Держава і право, їх багатопланове і активне функціонування суть суспільно-політична реальна практика, а не ідеї і поняття. Причому це така реальність, з якою змушені рахуватися всі суспільні сили незалежно від їх соціально-політичної спрямованості. Економіка, соціальна сфера, науково-технічний прогрес, оборона країни, охорона навколишнього середовища, забезпечення громадського порядку - ось далеко не повний перелік найважливіших об'єктів практичної діяльності держави і правового регулювання. Державно-правова дійсність, політико-правові процеси відносяться до числа найскладніших і найважливіших суспільних сфер, від яких багато в чому залежить життєдіяльність суспільства в цілому. Їх наукове осмислення не тільки об'єктивна потреба суспільства, а й багатотрудна справу. Теорія держави і права вивчає в узагальненому вигляді безліч держав і систем права - від існували в далекому і не дуже далекому минулому до існуючих в даний час. І якби наука не вивчала і не узагальнювала цей гігантський історичний досвід, то державно-правова практика або одвічно тупцювала б на одному місці, або відкидалася, оскільки люди забували б цінний досвід і досягнення минулих поколінь.
Навіть у наші дні ігнорування науки в державно-правовому будівництві породжує масу негативних наслідків. Вивчаючи й узагальнюючи практику, теорія держави і права формулює поняття і визначення державно-правових явищ, виробляє наукові рекомендації та висновки, генерує нові ідеї, що дозволяють не тільки зрозуміти сутність, зміст і форми держави і права, а й уміло використовувати їх у цілях прогресивного розвитку суспільства.Водночас життєвість, соціальна значимість теорії держави і права багато в чому визначається її зв'язком з суспільною практикою, здатністю задовольняти потреби останньої. Юридична практика, досвід функціонування держав, незліченні факти державно-правової дійсності служать невичерпним джерелом для розвитку вчення про державу і право. Практика ж обумовлює і мети дослідження держави і права, тобто пізнання державно-правових явищ здійснюється для того, щоб сама практика розвивалася на науковій основі. «Немає нічого практичніше гарну теорію», - свідчить вельми популярний в століття науково-технічного прогресу гасло.
Нарешті, практика служить критерієм істинності наукового знання. «Питання про те, чи володіє людське мислення предметної істинністю, - зовсім не питання теорії, а практичне питання. У практиці повинен довести людина істинність ... свого мислення » Сучасна практика висуває підвищені вимоги до якості та обгрунтованості наукових розробок. Саме життя висуває нові об'єкти пізнання, відкидає віджилі. Традиційна проблематика теорії держави і права доповнюється новими напрямками досліджень, що відводять нерідко в сферу інших галузей наукового знання. Так поступово розвивається інтеграція різних наук, з'являються комплексні дослідження, плідно впливають на прогрес науки в цілому.
|
- 1. Адміністративне право в системі юридичних наук: значення, взаємовідносини з іншими галузями права.
Наука - адміністративне право має загальнонаукові мети, а саме виявлення, опис явищ, закономірностей і формулювання на цій основі прогнозів і реакцій в цілях вдосконалення й розвитку адмін-й практики. а) Розмежування адміністративного та конституційного права. Норми конституційного права є основоположними для адміністративного права. В адміністративному праві
- § з. Суб'єктивна сторона злочину - найважливіший структурний елемент суспільної небезпеки злочинного діяння
наука твердо стоїть на тій точці зору, що вина тісно пов'язана з суспільною небезпекою. Заперечення такого зв'язку вело б до порушення соціалістичної законності, так як допускало б об'єктивне зобов'язання. Вина означає не тільки свідомість особою фактичних обставин, а й свідомість суспільно небезпечного характеру вчиненого діяння. Закон, забороняючи вчинення певних діянь, одночасно
- § 2. Короткий нарис розвитку проблеми
наука, розглядаючи склад злочину єдиною підставою кримінальної відповідальності, не може вважати нормальним такий стан, коли за межами складу розглядалися б інші обставини як підстави кримінальної відповідальності. Неважко помітити, що в основі методології оціночної теорії вини лежить еклектичний підхід до тлумачення підстав кримінальної відповідальності,
- § 4. Теорії складу злочину як єдиної підстави кримінальної відповідальності
держави дія (бездіяльність) як переступив лення »2. «Представляючи собою сукупність елементів кон кретного злочину, склад не може ні в одному своєму« роді »або« вигляді »бути загальним. Склад преступле ня завжди реальний, завжди конкретний »3. «Серед зазначених у законі елементів складу немає« обраних », немає елементів більш і менш важливих, головних і другорядних. Для наявності
- § 1. Передумови кримінальної караності і елементи складу злочину
держава, як уже зазначалося, проводить відбір найбільш суспільно небезпечних діянь як злочинних і карних. При цьому законодавець індивідуалізує у встановлюваному законі відповідальність за більш-менш конкретні дії, змальовуючи їх в диспозиціях статей Особливої частини Кримінального кодексу. Крім цього, при встановленні кримінальної караності діяння завжди враховується наявність
- Весь процес практичного застосування норм права зазвичай зображують у формі силогізму, де роль великої посилки грає правова норма, роль малої посилки-сам конкретний випадок, і в Як висновок виступає відповідна юридична кваліфікація цього випадку
наука при вивченні провини виходить з того, що вина є психічне ставлення особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння у формі умислу і необережності, засуджується радянським кримінальним законом і комуністичної моральністю 3. Зазвичай вважають, що поняття суб'єктивної 1 При цьому суб'єктивна сторона містить у собі не тільки вину у формі умислу і необережності, мотив і мета, а й
- § 1. Поняття цивільного права
наука не повинна обмежуватися описом правил, що містяться в Цивільному кодексі та інших нормативних актах цивільного законодавства. У її завдання входить обгрунтування предметного єдності громадянського права. Для цього недостатньо констатувати, що цивільним правом регулюються майново-вартісні та особисті немайнові відносини. Необхідно, незважаючи на зовнішню протилежність
- § 1. Наука цивільного права
наука цивільного права (цивілістична наука) вивчає закономірності цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Результатом такого вивчення є сформоване вчення про громадянське право, яке складається з системи взаємопов'язаних і взаємоузгоджених понять, поглядів, висновків, суджень, вдей, концепцій і теорій. Предметом вивчення цивільно-правової науки є, перш
- § 1. Поняття юридичної особи
наука приділяла саме серйозну увагу дослідженню теорії юридичної особи. У 40-5 0-ті роки був створений цілий ряд робіт, що заклали основи сучасного розуміння цього інституту. Увага радянських цивілістів концентрувалося в той час на вивченні юридичної особи державних підприємств, проте зроблені ними висновки мають значної наукової та методологічної цінністю і сьогодні.
- § 3. Підстави виникнення і припинення права власності
наука якраз і покликана. Що ж до практичного значення вказаного поділу, то воно незаперечно, оскільки з наявністю або відсутністю правонаступництва закон пов'язує цілком певні наслідки. Сказане щодо підстав виникнення права власності та критеріїв їх розмежування з відомими застереженнями пріложімо і до інших речових прав. Зазначені права, будь то право
- § 4. Цивільно-правовий захист честі, гідності та ділової репутації
наука під поширенням компрометуючих відомостей розуміють "опублікування їх у пресі, трансляцію по радіо-, теле-і відеопрограмам, демонстрацію в кінохронікальних програмах та інших засобах масової інформації , виклад у службових характеристиках, публічних виступах, заявах, адресованих посадовим особам, або повідомлення в інший, в тому числі усній формі, кількох чи хоча б одному
- СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
державні злочини. / Заг. ред. та введення Л.І. Баркова. - М.: Юрид. літ., 1988. - 224 с. Економічний словник-довідник. / За ред. док. екон. наук., проф . Мочерного С.В. / Худож. оформ. Штогріна В.М. К.: Феміна, 1995. - 368 с. Загородников Н.І. Поняття об'єкта злочину в радянському кримінальному праві. - М.: Юрид. літ., 1975 . - 568 с. Закон України "Про Національний банк України":
- 1. Цивільне право як одна з галузей правознавства
наука, саме стає основним предметом вивчення в курсі цивільного права. Навчальний курс цивілістики ніколи не обмежувався змістом норм чинного цивільного законодавства. Його основу становлять положення і категорії цивілістичної науки, в тій чи іншій мірі втілюються в цивільно-правових приписах. Тому вивчення цивільного права передбачає насамперед оволодіння
- 2. Поняття і предмет цивілістичної (цивільно-правовий) науки
наука, або цивилистика, - вчення про громадянське право. За кордоном прийнято говорити про цивільно-правовій доктрині. Тут мова йде не про правових нормах і не про нормативні акти, а про систему знань - понять, положень і висновків про цивільно-правові явища. Цивільно-правова наука (доктрина) є одна з галузей, гілок правознавства - правової науки. Її (як і її постулати) не можна ,
- Глава перша. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЯК про-громадської НАУКА
наук відноситься і юридична наука - область людської діяльності, що вивчає державу і право як самостійні, але органічно взаємопов'язані між собою важливі сфери життя суспільства. Крім того, є й третя група явищ і процесів, яка також позначається поняттям «закон». Це ті закони, які розробляються і приймаються, визнаються спеціально створеними в державі
- Глава четвер-тая. ХАРАКТЕРИСТИКА І ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВИ
наука, просвітництво, інформатика). При дослідженні осіб найманої праці, що входять до складу власників, застосування поняття «клас» стає проблематичним, бо в найманій праці даних груп зняті риси класової полярності. Ця проблематичність різко зростає, коли досліджується феномен классоподобних утворень, тобто спільнот, природа яких визначена не тільки і навіть не стільки їх зв'язком
|