|
« Попередня
|
|
Наступна » |
|
|
|
§ 1. Поняття і значення звільнення від кримінального покарання
|
Ніхто не піддає сумніву тезу про те, що особа, притягнута до кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин, підлягає осуду і йому в необхідних, передбачених законом випадках має бути призначено покарання . Однак самому древньому кримінальним законодавством був відомий, а кримінальні кодекси всіх сучасних держав передбачають ряд обставин, що усувають покарання. При цьому подібне рішення питання аж ніяк не означає, що вчинене діяння втратило ознаки, властиві злочину, а особа, яка його вчинила, перестало бути небезпечним для оточуючих. Очевидно, що це суперечить формальній логіці, виходячи з якої не може бути безкарним діяння, що містить в собі ознаки злочину. Такий підхід виключає будь-яку відносність суджень. Однак з позиції логіки неформальній, якої і дотримується законодавець, з позиції здорового глузду і соціальної доцільності сам по собі факт вчинення злочину і притягнення винного до кримінальної відповідальності ще не означає неминучого (фатального) призначення кримінального покарання, а тим більше його відбуття. У ряді випадків застосування до засудженого навіть самого незначного по тяжкості кримінального покарання виявляється через наявність яких фактичних чи кримінально-правових обставин неможливим або недоцільним. Наявність різних форм реалізації кримінальної відповідальності дозволило вітчизняному законодавцеві передбачити систему таких обставин, що вкорінені або в фізичної неможливості, або юридичної безцільності кримінального покарання, які обумовлюють необхідність інституту звільнення від кримінального покарання.
За своїм кримінально-правовим значенням ці обставини прирівнюються до відбування покарання, виступають його своєрідним соціально-правовим еквівалентом, а тому і усувають необхідність застосовувати кримінальне покарання. Звільнення - це, природно, процес, що має певну протяжність у просторі і в часі. Але було б помилковим на цій підставі укладати, що інститут звільнення від кримінального покарання є інсти-
тут процесуальний. Думається, що для такого судження за ^ законодавець приводу не давав. Навряд чи обгрунтовано до такого висновку приходити, відштовхуючись від терміна "звільнення".
Насамперед термін "звільнення" використовується законодавцем задля позначення самого процесу, а для вказівки на кримінально-правовий результат, соціально-моральний фінал, для розстановки всіх крапок над "i" в кожному подібному випадку.
Крім того, в ідеї про звільнення від покарання лежить глибока думка про безцільності і (або) неможливості його застосувати.
Далі. Перелік обставин, що усувають караність діяння, передбачений кримінальним законодавством, і суд не може звільнити засудженого від кримінального покарання за обставинами, в кримінальному законі не позначеним.
Як відомо, в окремих (і вельми численних) випадках звільненню від кримінального покарання може передувати звільнення від кримінальної відповідальності. У подібних ситуаціях першого природно і органічно передбачає друге. Обгрунтовується цей висновок двома, на наш погляд, важливими і безперечними обставинами. По-перше, тим, що кримінальне покарання є лише однією з багатьох (хоч і істотних) форм реалізації кримінальної відповідальності і в силу цього остання може виконати свою основну соціально-правову функцію і без призначення винному покарання. По-друге, якщо особа, яка вчинила злочин, з яких-небудь підстав не було притягнуто до кримінальної відповідальності чи було звільнено від неї, то призначити йому покарання немислимо і неприпустимо, бо покарання може бути тільки результатом попереднього притягнення до кримінальної відповідальності.
Однак було б глибокою помилкою вважати зазначені інститути звільнення нерозривно співпадаючими за своєю суттю, а тим більше тотожними. Обидва ці інституту володіють своєю неповторністю, унікальною індивідуальністю, що створює єдино правильні передумови для визнання їх відносно самостійними (автономними) кримінально-правовими реаліями. Подібний висновок підкріплюється тим, що звільнення від кримінального покарання не тягне автоматичного (одночасного) звільнення засудженого від кримінальної відповідальності. Крім того, при звільненні від кримінальної відповідальності кримінально-правові регулятивні відносини припиняють
свою дію, тоді як при звільненні від кримінального покарання (функціонально і змістовно охоплює звільнення і від його відбуття) они нерідко зберігаються (наприклад, до погашення або зняття судимості). При розмежуванні даних інститутів кримінального права на сьогодні ще не можна не враховувати і їх різну кримінально-процесуальну форму: звільнення від кримінального покарання, на відміну від кримінальної відповідальності, здійснюється тільки судом. Думається, було б логічним і питання звільнення від кримінальної відповідальності передати у виняткову компетенцію судових органів.
Нині чинне вітчизняне кримінальне право фіксує досить розвинену систему обставин, що погашають караність злочинного діяння, в силу чого стає можливим звільнення від кримінального покарання, під яким слід розуміти виражений в акті суду і обгрунтований їм відповідно до закону відмова від покладання на обличчя, притягнуте до кримінальної відповідальності, обов'язки (під умовою або безумовно) понести повністю або частково кримінальне покарання за скоєний злочин.
При загальній соціально-правової спрямованості види звільнення від кримінального покарання мають різну законодавчу трактування і вимагають для своєї реалізації різних підстав і умов.
|
| « Попередня |
|
Наступна » |
|
= Перейти до змісту підручника = |
|
|
Інформація, релевантна " § 1. Поняття і значення звільнення від кримінального покарання " |
- Поняття вікової неосудності.
Понятійного; пов'язаної з ним здатністю до узагальнення, що дозволяє усвідомлювати і прогнозувати поведінку; здатністю до усвідомленого сприйняття і засвоєння нормативних стандартів поведінки (або слідуванню їм, в силу розуміння негативних наслідків); категоріальний оцінки та аналізу ситуацій , подій, ідей, норм; критичністю, як здатністю до усвідомлення та усунення помилок у модельованих і
- § 5. Суспільна небезпека злочинного діяння і суспільна небезпека особистості
понять суспільної небезпеки діяння і суспільної небезпеки особистості має важливе теоретичне і практичне значення. Термін «суспільна небезпека особистості» ні в законі, ні в літературі не отримав більш-менш чіткого тлумачення. Тому виникає питання, як визначити, яка особа ми можемо визнати суспільно небезпечним, а яке не може бути віднесено до суспільно небезпечним. Якщо у
- ЗМІСТ
поняття мету, система, види 412 § 1. Поняття покарання 412 § 2. Цілі покарання 417 § 3. Система і види покарань 425 § 4. Штраф 429 § 5. Позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю 434 § 6. Позбавлення спеціального, військового або почесного звання, класного чину і державних нагород 439 § 7. Обов'язкові роботи 441 § 8. Виправні роботи 442 § 9.
- § 3. Система кримінального права
поняття злочину, вини, осудності, неосудності, стадій вчинення злочину, співучасті, давності, обставин, що виключають злочинність діяння. Дана система покарань, загальні та спеціальні підстави призначення покарання і звільнення від нього та ін Особлива частина кримінального права конкретизує обсяг і зміст кримінальної відповідальності стосовно кожного складу злочину.
- § 4. Поняття кримінальної відповідальності
понятті кримінальної відповідальності. Суть цього взаємозв'язку полягає в тому, що кримінальна регулятивне правовідносини може в повному обсязі реалізуватися лише через кримінальну відповідальність, кримінальну санкцію і в необхідних випадках - кримінальне покарання. Кримінальна відповідальність, таким чином, виступає як правовідносини, що виникає між державою, і злочинцем з приводу його особистих
- § 2. Види злочинів
поняттям злочину і, по-перше, поділяє всі злочини на чотири категорії, іменовані злочинами: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкими та особливо тяжкими, а по-друге, виділяє неодноразовість злочинів, сукупність злочинів і рецидив. Здавалося б, такий підхід до вирішення про види злочину не повинен викликати якихось серйозних заперечень. Справа, однак, у тому, можна
- § 4. Суспільна небезпека і протиправність діяння
поняття суспільної небезпеки лежить сукупність елементів, що характеризують саме об'єктивну сторону злочинного діяння, для юридичної ж характеристики ступеня і характеру небезпеки необхідно враховувати і суб'єктивні моменти, зокрема вину суб'єкта злочину, мотиви поведінки , цілі і т. п. Ознака суспільної небезпеки в кримінальному праві прийнято називати матеріальним, оскільки його
- § 1. Поняття суб'єкта злочину
поняття значно ширше, багатогранніше. У поняття суб'єкта включаються лише ознаки, зазначені у статтях кримінального закону. Особистість злочинця включає в себе все різноманіття властивостей людини (характер, схильності, темперамент, рівень освіти і т. п.). Вивченням особи злочинця займається така дисципліна, як кримінологія. Але і в сфері кримінального права окремі властивості, якості
- § 3. Форми вини
поняття вини необхідно розглядати з урахуванням інтелектуального і вольового критеріїв. Інтелектуальний критерій полягає у свідомості винним суспільно небезпечного характеру вчиненого ним діяння і в передбаченні його суспільно небезпечних наслідків (для матеріальних складів), у свідомості винним суспільно небезпечного характеру діяння (для формальних складів). Вольовий критерій характеризує
- § 6. Подвійна форма вини
поняття в такій редакції: "Якщо в результаті вчинення умисного злочину заподіюються тяжкі наслідки, які за законом тягнуть більш суворе покарання і які не охоплювалися умислом особи, кримінальна відповідальність за такі наслідки настає тільки у випадку, якщо особа передбачала можливість їх настання, але без достатніх до того підстав самовпевнено розраховувало на їх
|