| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ЗМІН ШКІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ |
||
|
Своєрідною відповіддю на проблемну ситуацію в освіті, що виникла внаслідок протиріччя між необхідністю забезпечити сучасну якість освіти і неможливістю вирішити це завдання традиційним шляхом за рахунок подальшого збільшення обсягу інформації, що підлягає засвоєнню, є орієнтація вимог до рівня підготовки випускників на досягнення компетентності. Найчастіше компетентність позначається як здатність особистості здійснювати складні культуросообразность види дій. Британський психолог Дж. Равен запропонував трактувати компетентність як специфічну здатність, необхідну для ефективного виконання конкретної дії в конкретній предметній області і включає вузькоспеціальні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії. Компетентнісний підхід у визначенні цілей і змісту загальної освіти не є зовсім новим, а тим більше чужим для російської школи. Орієнтація на освоєння умінь, способів діяльності і узагальнених способів діяльності була провідною в роботах таких вітчизняних педагогів, як М. Н. Скаткін, І. Я. Лернер, В. В. Краєвський, Г. П. Щедро-вицький, В. В. Давидов, і їх послідовників. У цьому руслі були розроблені окремі навчальні технології та навчальні матеріали. Однак дана орієнтація не була визначальною, вона практично не використовувалася при побудові типових навчальних програм, стандартів, оціночних процедур. Узагальнюючи вітчизняні та зарубіжні дослідження сутності компетентності, будемо розуміти під компетентністю інтегральну характеристику особистості, що визначає її здатність вирішувати проблеми і типові завдання, що виникають в реальних життєвих ситуаціях, з використанням знань, навчального й життєвого досвіду, цінностей і наклонностей1. При цьому «здатність» в даному випадку будемо розуміти не як схильність, а як уміння. «Здатний», тобто «вміє робити». Здібності - індивідуально-психологічні особливості-властивості-якості особистості, які є умовою успішного виконання певного виду деятельності2. Орієнтація на досягнення компетентностей задає принципово іншу логіку організації загальної освіти, а саме логіку вирішення завдань і проблем, причому не тільки і не стільки індивідуального, скільки групового, парного, колективного характеру. Відповідно перед учителем, якщо він хоче в якості освітнього результату мати компетентність учнів, постає завдання не примушувати, а мотивувати їх до виконання тієї чи іншої діяльності. На сьогоднішній день немає єдиної класифікації компетент-ностей, так само як немає і єдиної точки зору на те, скільки і яких компетентностей має бути сформований у людини. 1 Проект НФПК «Розробка рекомендацій та навчальних матеріалів для підготовки фахівців у галузі освіти, що реалізують стратегічні цілі оновлення школи». Сучасний словник з психології. Мінськ, 2000. Існують різні підходи до виділення компетентностей з різних підстав. У всьому світі поширений підхід, в основі якого лежить виділення ключових компетентностей. Поки ще не вироблені чіткі критерії відбору ключових компетентностей, необхідних і достатніх для життєвої успішності людини. Скільки і яких компетентно-стей має бути у випускника школи, визначається соціальним замовленням суспільства, залежить від запитів роботодавців, від вимог, що пред'являються до конкурентоспроможності випускників на ринку праці, від соціокультурної ситуації в суспільстві та ін Пропонований нами підхід до визначення ключових компетентностей відповідає розумінню фундаментальних цілей і завдань освіти, сформульованих у документах ЮНЕСКО: навчити отримувати знання (вчити вчитися); навчити працювати і заробляти (вчення для праці); навчити жити (вчення для буття); навчити жити разом (вчення для спільного життя). Разом з тим зазначений вище підхід відповідає і традиційним цінностям російської освіти (орієнтація на розуміння наукової картини світу, на духовність, на соціальну активність). Ціннісним підставою виділення компетентностей є орієнтація на створення максимально сприятливих умов для саморозвитку, самовизначення учнів в освітньому процесі. Для орієнтації процесу навчання на досягнення компетентності школярів суттєво важливими є наступні положення: компетентність - це діяльнісна категорія, тобто проявляється тільки в певній діяльності; компетентність зводиться до знань або навичок, але включає їх в себе; для визначення компетентності велике значення має контекст, тобто людина, компетентний в одному виді діяльності, може бути некомпетентним в іншому; значну роль у прояві компетентності грає конкретна ситуація, в одній і тій же сфері діяльності, але в різних обставин людина може проявити (або не проявити) свою компетентність; для прояву компетентності велике значення має значимість (суб'єктивна цінність) для індивіда поставлених завдань, його зацікавленість у вирішенні проблеми; значущим фактором формування компетентності є навчання. Узагальнюючи матеріал, зробимо основні висновки. Досягнення нової якості освіти, яка відповідає вимогам, що пред'являються до особистості в сучасних, швидко мінливих соціально-економічних умовах інформаційного суспільства, пов'язується з досягненням компетентностей у визначених сферах діяльності. Компетентність - це інтегральна характеристика особистості, що визначає її здатність вирішувати проблеми і типові завдання, що виникають в реальних життєвих ситуаціях, з використанням знань, навчального й життєвого досвіду, цінностей і схильностей. Самовизначення людини в інформаційному суспільстві - це самостійний етап побудови людиною себе, своєї індивідуальної історії, воно залежить від здатності приймати самостійні рішення, від ціннісних орієнтацій, від життєвих планів.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ЗМІН ШКІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ " |
||
|
||