| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Спілкування дошкільників з однолітками |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Спілкування дошкільників з однолітками якісно змінюється в порівнянні з спілкуванням у попередні періоди. У дошкільнят (4-5 років) спілкування з однолітками стає пріоритетним. Вони активно спілкуються між собою в самих різних ситуаціях (під час режимних моментів, в процесі різних видів діяльності - гри, праці, занять та ін.) Особливо виявляється розвивається спілкування під час ігрової діяльності. Розвивається спілкування впливає на характер гри і її розвиток. Виникає велика різноманітність колективних завдань: | спільна гра; | нав'язування власних зразків; | управління діями партнера і контроль за їх виконанням; | постійне порівняння з собою і оцінка конкретних поведінкових актів. Така різноманітність комунікативних завдань вимагає освоєння відповідних дій: вимагати, наказувати, обманювати, жаліти, доводити, сперечатися і т. д. Спілкування з однолітками дуже емоційно насичене. Дії, адресовані однолітка, афективно спрямовані (в 9-10 разів більше експресивно-мімічних проявів, ніж при спілкуванні з дорослим). Спостерігається велика різноманітність емоційних станів: від лютого обурення до бурхливої радості, від ніжності і співчуття до гніву. Дошкільник схвалює ровесника частіше, ніж дорослого, і частіше вступає з ним у конфліктні стосунки. Контакти дітей нестандартні й не регламентовані. Дошкільнята у своїх взаєминах використовують найнесподіваніші дії. Їх руху розкуті, не нормовано: вони стрибають, кривляються, приймають різні пози, передражнюють один одного, придумують різні слова, складають небилиці і т. д. У середовищі однолітків дитина може вільно виявляти свої індивідуальні особливості. *** З віком контакти дітей все більше підпорядковуються загальноприйнятим правилам поведінки. Але до кінця дошкільного віку відмітною особливістю дитячого спілкування є її нерегламенті-вання і розкутість. У спілкуванні з однолітками ініціативні дії переважають над відповідальними. Для дитини важливіше своє власне дію (висловлювання), нехай навіть найчастіше воно не підтримується однолітком. Тому діалог моежт розпадатися. Неузгодженість комунікативних дій нерідко породжує протести, образи, конфлікти між дітьми. *** Таким чином, зміст спілкування істотно змінюється в період від 3 до 6-7 років: модернізуються зміст потреби, мотиви і засоби спілкування (табл. 9.1). Таблиця 9.1 Зміна характеру спілкування в дошкільний період
Поступово розвиваються форми спілкування. Емоційно-практичне спілкування з однолітками переважає у віці 2-4 років. Його характеризує: | інтерес до іншого дитині, | підвищену увагу до його дій; | прагнення привернути увагу однолітка до себе; | бажання продемонструвати ровеснику свої досягнення і викликати його відповідну реакцію. У 2 роки у дитини відзначаються особливі ігрові дії. Йому подобається балуватися, змагатися, возитися разом зі своїми однолітками (рис. 9.8).
Рис. 9.8. Наслідування одноліткам У молодшому дошкільному віці зберігається емоційно-практичне, а поряд з ним виникає спілкування ситуативне, при якому багато залежить від конкретної обстановки, в якій відбувається взаємодія. Кожна дитина стурбований тим, щоб привернути до себе увагу й одержати емоційний відгук партнера. При цьому настрій, бажання однолітка він не помічає, а бачить лише його ставлення до себе. -198 - Ситуація. Діти разом і поперемінно пустували, підтримуючи і посилюючи загальне веселощі. Раптово в їх поле зору з'явилася яскрава іграшка. Взаємодія дітей припинилося: його порушив привабливий предмет. Кожна дитина переключив свою увагу з однолітка на новий предмет, і боротьба за право ним володіти ледь не призвела до бійки. 2 Визначте приблизний вік дітей і форму їх спілкування. Рішення. Вік цих дітей - від двох до чотирьох років. У цей період яскраво проявляється емоційно-практичне спілкування, яке під чому залежить від ситуації. Зміна ситуації і веде до подібної трансформації процесу спілкування. *** До 4 років складається ситуативно-ділова форма спілкування. Це період розвитку рольової гри. Однолітки тепер займають в спілкуванні більше місця, ніж дорослі. Діти віддають перевагу грати не поодинці, а разом. Виконуючи взяті на себе ролі, вони вступають у ділові відносини, нерідко при цьому змінюючи свій голос, інтонацію і манеру поведінки. Це сприяє переходу до особистісних відносин. Але головним змістом спілкування залишається ділове співробітництво. Поряд з потребою у співпраці виділяється потреба у визнанні однолітка. -199 - Ситуація. Діма (5 років) уважно і ревниво спостерігає за діями однолітків, постійно критикує і оцінює їх дії . 2Как реагуватиме Діма при невдалих діях сверст ника? Рішення. Діма зрадіє. А от якщо дорослий когось заохотить, то Діма, швидше за все, засмутиться. У 5 років відбувається якісна перебудова ставлення до ровесника. У середньому дошкільному віці дитина дивиться на себе «очима однолітка». Одноліток стає для дитини предметом постійного порівняння з собою. Це порівняння направлено на протиставлення себе іншому. В ситуаційно-діловому спілкуванні з'являється змагальне начало. Нагадаємо, у триліток порівняння було направлено на виявлення спільності. Інша людина є дзеркало, в якому дитина бачить себе. У цей період діти багато розмовляють один з одним (більше, ніж з дорослими), але їх мова залишається ситуативною. Взаємодіють вони в основному з приводу предметів, дій, представлених у готівковій ситуації. Хоча діти в цей період менше спілкуються з дорослим, але у взаємодії з ним виникають Внеситуативно контакти. *** Наприкінці дошкільного дитинства у багатьох складається внеситуативно-ділова форма спілкування. У 6-7 років діти розповідають один одному про те, де вони були і що бачили. Вони дають оцінки вчинків інших дітей, звертаються з особистісними питаннями до однолітка , наприклад: «Що ти хочеш робити?», «Що тобі подобається?», «Де ти був, що бачив?». Деякі можуть довго розмовляти, не вдаючись до практичних дій. Але все ж саме велике значення для дітей мають спільні справи, тобто загальні ігри або продуктивна діяльність. *** В цей час формується особливе ставлення до іншої дитини, яке можна назвати особистісним. Одноліток стає самоцінною цілісною особистістю, а значить, між дітьми можливі більш глибокі міжособистісні відносини. Однак таке особистісне ставлення до інших складається далеко не у всіх дітей. У багатьох з них переважає егоїстичне, конкурентну ставлення до однолітка. Такі діти потребують спеціальної психолого-педагогічної корекційної роботи (табл. 9.2). Таблиця 9.2 Відмінні особливості спілкування дошкільника з однолітками і дорослими
Дитина навчається в спілкуванні з однолітками: | виражати себе; | управляти іншими; | вступати в різноманітні стосунки. У спілкуванні з дорослими він дізнається, як потрібно: | говорити і робити правильно; | слухати і розуміти іншого; | засвоювати нові знання. Для нормального розвитку дитині необхідно не тільки спілкування з дорослими, а й спілкування з однолітками. -200 - Питання. Чому, спілкуючись з однолітком, навіть нетямущим, дитина розширює свій словниковий запас значно краще, ніж при спілкуванні з батьками? Відповідь. Потреба бути зрозумілим в спілкуванні, у грі змушує дітей висловлюватися ясніше і правильніше. В результаті мова, звернена до однолітка, стає більш зв'язковий, зрозумілою, розгорнутої і лексично багатою. Спілкування з однолітком набуває особливого змісту (рис. 9.9) . Серед різноманітних висловлювань переважають розмови, пов'язані з власним «Я». Рис. 9.9. Діти вчать один одного розмовляти -201 - Ситуація. «Мій син Міша (7 років), - пише мама, - майже досконалість. Але на людях він завжди мовчить. Я намагаюся це виправдати перед своїми знайомими якимись причинами, мовляв, Міша втомився, поспішає додому і т . д., але все ж замкнутість сина мене насторожує. Коли він вдома - все в порядку, а на людях відразу ж іде в себе. Порадьте, що робити? » г) Дайте пораду мамі. Рішення. Потрібно постаратися пояснити Мишкові, що сором'язливість часто сприймається як недружелюбність, і, щоб подобатися людям, треба бути більш товариським. Але, даючи подібний рада, треба бути впевненим, що дана проблема не виникла через мами. Можливо, що: | мовчазність Міші - це властивість його характеру, так само він поводиться і в компанії дітей, тобто насправді він не змінюється, зате змінюються очікування мами, якій хотілося б, щоб у спілкуванні з її знайомими Міша вів себе більш невимушено; | В спілкуванні з іншими змінюється сама мама, отчого Міші стає ніяково, і він замикається; | Розмови, що ведуться в групі, складовою мамине оточення, Мишу не цікавлять, а можливо й таке, що цю групу влаштовує мовчання Міші. Нерідко батьки використовують тиск на своїх дітей, «змушуючи» їх стати соромливими, а потім губляться перед проблемою, яку самі ж створили (рис. 9.10). *** У цілому можна відзначити, що цілі і зміст дитячого спілкування з віком зазнають суттєвих змін (табл. 9.3). Таблиця 9.3 Зміна цілей і змісту спілкування з віком
-202 - Ситуація. Ми досить часто чуємо дитячі висловлювання такого типу: «Давай разом в машинки грати!», «Дивися, що у нас вийшло!». 2 Про що свідчать такі звернення дітей? До дітей якого віку вони ставляться? Рішення. У дітей є спільна справа, яка їх захоплює. Тепер вже не настільки важливо, який «Я», а який «Ти», головне - у нас є цікава гра. Цей поворот від «Я» до «Ми» спостерігається у дітей після 4 років, коли і відбувається спроба об'єднатися в грі. -203 - Ситуація. Діма (4 роки) і Коля (4 роки 1 місяць) грали поодинці, кожен зі своєю іграшкою. Батьки звернули увагу на те, що однолітки хлопчиків не приймали їх у спільні ігри. Психолог, що обстежив цих дітей, сказав батькам, що причина тому в недостатній розвиненості мовлення у їх синів. 2 Яку особливість мовного розвитку мав на увазі психолог? Рішення. Діти, погано говорять і не розуміють один одного, не можуть налагодити цікаву гру, змістовне спілкування. Їм стає нудно один з одним. Вони змушені грати нарізно, тому що говорити їм нема про що. -204 - Ситуація. Вова (4 роки) швидко говорить Віті (4,5 року): «Жадина ти якась». 2 Про що свідчить це і подібні судження однолітків? Які особливості оціночних суджень дітей? Рішення. Подібного роду оцінки діти дають один одному на підставі сьогохвилинних, часто ситуативних проявів: не дає іграшку, значить, «жаднюга». Про своє невдоволення дитина охоче і відверто повідомляє однолітка. Оцінки маленьких дітей носять занадто суб'єктивний характер. Вони зводяться до протиставлення «Я» і «Ти», де «Я» явно краще, ніж «Ти». Протягом дошкільного дитинства повідомлення дитини про себе змінюється від «це моє», «дивися, як я роблю» до «яким я буду, коли виросту» і «що я люблю». У старшому дошкільному віці мета взаємного спілкування дітей полягає в тому, щоб продемонструвати себе, свої достоїнства, привернути до себе увагу. Дитині дуже важливі оцінка однолітка, його схвалення, навіть захоплення. При спілкуванні з однолітками в кожній фразі дитини в центрі стоїть «Я»: «У мене є.», «Я вмію.», «Я роблю.». Йому важливо продемонструвати однолітка свою перевагу в чомусь. Тому діти люблять хвалитися один перед одним: «А мені купили.», «А у мене є.», «А моя машинка краще твоєї.» І т. п. Завдяки цьому дитина набуває впевненість у тому, що його помічають, що він самий хороший, улюблений і т. д. Річ, іграшка, яку нікому не можна показати, втрачає свою привабливість. Для батьків малюк завжди самий хороший. І тата з мамою йому не треба переконувати в тому, що він самий хороший. Але як тільки дитина опиняється серед ровесників, йому доводиться доводити своє право на перевагу. Це відбувається за допомогою порівняння себе з тими, хто грає поруч і хто так схожий на тебе. Примітно, що порівнюють себе з іншими діти дуже суб'єктивно. Основне завдання дитини - довести свою перевагу: «Дивися, який я хороший». Ось для чого потрібен одноліток! Він потрібен для того, щоб було з ким порівнювати, щоб було кому показувати свої достоїнства. Насамперед дитина бачить однолітка як предмет для порівняння. І тільки тоді, коли одноліток починає поводитися не так, як хотілося б, тоді він починає заважати. У таких випадках помічаються якості його особистості, і відразу ж ці якості отримують сувору оцінку: «Жадина ти противна!». Оцінка дається на основі конкретних дій: «Не даєш іграшку, значить, жадина». Але одного теж потрібні визнання, схвалення, похвала, а тому конфлікти між дітьми неминучі. -205 - Ситуація. Діти грають дружно і ні на що не скаржаться. 1Значіт Чи така ситуація, що в групі всі рівні? Рішення. Ні, не означає. Швидше за все, між дітьми склався певний тип відносин: одні тільки командують, інші тільки підкоряються. Розглянемо основні причини дитячих конфліктів. 1.Каждий дитина очікує гарної оцінки від однолітка, але не розуміє, що однолітка теж потрібна похвала. Похвалити, схвалити іншої дитини для дошкільника дуже важко. Він бачить тільки зовнішню поведінку іншого: те, що він штовхає, кричить, заважає, відбирає іграшки і т. д. При цьому він не розуміє, що кожен одноліток - особистість, зі своїм внутрішнім світом, інтересами, бажаннями. 2.Дошкольнік не усвідомлює свій внутрішній світ, свої переживання, наміри, інтереси. Тому йому важко уявити, що відчуває інший. Дитині треба допомогти подивитися на себе і однолітка з боку, щоб малюк міг уникнути безлічі конфліктів. -206 - Ситуація. У дослідженнях виявлено, що у дітей з дитячого будинку, які мають необмежені можливості спілкування один з одним, але виховуються в умовах дефіциту спілкування з дорослим, контакти з однолітками бідні, примітивні і одноманітні. Вони не здатні до співпереживання, взаємодопомоги, самостійної організації змістовного спілкування. 1Почему так відбувається? Рішення. Так відбувається тільки тому, що вони виховуються в умовах дефіциту спілкування з дорослими. Для розвитку повноцінного спілкування необхідна цілеспрямована організація дитячого спілкування, яку може здійснювати дорослий, а особливо - фахівець з дошкільного виховання. -207 - Питання. Який вплив має надати доросла людина на дитину, для того щоб його взаємодію з іншими дітьми складалося успішно? Відповідь. Можливі два шляхи. Перший передбачає організацію спільної предметної діяльності дітей. Для молодших дошкільнят такий шлях малоефективний, тому що діти цього віку зосереджені на своїх іграшках і займаються в основному індивідуальною грою. Звернення їх один до одного зводяться до того, щоб відібрати привабливу іграшку в іншого. Можна сказати, що інтерес до іграшок заважає дитині побачити свого однолітка. Другий шлях заснований на організації суб'єктного взаємодії між дітьми. Такий шлях більш ефективний. Завдання дорослого полягає в тому, щоб налагодити відносини між дітьми. Для цього дорослий: | Демонструє дитині гідності однолітків; | Ласкаво називає кожної дитини поіменно; | Хвалить партнерів по грі; | Пропонує дитині повторити дії іншого. Слідуючи по другому шляху, дорослий привертає увагу дитини до суб'єктивних якостей іншого. У результаті інтерес дітей один до одного зростає. Виникають позитивні емоції, адресовані однолітка. Дорослий допомагає дитині відкрити однолітка і побачити в ньому позитивні якості. В умовах рольової гри, при спільності дій і емоційних переживань створюється атмосфера єдності і близькості зі сверст ником. Розвиваються міжособистісні стосунки і змістовне спілкування. -208 - Ситуація. Часто зусилля працівників дитячого садка спрямовані на створення цілісного інтер'єру і на підбір привабливих іграшок, які радували б дітей, а вихователь міг потім зайняти і організувати їх. 2Оправдиваются Чи такі очікування дорослих? Рішення. Часто замість радості іграшки приносять засмучення, сльози. Діти відбирають їх один у одного, б'ються через їх привабливості. Небудь роз'яснення вихователя з приводу того, як можна з цими іграшками грати без конфліктів, не допомагають. Поради вступають у протиріччя із звичним для дітей досвідом гри вдома, де вони господарі іграшок. Відсутність досвіду ігрового спілкування і спільної гри з однолітками призводить до того, що малюк в іншому дитині бачить претендента на привабливу іграшку, а не партнера по спілкуванню. Необхідний досвід спільної гри під керівництвом дорослого. -209 - Ситуація. У дитячих будинках та в інших офіційних установах обов'язок вихователя - бути з дня на день терплячим, стриманим і т. д. Це неодмінна умова роботи. Але дослідження показують, що саме такий «однобокий» підхід до дитини і є одним з мінусів суспільного виховання. Дитина з народження, таким чином, привчається тільки до одного способу взаємодії з навколишнім світом. 2Почему це можна вважати мінусом суспільного виховання? Рішення. Для дитини краще, якщо він отримає різний досвід взаємодії з навколишнім світом. Адже мами і тата можуть бути «добрими» і «злими», «стриманими» і «розважливими» і т. д. Але дитина при цьому повинен завжди відчувати, що він батьками любимо. *** Паростки нових відносин «Ми», а не «Я», повинні підтримувати дорослі (рис. 9.11). ДОРОСЛИЙ Керує осмисленням взаємин через спілкування з дитиною Розширює уявлення дитини про людину, виводячи за межі сприймають ситуації. Знайомить з бажаннями, інтересами людини. - Що любить інша людина? - Чому він чинить так, а не інакше? Читає книги, показує фільми. Розповідає про взаємини людей Відкриває дитині внутрішнє життя людини, яка стоїть за кожним зовнішнім впливом: настрої, бажання ... Задає питання про саму дитину. - Чому ти так зробив? - Як будеш грати? - Навіщо тобі кубики? Підказує, заохочує. - Розширює межі уявлень про навколишній світ. * Вводить дитини в свій, більш складний світ Спочатку ініціатива належить дорослому, він розповідає, а дитина слухає. Потім передає ініціативу в спілкуванні дитині Дорослий відповідає на питання: просто, зрозуміло, без зайвих подробиць ДИТИНА Сприймає тільки зовнішня поведінка однолітків Сам дитина не відкриє внутрішнього життя однолітка. У ньому він бачить: - можливість для самоствердження; - умова для своєї гри Розмірковує (керує дорослий) про вчинки, поведінку героїв оповідань Намагається побачити зв'язку між окремими вчинками людей Якщо дитина і не відповість, то задумається. Спробує заглянути в себе і пояснити свою поведінку У спілкуванні набуває все нові і нові знання та уявлення. Знання виводять дитини за межі сприйманої, конкретної ситуації Поступово дитина все активніше включається в спілкування і задає масу вопросовРіс. 9.11. Роль дорослого в розвитку товариських відносин -210 - Ситуація. Дві виховательки займалися розвитком мови і навичок спілкування дошкільників, але робили це по-різному. Одна про-сила дітей то розповісти відому їм казку, то описати предмет, який вони бачать, то скласти розповідь на тему колективного досвіду. І постійно при цьому вона вимагала від дітей повної відповіді. Інша пропонувала дітям пограти в казку, влаштувати театралізовану виставу, або просила відгадати, про який предмет йдеться, попередньо описавши його, або ж пропонувала їм поділитися своїми враженнями про випадки, які з ними відбувалися. Вихователька запрошувала всіх дітей брати посильну участь у діалозі. 2У кого з вихователів діти бу дуть більш активно працювати на заняттях? Рішення. У другої виховательки діти будуть працювати більш активно, оскільки кожне звернення до них було запрошенням до діалогу, мотивовано творчим підходом, а тому цікаво. У першому ж виховательки дітям було не так цікаво говорити про вже відомі речі навіть при обговоренні подій з колективного досвіду. У другої виховательки діалог був заснований на живому розмовному мовою. Дитині корисніше сказати 2-3 фрази під впливом яскравого образного враження, ніж вимучувати «описовий переказ». -211 - Питання. Як краще розвивати зв'язне мовлення у дитини, рахуючись з його індивідуальними особливостями? Відповідь. Зв'язну мову можна розвивати в процесі навчання дитини переказу за описом. Найкраще це робити, враховуючи індивідуальні особливості дітей, їхні інтереси (ліпити, ставити спектаклі та ін.) Відбувається природний діалог в іграх-драматизація, інсценуваннях, в ході сюжетно-дидактичних ігор, в процесі діалогів на теми з власного досвіду, в міркуваннях при відгадуванні загадок та ін У дітей в умовах цікавих захоплень само собою відбувається словесне вираження власних думок. -212 - Ситуація. До старшого дошкільного віку багато дітей опановують лише найпростішими формами діалогічного спілкування з однолітками. ^ На що повинні звернути увагу дорослі для розвитку у дитини навичок діалогічного спілкування? Рішення. Зазвичай навички діалогічного спілкування з дорослим діти переносять на спілкування з однолітками. Дорослий повинен звернути увагу: | На розвиток навичок вільного міркування; | На включення в діалог аргументації; | На підтримку тривалості діалогу. Роботу з розвитку логічного спілкування необхідно починати з 3-5 років, коли дитина опановує зв'язного промовою, коли він взаємодіє з однолітками у колективних, сюжетно-рольових, рухливих іграх, коли він займається колективною діяльністю: малює, конструює і ін Така робота дозволяє вирішувати одночасно 2 завдання. 1.Язиковое розвиток дитини. Формуються його мовну увагу, фонематичний слух, артикуляційний апарат. 2.Развитие зв'язного мовлення. Відбувається налагодження ігрового і мовного взаємодії з однолітками. -213 - Питання. Що можна вважати сформированностью діалогового спілкування в старшому дошкільному віці? Відповідь. Дитина повинна вміти орієнтуватися на партнера-сверст-ника, звертатися до нього ініціативно, відповідати словом і дією на його висловлювання. Спілкування має бути доброзичливим, адресованим, підтримуваним коментуючими, розмірковують, взаємопов'язаними висловлюваннями, питаннями, спонуканнями. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| « Попередня | Наступна » | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Інформація, релевантна "Спілкування дошкільників з однолітками" |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||