| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
5.3. Порушення речіудетей шкільного віку |
||
|
Порушення мови у школярів пов'язані з різними причинами, мають різний характер і по-різному позначаються на загальному розвитку і успішності навчання учнів. Іноді у школярів відзначаються бідність словникового запасу, порушення граматичної будови і зв'язного мовлення, несформованість звуковимови, неповноцінність фонематичного сприйняття. Це призводить до того, що дитина не може чітко, повно і правильно викладати думки. Деякі недоліки мови можуть бути викликані хворобливими явищами: неправильне будова або порушення рухливості органів мови, зниження слуху чи зору, порушення нервової системи у дитини. В інших випадках недоліки мови є наслідком педагогічної занедбаності: з дитиною мало спілкувалися, навколишні близькі мають погану мова, на порушення не звертали уваги, вважаючи його звичайною «дитячістю» промови. Своєчасно не подолані фонетичні своєрідності дитячої мови в шкільному віці вже мають стійкий характер і важче піддаються виправленню, так як у дитини сформувався і закріпився навик неправильного вимови звуків. Як правило, порушення мови у школярів мають тугіше картину, що і у дітей більш молодшого віку. І тільки в одиничних випадках може бути, що в дошкільному віці у дитини все гаразд, а в період шкільного навчання з'явилося порушення мови. При всій різноманітності наявних у школярів мовних порушень умовно виділяються групи дітей з фонетичної чи фонетика-фонематичної недостатністю, до таких порушень відносяться дислалии механічна і функціональна, ринолалия і дизартрія. Іншу зведену групу становлять діти з Відредагував і опублікував на сайті: РГГЕББ! (НЕГГвОІ) загальним недорозвиненням мови (алалії, ринолалия, дизартрія). І є група учнів з порушенням темпо-ритмічної організації мовлення - це несудорожним або судомні порушення. До останніх належать випадки заїкання невротичного або неврозоподібного характеру. Розлади письмової мови (читання та письма) у школярів з порушеннями мови - явище дуже поширене. Воно обумовлене порушеннями усного мовлення дітей, несформованістю у них мовних узагальнень: фонематических, морфологічних і синтаксичних. Діти з мовними порушеннями, які не мали достатнього стажу повноцінного мовного спілкування, що не проробили в дошкільному віці необхідної для засвоєння грамоти роботи з аналізу та синтезу мовного матеріалу різного рівня (звуковий склад, словниковий запас, граматичний лад , зв'язкова мова), неминуче опиняються неуспевающими. Загальна готовність до шкільного навчання передбачає цілісне, гармонійний розвиток дитини, у якого повинні бути розвинені всі, а не окремі сторони особистості. Недорозвинення будь сфери (розумової, емоційно-вольової, практично дієвої, мовної) може стати причиною неуспішності в школі. Надходження до школи дитини, погано до неї підготовленого за промови, має несприятливі наслідки для подальшого його розвитку, якщо не будуть прийняті необхідні психолого-медико-педагогічні заходи. Такі діти через несформованість звуковий і лексико-граматичної сторін мовлення виявляються в числі стійко невстигаючих з рідної мови та математики. Залежно від тяжкості мовного порушення діти шкільного віку отримують різного виду логопедичну допомогу. Слабко виражені, часткові (парціальні) порушення долаються на заняттях у логопедическом кабінеті, система яких широко розвинена і оснащена відповідної методичної документацією (розроблені нормативи з визначення контингенту дітей, які підлягають занять, є рекомендації з планування та організації занять і т. д.). Логопедичні заняття проводяться паралельно зі шкільним навчанням, на додаток до нього, але ні в якому разі не дублюють роботу вчителя класу. Це корекційно-розвиваючі заняття. У завдання логопедичного пункту при загальноосвітній школі входить виправлення порушень усного та писемного мовлення учнів, пропаганда корекційно-логопедичних знань серед педагогів та батьків, своєчасне виявлення порушень і попередження можливих вторинних порушень у структурі дефекту дитини, викликаних наявними порушенням мови. При цьому логопедична робота пронизана психотерапевтичної спрямованістю, ведеться з урахуванням особливостей особистості дитини, обумовлених мовним порушенням і ситуацією стійкою неуспішності. У випадках, коли порушення мови носить більш виражений характер і не може бути подолане в умовах шкільного логопункта, а дитина в силу наявного дефекту не може нарівні з однолітками вчитися в загальноосвітній школі, навчання проводиться в спеціальних школах для дітей з важкими порушеннями мови. Зазвичай в таких школах функціонують два відділення: для дітей з грубими порушеннями мови (загальне недорозвинення мови різного характеру: алалія, афазія, ринолалия, дизартрія) і для дітей з важким ступенем заїкання (невротичного або неврозоподібного). У цих школах навчання ведеться в більш розтягнуті терміни, за спеціальними програмами з вираженою корекційної спрямованістю, з використанням специфічних прийомів, методів і прийомів корекційно-виховного впливу. Диференційований підхід в логопедичної роботі враховує різні варіанти неповноцінності компонентів мовленнєвої системи і немовних психічних процесів і функцій, що обумовлюють нормальний процес оволодіння читанням і письмом. Робота спрямована на формування мовної і психологічної готовності до оволодіння грамотою, якщо це не було досягнуто в дошкільному віці. У більшості дітей з порушеннями мови виявляється недиференційоване уявлення про мовної дійсності, нерозчленованість в усвідомленні елементів мовлення (звук, склад, слово, речення, текст), відставання в практичному оволодінні навичкою мовного аналізу і синтезу, що разом з неповноцінністю комунікації создаетсітуацію неготовності до оволодіння писемним мовленням. При комплектуванні класів першого відділення школи для дітей з важкими порушеннями мови враховуються в першу чергу рівень мовного розвитку та характер первинного дефекту дитини. Термін навчання таких учнів 12 років, наповнюваність класу - 12 чоловік. Випускники спеціальної школи отримують документ про неповну середню освіту, У навчальних планах передбачено значну кількість годин на виробничо-трудове навчання. Праця при цьому розглядається як важливе корекційно-виховний засіб подолання дефектів розвитку і формування особистості, як засіб підготовки учнів до самостійного життя, соціально-побутової та трудової інтеграції в суспільство. Подолання мовних порушень забезпечується раціональним поєднанням фронтальних, підгрупових та індивідуальних занять з учнями. Індивідуальні заняття проводяться вчителем 2-3 рази на тиждень. Як правило, вчителі мають логопедическое освіту. Крім того, корекція порушень розвитку мовлення проводиться і на уроках рідної мови. Для цього в програмі передбачені спеціальні розділи: вимова, навчання грамоті, фонетика, граматика і правопис, розвиток мовлення. Розвиток мови проводиться і на матеріалі всіх інших предметів, що вивчаються. У відділенні для заїкуватих діти за 10 років навчання отримують знання в обсязі 9 років навчання в загальноосвітній школі. Додатковий рік передбачений для поглиблення корекційної роботи в молодших класах. Корекційно-виховну роботу проводять у школі всі вчителі і вихователі, здійснюючи єдиний мовний режим і забезпечуючи реалізацію цілої системи позаурочних заходів. Основне завдання уроків розвитку мовлення полягає в тому, щоб допомогти дітям усунути недоліки їх мови, підвищити рівень володіння ними мовою, навчити школярів користуватися мовою як засобом спілкування та узагальнення. Формування навичок і вмінь володіння промовою у дітей відбувається тільки на основі мовної практики, тому велика увага в період навчання в спеціальній школі приділяється спеціально організованої мовній практиці. Завдяки мовній практиці у дітей збільшуються можливості для самостійного накопичення словникового запасу в умовах безпосереднього мовного спілкування. У спеціальній школі діти з мовними порушеннями отримують всебічний розвиток в процесі корекції недостатності мовної діяльності. Необхідною умовою корекції є поєднання лікувально-оздоровчої та психолого-педагогічної роботи з учнями. У більшості випадків і на логопедичних пунктах при загальноосвітніх школах і в спеціальних школах в ході роботи виявляється позитивна динаміка розвитку. Ко 2-3 класу вдається подолати або згладити недоліки, які в 1 класі виявляються найяскравіше. Навчання школярів з мовними порушеннями утруднене і в силу наявних у них особливостей психічних процесів і функцій: у дітей відзначаються недостатність уваги, сприйняття, пам'яті, зниження працездатності, рівня самоконтролю ит. д. у зв'язку з недорозвиненням мовлення. Словникова робота з дітьми спрямована на розширення їх пасивного та активного запасу, на уточнення розуміння сенсу слів, на оволодіння умінням чітко висловлювати свої думки і використовувати слова для побудови зв'язного висловлювання. Спеціально організована лексична робота формує у дітей уміння оперувати словами, виділяти їх смислову сторону, зіставляти, оцінювати, проводити відбір слів. Тим самим у школяра формується монологічне мовлення. Дитина вчиться відбирати мовні засоби для побудови висловлювання. Лексична робота, що проводиться зі школярами, тісно пов'язана, з одного боку, з роботою з формування та корекції граматичного ладу, а з іншого - з уточненням звуковимови і виправленням його порушень. З молодшими школярами продовжується робота, як і з дошкільнятами, якщо вона в більш молодшому віці виявилася недостатньо результативною, з оволодіння словами більш складної складової структури. Діти вчаться вслухатися в звуки мови, розрізняти в ній голосні і приголосні, тверді і м'які приголосні, порівнювати слова по звуках, визначати наявність і місце звуку в слові, розрізняти ударні і ненаголошені голосні, визначати словесне і логічний наголос. Поступово в ході логопедичного впливу діти набувають орієнтування у звуковому ладі мови, опановують правильним звукопроизношением і звукоразліченія. Принципової різниці в приватних методиках корекційно-логопедичної роботи з дітьми дошкільного віку і молодшими школярами немає. Робота з учнями ведеться з урахуванням зрослих мовних і пізнавальних можливостей, додатково до систематичного шкільного навчання. Враховується, що провідним видом діяльності в учнів є вже не ігрова, а навчальна діяльність.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 5.3. Порушення речіудетей шкільного віку " |
||
|
||