Головна
ГоловнаНавчальний процесПедагогіка → 
« Попередня Наступна »
О. В. Акулова, С. А. Писарєва, Е. В. Піскунова, А. П. Тряпіцина,. Сучасна школа: досвід модернізації: Книга для вчителя. - СПб.: Изд-во РГПУ ім. А. І. Герцена. - 290 с., 2005 - перейти до змісту підручника

КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ЗМІН ШКІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ

Своєрідною відповіддю на проблемну ситуацію в освіті, що виникла внаслідок протиріччя між необхідністю забезпечити сучасну якість освіти і неможливістю вирішити це завдання традиційним шляхом за рахунок подальшого збільшення обсягу інформації, що підлягає засвоєнню, є орієнтація вимог до рівня підготовки випускників на досягнення компетентності.

Найчастіше компетентність позначається як здатність особистості здійснювати складні культуросообразность види дій. Британський психолог Дж. Равен запропонував трактувати компетентність як специфічну здатність, необхідну для ефективного виконання конкретної дії в конкретній предметній області і включає вузькоспеціальні знання, особливого роду предметні навички, способи мислення, а також розуміння відповідальності за свої дії. Компетентнісний підхід у визначенні цілей і змісту загальної освіти не є зовсім новим, а тим більше чужим для російської школи. Орієнтація на освоєння умінь, способів діяльності і узагальнених способів діяльності була провідною в роботах таких вітчизняних педагогів, як М. Н. Скаткін, І. Я. Лернер, В. В. Краєвський, Г. П. Щедро-вицький, В. В. Давидов, і їх послідовників. У цьому руслі були розроблені окремі навчальні технології та навчальні матеріали. Однак дана орієнтація не була визначальною, вона практично не використовувалася при побудові типових навчальних програм, стандартів, оціночних процедур.

Узагальнюючи вітчизняні та зарубіжні дослідження сутності компетентності, будемо розуміти під компетентністю інтегральну характеристику особистості, що визначає її здатність вирішувати проблеми і типові завдання, що виникають в реальних життєвих ситуаціях, з використанням знань, навчального й життєвого досвіду, цінностей і наклонностей1. При цьому «здатність» в даному випадку будемо розуміти не як схильність, а як уміння. «Здатний», тобто «вміє робити». Здібності - індивідуально-психологічні особливості-властивості-якості особистості, які є умовою успішного виконання певного виду деятельності2.

Орієнтація на досягнення компетентностей задає принципово іншу логіку організації загальної освіти, а саме логіку вирішення завдань і проблем, причому не тільки і не стільки індивідуального, скільки групового, парного, колективного характеру. Відповідно перед учителем, якщо він хоче в якості освітнього результату мати компетентність учнів, постає завдання не примушувати, а мотивувати їх до виконання тієї чи іншої діяльності.

На сьогоднішній день немає єдиної класифікації компетент-ностей, так само як немає і єдиної точки зору на те, скільки і яких компетентностей має бути сформований у людини.

1 Проект НФПК «Розробка рекомендацій та навчальних матеріалів для підготовки фахівців у галузі освіти, що реалізують стратегічні цілі оновлення школи».

Сучасний словник з психології. Мінськ, 2000.

Існують різні підходи до виділення компетентностей з різних підстав.

У всьому світі поширений підхід, в основі якого лежить виділення ключових компетентностей.

Поки ще не вироблені чіткі критерії відбору ключових компетентностей, необхідних і достатніх для життєвої успішності людини. Скільки і яких компетентно-стей має бути у випускника школи, визначається соціальним замовленням суспільства, залежить від запитів роботодавців, від вимог, що пред'являються до конкурентоспроможності випускників на ринку праці, від соціокультурної ситуації в суспільстві та ін

Пропонований нами підхід до визначення ключових компетентностей відповідає розумінню фундаментальних цілей і завдань освіти, сформульованих у документах ЮНЕСКО: навчити отримувати знання (вчити вчитися); навчити працювати і заробляти (вчення для праці); навчити жити (вчення для буття); навчити жити разом (вчення для спільного життя). Разом з тим зазначений вище підхід відповідає і традиційним цінностям російської освіти (орієнтація на розуміння наукової картини світу, на духовність, на соціальну активність).

Ціннісним підставою виділення компетентностей є орієнтація на створення максимально сприятливих умов для саморозвитку, самовизначення учнів в освітньому процесі.

Ми враховуємо, що для кожного віку характерна своя система цінностей, яка проявляється в позиціях, соціальних ролях, значущих проблемах.

Для орієнтації процесу навчання на досягнення компетентності школярів суттєво важливими є наступні положення:

компетентність - це діяльнісна категорія, тобто проявляється тільки в певній діяльності;

компетентність зводиться до знань або навичок, але включає їх в себе;

для визначення компетентності велике значення має контекст, тобто людина, компетентний в одному виді діяльності, може бути некомпетентним в іншому;

значну роль у прояві компетентності грає конкретна ситуація, в одній і тій же сфері діяльності, але в різних обставин людина може проявити (або не проявити) свою компетентність;

для прояву компетентності велике значення має значимість (суб'єктивна цінність) для індивіда поставлених завдань, його зацікавленість у вирішенні проблеми;

значущим фактором формування компетентності є навчання.

Узагальнюючи матеріал, зробимо основні висновки.

Досягнення нової якості освіти, яка відповідає вимогам, що пред'являються до особистості в сучасних, швидко мінливих соціально-економічних умовах інформаційного суспільства, пов'язується з досягненням компетентностей у визначених сферах діяльності. Компетентність - це інтегральна характеристика особистості, що визначає її здатність вирішувати проблеми і типові завдання, що виникають в реальних життєвих ситуаціях, з використанням знань, навчального й життєвого досвіду, цінностей і схильностей.

Самовизначення людини в інформаційному суспільстві - це самостійний етап побудови людиною себе, своєї індивідуальної історії, воно залежить від здатності приймати самостійні рішення, від ціннісних орієнтацій, від життєвих планів.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ЗМІН ШКІЛЬНОГО ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ "
  1. соціокультурні передумови МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОГО ОСВІТИ
    компетентності суб'єктами освіти. До основних змін сучасного освітнього процесу відносяться: - зміна спрямованості педагогічних цілей на самореалізацію особистості школяра; - зміна змісту освіти шляхом включення у навчальний матеріал практико-орієнтованих завдань, що припускають використання інформації, представленої в різних джерелах, а
  2. ЗМІНА ТЕХНОЛОГІЙ І СПОСОБІВ Взаємодія СУБ'ЄКТІВ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ
    компетентність в проблемі дослідження. 1 бал - середня оцінка. 2 бали - автор продемонстрував високу ерудицію та компетентність в проблемі дослідження. Якість аргументації при відповідях на питання. 0 балів - відповіді на питання нечіткі, плутані, не дають уявлення про точку зору автора. 1 бал - середня оцінка. 2 бали - автор продемонстрував здатність формулювати
  3. Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
    компетентних працівників. Фахівцям в 1918 році була встановлена ??зарплата в 9 разів перевищує середню оплату робітників - так була розвіяна чергова утопія про рівну оплату управлінського, розумової та фізичної праці. У Радах був створений апарат управління (виконкоми, відділи виконкому), і, за висловом одного з теоретиків-государствоведов, «Совдепія» поступилася місцем «виконкомі» -
  4. ЗМІНА ФОРМ ДІАГНОСТИКИ ТА ОЦІНКИ ОСВІТНІХ РЕЗУЛЬТАТІВ ШКОЛЯРІВ
    компетентності розробляється за принципом: вирішує певний тип завдань - компетентний, не вирішує - некомпетентний (у конкретному типі завдань). Цілісна система оцінювання освітніх результатів у школі включає в себе як Об'єктивізувати, так і автентичну оцінку, в тому числі і самооцінку учнів. Головним інструментом оцінки компетентності є завдання, сформульована як
  5. САМООСВІТА ВЧИТЕЛЯ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА РЕАЛІЗАЦІЇ ІДЕЙ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОГО ОСВІТИ
    компетентності, що сприяють розвантаженню навчального плану. Таким чином, на щаблі початкової освіти, наприклад, можуть бути виділені наступні напрямки пошукової діяльності та самоосвіти вчителя: технології особистісно-орієнтованої освіти; технології педагогічної підтримки дитини в освіті; здоров'язберігаючих технології; інноваційні технології у змісті
  6. ВИСНОВОК
    компетентним. Треба навчитися відповідати на питання: що дозволяє мені бути хорошим учителем, що мені заважає бути таким і, головне, що мені треба дізнатися, чому навчитися, щоб бути сучасним вчителем? Якщо наша книга, допомогла вам хоч трохи просунутися в пошуку відповідей на поставлені питання, ми вважаємо своє завдання виконаним. Пропоновані в книзі системні зміни процесу
  7. 2.4 Організаційна структура служби маркетингу на підприємстві.
    Компетентності в питаннях асортименту та якості товарів. Найчастіше така географічна структура постає як допоміжна, т. е. підструктура стосовно іншим - функціональної, товарної. У сучасних умовах диференційованого ринку в залежності від специфіки конкретних його сегментів і особливості потреб різних груп покупців серед типів структур все
  8. § 2. Континентальна система
    як і дві тисячі років тому в Римі. В основі навчання також лежить римське право. Для континентального права характерно чіткий розподіл права на приватне і публічне. Незважаючи на безліч існуючих концепцій, що пояснюють такий розподіл, можна з упевненістю сказати, що в основі його лежать різні інтереси, яким служать приватне і публічне право (ця концепція панує з часів римського
  9. Глава дев'ята. ТЕОРІЯ ПРАВА ЯК ЮРИДИЧНА НАУКА
    компетентної перевірки на відповідність світовим правовим стандартам всі законопроекти в галузі прав і свобод людини, в тому числі шляхом проведення закордонних експертиз. Але це зовсім не означає механічного запозичення зарубіжних правових стандартів або бездумного поклоніння цим експертизам. Облік культурних і духовних пластів, традиції Росії вимагає творчого, вдумливого ставлення до всіх
  10. Характерні особливості групи
    компетентність і чуйність, визнання групою. Неформальний лідер отримує від групи владні повноваження у прийнятті рішень і розпорядженні ресурсами. У своїй діяльності він робить головну ставку на людей і взаємовідносини між ними. Принципова відмінність неформального лідера від керівника формальної функціональної або виробничої групи, в рамках якої може існувати
© 2014-2020  ibib.ltd.ua