|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
2. Основи муніципального самоврядування в зарубіжних країнах.
|
Місцеве управління - це управлінська діяльність в місцевій територіальній одиниці, здійснювана центральною адміністрацією або адміністрацією вищестоящого територіального рівня управління.
Місцеве самоврядування - це діяльність самого населення місцевої територіальної одиниці - територіального колективу (співтовариства і його виборних органів з управління його справами. Можливо покладання на органи місцевого самоврядування завдань державного управління. Здійснюючи ці завдання, відповідні органи діють в якості місцевого управління, і вони зобов'язані виконувати вказівки вищестоящих державних органів. Коли ж вони здійснюють функції місцевого самоврядування, державні органи не вправі давати їм обов'язкові вказівки по реалізації цих функцій, за винятком добровільної участі у здійсненні фінансованих державою програм, насамперед, соціальних.
Питання місцевого самоврядування, якщо і регулюються конституціями, то вельми лапідарно. У Французькій Конституції всього одна стаття. Федеративної конституції іноді взагалі організацію влади на місцях не регулюють (США), однак новітня тенденція полягає в тому, щоб регулювати ці відносини все більш докладно. Головне джерело правового регулювання відносин влади в політико-адміністративних одиницях - це прийняті ними самими хартії самоврядування, статути і т.д.
Англо-американська система характеризується наявністю місцевого самоврядування на всіх рівнях нижче держави, суб'єкта федерації або автономного регіону.
Для Європейської системи характерне поєднання місцевого управління з місцевим самоврядуванням.
Опції місцевого самоврядування:
1) адміністративна опіка - перевірка законності рішень місцевого управління;
2) об'єднання в національному масштабі представників органів місцевого самоврядування - союзи та конференції міст;
3) громадянські ініціативи.
Модель організації публічної влади: обрання місцевої адміністрації місцевими представницькими органами зі свого складу, причому глава адміністрації (мер) є одночасно головою представницького органу, або обрання населенням не тільки членів представницького органу, а й голови місцевої адміністрації , а також деяких інших посадових осіб виконавчої та судової влади (скарбника, прокурора, світового суддю).
Компетенція місцевих органів влади:
1) законодавство з питань місцевого значення;
2) встановлення і стягування місцевих податків;
3) створення і скасування округів;
4) організація публічних послуг (транспорт);
5) здійснення соціальних програм;
6) охорона місцевих культурних цінностей.
Законодавча влада здійснюється муніципальної палатою, складається з депутатів. Виконавча влада ввірена муніципальному префекта. Префект, віце-префект і депутати обираються громадянами і на початку терміну повноважень повинні подати декларацію про доходи (Бразилія). В Італії ради обираються жителями на 5 років. Поради утворюють свої виконавчі органи з голів і асессоров, державне управління здійснює префект.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " 2. Основи муніципального самоврядування в зарубіжних країнах. " |
- Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю у сфері економічних відносин.
Основні цілі - попередження та боротьбу з 55 економічною злочинністю. Державний фінансовий контроль над організованою економічною злочинністю в Росії Державний фінансовий контроль здійснюється федеральними органами законодавчої влади, федеральними органами виконавчої влади, в тому числі спеціально створеними органами виконавчої влади на підставі Указу
- § 2. Форми участі держави у цивільному обороті
основному з державою. Саме держава в ряді випадків відповідає за боргами створених ним юридичних осіб. Проте не тільки в ці винятки з принципу роздільної відповідальності складається опосередкована участь держави в цивільному обороті. Держава продовжує залишатися власником майна, на базі якого оперують створені ним юридичні особи, і в цьому сенсі стоїть за кожною
- Глава восьма. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ РОСІЙСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ
основні характеристики. Соціально-політичні та ідеологічні передумови виникнення Радянської держави. Етапи розвитку радянського суспільства і Радянського дер-жави. Радянська форма правління та її еволюція на сучасному етапі. Основні зовнішні та внутрішні функції Радянської держави, їх еволюція. Форма правління, національно-державний і адміністративно-територіальний
- 8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
Основному піднімалися проблеми соціальних катастроф та історії «пригноблених» класів, тому й консерватизм розглядався як ідеологія правлячих класів, чужа «всього передового людству». Тим часом, в російської зарубіжної історичної та філософської думки в 20-30-х рр.. з'явився ряд дуже глибоких і значних робіт: Н. А. Бердяєва, С. Л. Франка та інших на цю тему. У період 70-80-х рр.. в
- 29. Характе-ристика, особливості та види мажоритарної виборчої систе-ми.
Основу визначення результатів голосування кладуть принцип більшості, називаються мажоритарними. Згідно з правилами мажоритарної виборець-ної системи, обраним по виборчому округу вважається той кандидат або список кандидатів, який отримав встановлену більшість голосів. Розрізняють два основних види мажоритарної системи: абсолютної більшості і відносної більшості. В
- § 3. Принципи цивільного права
основні початку цивільно-правового регулювання суспільних відносин. Принципи цивільного права пронизують все цивільне законодавство, відображаючи його найбільш істотні властивості. Тому правильне розуміння і застосування норм цивільного законодавства можливо тільки з урахуванням загальних принципів цивільного права. Принципи цивільного права не тільки пронизують наскрізь все
- § 5. Підстави цивільних правовідносин
підстави цивільних правовідносин. Вміщені в цивільному законодавстві правові норми самі по собі не породжують, не змінюють і не припиняють цивільних правовідносин. Для цього необхідно настання передбачених правовими нормами обставин, які називаються цивільними юридичними фактами. Тому юридичні факти виступають як сполучна ланка між правовою
- § 3. Підстави виникнення і припинення права власності
підставами виникнення права власності. У цивілістичній науці підстави виникнення права власності здавна прийнято поділяти на первинні та похідні. Що ж до критерію розмежування первинних і похідних способів виникнення права власності, то в одних випадках перевагу віддають критерію волі, в інших-критерієм правонаступництва. Відповідно цьому,
- § 1. Суб'єкти права власності
основних виробничих фондів країни досить високий. Це відноситься до таких галузей, як транспорт і зв'язок, атомна енергетика, військово-промисловий комплекс і ряду інших. У власності держави зосереджені чималі матеріальні резерви у вигляді запасів продовольства, палива й інших засобів життєзабезпечення на випадок всякого роду надзвичайних обставин. Збереження у власності
- § 3. Підстави виникнення зобов'язань
основі певних юридичних фактів, які прийнято називати підставами виникнення зобов'язань. В основі зобов'язальних правовідносин можуть лежати найрізноманітніші юридичні факти. Разом з тим серед усіх можливих підстав виникнення зобов'язань законодавство особливо виділяє договір (п. 2 ст. 307 ЦК). Це не випадково. Зобов'язання встановлюються між строго
|