Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Вексельне право / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Сергєєв А.П., Толстой Ю.К.. Цивільне право. У 3-х томах. Под ред. Сергєєва А.П., Толстого Ю.К. 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: 2005, т1 - 765с., Т2 - 848с., Т3 - 784с., 2005 - перейти до змісту підручника

§ 6. Державні і муніципальні підприємства



Державні та муніципальні підприємства як особливий різновид комерційних організацій. Специфіка цих суб'єктів цивільного права полягає в тому, що їх майно перебуває відповідно в державній або муніципальній власності і належить такому підприємству на праві господарського відання або оперативного управління (п. 1 ст. 113 ЦК). Тому вони є єдиним видом комерційних юридичних осіб, які мають не право власності на належне їм майно, а вторинне речове право. Державні і муніципальні підприємства є унітарними, а їх майно неподільне і не може бути розподілено за вкладами. Таким чином, державним (муніципальним) підприємством називається юридична особа, засноване державою або органом місцевого самоврядування в підприємницьких цілях або в цілях випуску особливо значущих товарів (виконання робіт або надання послуг), майно якого полягає в державній (муніципальної) власності.
Установчими документами державних і муніципальних підприємств є рішення власника (як правило, його представника в особі відповідного органу міністерства державного майна) і статут, затверджений зазначеною особою. Відповідно до п. 2 ст. 52 ГК в установчих документах унітарних підприємств мають бути визначені предмет і цілі діяльності конкретної юридичної особи. Це обумовлено тим, що правоздатність державних і муніципальних підприємств, на відміну від інших комерційних організацій, є спеціальною. Тому державні і муніципальні підприємства не можуть здійснювати будь-які види діяльності, вони повинні займатися тільки такими видами господарювання, які визначені їм власником в статуті. Однак це не означає, що унітарні підприємства обмежені в здійсненні різних угод. Якщо інше спеціально не встановлено власником у статуті, вони мають право здійснювати всякі угоди, необхідні їм для досягнення цілей, передбачених у статуті. Так, державне підприємство вправі передати за згодою власника частину свого майна в оренду, якщо це не завадить основному виробництву і дозволить знайти додаткові джерела фінансування. Проте систематична здача свого майна в оренду явно виходить за рамки спеціальної правоздатності унітарного підприємства, бо його мета - виробництво продукції, а не послуги з надання речей внайми.
Природа державних і муніципальних підприємств знаходить своє вираження в їхньому фірмовому найменуванні, яке повинно містити вказівку власника їх майна. Інші засоби індивідуалізації державних і муніципальних підприємств не відрізняються від аналогічних засобів інших комерційних організацій.
На відміну від інших підприємницьких юридичних осіб, органи управління державних і муніципальних підприємств, як правило, носять одноосібний характер. Очолює підприємство керівник (генеральний директор, директор), який призначається на посаду і звільняється з посади власником або уповноваженим власником органом і їм підзвітним (п.4 ст. 113 ЦК).
В даний час правове становище державних і муніципальних підприємств визначається ГК, а також низкою спеціальних нормативних актів, прийнятих з приводу окремих різновидів цих юридичних осіб. Відповідно до п. 6 ст. 113 ГК повинен бути прийнятий спеціальний закон, присвячений правовому статусу унітарних підприємств.
Унітарна підприємство, засноване на праві господарського відання. Воно створюється за рішенням уповноваженого на те державного органу (комітету з управління державним майном) або органу місцевого самоврядування (для муніципальних підприємств) і існує за рахунок самостійно витягнутої прибутку. При цьому власник майна підприємства, заснованого на праві господарського відання, не відповідає за зобов'язаннями такого підприємства, за винятком випадків субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями збанкрутілого внаслідок його вказівок юридичної особи.
Характер майнової відокремленості розглянутого підприємства визначається змістом права господарського відання відповідно до ст. 295 ГК. Власник майна унітарного підприємства має широкі повноваження з питань його діяльності. Він має право:
а) приймати рішення про його створення, реорганізації та ліквідації;
б) визначати зміст його спеціальної правоздатності (предмет і цілі діяльності);
в) призначати на посаду та звільняти з посади керівника (директора) підприємства;
г) здійснювати контроль за використанням за призначенням і збереженням належного підприємству майна. Крім того, власник має право на частину прибутку унітарного підприємства. Угоди, які унітарне підприємство здійснює зі своїм нерухомим майном, вимагають згоди власника.
До державної реєстрації унітарного підприємства, заснованого на праві господарського відання, його власник зобов'язаний повністю сплатити статутний фонд. Отже, поетапне формування статутного фонду для унітарних підприємств, на відміну від інших комерційних організацій, не допускається. Мінімальний розмір статутного фонду повинен бути визначений в законі про державні та муніципальних унітарних підприємствах (ст. 114 ЦК).
Гарантією захисту інтересів кредиторів унітарного підприємства є його статутний фонд. У разі зниження вартості чистих активів підприємства нижче розміру статутного фонду, зафіксованого в статуті, представник власника, уповноважений створювати такі підприємства, зобов'язаний провести зменшення статутного фонду до величини чистих активів. При зменшенні статутного фонду підприємство зобов'язане письмово повідомити про це своїх кредиторів. Для такого підприємства настають наслідки, аналогічні реорганізаційних, тобто його кредитори вправі вимагати припинення або дострокового виконання зобов'язань, боржником за яким є підприємство, і відшкодування збитків (пор.: п. 2 ст. 60 та п. 6 ст. 114 ЦК).
Якщо ж вартість чистих активів унітарного підприємства падає нижче мінімального розміру статутного фонду, встановленого в законі, підприємство підлягає ліквідації.
Лише стосовно унітарним підприємствам, заснованим на праві господарського ведення, в ГК використовується поняття дочірнього підприємства. Його не слід ототожнювати з поняттям дочірнього суспільства.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " § 6. Державні і муніципальні підприємства "
  1. § 3. Підстави виникнення і припинення права власності
    Виникнення права власності. Право власності належить до числа таких суб'єктивних прав, які можуть виникнути лише за наявності певного юридичного факту, а іноді і їх сукупності. Ці юридичні факти називаються підставами виникнення права власності. У цивілістичній науці підстави виникнення права власності здавна прийнято поділяти на первинні
  2. § 3. Зміст права державної і муніципальної власності
    Право державної і муніципальної власності як суб'єктивне право. Загальне визначення права власності як суб'єктивних-ного права повністю застосовно до права державної і муніципальної власності. Його зміст складають приналежні власнику правомочності щодо володіння, користування і розпорядження майном, які собственникосуществляетпосвоемуусмотрению і в своєму
  3. § 4. Здійснення права державної і муніципальної власності
    Загальні положення. За весь післяжовтневий період каменем спотикання для змінювали один одного влади було питання, як організувати ефективне управління та використання незліченних багатств, які в результаті бездумно проведеної націоналізації виявилися зосередженими в руках держави. Досягти оптимального вирішення цього питання так і не вдалося за винятком, мабуть, екстремального
  4. § 1. Суб'єкти та об'єкти права власності
    Загальні положення. Коло юридичних осіб, які виступають в якості власників належного їм майна, надзвичайно широкий. Це господарські товариства і товариства, виробничі та споживчі кооперативи, громадські та релігійні організації, асоціації та спілки. Можна сказати, що в перспективі за нині чинним законодавством власниками повинні стати всі юридичні особи,
  5. Право власності громадських і релігійних організацій, благодійних та інших фондів, об'єднань юридичних осіб.
    Об'єднання зазначених суб'єктів права власності в одну класифікаційну рубрику пояснюється тим, що в законі всі вони віднесені до некомерційних організацій з витікаючими з цього наслідками. До того ж і сам законодавець досить чітко ще не визначився в питанні про те, чи існує родове поняття, під яке можна було б підвести всі зазначені види юридичних осіб як суб'єктів
  6. Укладення договору на торгах.
    Можливість укладення договору на торгах передбачена ст. 447-449 ЦК. Цей спосіб укладання договорів широко застосовується, наприклад, при укладанні договорів приватизації державного (муніципального) майна. Сутність зазначеного способу полягає в тому, що договір укладається організатором торгів з особою, що виграв торги. Таким способом може бути укладений будь-який договір, якщо інше не
  7. § 5. Зміна і розірвання договору
    Підстави зміни і розірвання договору. Укладені договори повинні виконуватися на тих умовах, на яких було досягнуто згоди сторін, і не повинні змінюватися. Таке загальне правило надає стійкість цивільного обороту. Це правило застосовується і тоді, коли після укладення договору прийнятий закон, що встановлює обов'язкові для сторін правила, інші, ніж ті, які діяли при
  8. § 1. Цивільне законодавство та його система. Інші джерела цивільного права
    Норми цивільного права своє безпосереднє вираження знаходять у статтях різних правових актів - законах, указах Президента Російської Федерації, постановах Уряду Російської Федерації та інших Юридичних формах, які прийнято іменувати джерелами цивільного права. Однак категорією цивільного законодавства охоплюється не вся сукупність названих форм, а лише частина з
  9. § 5. Освіта, реорганізація та ліквідація юридичних осіб
    Історично склалися три основних порядку (способу) утворення юридичної особи: розпорядчий, дозвільний і нормативно-явочний. Перший характеризується тим, що юридична особа створюється на основі розпорядження засновника без спеціальної державної реєстрації. При) другий на створення юридичної особи необхідний попередній дозвіл компетентного органу. Нормативно-явочний
  10. § 9. Акціонерне товариство
    Акціонерним товариством визнається комерційна організація, статутний капітал якої розділений на певну кількість акцій, що засвідчують зобов'язальні права учасників товариства (акціонерів) по відношенню до суспільства (п. 1 ст. 2 Федерального закону "Про акціонерні товариства "від 26 грудня 1995 р."). Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і при збитковості його діяльності ризикують
© 2014-2022  ibib.ltd.ua