|
Ще в давні часи вчені, спостерігаючи зовнішні особливості поведінки людей, звернули увагу на великі індивідуальні відмінності в цьому відношенні. Одні дуже рухливі, емоційно збудливі, енергійні. Інші повільні, спокійні, незворушні. Одні товариські, легко вступають у контакти з оточуючими, життєрадісні, інші замкнуті, потайливі. Причому малися на увазі чисто зовнішні прояви, безвідносно до того, розумний чоловік або обмежений, працьовитий або ледачий, смів або боягузливий, правдивий або брехливий, чим він займається, які його інтереси і т. д. Наприклад, дві людини роблять одну і ту ж роботу і роблять її однаково добре, але один трудиться з пристрастю, захоплено, нетерпляче, проявляє ініціативу, другий - неквапливо, зате методично, грунтовно, діловито, строго по інструкції. Такі індивідуальні особливості були названі темпераментом (від латинського слова «темпераментум» - співвідношення, пропорція). Такого роду відмінності дійсно існують. Спостерігаючи за поведінкою дітей і дорослих, за тим, як вони трудяться, вчаться, грають, як реагують на зовнішні впливи, як переживають радощі й прикрощі, ми, безсумнівно, звернемо увагу на великі індивідуальні відмінності між ними щодо активності, рухливості, емоційності, тобто відмінності їх темпераментів. Темперамент - це індивідуальні особливості людини, що визначають динаміку її психічної діяльності і поведінки. В даний час виділяють два основних показника динаміки психічних процесів і поведінки: активність і емоційність. Активність психічної діяльності та поведінки людини виражається в різному ступені прагнення активно діяти, проявляти себе в різноманітній діяльності, в різній швидкості про силу протікання психічних процесів, в різного ступеня рухової (або моторного) рухливості, швидкості або сповільненості реакцій.
Прояв активності у різних людей різна. Можна відзначити дві крайності: з одного боку, велика енергія, пристрасність і стрімкість у психічній діяльності, рухах і мови, а з іншого - пасивність, інертність, повільність, млявість психічної діяльності, рухів і мови. Другий показник динамічності - емоційність - виражається в різного ступеня емоційної збудливості, у швидкості виникнення і сило емоцій людини, в емоційній вразливості (сприйнятливості до емоційних впливів).З найдавніших часів розрізняли чотири основних типи темпераменту, які отримали такі назви: сангвінічний (живий), флегматичний (повільний, спокійний), холеричний (енергійний, пристрасний) і меланхолійний (замкнутий, схильний до глибоких переживань). Відсутність необхідних знань не дозволяло дати тоді справді наукову основу вченню про темпераменти. Давньогрецький лікар Гіппократ (V-IV ст. До н. Е..) Вважав, що темпераменти пояснюються різним співвідношенням основних видів рідини в організмі і тим, яка з них переважає: кров (латинською «саігвіс»), слиз (по-грецьки «флегма»), червоно жовта жовч (по-грецьки «холе») або чорна жовч (по-грецьки «мелайної холі»). Тепер ясно, звідки взялися і назви темпераментів, і сам термін «темперамент». Якщо ви подивитеся за школярами на заняттях або на перерві, під час гри, в майстернях на уроках праці, то ви ясно побачите різні прояви їх активності та емоційності. Одні дуже рухливі, на уроці або в майстерні працюють нетерпляче й рвучко, моментально реагують на зміни обстановки, емоції їх (радість, досада, образа) проявляються яскраво і нестримано.
Інші спокійні і діловиті, темп роботи у них уповільнений, мова тягуча і одноманітна, емоції майже не проявляються, діти зовні байдуже ставляться до своїх успіхів і невдач.Виділіть ви і школярів, живих, життєрадісних, дуже товариських, але кілька безтурботних і безтурботних, рухливих, але без різкості, що легко піддаються почуттям, але не сильним і не глибоким. Нарешті, звернуть на себе вашу увагу і сором'язливі, замкнуті, нетовариські учні з тихою, боязкою промовою, емоційно вразливі, образливі. Це і означатиме, що ви виділили школярів - представників різних темпераментів - холеричного, флегматичного, сангвінічного та меланхолійного. Темперамент характеризує динамічність (рухливість) особистості, але не характеризує її переконань, поглядів, інтересів, не є показником більшою чи меншою суспільної цінності особистості, не визначає її можливості (не слід змішувати властивості темпераменту з властивостями характеру або зі здібностями). Люди самого різного темпераменту можуть домогтися дуже високих досягнень в одному і тому ж виді діяльності. Якщо взяти найбільших письменників, то А. И. Герцен був типовим сангвініком, І. А. Крилов - флегматиком, А. С. Пушкін - холериком, а Н. В. Гоголь - меланхоліком. - Приблизно в один і той же час прославили себе на військовому поприщі великі російські полководці - холерик А. В. Суворов і флегматик М. І. Кутузов.
|
- Глава XIV. ТЕМПЕРАМЕНТ
Глава XIV.
- ГЛАВА 15. ТЕМПЕРАМЕНТ
темпераменту. 15.2. Теорії темпераменту. 15.3. Види темпераментів. 15.1. Поняття темпераменту Природного основою характеру служить темперамент. Він впливає на врівноваженість поведінки, рухливість, тонус активності, товариськість, легкість адаптації до нової обстановки. Але зводити характер до темпераменту не можна, оскільки це різний зміст психічної діяльності. Слово «темперамент»
- 13. Проведіть поділ даного поняття, використовуючи, якщо потрібно, виразу «і т.д.», і «тощо»:
13.1. Закон; 13.10. Країна; 13.19. Море; 13.2. Суспільство; 13.11. Міський транспорт; 13.20. Книга; 13.3. Грошовий знак; 13.12. Художній твір; 13.21. Ліс; 13.4. Наука; 13.13. Відносини між людьми; 13.22. Фотографія; 13.5. Дорога; 13.14. Хімічний елемент; 13.23. Окуляри; 13.6. Книга; 13.15. Конституція; 13.24. Годинники; 13.7. Стіл; 13.16. Державна влада; 13.25. Злочин
- Характеристики особистості та темпераменту.
Темпераменту для ефективної роботи з персоналом переважними є сангвініки і холерики. Відомий експерт з соціального интервьюированию Е. Ноель так охарактеризувала ідеального інтерв'юера: «Він повинен виглядати здоровим, спокійним, впевненим, вселяти довіру, бути щирим, веселим, проявляти інтерес до бесіди, бути охайно одягненим, доглянутим». Блискуча характеристика інтерв'юера,
- 15.3. Види темпераментів
темпераментів немає. У кожному є і хороші, і погані риси. Це залежить від відносин, які складаються, і діяльності, яку людина виконує. Серійний вбивця Чикатило, судячи з описів, був меланхолік. Інша злочинна особистість, яка мріє про світове панування, - Гітлер - холериком. Історію робили і ті, хто залишив незгладимий слід своїми науковими відкриттями і творчістю. Серед
- § 3. Чому люди по-різному пізнають реальність?
Темпераментом. Темперамент стає тією битійствеіной основою психіки людини, яка його ріднить не тільки з природним світом, але і з проявом божественного буття - зоряним небом. Так що кожна людина стає персоніфікованим «шматочком» небосхилу, через який здійснюються божественні задуми на землі. Які ж темпераменти породжує небо і в чому своєрідність властивостей їх
- § 9. Які перспективи розвитку міфологічного світогляду?
Темперамент, покликаний озвучувати собою відповідну ділянку простору. Тому кожному темпераменту відповідає тільки своя облас ть буття, яка заявляє про себе світоглядом. Щоб досягти мак симально наближення до досконалості, кожен чоло вік повинен займатися тільки тією діяльністю, кою раю відповідає його темпераменту. Так, холерику належить духовна сфера, а піт му
- 15.2. Теорії темпераменту
поняття темпераменту більшою мірою включаються над фізіологічні ознаки, а психічні властивості. Темперамент, за Кантом, - це співвідношення різних почуттів і активності діяльності. Протягом століть висувалися різні теорії темпераменту. У гуморальної основою темпераменту вважали індивідуальні особливості кровообігу. У конституційній теорії Е. Крогмера і У. Шелдо-на - будова тіла.
- 4. Оцінка індивідуально-психологічних і темпераментних якостей.
Темпераменту Стреляу, структури темпераменту Томаса, Климова, Леонгарда, тест "Поріг активності". Темперамент - це характеристика людини, що визначає його динамічні особливості: інтенсивність, швидкість, темп, ритм психічних процесів і станів. Виділяють (певною мірою умовно) чотири типи темпераменту: сангвінік - з сильним, врівноваженим, рухомим типом вищої нервової
- § CXLV Про те, що цей принцип у ідолопоклонників не більше пом'якшений, челі у атеїстів
темпераменту, а потім перетворяться різним чином залежно від різних обставин життя. Нарешті, з цього випливає, що схильність до співчуття, стриманість, доброзичливості і т. п. виникає не від того, що дізнаються, що є бог (бо в іншому випадку слідові-ло б сказати, що ніколи не існувало жорстокого язичника або язичника- п'яниці), а від певних особливостей
- Особистість і її структура
поняття "особистість" з часом ставало все більш широким у своєму тлумаченні, поступово починаючи позначати функції людини в суспільстві . Сучасні психологи дають, на перший погляд, різні визначення. Так, по А.Г. Ковальова, "особистість - суб'єкт і об'єкт суспільних відносин" 1, по А.Н.Леонтьеву, "особистість - суб'єкт діяльності", по К. К. Платонова, "особистість - дієздатний член суспільства,
|