Розділ перший [Мова і письмена. Щира й помилкова мова]

Перш за все слід встановити, що таке ІМ'Я і * ва що таке дієслово; потім - що таке заперечення і твердження, висловлювання і мова К

Отже, те, що в звукосполучення, - це знаки уявлень у душі, а письмена - знаки того, що в звукосполучення. Подібно до того як письмена не самі і * ті ж у всіх [людей], так і звукосполучення не самі і тс ж. Проте уявлення в душі, безпосередні знаки яких суть те, що в звукосполучення, у всіх [людей] одні й ті ж, точно так само одні й ті ж і предмети, подібності яких суть вистави. Про останні сказано в творі про душе2, бо вони предмет іншого дослідження.

Подібно до того як думка то з'являється в душі, не 10 будучи істинною або помилковою, то так, що вона необхідно істинна чи помилкова, точно так само і в звукосочетаніях3, бо справжнє і хибне є при зв'язуванні і роз'єднанні. Імена ж і дієслова самі по собі подібні думки без зв'язування або роз'єднання, наприклад «людина» або «біле»; коли нічого не додається, немає ні помилкового, ні справжнього, хоча вони І 15 позначають щось: адже і «козлоолень» що -то позначає, але ще не істинно і не помилково, коли не додам [дієслово] «бути» чи «не бути»-або взагалі, або відносно часу.

ГЛАВА ДРУГА [Ім'я]

Отже, ім'я є таке звукосполучення з умовленого значенням безвідносно до часу, жодна частина 2о якого окремо від іншого нічого не означає.

Справді, в слові «Kallippos» hippos саме по собі нічого не значить, не так, як у промові Kallos hippos («красива кінь»). Однак в складових іменах справа йде не так, як у простих, бо в останніх жодна частина не значима, а в перших є все ж натяк на значе-25 ня, хоча окремо [кожна частина] нічого не означає; так, наприклад, в epaktrokeles («судноморскіх розбійників») keles саме по собі нічого не означає.

[Імена] мають значення в силу угоди, адже від природи немає ніякого імені. А [виникає ім'я], коли стає знаком, бо членороздільні звуки хоча і висловлюють щось, як, наприклад, у тварин, але жоден з цих звуків не їсти ім'я. зо «Не-людина» не є ім'я, нема такого імені, яким можна було б його назвати, бо оп не їсти пі мова, ні заперечення. Нехай він називається невизначеним ім'ям, (бо він однаково підходить до чого завгодно - до існуючого і до неіснуючого). «Філона» ж або «Філону» тощо не імена, а відмінки імені. Сенс їх залишається тим же самим, але разом з [дієсловом] «є», або «було», або «буде» вони пе висловлюють істини або брехні, ім'я же [разом з дієсловом] завжди їх висловлює; наприклад, «Філона є» або «Філона не їсти» пе висловлюють ні 6 істини, пі брехні.

ГЛАВА ТРЕТЯ

[Дієслово]

Дієслово є [звукосполучення], що позначає ще й час; частина його окремо нічого не позначає , він завжди є знак для сказаного про інше. Кажу ж я, що дієслово позначає ще й час; наприклад, «здоров'я» є ім'я, а «[він] здоровий» є дієслово, бо це ще позначає, що здоров'я мається на сьогоденні вре-10 мени. Далі, дієслово завжди є знак для сказаного про іпомею, наприклад про що підлягає або про те, що знаходиться в підметі.

[Вираз] ж «[він] пе здоровий» або «[він] не хворий» я не називаю дієсловом, бо хоча і воно позначає ще й час і завжди притаманне будь-чого, але для

цієї відмінності немає назви; назвемо його невизначеним дієсловом, тому що воно однаково підходить до чого завгодно - До існуючого І до неіснуючого-15 щему. Подібним же чином «був здоровий» і «буде здоровий" не дієслова, а зміни дієслова за часами і відрізняються від дієслова тим, що дієслово позначає даний час, а вони - час до і після сьогодення.

Отже, дієслова, висловлені самі по собі, суть імена і щось позначають (бо той, хто говорить їх, оста-20 навливает свою думку, а той, хто слухає, слухає їм); проте вони ще не вказують, чи є [предмет] чи ні, бо «бути» чи «не бути" не позначення предмета, так само, коли скажеш «суще» просто, саме по собі, бо саме по собі опо пічего ие значить і лише вказує на деякий зв'язок, яку, однак, не можна мислити без який складають. 25

ГЛАВА ЧЕТВЕРТА

[висловлювалися мова]

Мова є таке смислове звукосполучення, частини якого окремо щось позначають як сказився - кі, але не як твердження або заперечення; я маю на увазі, наприклад, що «людина» щось, правда, позначає, але не позначає, чи є він чи ні; твердження ж або заперечення виходить в тому випадку, якщо зо щось приєднують.

Окремий же склад [слова] «людина» не означає що-небудь, точно так само як «ишь» в [слові] «миша» пічего не означає, а є один тільки звук. У складених словах кожна частина хоч і позначає щось, але пе сама по собі, як про це було сказано раніше К

Всяка мова щось позначає, але не як естествеп-* 7а ве знаряддя , а, як було сказано2, в силу угоди 3.

Але не всяка мова є висловлювалися мова, а лише та, в якій міститься істинність або хибність чого-небудь; благання, наприклад, є мова, але вона не істіпна і не помилкова.

Отже, інші [види] мови залишені тут без уваги, бо розгляд їх більш личить мистецтву красномовства або віршованого іскусству4; до теперішнього дослідженню відноситься висловлювалися мова.

Інформація, релевантна " Розділ перший [Мова і письмена. Щира й помилкова мова] "

1. Розділ сорок перша
   перша і третя фігури. - 197. Глава сорок шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. - 201 * «Див 52 Ь 4-8. -
   
2. Глава перша
   1 Див прим. 1 до гол. 2 кн. VII. - 223. 2 На підставі доводу «єдине в чому» (див. прим. 5 до гол. 9, кн. I). - 223. 3 Т. е. щодо сутності. - 224. 4 Мова йде про якісну зміну і переміщенні. - 5 «Фізика» V 1, 225 а
   
3. Глава перша
   и Див 128 Ь 22 - 23. - 431. 654 Глава друга * Див 129 Ь5
   
4. Глава тридцятих * В
   перший * Див Платон. Софіст, 219 а - 237 а; Політик, 258 b 267 с. - 183. 2 Послідовники Платона. - 183. 3 Див гл. 4-30. - 183. 4 СР «Друга аналітика», 91 b 24-27. - 184, Розділ тридцять другий * Див гл. 2-26. - 185. а Див гл. 27-30. - 185. 8 Див гл. 45. - 185. 4 Посилка становить більшу частину силогізму, ніж термін. - 185. ? У 25 b 32-35; 26 Ь 34-38; 28 а 10-14. -
   
5. Глава перша
   1 У сенсі definiens. СР «Друга аналітика» II, 10. - 462 # 2 Див 101 b 19 - 22. - 462. Глава друга 1 ср «Друга аналітика», 97 b 37 - 39. - 463. 2 Чи не філософ Платон, а староаттіческій комедіограф (V - IV ст. До н. Е..). - 464. * Див «Поетика», 1 - 3. - 464. 1 ср прим. 15 до гол. 6 кн. III. - 465. 2 Див Платон. Федр, 245 с - тобто ср «Про душу», 408 b 32 - - 409
   
6. Глава перша
   1 ср «Друга аналітика» I 2, 71Ь 33-72а 5; «Фізика» I 1, 184а 16 - b 14. - 94. 2 Тимофій (початок IV в. До н. Е..) - Музикант пз Мілета, один з перших авторів дифірамбів. - 94. 3 Фрінід - афінський поет часів Пелопоннеської війни. - 94. Глава друга 1 Згідно Емнедоклу. - 95. 2 Перша матерія. - 96. 3 Т. е. про виникнення одного з іншого стосовно до першої
   
7. Глава перша
   перший міра. - 253. У тому сенсі, що для кожної області існує своя особлива міра. - 254. Мова, очевидно, йде про чверті і третини тону, які розрізняв учень Аристотеля Арістокссп. - 254. Між вимірюваним і заходом. - 255. А саме вимірюється число. - 255. Т. е. швидше речі служать критерієм («мірою») достовірності людських знань і сприймань, а не навпаки,
   
8. Введення
   Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
   
9. Передмова
   Глава 28. Поняття та види зобов'язань Глава 29. Виконання і припинення зобов'язань Глава 30. Цивільно-правовий договір Глава 31. Договір купівлі-продажу Глава 32. Договори поставки товарів, контрактації і енергопостачання Глава 33. Договори міни, дарування, ренти Глава 34. Договори оренди, лізингу, позички Глава 35. Договір найму житлового приміщення та інші житлові зобов'язання Глава 36. Договір
   
10. Глава перша
    1 Див 103 а 23 - 24. - 495. 2 ср «Нікомахова етика» X, 7 - 9. - 496. 3 (х = z і у ф р) (х ф у). - 496. «(Х = У) АР [Р (х) Р (у)]. - 496. »(Р = R) Ах IP (х) R (х) Ь - 496. в (1) АР [Р (х) «Р (у)] (х ф у). (2) -, Ах [Р (х) R (х)] С => (Р Ф R). - 496. »(X + z Ф у + р) (х Ф у). - 497. 8 (X - z Ф у - z) r => (X Ф у). - 497. 9 З тези про тотожність чогось з чимось. - 497. 10
    
11. Людина з нізвідки
    мова не може передати одне раз і назавжди закріплене за словом або пропозицією значення. Заїм-Словник Деконструкція - це І практика розшаровуючись ня єдиного сенсу написаного тексту, щоб продемонструвати, як текст з'єднує в собі безліч передумов, які не є істинними смислами написаного. Присутність - це одне з таких помилкових припущень. Ця хибна ідея
    
12. 2.1. Мова і мислення
    мову важливі в логіці з тієї точки зору, що в них виражається внутрішня структура мислення. Внутрішня і зовнішня структури мислення взаємопов'язані і взаємозалежні, так як за зовнішніми ознаками можна судити про те, що відбувається всередині. Логіка завжди тісно пов'язана з мовним матеріалом і в чомусь близька граматиці. В даний час логіка відтворює об'єктивну структуру мислення, принципи її
    
13. Глава перша
    Див Платон. Федр, 245 с-е. - 408. СР прим. 1, 2 до гол. 9 кн. I. - 408. Т. е. категорії. - 409. Платонівський термін «причетність» вживається Аристотелем в сенсі «підпадає під», що виражає відношення виду до роду. - 409. СР 127 a 26 - 38; «Метафізика», 998 И4 - 28. - 409. Присудок Б є рід для присудка А тоді і тільки тоді, коли обсяг присудка А є
    
14. Глава перша
    1 Аналог принципу, слідуючи якому виявляються категорії. Див «Перша аналітпна» I, 37; «Метафізика», 1017 а 22 - 27. - 315. Глава третя 1 Див 72 b 18-25; 84 а 29 - Ь 2. - 318. Глава четверта 1 А саме в гол. 3. - 319. 2 І значить, А, Б і В - равнооб'емние терміни. - 319. 9 Затвердження Ксенократа. Див Плутарх. Moralia, 1012 D. СР «Про душу», 404 Ь 29-30; 408
    
15. Від видавництва
    Передмова Глава 1. Поняття про приватне право Глава 2. Цивільне право як правова галузь Глава 3. Цивільне право як наука і навчальний курс Глава 4. Джерела цивільного права Глава 5. Поняття, зміст і види цивільних правовідносин Глава 6. Громадяни (фізичні особи) як учасники цивільних правовідносин Глава 7. Юридичні особи як учасники цивільних правовідносин Глава 8.
    
16. Глава перша
    правдивий, а консеквент хибна. - 521. Глава одинадцята 1 Доводи ad hominem, а не ad rem. - 522. 2 Див «Перша аналітика», 53 b 7 - 8; 57 а 36 - 40. - 522. 8 Див 100 а 29 - 30. - 523. Глава дванадцята 1 ср «Друга аналітика», 76 b 16 - 21. - 526. 2 ср «Перша аналітика», 65 а 38 - b 3. - 526. 3 Див 162 а 10 - 12. - 526. 4 Т. е. роблять висновок чи корректпо. - 527. 5 Як