Головна
Адвокатура Росії / Адвокатура України / Адміністративне право Росії і зарубіжних країн / Адміністративне право України / Арбітражний процес / Бюджетна система / Цивільний процес / Цивільне право / Цивільне право Росії / Договірне право / Житлове право / Земельне право / Конституційне право / Корпоративне право / Криміналістика / Лісове право / Міжнародне право (шпаргалки) / Нотаріат / Оперативно-розшукова діяльність / Правова охорона тваринного світу (контрольні) / Правознавство / Правоохоронні органи / Підприємницьке право / Прокурорський нагляд в Україні / Судова бухгалтерія України / Судова психіатрія / Судова експертиза / Теорія держави і права / Транспортне право / Трудове право України / Кримінальне право Росії / Кримінальне право України / Кримінальний процес / Фінансове право / Господарське право України / Екологічне право (курсові) / Екологічне право (лекції) / Економічні злочини
ГоловнаПравоЦивільне право Росії → 
« Попередня Наступна »
Е.А.Суханов. Цивільне право: У 4 т. Том 3: Зобов'язальне право: Підручник. 3-е видання, перероблене і доповнене. М. Волтерс Клувер,, 2008 - перейти до змісту підручника

§ 2. Зміна і розірвання договору

1. Способи зміни і розірвання договору

Підставами для зміни (розірвання) договору служать:

- угода сторін;

- істотне порушення договору;

- інші обставини, передбачені законом або договором.

Розірвати або змінити можна тільки такий договір, який визнається дійсним і ув'язненим.

Основним способом зміни (розірвання) договору є його зміна або розірвання за згодою сторін (ст. 450 ЦК). Проте законом або договором ця можливість може бути обмежена. Наприклад, якщо мова йде про договір на користь третьої особи, діє спеціальне правило: з моменту вираження третьою особою боржника наміру скористатися своїм правом за договором сторони не можуть розривати або змінювати укладений ними договір без згоди третьої особи, якщо інше не передбачено законом, іншими правовими актами або договором (п. 2 ст. 430 ЦК). При зміні (розірвання) договору за угодою сторін підстави такої угоди мають правове значення лише для визначення наслідків зміни або розірвання договору, але не для оцінки законності угоди сторін.

Крім того, договір може бути змінений або розірваний судом на вимогу однієї зі сторін. Законодавством передбачено два випадки, коли зміна або розірвання договору проводиться на вимогу однієї із сторін у судовому порядку.

Це, по-перше, випадки порушення умов договору, які можуть бути кваліфіковані як істотне порушення, тобто порушення, яке тягне для контрагента така шкода, що він значною мірою позбавляється того, на що був вправі розраховувати при укладенні договору. Наприклад, договір комерційного найму житлового приміщення може бути розірваний у судовому порядку на вимогу наймодавця у випадках невнесення наймачем плати за житлове приміщення за шість місяців, якщо договором не встановлений триваліший строк, а при короткостроковому наймі - у разі невнесення плати більше двох разів після закінчення встановленого договором терміну платежу або у випадках руйнування або псування житлового приміщення наймачем або іншими громадянами, за дії яких він відповідає (п. 2 ст. 687 ЦК).

По-друге, договір може бути змінений або розірваний у судовому порядку у випадках, прямо передбачених ЦК, іншими законами або договором. Наприклад, підставою для зміни або розірвання договорів приєднання на вимогу сторони, яка приєдналася може служити включення в договір умов, хоча і не суперечать закону, але які є явно обтяжливими для приєдналася боку (ст. 428 ЦК).

Третій спосіб розірвання або зміни договору полягає в тому, що одна зі сторін реалізує своє право, передбачене законом або договором, на односторонню відмову від договору (від виконання договору). Одностороння відмова від договору (від виконання договору) можливий тільки в тих випадках, коли це прямо допускається законом або угодою сторін, наприклад, після закінчення терміну договору оренди він вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін має право у будь-який час відмовитися від договору, попередивши про це іншу сторону не менше ніж за три місяці (ст. 621 ЦК); за договором доручення довіритель вправі скасувати доручення, а повірений - відмовитися від нього у всякий час (п. 1 ст. 977 ЦК).

2. Порядок зміни і розірвання договору

Порядок зміни (розірвання) договору залежить від застосовуваного способу зміни або розірвання договору. При зміні (розірвання) договору за угодою сторін повинен застосовуватися порядок укладання відповідного договору, а також вимоги, пропоновані до форми такого договору, оскільки форма угоди повинна бути ідентичною тій, в якій укладався договір (ст. 452 ЦК). Правда, законом, іншим правовим актом або договором можуть бути передбачені інші вимоги до форми угоди про зміну і розірвання договору. Інше може випливати і з звичаїв ділового обороту. Наприклад, договором, що містить умову про попередню оплату товарів, може бути передбачено, що оплата їх у меншій сумі, ніж передбачено договором, означає відмову від частини товарів, тобто зміна умови договору про кількість підлягають передачі товарів. У цьому випадку, незважаючи на те, що договір укладався в простій письмовій формі, підставою його зміни буде вважатися не письмова угода сторін, як того вимагає загальне правило, а конклюдентні дії покупця.

Обов'язковою умовою зміни або розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї із сторін є дотримання спеціальної досудової процедури врегулювання спору безпосередньо між сторонами договору. Істота процедури досудового врегулювання полягає в тому, що зацікавлена сторона до звернення до суду повинна направити іншій стороні свою пропозицію змінити чи розірвати договір. Позов до суду може бути пред'явлений тільки при дотриманні однієї з двох умов:

- або одержання відмови іншої сторони на пропозицію про зміну або розірвання договору;

- або неотримання відповіді на відповідну пропозицію в 30-денний термін, якщо інший строк не передбачено законом, договором або не містять в реченні змінити або розірвати договір.

У разі порушення встановленого досудового порядку врегулювання такого спору суд буде зобов'язаний повернути позовну заяву без розгляду.

При розірванні (зміну) договору внаслідок односторонньої відмови однієї із сторін від договору необхідне обов'язкове письмове повідомлення контрагента. Зазначена вимога повинна визнаватися дотриманим у разі доведення відповідного повідомлення до іншої сторони договору за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного чи іншого зв'язку, що дозволяє встановити, що документ виходить від сторони, що відмовилася від договору (від виконання договору).

3. Наслідки зміни і розірвання договору

Наслідки зміни або розірвання договору полягають у тому, що:

- по-перше, змінюються або припиняються зобов'язання, що виникли з цього договору;

- по-друге, визначається доля виконаного за договором до моменту його розірвання (зміни);

- по-третє, вирішується питання про відповідальність сторони, яка допустила істотне порушення договору , яке послужило підставою його розірвання або зміни.

У разі розірвання договору зобов'язання, з нього виникли, припиняються, якщо ж мова йде про зміну договору, то зобов'язання сторін зберігаються в зміненому вигляді (п. п. 1 і 2 ст. 453 ЦК), що може означати як їх зміна, так і часткове припинення. Наприклад, у випадках, коли постачальник і покупець досягають угоди з питання про зменшення обсягу поставки, це означає, що зміна договору призвело до часткового припинення зобов'язань.

Момент, з якого зобов'язання вважаються зміненими або припиненими, залежить від того, як здійснено зміну або розірвання договору:

- за угодою сторін;

- за рішенням суду (на вимогу однієї із сторін);

- внаслідок односторонньої відмови від виконання договору у випадках, передбачених законом або договором.

У першому випадку виникли з договору зобов'язання вважаються зміненими або припиненими з моменту укладення угоди сторін про зміну або розірвання договору. У свою чергу, цей момент повинен визначатися за правилами, встановленими стосовно моменту укладення договору (ст. 433 ЦК). Дане положення носить диспозитивний характер: з угоди сторін або характеру зміни договору може випливати інше (наприклад, в самій угоді сторін про розірвання договору може бути вказана дата, з якої зобов'язання сторін визнаються припиненими). Так, сторони можуть досягти угоди про зміну договору поставки щодо наступних або попередніх періодів поставки. Очевидно, що в даному випадку зобов'язання не можуть вважатися зміненими з моменту укладення подібної угоди.

У випадку, коли зміна або розірвання договору проводиться за рішенням суду, діє імперативне правило про те, що зобов'язання вважаються зміненими або припиненими з моменту вступу рішення в законну силу.

Якщо договір був розірваний або змінений внаслідок відмови однієї із сторін від договору (від виконання договору), зобов'язання, що виникли з такого договору, вважаються припиненими або зміненими з моменту отримання контрагентом повідомлення про відмову від договору (від виконання договору).

Що стосується долі виконаного за договором (переданого майна, виконаної роботи, наданої послуги тощо), то сторони позбавлені права вимагати повернення того, що було ними виконано до зміни або розірвання договору (п . 4 ст. 453 ЦК). Дана норма носить диспозитивний характер - законом або угодою сторін доля виконаного за зобов'язаннями може бути вирішена по-іншому. Наприклад, якщо вимога про розірвання договору пред'явлена покупцем у зв'язку з передачею йому продавцем товару неналежної якості, покупець має право також, повернувши товар продавцеві, вимагати від нього повернення сплаченої за нього суми (ст. 475 ЦК).

Розірвання або зміна договору може супроводжуватися пред'явленням однієї зі сторін іншій стороні вимоги про відшкодування завданих цим збитків. Проте задоволення судом такого вимоги можливо лише у випадку, коли підставою для розірвання або зміни договору послужило істотне порушення цією стороною (відповідачем) умов договору (ст. 450 ЦК).

Особливий випадок являє собою розірвання або зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин, наслідки якого визначає суд (п. 3 ст. 451 ЦК).

4. Зміна і розірвання договору за угодою сторін

Угода про розірвання (зміну) договору являє собою дво-або багатосторонню угоду. Тому до нього застосовуються загальні правила про угод (гл. 9 ГК). Як і будь-який інший договір, воно полягає шляхом акцепту однієї зі сторін відповідної пропозиції, отриманого контрагентом. Особа, яка внесла пропозицію про розірвання чи зміну договору, не отримавши від контрагента відповіді на свою пропозицію протягом 30 днів, має право вимагати розірвання або зміни договору в судовому порядку.

Угода про зміну або про розірвання договору вчиняється в тій же формі, що й договір, якщо із закону, інших правових актів, договору або звичаїв ділового обороту не випливає інше (п. 1 ст. 452 ГК).

Угода про розірвання договору необхідно відрізняти від угоди про відступне. При відступне припинення зобов'язання, що виникло з договору, обумовлено передачею кредитору визначеного майна, тому момент припинення зобов'язання визначатиметься не датою підписання угоди, а моментом фактичної передачі майна в якості відступного (ст. 409 ЦК).

Визначені межі має угоду про зміну договору.

У цьому випадку допустимо зміна лише конкретних умов договору, але не виду (типу) договірного зобов'язання. Наприклад, якщо за договором міни угодою сторін змінюється предмет, що підлягає передачі взамін майна, отриманого контрагентом, або спосіб виконання цього зобов'язання (замість відвантаження залізничним транспортом передбачається самовивіз), то має місце угода про зміну договору. Якщо ж сторони передбачають обов'язок контрагента, який отримав майно, сплатити за нього грошову суму, то тим самим здійснюється перехід до іншого виду зобов'язання - купівлі-продажу, що визнається угодою про новації зобов'язання, що виникло з договору міни (ст. 414 ЦК).

Законом або договором стосовно окремих видів договорів можуть бути передбачені як принципова неможливість розірвання або зміни договору, так і особливі підстави, порядок та наслідки розірвання або зміни договору. Прикладом таких норм може служити положення ГК про неприпустимість змін умов договору державної позики (п. 4 ст. 817). За договором продажу підприємства передбачені ЦК правила про зміну або розірвання договору купівлі-продажу, що передбачають повернення або стягнення в натурі отриманого за договором з одного боку або з обох сторін, застосовуються, якщо такі наслідки суттєво не порушують права та охоронювані законом інтереси кредиторів продавця і покупця , інших осіб і не суперечать суспільним інтересам (ст. 566 ЦК).

 Особливий випадок зміни договорів за згодою сторін являє собою мирову угоду, яка укладається між боржником (арбітражним керуючим) і його кредиторами при неспроможність (банкрутство) боржника. Відповідно до Федерального закону "Про неспроможність (банкрутство)" рішення про укладення мирової угоди від імені конкурсних кредиторів та уповноважених органів приймається зборами кредиторів більшістю їхніх голосів. Мирова угода набирає чинності з дня його затвердження арбітражним судом. Воно може містити умови про відстрочку або про розстрочку виконання зобов'язань боржника; про відступлення прав вимоги боржника; про виконання зобов'язань боржника третіми особами; про знижку з боргу; про обмін вимог на акції; про задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать законодавству. За загальним правилом розірвання мирової угоди, затвердженої арбітражним судом, за угодою між окремими кредиторами і боржником не допускається. 

 5. Зміна і розірвання договору в судовому порядку 

 на вимогу однієї із сторін 

 Підставою для розірвання або зміни договору на вимогу однієї із сторін у судовому порядку є істотне порушення договору другою стороною або інші підстави, прямо передбачені законом або договором (п. 2 ст. 450 ЦК). 

 Істотний характер порушення договору полягає не в розмірі шкоди, заподіяної невиконанням або неналежним виконанням договору, а в його співвідношенні з тим, чого могла очікувати відповідна сторона договору від виконання зобов'язання контрагентом. Тому можливо задоволення судом вимоги про розірвання (зміну) договору і в тому випадку, коли викликаний порушенням договору збиток незначний за розміром. Рішення суду залежить від того, чи є дійсно суттєвою різниця між тим, на що сторона, укладаючи договір, вправі була розраховувати, і тим, що фактично їй вдалося отримати. 

 При визначенні, чи є допущене порушення істотним у зовнішньоторговельному обороті, беруться до уваги наступні обставини (ст. 7.3.1 Принципів міжнародних комерційних договорів): 

 - Істотно чи невиконання договору позбавляє потерпілу сторону того, що вона мала право очікувати (крім випадків, коли інша сторона не передбачала і не могла передбачити такий результат); 

 - Чи має принциповий характер з точки зору договору суворе дотримання невиконаного зобов'язання; 

 - Чи є невиконання навмисним або скоєно з грубої недбалості; 

 - Чи дає невиконання потерпілій стороні підставу вірити, що вона не може покладатися на майбутнє виконання іншої сторони; 

 - Чи понесе неисполне сторона несумірні втрати в результаті підготовки або здійснення виконання, якщо договір буде припинений. 

 Інші підстави, передбачені законом або договором, являють собою конкретні порушення окремих видів договорів (в тому числі і не володіють ознаками істотного порушення умов договору), які визнаються підставою для розірвання (зміни) договору на вимогу однієї зі сторін. Наприклад, невиконання продавцем обов'язку з передачі покупцю товару вільним від будь-яких прав третіх осіб дає покупцеві право вимагати зменшення ціни товару (тобто зміни умови договору про ціну) або розірвання договору купівлі-продажу, якщо не буде доведено, що покупець знав або повинен був знати про права третіх осіб на цей товар (п. 1 ст. 460 ЦК). 

 Підставою для зміни або розірвання договору можуть служити також обставини, не пов'язані з порушенням договору однією зі сторін за умови, що вони прямо передбачені законом або договором. Наприклад, страховик, сповіщений про обставини, що спричиняють збільшення страхового ризику, має право вимагати зміни умов договору страхування або сплати додаткової страхової премії пропорційно збільшення ризику. Якщо страхувальник заперечує проти зміни умов договору страхування або доплати страхової премії, страховик має право вимагати розірвання договору в судовому порядку (п. 2 ст. 959 ЦК). 

 Договір може бути розірваний або змінений судом на вимогу однієї із сторін за умови дотримання останньої певного порядку. Суть його полягає в тому, що така вимога може бути заявлено стороною в суд тільки після одержання відмови іншої сторони на пропозицію змінити чи розірвати договір або неотримання відповіді у строк, вказаний у пропозиції чи встановлений законом або договором, а при його відсутності - в 30 - денний термін (п. 2 ст. 452 ЦК). У разі згоди з цією пропозицією договір вважатиметься відповідно розірваним або зміненим за згодою сторін (з моменту отримання особою, направлявшим пропозицію, письмового повідомлення контрагента про його згоду з розірванням або зміною договору). 

 Стосовно окремих видів договорів передбачаються додаткові вимоги, що стосуються порядку розірвання або зміни відповідного договору на вимогу однієї зі сторін. Так, право орендодавця вимагати дострокового розірвання договору оренди у зв'язку з допущеними орендарем порушеннями його умов додатково обумовлено обов'язком орендодавця направити орендарю письмове попередження про необхідність виконання останнім зобов'язання в розумний строк (ст. 619 ЦК). 

 Як виняток законом допускається пред'явлення вимоги про розірвання (зміну) договору третіми особами. Наприклад, за позовом зацікавленої особи судом може бути скасоване дарування, вчинене індивідуальним підприємцем або юридичною особою в порушення положень закону про неспроможність (банкрутство) за рахунок коштів, пов'язаних з його підприємницькою діяльністю, якщо відповідна угода укладена протягом шести місяців, що передували оголошенню неспроможним (банкрутом) дарувальника (п. 3 ст. 578 ЦК). 

 Наслідки розірвання або зміни договору на вимогу однієї із сторін пов'язані з можливістю пред'явлення самостійного вимоги про відшкодування збитків, викликаних невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов'язань. Якщо невиконання договору має ознаками істотного порушення договору, контрагент отримує також право вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору. В окремих видах договорів сторона, що володіє правом вимагати розірвання договору у зв'язку з його порушенням контрагентом, отримує право на відшкодування збитків, завданих розірванням договору, незалежно від того, чи є порушення договору істотним або несуттєвим. Наприклад, орендар при неотриманні у термін орендованого майна має право на відшкодування збитків, викликаних розірванням договору (п. 3 ст. 611 ЦК). 

 6. Зміна і розірвання договору внаслідок 

 односторонньої відмови від договору 

 За загальним правилом одностороння відмова від виконання договору і одностороння зміна його умов не допускаються. Виняток становлять лише випадки, передбачені законом. Однак якщо мова йде про договір, пов'язаному із здійсненням його сторонами підприємницької діяльності, такі випадки можуть бути також передбачені угодою сторін (ст. 310 ЦК). 

 У разі односторонньої відмови від виконання договору повністю або частково, коли така відмова допускається законом або угодою сторін, договір вважається відповідно розірваним або зміненим (п. 3 ст. 450 ЦК). 

 Для реалізації права односторонньої відмови від виконання договору (відмови від договору) або зміни його умов не потрібно звертатися до суду з позовом про розірвання чи зміну договору. Договір вважається розірваним або зміненим з моменту, коли сторона, наділена правом на односторонню відмову від договору або зміна його умов, доведе своє рішення в належній формі до контрагента за договором. 

 Всі передбачені законом випадки односторонньої відмови від договору або односторонньої зміни договору можуть бути згруповані залежно від підстав і умов одностороннього розірвання або зміни договору. 

 Першу групу становлять випадки, коли сторони договору або одна з них наділяються правом односторонньої відмови від договору на свій розсуд за умови прийняття на себе певних додаткових зобов'язань. Так, при продажу товарів за зразками покупець до передання йому товару продавцем право відмовитися від виконання договору роздрібної купівлі-продажу за умови відшкодування продавцеві необхідних витрат, понесених у зв'язку із вчиненням дій щодо виконання договору (п. 3 ст. 497 ЦК). За договором возмездного надання послуг замовник має право відмовитися від виконання договору возмездного надання послуг за умови оплати виконавцю фактично понесених ним витрат, а виконавець наділений таким же правом лише за умови повного відшкодування замовникові збитків (ст. 782 ЦК). Аналогічні правила передбачені для договорів транспортної експедиції (ст. 806 ЦК) і підряду (ст. 717 ЦК). 

 Другу групу представляють випадки, коли наділення сторін правом на односторонню відмову від договору або одностороння зміна його умов є одним з наслідків порушення контрагентом за договором своїх зобов'язань. Тоді реалізація цього права не позбавляє можливості вимагати відшкодування збитків у судовому порядку. Наприклад, за договором купівлі-продажу покупець має право відмовитися від договору при істотному порушенні продавцем вимог до якості товару, невиконанні вимог покупця про доукомплектування товару в розумний строк, передачі затарених товару (п.

 2 ст. 475, п. 2 ст. 480, п. 2 ст. 482 ЦК), а продавець - при відмові покупця від оплати товару (п. 3 ст. 484 ЦК). Аналогічні правила передбачені для договорів поставки (ст. 523 ЦК), перевезення пасажирів (п. 2 ст. 795 ЦК), кредитних договорів (ст. 821 ЦК). 

 У третю групу можуть бути включені випадки, коли можливість односторонньої відмови від договору або зміни його умов зв'язується з настанням певних обставин, не залежних від волі сторони. Наприклад, дарувальник має право відмовитися від виконання договору, що містить обіцянку передати в майбутньому обдаровуваному річ або право або звільнити обдаровуваного від майнової обов'язки, якщо після укладення договору майновий чи сімейний стан або стан здоров'я дарувальника змінилося настільки, що виконання договору в нових умовах приведе до істотного зниження рівня його життя (п. 1 ст. 577 ЦК). 

 Четверта група об'єднує випадки, коли достатньою підставою одностороннього розірвання (зміни) договору визнається одне лише припущення про можливу нездатність боку виконати прийняте на себе зобов'язання. Так, кредитор за кредитним договором наділений правом відмовити позичальникові в наданні кредиту повністю або частково при виникненні обставин, які з очевидністю свідчать, що надану йому суму позичальник не зможе повернути (п. 1 ст. 821 ЦК). Замовник має право відмовитися від договору підряду, якщо підрядчик не приступає своєчасно до виконання договору підряду або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим (п. 2 ст. 715 ЦК). 

 П'яту групу становлять випадки, коли надання права на односторонню відмову від договору (відмова від виконання договору) або на односторонню зміну його умов диктується особливою природою відповідних договірних зобов'язань: сіналлагматіческій, безстрокових, фідуціарних. 

 Сіналлагматіческій (двосторонні) договори (від грец. Synallagma - обмін, мінове угода) характеризуються наділенням боку, зобов'язання якої обумовлено виконанням своїх зобов'язань іншою стороною (тобто суб'єкта зустрічного виконання), правом на односторонню відмову від виконання договору. Цим правом сторона, визнана суб'єктом зустрічного виконання зобов'язання, може скористатися у разі неподання зобов'язаною стороною обумовленого договором виконання або наявності обставин, очевидно які свідчать про те, що таке виконання не буде вироблено у встановлений строк (ст. 328 ЦК). Наприклад, продавець за договором купівлі-продажу, який передбачає попередню оплату всієї партії товарів, має право в односторонньому порядку відмовитися від договору при неотриманні від покупця в передбачений договором строк суми попередньої оплати. 

 У договорах, які не передбачають термін виконання випливають з них зобов'язань (безстрокові зобов'язання), право відмовитися від договору встановлено для окремих видів. Наприклад, за договором оренди, укладеним на невизначений термін, кожна з сторін має право у будь-який час відмовитися від договору, попередивши про це іншу сторону за один місяць, а при оренді нерухомості - за три місяці (п. 2 ст. 610 ЦК). 

 У фідуціарних договорах право односторонньої відмови передбачено для кожної із сторін. Так, за договором доручення довіритель вправі скасувати доручення, а повірений відмовитися від нього у всякий час (п. 2 ст. 977). 

 Шоста група включає випадки, коли наділення однієї зі сторін правом односторонньої відмови від договору або односторонньої зміни його умов розглядається в якості додаткового засобу захисту слабкого учасника договірних відносин. Наприклад, договір банківського рахунку може бути розірваний за одностороннім заявою клієнта в будь-який час, банк же наділений правом вимоги розірвання договору банківського рахунку лише в певних випадках, передбачених ЦК (ст. 859). 

 Особливі підстави відмови від договорів передбачені законодавством щодо договорів боржника за наявності ознак його неспроможності (банкрутства). Така відмова може бути заявлений зовнішнім керуючим у тримісячний термін з моменту введення арбітражним судом зовнішнього управління, якщо виконання договору спричинить збитки для боржника в порівнянні з аналогічними договорами, що укладаються за таких же обставин, або є інші обставини, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника. У цьому випадку боржник відшкодовує відповідним кредиторам збитки у вигляді прямих збитків (ст. 102 Федерального закону "Про неспроможність (банкрутство)"). 

 7. Зміна і розірвання договору у зв'язку з істотною 

 зміною обставин 

 Зміна обставин, з яких сторони виходили при укладенні договору, визнається істотною, коли вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це розумно передбачити, договір взагалі не був би ними укладений або був би укладений на значно відрізняються умовах (ст. 451 ЦК) . 

 Розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотною зміною обставин є самостійний випадок припинення або зміни договірних зобов'язань. Тут істотне значення набуває мета, якої зумовлюється зміну або припинення договірного зобов'язання, а саме необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного в силу непередбаченого зміни зовнішніх обставин, не залежних від їх волі. 

 При цьому конкретні явища, події, факти, які можуть визнаватися істотною зміною обставин, стосовно до конкретних умов в змозі визначити лише суд при розгляді відповідної вимоги. Однак згідно зі ст. 451 ЦК для того, щоб будь-яка зміна обставин, пов'язаних з конкретним договором, було віднесено до категорії істотних (і тим самим достатніх для зміни або розірвання договору на підставі рішення суду), потрібна наявність одночасно чотирьох умов. 

 По-перше, передбачається, що сторони при укладенні договору виходили з того, що такої зміни обставин не відбудеться. Вирішальним чинником в оцінці зміни обставин буде відповідь на питання, чи могли вони розумно передбачити таку зміну в момент укладання договору. Наприклад, укладаючи договір в 1994 р., сторони, діючі розумно, не могли не передбачити інфляцію. Однак необхідно визнати, що при укладанні договору вони розумно виходили з того, що такі події, як обвальний курс рубля, що мав місце в сумно відомий "чорний вівторок" (11 жовтня 1994 р.), не настане. Подібним чином можуть оцінюватися і деякі інші зміни умов майнового обороту, наприклад короткочасне багаторазове збільшення ставки рефінансування з метою регулювання грошового обігу (з 40 до 150 відсотків річних), як це мало місце в 1998 р. 

 По-друге, зміна обставин має бути викликано причинами, які зацікавлена сторона була не в змозі подолати після їх виникнення при тому ступені турботливості та обачності, яка від неї була потрібна за характером договору та умовами обороту. 

 По-третє, виконання договору за наявності істотно змінилися обставин без відповідної зміни його умов настільки порушило б відповідне співвідношення майнових інтересів сторін і спричинило б для зацікавленої сторони така шкода, що вона в значній мірі втратила б того, на що мала право розраховувати при укладенні договору . 

 По-четверте, із звичаїв ділового обороту або суті договору не випливає, що ризик настання даних обставин несе заінтересована сторона, тобто сторона, яка звернулася до суду з вимогою про зміну або розірвання договору. 

 Названі чотири умови повинні бути присутніми одночасно і в сукупності. 

 За своїм характером істотно змінилися обставини нагадують нездоланну силу. Однак є значна відмінність: вони не тягнуть за собою неможливість виконання зобов'язань, що виникли з договору, навпаки, можливість його виконання у всіх випадках має бути присутня, але таке виконання значно порушило б баланс інтересів сторін. 

 При наявності істотної зміни обставин сторони спочатку повинні спробувати відновити баланс своїх інтересів шляхом досягнення угоди про зміну умов договору. Лише при недосягненні такої угоди зацікавлена сторона може звернутися до суду з вимогою про розірвання чи зміну договору. 

 При розірванні договору у зв'язку з істотною зміною обставин суд на вимогу будь-якої з сторін має визначити наслідки розірвання договору, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням договору. При розірванні договору в звичайному порядку боку, навпаки, не вправі вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору (якщо інше не встановлено законом або їх угодою). 

 При наявності істотно змінилися обставин зміна договору за рішенням суду допускається лише у виняткових випадках і тільки тоді, коли його розірвання буде суперечити суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на змінених судом умовах (п. 4 ст . 451 ЦК). 

 Додаткова література 

 КонсультантПлюс: примітка. 

 Монографія М.І. Брагінського, В.В. Витрянского "Договірне право. Загальні положення" (Книга 1) включена до інформаційного банку відповідно до публікації - Статут, 2001 (видання 3-е, стереотипне). 

 Брагінський М.І., Витрянский В.В. Договірне право. Книга перша. Загальні положення. Вид. 2-е. М., 1999. 

 Цивільне право Росії. Загальна частина. Курс лекцій / Відп. ред. О.Н. Садиков. М., 2001. 

 Коментар до Цивільного кодексу Російської Федерації, частини першої (постатейний). Вид. 3-е / Відп. ред. О.Н. Садиков. М., 2005. 

 Кучер О.М. Теорія і практика преддоговорного етапи: юридичний аспект. М., 2005. 

 Науково-практичний коментар (постатейний) до Федерального закону "Про неспроможність (банкрутство)" / За ред. В.В. Витрянского. М., 2003. 

 Новицький І.Б., Лунц Л.А. Загальне вчення про зобов'язання. М., 1950. 

 Покровський І.А. Основні проблеми цивільного права (Серія "Класика російської цивілістики"). М., 1998. 

 Принципи міжнародних комерційних договорів. М., 2003. 

 Розенберг М.Г. Контракт міжнародної купівлі-продажу. Сучасна практика укладання. Вирішення спорів. Вид. 4-е. М., 2003. 

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "§ 2. Зміна і розірвання договору"
  1. § 5. Зміна і розірвання договору
      зміни і розірвання договору. Укладені договори повинні виконуватися на тих умовах, на яких було досягнуто згоди сторін, і не повинні змінюватися. Таке загальне правило надає стійкість цивільного обороту. Це правило застосовується і тоді, коли після укладення договору прийнятий закон, що встановлює обов'язкові для сторін правила, інші, ніж ті, які діяли при
  2. Порядок зміни і розірвання договору.
      зміни або розірвання договорів за своєю юридичною природою є угодами. Отже, до них застосовуються загальні правила про угод, зокрема правила про форму вчинення правочинів. Поряд з цим до зміни і розірвання договорів застосовуються і спеціальні правила, які стосуються форми їх здійснення. Відповідно до п. 1 ст. 452 ГК угоду про зміну або розірвання
  3. Наслідки зміни і розірвання договору.
      зміни договору відповідним чином змінюється і зміст зобов'язання, заснованого на даному договорі. При цьому зобов'язання змінюється в топ частини, в якій був змінений лежить в його основі договір. Так, якщо сторони в договорі поставки погодилися з тим, що постачальник замість товару першого сорту буде поставляти товар другого сорту, то покупцеві буде належати право вимагати від
  4. § 1. Поняття і значення договору в цивільному праві
      зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (п. 1 ст. 420 ЦК РФ). Договір є різновид угоди - юридичного факту. Як будь-яка угода, договір являє собою правомірне дія, спрямована на певні наслідки. Правомірність і спрямованість договору обумовлюють його організаційну функцію, у процесі реалізації якої формуються зв'язки суб'єктів громадянського
  5. § 5. Порядок укладення, зміни та розірвання договору
      зміною договору розуміється внесення до нього доповнень, уточнень і т.п., в результаті яких зміст договору стає іншим. Розірвання договору припиняє його дію. Зміна і розірвання договору відбуваються з різних причин. Це можуть бути втрата інтересу, недоцільність подальшого виконання договору і т. п. За обопільною згодою сторони змінюють і розривають договір,
  6. 2. Порядок розірвання та зміни договору
      зміни) договору залежить від застосовуваного способу розірвання або зміни договору. При розірванні (зміну) договору за угодою сторін повинен застосовуватися порядок укладання відповідного договору, а також вимоги, пропоновані до форми такого договору, оскільки вона повинна бути ідентичною тій, в якій укладався договір (ст. 452 ЦК). Правда, законом, іншим правовим актом або
  7. 5. Зміна і розірвання договору поставки
      зміни До їх числа відносяться 1. неодноразове порушення постачальником термінів поставки товарів або поставка їм товарів неналежної якості з недоліками, які не можуть бути усунені у прийнятний для покупця строк, 2. неодноразове порушення покупцем строків оплати товарів або неодноразова невибірка останнім товарів. За наявності зазначених порушень відповідна сторона (постачальник
  8. 4. Виконання зобов'язань за державним контрактом
      змінені або розірвані в силу відмови державного замовника від відповідних товарів 1. Поставка товарів між організаціями держав - учасниць СНД Механізм поставки товарів для державних потреб використовується для формування договірних зв'язків між організаціями держав-учасниць СНД з метою виконання міждержавних економічних угод. Відносини щодо поставок
  9. 5. Зміна, розірвання договору та майнова відповідальність за порушення його умов
      змін в технічну документацію за умови, що викликані цим додаткові роботи за вартістю перевищують десять відсотків зазначеної в кошторисі загальної вартості будівництва. У цьому випадку складається узгоджена сторонами додатковий кошторис. Замовник (інвестор) має право в будь-який час розірвати договір з відшкодуванням підряднику завданих цим збитків, включаючи упущену вигоду (п. 1
  10. 2. Зміст і виконання договору про передачу ноу-хау
      зміна і розірвання договору можливе за згодою сторін, або на вимогу однієї із сторін при істотному порушенні договору другою стороною, або у зв'язку з істотною зміною обставин (ст. 450-453 ЦК). Це можливо, зокрема, при невикористанні або недостатньому обсязі комерційної реалізації ноу-хау. Сторони вправі достроково змінити або розірвати договір з дотриманням
  11. § 1. Поняття і значення цивільно-правового договору
      зміною та розірванням договорів, а з прийняттям частині другій ДК дані питання були конкретизовані стосовно окремих видів договорів. Однак ЦК не охоплює абсолютно всі види договорів, і, крім того, в ньому прямо передбачено регулювання окремих видів договорів іншими федеральними законами. Так, наприклад, деякі договірні відносини врегульовані федеральним законом «Про
  12. Регіональна міжнародно-правова уніфікація матеріальних норм країнами СНД.
      зміна і розірвання договорів "- і налічує 23 пункти. Оскільки воно розраховане на відносини з поставки товарів за міждержавними угодами, держави-учасники погодилися здійснювати роботу щодо забезпечення своєчасного укладення господарських договорів поставки і контроль за їх виконанням. До такого забезпечення відносяться передбачені п. п . 7 - 10 заходи, що приймаються
  13. 3.1. Здібності сторін укладати угоду про міжнародну підсудності
      змін може звести нанівець досягнутий процесуальний результат, привести до затримки виробництва, вступити в протиріччя з інтересами іншої сторони і суду. Принцип означає, що скоєний процесуальна дія є остаточним, стає юридичним фактом, на основі якого суд та інші учасники процесу можуть вживати відповідні акти, а після того, як ці акти
© 2014-2020  ibib.ltd.ua