статуті. Так, державне підприємство вправі передати за згодою власника частину свого майна в оренду, якщо це не завадить основному виробництву і дозволить знайти додаткові джерела фінансування. Проте систематична здача свого майна в оренду явно виходить за рамки спеціальної правоздатності унітарного підприємства, бо його мета - виробництво продукції, а не послуги з надання речей внайми. На відміну від інших підприємницьких юридичних осіб, органи управління державних і муніципальних підприємств, як правило, носять одноосібний характер. Очолює підприємство керівник (генеральний директор, директор), який призначається на посаду і звільняється з посади власником або уповноваженим власником органом і їм підзвітним (п.4 ст. 113 ЦК). В даний час правове становище державних і муніципальних підприємств визначається ГК, а також низкою спеціальних нормативних актів, прийнятих з приводу окремих різновидів цих юридичних осіб. Відповідно до п. 6 ст. 113 ГК повинен бути прийнятий спеціальний закон, присвячений правовому статусу унітарних підприємств. Унітарна підприємство, засноване на праві господарського відання. Воно створюється за рішенням уповноваженого на те державного органу (комітету з управління державним майном) або органу місцевого самоврядування (для муніципальних підприємств) і існує за рахунок самостійно витягнутої прибутку. При цьому власник майна підприємства, заснованого на праві господарського відання, не відповідає за зобов'язаннями такого підприємства, за винятком випадків субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями збанкрутілого внаслідок його вказівок юридичної особи. Характер майнової відокремленості розглянутого підприємства визначається змістом права господарського відання відповідно до ст. 295 ГК. Власник майна унітарного підприємства має широкі повноваження з питань його діяльності. Він має право: а) приймати рішення про його створення, реорганізації та ліквідації; б) визначати зміст його спеціальної правоздатності (предмет і цілі діяльності); в) призначати на посаду та звільняти з посади керівника (директора) підприємства; До державної реєстрації унітарного підприємства, заснованого на праві господарського відання, його власник зобов'язаний повністю сплатити статутний фонд. Отже, поетапне формування статутного фонду для унітарних підприємств, на відміну від інших комерційних організацій, не допускається. Мінімальний розмір статутного фонду повинен бути визначений в законі про державні та муніципальних унітарних підприємствах (ст. 114 ЦК). Гарантією захисту інтересів кредиторів унітарного підприємства є його статутний фонд. У разі зниження вартості чистих активів підприємства нижче розміру статутного фонду, зафіксованого в статуті, представник власника, уповноважений створювати такі підприємства, зобов'язаний провести зменшення статутного фонду до величини чистих активів. При зменшенні статутного фонду підприємство зобов'язане письмово повідомити про це своїх кредиторів. Для такого підприємства настають наслідки, аналогічні реорганізаційних, тобто його кредитори вправі вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язань, боржником за яким є підприємство, і відшкодування збитків (пор.: п. 2 ст. 60 та п. 6 ст. 114 ЦК). Якщо ж вартість чистих активів унітарного підприємства падає нижче мінімального розміру статутного фонду, встановленого в законі, підприємство підлягає ліквідації. Лише стосовно унітарним підприємствам, заснованим на праві господарського ведення, в ГК використовується поняття дочірнього підприємства. Його не слід ототожнювати з поняттям дочірнього суспільства. |
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " § 6. Державні і муніципальні підприємства " |
||
|
||