2. Поняття суспільних відносин, їх сутність і структура.

Зрозуміло, життя людини не обмежується біологічним існуванням. Він живе також в соціальному і духовному вимірах. Людина є єдність біологічного, соціального і духовного. Діяльність у всіх трьох вимірах постає як процес універсалізації людського ставлення до світу і одночасно як становлення цілісності самої людини - основи суспільства, суб'єкта і мети історичного розвитку.

85

Багатоплановість людського життя дозволяє класифікувати діяльність залежно від об'єктів (економічна, політична, правова, релігійна) та суб'єктів (індивідуальна і колективна, народний рух, класова боротьба); на підставі об'єктивних тенденцій розвитку суспільства (прогресивна, консервативна, революційна) і його системи цінностей (позитивна і негативна, законна та незаконна, моральна і аморальна). Однак будь-яка діяльність пов'язана з її основними видами: матеріальної і духовної. Вони виникають (і надалі самі диференціюються) в ході становлення і розвитку суспільства. Таким чином, діяльність виступає способом буття людини і суспільства.

Діяльна сутність людини переломлюється в таких поняттях як праця, виробництво. Праця людини являє собою цілеспрямована зміна речовини природи, а разом з ним і самого себе. Будучи вираженням творчої сутності людини, праця не просто формує відповідні основи життя, а виступає сістемосозідающім чинником суспільства. Терміном виробництво позначається особлива форма взаємодії матеріальних перетворень - обмін речовиною, енергією між людським суспільством і всім іншим зовнішнім світом, природою. Процес цього обміну являє собою соціальне перетворення природи з метою задоволення зростаючих людських потреб. Власне, тільки у виробництві суспільство стає саморозвивається системою. Тут створюється матеріальний продукт, духовне багатство людства, формується сама людина, виникають об'єктивні зв'язки і відносини людей.

Сучасна соціальна філософія вбачає в суспільних зв'язках ту «клітинку» соціуму, з якою необхідно починати його вивчення. Громадські зв'язки різноманітні за формою і організованих ними змісту. Безпосередня взаємодія людей один з одним здійснюється у вигляді спілкування.

Спілкуванням називаються живі, міжсуб'єктна відносини людей. Структура людського спілкування диалогична. Хід спілкування передбачає соціальну дію: постановку цілей і визначення засобів їх досягнення, заняття (або зміну) суб'єктом певної соціальної позиції, виконання людиною конкретної соціальної ролі, обмін інформацією, досвідом, безпосередню і опосередковану кооперацію людей, тобто з'єднання розділених ланок людської діяльності в єдине ціле. Змінюючи соціальну позицію, людина реально чи подумки ставить себе на місце іншого, діє за нього. У ході спілкування виявляється таким чином соціальна еквівалентність і взаємозамінність індивідів.

В складно організованому суспільстві безпосереднє спілкування

.

86

Суспільні відносини - це різноманітні форми взаємозв'язку, що у процесі діяльності між окремими людьми, різними соціальними групами, а також всередині них.

Суспільні відносини об'єднують розрізнених індивідів в єдине «багатополярне» ціле, надають їх діям певне однаковість, стабільність і соціальну ефективність. Соціальна філософія розрізняє відносини між людьми двох типів: відносини особистого спілкування та соціально-анонімні стосунки.

Особисті відносини між людьми виростають з життєдіяльності кожної людини і тому їх іноді називають «природними» і «органічними». У ході ускладнення суспільного життя ще в оболонці особистих відносин починають формуватися відносини більш складного типу. Особисте у відносинах набуває перетворену (заміщену або відчужену) форму. У особисті стосунки людей вклинюється посередник, найчастіше - «дзвінка монета». Вона обумовлює перехід до опосередкованим (або власне соціальним) відносинам.

Власне соціальними відносинами філософія вважає відносини, інтегруючі роздроблених або «атомізованих» індивідів. Відносини такого роду пов'язують людей опосередковано, без безпосереднього контакту між ними, а іноді - без чіткого усвідомлення людиною характеру і навіть наявності таких зв'язків. У громадські асоціації людей підштовхують об'єктивні потреби, які диктують їх носіям необхідно-примусові форми зв'язку, зумовлені найчастіше своєкорисливим інтересом і меркантильним розрахунком.

У матеріалістичної трактуванні суспільні відносини діляться на первинні (матеріальні, базисні) і вторинні (ідеологічні, надбудовні). Головними та провідними є матеріальні, економічні, виробничі відносини, що визначають політичні, правові, моральні.

87

Ідеалістичні розуміння суспільних відносин виходить з примату духовного начала як об'єднуючого, системоутворюючого принципу. Це може бути ідея єдиного Бога, раси, нації і т.д. У цьому випадку державна ідеологія виконує роль скелета суспільного організму, «псування» ідеї призводить до розвалу держави і деградації людини.

Виділення всього різноманіття суспільних відносин, і насамперед матеріальних і духовних, дозволяє побачити в суспільстві самостійну цілісну сістему._

Суспільство є система матеріальних і духовних відносин, носієм і центральною ланкою яких виступає людина і ті соціальні групи, в які він включений.

Товариство має надскладний і ієрархічний характер; різноманіття його підсистем певним чином скоординовано і субординовані. Але те, що робить його системою, пов'язує людей і їх розрізнення дії, засоби і механізми цих дій в єдиний соціальний організм, - це суспільні відносини. Саме система цих відносин і складає специфічну природу суспільства.

Інформація, релевантна " 2. Поняття суспільних відносин, їх сутність і структура. "

1. 2.5. Духовна сфера життя суспільства. Мораль, справедливість і право як регулятори суспільної життєдіяльності
   понять: історичний період, історична епоха, формація, цивілізація. Дискусії про формаційному і цивілізаційному підходах у філософії історії. Механізми зміни історичних епох. Основні новації історичних періодів. Динамічні стратегії цивілізацій: ресурсний підхід, завоювання, технології, комерція, взаємодія культур. Проблема суспільного прогресу в історії філософії.
   
2. Методи і внутрішній зміст філософії.
   Поняття метафізики. «Стара» і «нова» метафізика. Місце і роль поняття «метафізика» в категоріальному апараті сучасної філософії. Роль метафізичного методу у філософському
   
3. ЗМІСТ
   поняття і структура) 11 § 1. Загальні зауваження 11 § 2. Об'єкт злочину і громадська небез ність злочинного діяння 15 § 3. Суб'єктивна сторона злочину - важ нейший структурний елемент суспільної небез ності злочинного діяння 19 § 4. Суспільна небезпека і об'єктивна сто рона злочину 24 § 5. Суспільна небезпека злочинного діяння і суспільна небезпека
   
4. 2.1. Суспільство як предмет філософського аналізу. Основні сфери суспільного життя
   суспільного процесу. Модернізм і постмодернізм в поглядах на суспільство. Образи ідеального суспільства як вид соціально-філософського творчості. Утопії і антиутопії, їх місце і роль в культурі. Вивчення соціальної реальності і конструювання соціальної реальності. Методологічні основи вивчення суспільства Буття соціального, його співвідношення з іншими видами і формами буття. Природа і
   
5. 4. Теорія держави і права та галузеві юридичні науки.
   Поняття, сутність, форма, функції, механізм, типологія держави. Теорія права - питання, що зачіпають таке явище, як право: поняття, сутність, норми, форми, система, тлумачення, реалізація та застосування права. Правове регулювання, правотворчість, правосвідомість і правова культура, правопорушення, законність і правопорядок і т.д. Також можливе виявлення структури ТГП за наступними
   
6. Програмні тези
   суспільного розвитку. Співвідношення загальнонаціональної та політичної культур. Гуманізм політичної культури. - Структура та функції політичної культури, її раціональні та ірраціональні компоненти. Архетипи в структурі політичної культури. Різноманітність і рівні ціннісних орієнтацій людини політичного. Універсальні та приватні параметри політичної культури. - Базові та специфічні
   
7. § 1. Суспільство: його поняття та структура
   суспільних відносин, основу яких складають економічні (матеріальні) відносини, дозволяє, по-перше, підходити до нього конкретно-історично, виділяти різні суспільно-економічні формації (рабовласницьке, феодальне , капіталістичне, соціалістичне суспільство), по-друге, виявити специфіку головних сфер суспільного життя (економічній, політичній, духовній), по-третє,
   
8. 1.8.1. Проблема відносини етносу і нації
   поняттям «нація» і поняттями «народ», «етпос» ставлять знак рівності. Справді, французи є народ, етнос, і вони ж є нацією. Звідси природно напрошується висновок: етнічна спільність (народ) і нація суть одне і те ж. У нашій літературі до цього зазвичай додавали, що нація є не просто етнос, а вища його форма, що прийшла на зміну народності. Насправді ж етнос і
   
9. 3.2. Педагогічний процес: його сутність, структура та закономірності
   сутність, структура і
   
10. Запитання для повторення
    поняттями. У чому сутність і практичне значення логічних операцій узагальнення і обмеження понять? Сформулюйте закон зворотного відношення між обсягом і змістом поняття. Що таке визначення поняття? Назвіть види визначення. Сформулюйте правила логічної операції поділу понять і вкажіть можливі помилки. Доведіть за допомогою кругових схем і різноспрямованою штрихування закони
    
11. Додаток до глави IV
    суспільного життя. Соціальна філософія, політологія, теорія управління: специфіка їх підходу до проблем політики та управління. Платон, Аристотель, Макіавеллі, Гоббс, Сен-Симон, Локк, Гегель про природу влади і політики. Марксизм про класову сутність влади і політики в сучасному суспільстві. Абсолютизація класової суті і недооцінка общесоциального значення влади і політики. Парето, Дж.
    
12. Запитання длc підготовки до заліку з дисципліни «Природокористування» 1.
    Поняття, види. 18. Методи регулювання взаємовідносин виробництва з навколишнім середовищем. 19. Екологічні витрати: поняття, структура. 20. Поняття економічного збитку від забруднення навколишнього Середовища. 21. Економічна ефективність природоохоронних витрат: поняття, категорії витрат. 22. Методи оцінки економічного збитку від забруднення навколишнього Середовища. 23. Розрахунок ефективності
    
13. Склад злочину
    поняття складу дає можливість у відповідності з методологічними функціями поняття складу і поняття злочину визначати співвідношення ознак злочину (суспільної небезпеки і протиправності) і ознак - елементів складу злочину (суб'єктивної та об'єктивної сторін). Ознаки того й іншого понять відображають одне й те ж явище - злочинне діяння. Однак поняття злочину
    
14. Філософське розуміння свідомості
      понять форма і ентелехія. Душа і розум. Бог як уособлення духовного світового початку. Обожнювання духовних здібностей людини і її незбагненна сутність. Особистісна, Боголюдська концепція духу. Бог як моральна досконалість. Концепції релігійності початку ХХ1 століття. Концепція чистого розуму. Предмет трансцендентальної філософії. Ідеалістичне розуміння розуму Гегелем.
    
15. 53. Поняття і сутність злочину.
      суспільної небезпеки (кач ознака) і ступінь суспільної небезпеки (кількісний ознака). Характер суспільної небезпеки визначається об'єктом посягань. Ступінь заг Опан залежить від тяжкості злочину, який визначається розміром і хар-ром шкоди, заподіяної суб'єктом, способом вчинення злочину. Запрещенность УЗ (протиправність) Протиріччя діяння конкретної нормі
    
16.  Глава 16. Поняття, сутність та соціальна цінність права
      сутність та соціальна цінність
    
17. План семінарського заняття 1.
      поняття феномена, його структура, теорія інтенціональності. Феноменологічна редукція, її основні етапи. Природна і феноменологічна установки. 2. Логічний атомізм Б. Рассела і Л. Вітгенштейна як предформи неопозитивізму. Предмет і завдання філософії в неопозитивізмі. Основні риси неопозітівісткой гносеології. Пізнання як знакове позначення відчуттів. Принцип верифікації, його
    
18. Структура суспільства
      суспільного життя. Єдність матеріального і духовного в суспільному житті. Суспільне буття і суспільна свідомість. Історичний характер співвідношення матеріального і духовного. Критерії розподілу культури на матеріальну і духовну. Виробничо-економічні структури і їх функціональна диференціація. Класична концепція соціального детермінізму. Спроби подолання соціального
    
19. Проблемні питання 1.
      поняття політичної системи і основних категорій системного аналізу політики в роботах Д. Істона в їх зіставленні з концепцією Г. Алмонда і С. Верби? 5. Який сенс динамічної рівноваги як оптимального режиму функціонування політичної системи? 6. Структура, функції і типологія реальних політичних систем. 7. Яке теоретичне і прикладне значення поняття політичної