17. Постанова Пленуму Верховного Суду РФ від 14 квітня 1988 № 2 «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» (з змінами від 22 грудня 1992 р., в редакції від 21 грудня 1993 р., із змінами від 26 грудня 1995 р., 25 жовтня 1996)

Точне і неухильне дотримання вимог закону про проведення належної підготовки цивільних справ до судового розгляду є однією з основних умов правильного і своєчасного їх вирішення.

Як правило, суди Російської Федерації приступають до судового розгляду тільки після того, як виконані всі необхідні дії, передбачені гол. 14 ЦПК РРФСР.

Разом з тим у цілому ряді випадків підготовка справи до судового розгляду не проводиться або носить формальний характер. Це призводить до відкладення судового розгляду, тяганини, а нерідко і до винесення необгрунтованих рішень. В цілях забезпечення правильного й однакового застосування законодавства, що регулює підготовку цивільних справ до судового розгляду, а також усунення зазначених недоліків Пленум Верховного Суду Російської Федерації постановляє:

1. Звернути увагу судів на те, що підготовка справ до судового розгляду є самостійною стадією цивільного процесу, що має на меті забезпечити своєчасне і правильне їх дозвіл, і обов'язкова по всіх цивільних справах.

2. Роз'яснити, що завданнями підготовки справ до судового розгляду є:

а) уточнення позовних вимог, обставин, що обгрунтовують їх, і заперечень сторін, а також інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи;

б) визначення характеру правовідносин сторін і закону, яким слід керуватися;

в) вирішення питання про можливий склад осіб, що беруть участь у справі;

г) визначення доказів, які кожна сторона повинна представити в обгрунтування своїх установ.

Суддя не має права приступати до підготовки справи до судового розгляду, якщо позовна заява не відповідає вимогам ст. 126 ЦПК. Це положення відноситься і до заяв, поданих органами державного управління, профспілками, підприємствами, установами, організаціями, а також прокурорами в інтересах інших осіб.

Якщо названі вимоги закону не були дотримані при подачі заяви або заява не оплачено державним митом, суддя відповідно до ст. 130 ЦПК виносить ухвалу про залишення заяви без руху і надає строк для виправлення недоліків, тривалість якого визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням характеру недоліків заяви і реальної можливості їх виправлення.

Слід мати на увазі, що позовна заява, початкове і зустрічний, заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору в уже розпочатому процесі, має бути оплачено державним митом у розмірах, встановлених ст. 82 ЦПК.

При розгляді заяв про звільнення від сплати в дохід держави судових витрат необхідно індивідуально підходити до визначення матеріального стану сторін, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК РРФСР про можливість відстрочити або розстрочити однієї або обом сторонам сплату судових витрат, що стягуються в доход держави, або зменшити розмір цих витрат.

3. Відповідно до ст. 142 ЦПК РРФСР суддя зобов'язаний винести ухвалу про підготовку справи до судового розгляду із зазначенням конкретних дій, які слід здійснити.

Таке визначення має бути винесено і у випадку, якщо виникає необхідність у додаткових діях з підготовки справи до судового розгляду після скасування раніше відбувся судового рішення і направлення справи на новий розгляд або про призупинення або припинення провадження у справі .

Підготовчі дії проводяться і крім тих, які зазначені у визначенні, якщо в ході підготовки справи виявиться їх необхідність.

Запитання про необхідність допиту свідка за місцем його перебування і огляду на місці доказів, зазначених у ч. 1 ст. 179 ЦПК РРФСР, суддя дозволяє одноосібно з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, про місце і час проведення відповідних підготовчих дій; питання про виробництво експертизи та призначення експертів суддя дозволяє з урахуванням думки осіб, що у справі (п.п. 6, 7, 9 cт. 142 ЦПК).

4. Оскільки особи, що у справі, користуються процесуальними правами і несуть обов'язки не тільки при розгляді справи, а й при його підготовці до судового розгляду, судді з метою забезпечення найбільш повного, всебічного та об'єктивного дослідження справи слід роз'яснювати учасникам процесу їх права та обов'язки, передбачені ст. 30 ЦПК (сторонам, крім того, права, передбачені див. ст. 34, 35 ЦПК), а також з'ясовувати думку що у справі осіб з приводу одноосібного розгляду справи, якщо воно відноситься до категорії справ, які в силу ч. 3 cm. 6 ЦПК можуть бути розглянуті як одноосібно, так і колегіально. 5.

При опитуванні позивача по суті позовних вимог (п. 1 ст. 142 ЦПК) суддя повинен встановити наявність у нього інших пов'язаних між собою вимог до того ж відповідача або до інших відповідачів з метою їх з'єднання для спільного розгляду (ст. 128 ЦПК).

З'єднання позовних вимог в одне провадження допустимо в тих випадках, коли за характером вимог, їх взаємозв'язку, наявності загальних доказів буде виявлено можливість більш швидкого і правильного вирішення спору.

Разьедіненіе вимог може мати місце тоді, коли їх окремий розгляд з'явиться доцільним, наприклад, в тому випадку, коли розгляд справи буде пов'язано із залученням або викликом осіб, що не мають відношення до одного чи декількох із з'єднаних вимог .

6. Виклик відповідача відповідно до п. 2 ст. 142 ЦПК повинен проводитися виходячи з характеру конкретної справи, а також можливих заперечень відповідача. При цьому судді слід роз'яснювати відповідачу його право пред'явлення зустрічної вимоги за загальними правилами пред'явлення позову для спільного розгляду з первісним і запропонувати представити докази в обгрунтування своїх заперечень (див. ст. 131, 132 ЦПК).

Визначення про відмову у прийнятті зустрічного позову з мотивів відсутності умов, передбачених ст. 132 ЦПК, не підлягає оскарженню, оскільки не перешкоджає пред'явленню самостійного позову (ст. 315 ЦПК).

7. Позивач і відповідач можуть бути викликані одночасно для з'ясування взаємних претензій, якщо суддя визнає це необхідним. При досягненні мирової угоди його затвердження проводиться судом з дотриманням вимог ч. 2 ст. 143 ЦПК, про що повинно бути зазначено в протоколі окремої процесуальної дії, складеному з дотриманням порядку, передбаченого ст. 228 ЦПК.

8. Відповідно до п. 3 ст. 142 ЦПК суддя вирішує питання про притягнення або вступ у справу третіх осіб, як заявляють, так і не заявляють самостійних вимог на предмет спору, і роз'яснює їм їхні права та обов'язки в процесі, передбачені див. ст. 30, 37, 38 ГПК.

Враховуючи, що застосування ст. 39 ЦПК є засобом відшкодування збитків, завданих неправильним звільненням або переведенням працівника, і одночасно важливим засобом попередження порушень законності з цієї категорії справ, рекомендувати суддям вже в ході підготовки справи встановлювати то посадова особа, за розпорядженням якого було вироблено звільнення або переведення, і вирішувати питання про притягнення його до справи в якості третьої особи на стороні відповідача.

9. Якщо за позовом про відшкодування шкоди, заподіяної працівником підприємству, установі, організації, будуть виявлені дані про неправомірні дії або бездіяльності посадових осіб, що сприяли заподіянню шкоди, суддя також повинен вирішити питання про притягнення цих осіб до справи відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 1 березня 1983 № 1 «Про деякі питання застосування судами законодавства, що регулює матеріальну відповідальність працівників за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації» із змінами та доповненнями, внесеними постановами Пленуму від 27 липня 1983

10. У тих випадках, коли спір може бути переданий на розгляд третейського суду відповідно до Положення про третейський суд, суддя зобов'язаний роз'яснити сторонам право укладення договору про передачу спору на вирішення третейського суду. Укладення сторонами договору про передачу спору на вирішення третейського суду тягне за собою припинення провадження у справі (п. 7 cт. 219 ЦПК). Про зазначені наслідки суддя зобов'язаний попередити позивача і відповідача.

11. При зверненні до суду органів державного управління, профспілок, підприємств, установ, організацій або прокурора на захист прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суддя залучає їх до участі у підготовці справи до судового розгляду. При цьому суддя вправі в необхідних випадках у процесі підготовки запропонувати зазначеним організаціям, а також прокурору уточнити підстави заявлених вимог, назвати додаткові обставини, що підтверджують ці вимоги, або вказати на джерела отримання доказів, привести розрахунок сум, що підлягають, на їх думку, стягненню, та т.п.

12. Встановивши доцільність участі в судовому розгляді представників громадських організацій і трудових колективів (в. 6 ст. 141 ЦПК), суддя, сповіщаючи ці організації та колективи про порушеній справі, повинен роз'яснити також мета такого сповіщення та порядок оформлення повноважень їх представників.

13. Суддя в ході підготовки роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право вести справу через представників, роз'яснює порядок оформлення повноважень представників, а якщо такі повноваження оформлені, перевіряє їх обсяг, маючи на увазі, що право на вчинення представником дій, передбачених ст. 46 ЦПК (передачу справи в товариський чи третейський суди, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмета позову, укладення мирової угоди, передачу повноважень іншій особі (передоручення), оскарження рішення суду, пред'явлення виконавчого листа до стягнення, отримання присудженого майна і грошей), має бути спеціально обумовлено у довіреності, оскільки це пов'язано з розпорядженням матеріальними і процесуальними правами довірителя.

По справах, що зачіпають інтереси осіб, частково або повністю недієздатних, слід перевіряти наявність судового рішення про визнання громадянина недієздатним або обмежено дієздатним, а також повноваження їх піклувальників або опікунів (ст. 48 ЦПК).

14. Питання про те, хто є зацікавленим у результаті справи особою, яка суддя повинен сповістити про виробляють справі і часу його розгляду (п. 5 cт. 142 ЦПК), визначається характером справи та її конкретними обставинами.

Такими особами можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, на права та обов'язки яких може вплинути рішення суду (наприклад, спадкоємець за законом при суперечці про спадщину між іншими спадкоємцями).

15. Встановивши, що представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять інших необхідних даних, заповнити які сторони не можуть, суддя має право запропонувати їм подати додаткові докази, а у випадках, коли подання таких доказів для названих осіб важко, на їх прохання витребує від громадян або організацій письмові і речові докази (ч. 3 cт. 50, п. 8 cт. 142 ЦПК).

16. Маючи на увазі, що свідчення свідків, а також письмові і речові докази, що подаються сторонами та истребуемую суддею від громадян, підприємств, установ, організацій (пп. 8, 9 cm. 141 ЦПК), повинні мати значення для справи, судді слід у всіх випадках пропонувати сторонам вказати, які саме обставини можуть бути підтверджені цими доказами і показаннями свідків.

 Прийняття доказів, які не мають значення для справи (ст. 53 ЦПК), а також використання даних, які не можуть бути засобами доказування по яке з'явилося спору (ст. 54 ЦПК), неприпустимо. 

 17. Коло необхідних засобів доказування визначається з урахуванням характеру заявлених вимог і заперечень. При цьому слід мати на увазі, що по кожній категорії цивільних справ існують різні засоби доказування. 

 Зокрема, у справах: 

 а) про поновлення на роботі особи, звільненого з ініціативи адміністрації, - копії наказів про прийняття на роботу, про переклади та про звільнення, копія клопотання адміністрації у відповідний виборний профспілковий орган про дачу згоди на звільнення, коли така згода необхідна (ст. 35 КЗпП), копія протоколу засідання та постанови профспілкового комітету про згоду на звільнення, довідки про середній заробіток позивача і про оклад посадової особи, якщо вона залучається в порядку, передбаченому ст. 39 ЦПК. 

 Необхідність в інших засобах доказування залежить від підстави звільнення. 

 У справі про поновлення на роботі особи, звільненого за скороченням чисельності або штату працівників, - виписки зі штатних розкладів (до і після звільнення), документи про скорочення штату або чисельності працівників, виробнича характеристика позивача; матеріали, що містять дані, які відповідно до ст . 34 КЗпП можуть створити для нього переважне право на залишення на роботі, а також докази, що підтверджують відмову позивача від переведення на іншу роботу або відсутність у адміністрації можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу; відомості про попередження працівника про звільнення не менш ніж за два місяця; 

 про поновлення на роботі особи, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, крім доказів, перерахованих в абзаці першому підпункту «а», - документи про застосування заходів дисциплінарного чи громадського стягнення (копії наказів, рішень трудового колективу тощо), а також матеріали, що послужили підставою для накладення цих стягнень (доповідні записки, пояснення тощо). 

 У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених з ініціативи адміністрації, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення і дотримання встановленого порядку звільнення лежить на відповідачеві; 

 б) про поновлення на роботі осіб, звільнених за власним бажанням або переведених на іншу роботу, - копії наказів про прийняття на роботу, переміщеннях і перекладах, звільнення з роботи, довідка про середній заробіток позивача (а у випадку переведення - довідки про заробіток до і після переведення), про оклад посадової особи, (якщо воно залучається в порядку, передбаченому ст. 39 ЦПК), заяву про звільнення; 

 в) про відшкодування шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації працівником при виконанні ним трудових обов'язків, - посадові інструкції, що визначають трудові функції відповідача, докази, що підтверджують факт заподіяння і розмір збитку, довідки про заробітну плату, сімейний та матеріальний стан відповідача, а по позовом про повне відшкодування заподіяної шкоди, крім того,-копія договору про матеріальну відповідальність, порівняльні відомості, акт ревізії, накладні, копії вироку і т.д.; 

 г) по спорах, що виникають із шлюбно-сімейних відносин: про стягнення з батьків коштів на утримання дітей - копії свідоцтв про народження дітей, довідки з місця проживання про перебування дітей на утриманні позивача, з місця роботи відповідача про його заробіток і про те, чи не чи проводиться з нього утримань аліментів на користь інших осіб або на відшкодування шкоди; 

 про передачу на виховання другому з батьків або про повернення дітей - акти обстеження житлових і побутових умов кожного з батьків, включення органу опіки та піклування, дані, що характеризують ставлення батьків до дітей, а також поведінка батьків за місцем їх роботи і проживання; 

 про встановлення батьківства - копії свідоцтв про народження дітей, довідки органів місцевого самоврядування про спільне проживання сторін, листування, грошові перекази, документи про одержання посилок, виписки з біографії і особистої справи відповідача, його клопотання про влаштування дітей позивачки в дитячі заклади та інші матеріали, якщо вони можуть мати значення для справи; 

 д) з житлових спорів: 

 про розділ житлової площі - копія особового рахунку, виписка з будинкової книги, план жилого приміщення та експлікація до нього; 

 про розділ паю між розведеними подружжям в будинку житлово-будівельного кооперативу - документи, що підтверджують час вступу в кооператив, встановлений розмір і суму виплаченого паю, склад спільно проживають з пайовиком членів сім'ї, план квартири, копії свідоцтв про реєстрацію та розірвання шлюбу.

 Наведений перелік не є вичерпним. Необхідність у поданні інших доказів залежить від особливостей кожної конкретної справи. 

 18. Суддя має право з урахуванням думки беруть участь у справі призначити експертизу при підготовці справи до судового розгляду (медичну, психіатричну, хімічну, бухгалтерську і т.д.) у всіх випадках, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів (п. 7 cт. 124 ЦПК). При призначенні експертизи повинні враховуватися вимоги cm. cm. 74-77 ЦПК, причому особам, бере участі у справі, слід роз'яснити їх право поставити перед експертом питання, по яких має бути дано висновок. 

 Однак необхідно мати на увазі, що відповідно до ст. 74 ЦПК на вирішення експертизи можуть бути поставлені тільки ті питання, які вимагають спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла. Неприпустима постановка на вирішення експертизи питань права, вирішення яких належить до компетенції суду (наприклад, питання про дієздатність громадянина, а не про характер його захворювання). 

 У всіх випадках, коли за обставинами справи необхідно з'ясувати психічний стан особи в момент вчинення ним певної дії, повинна бути призначена судово-психіатрична експертиза, наприклад при розгляді справ про визнання недійсними угод з мотивів вчинення їх громадянином, нездатним розуміти значення своїх дій або керувати ними (ст. 177 ЦК), а також у тих випадках, коли призначення експертизи передбачене законом, зокрема у справах про визнання громадянина недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства (ст. 260 ЦПК) та про визнання його дієздатним у разі видужання або значного поліпшення стану здоров'я (ст. 263 ЦПК). 

 19. У випадках, не терплять зволікання, може проводитися в порядку підготовки до судового розгляду огляд на місці як письмових або речових доказів, так і предмета спору (п. 9 cm. 142 ЦПК). 

 20. При напрямку іншим судам судових доручень (п. 10 cm. 142 ЦПК) необхідно мати на увазі наступне: 

 а) право на судове доручення є виключним способом збирання відповідних доказів і може застосовуватися лише в тих випадках, коли ці докази з якихось причин не можуть бути представлені в суд, який розглядає справу; 

 б) в порядку ст. 51 ЦПК може бути доручено лише здійснення певних процесуальних дій, опитування сторін і третіх осіб, допит свідків, огляд і дослідження письмових або речових доказів. 

 Суддя може дати доручення про виробництво процесуальних дій щодо забезпечення доказів у порядку ст. 59 ЦПК, якщо відповідні процесуальні дії повинні бути вчинені в іншому місті чи районі; 

 в) у порядку судового доручення не повинні збиратися письмові або речові докази, які можуть бути представлені сторонами або на їх прохання витребувані судом, що розглядає справу; 

 г) суд не вправі давати доручення про витребування від позивача даних, які підтверджують обгрунтованість позовних вимог, а також інших відомостей, які повинні бути зазначені в позовній заяві відповідно до ст. 126 ЦПК; 

 д) судове доручення має бути направлено у вигляді визначення в точній відповідності зі ст. 51 ЦПК, винесеного суддею одноосібно (при розгляді справи по суті таке визначення виносить суддя одноособово чи суд у колегіальному складі, залежно від того, в якому порядку - одноосібно чи колегіально - розглядаються справи). Напрямок судових доручень у формі листів, запитів, відносин неприпустимо. 

 21. Оскільки ст. 133 ЦПК допускає забезпечення позову у всякому положенні справи, суддя повинен мати на увазі, що забезпечення позову допустимо і в ході підготовки до судового розгляду. 

 22. Враховуючи, що в силу ст. 57 ЦПК забезпечення доказів проводиться в судовому порядку з моменту виникнення справи в суді, суддя має право вжити заходів щодо їх забезпечення і при підготовці справи до судового розгляду. При цьому слід мати на увазі, що коло доказів, які можуть бути забезпечені, законом не обмежений (див. ст. 7 - 59 ЦПК). 

 23. Призначення справи до судового розгляду може мати місце лише після того, як будуть проведені всі необхідні дії з його підготовки. 

 Справа може бути визнано достатньо підготовленим, коли визначено склад беруть участь осіб, уточнені їх вимоги і заперечення, зупинений коло фактів, що мають значення для справи, з'ясовано і витребувані докази, що підтверджують або спростовують такі факти, відповідачу вручена копія позовної заяви, а в необхідних випадках і копії долучених до нього документів, особи, що у справі, сповіщені про місце і час розгляду справи. 

 Одночасно суддя повинен вирішити питання про доцільність розгляду даної справи у виїзному засіданні, а також про участь у ньому представників громадських організацій і трудових колективів. 

 24. Звернути увагу судів на необхідність суворого дотримання встановленого ч. 1 cm. 99 ЦПК семиденного терміну для проведення підготовки справи до судового розгляду. 

 Цей термін може бути продовжений суддею до 20 днів тільки у виняткових випадках у справах особливої складності (наприклад, вимагає призначення експертизи, направлення судового доручення, витребування матеріалів від громадян і організацій, що знаходяться поза району діяльності суду, що розглядає справу, і т.п.) , крім справ, зазначених у ч. 2 ст. 99 ЦПК. 

 Продовжуючи термін на підготовку до судового розгляду, суддя зобов'язаний винести мотивовану ухвалу. 

 25. Визначення про проведення підготовки до судового розгляду інші визначення, винесені у зв'язку з підготовкою, оскарженню не підлягають, оскільки не перепиняють можливість подальшого руху справи, за винятком ухвал з питань забезпечення позову і ухвал про відмову в забезпеченні доказів, на які може бути подана часткова скарга або принесений протест (ст. ст. 58, 139 ЦПК). 

 26. У зв'язку з прийняттям цієї постанови визнати таким, що втратив чинність, постанову Пленуму Верховного Суду РРФСР від 19 березня 1969 № 48 «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду» із змінами та доповненнями, внесеними постановами Пленуму від 5 квітня 1976 № 1 та від 20 Грудень 1983 № 11. 

 Інформація, релевантна "17. Постанова Пленуму Верховного Суду РФ від 14 квітня 1988 № 2« Про підготовку цивільних справ до судового розгляду » (Із змінами від 22 грудня 1992 р., в редакції від 21 грудня 1993 р., із змінами від 26 грудня 1995 р., 25 жовтня 1996) "

1. Професор Московського університету Веніамін Петрович Грибанов (1921 - 1990) (короткий нарис життя і діяльності)
     постанови Пленуму Вищого Арбітражного Суду РФ від 25 лютого 1998 р. N 8 закріплено, що відповідно до п. 1 ст. 250 ГК РФ при продажу частки у праві спільної власності з порушенням переважного права купівлі частки інших учасників часткової власності будь-який учасник часткової власності має право вимагати в судовому порядку переведення на нього прав і обов'язків
   
2. Тема XIV. АДВОКАТ У цивільному судочинстві
     постанов у касаційному, наглядовому порядку, за нововиявленими обставинами, а також у виконавчому провадженні. Ведення справи представником не позбавляє сторону права особисто брати участь у процесі поряд зі своїм представником. Разом з тим слід мати на увазі, що суд має право викликати сторону для особистих пояснень та за наявності представника. Представництво,
   
3. Глава 21. Злочини проти власності
     постанові від 25 квітня 1995 р. "Про деякі питання застосування судами законодавства про відповідальність за злочини проти власності" дав наступні роз'яснення: "Оскільки закон не передбачає диференціації відповідальності за ці злочини в залежності від форми власності, визначення такої не може розглядатися обов'язковим елементом формулювання обвинувачення особи,
   
4. Злочини у сфері економічної діяльності
     постанові Пленуму Верховного Суду Російської Федерації від 18 листопада 2004 р. "Про судову практику у справах про незаконне підприємництво і легалізацію (відмивання) грошових коштів або іншого майна, придбаних злочинним шляхом" (БВС РФ. 2005. N 1. С. 2-6). Здійснення підприємницької діяльності без реєстрації буде мати місце лише в тих випадках, коли в єдиному державному
   
5. Злочини проти здоров'я населення і суспільної моралі
     постанові від 27 травня 1998 р. "Про судову практику у справах про злочини, пов'язаних з наркотичними засобами, психотропними, сильнодіючими і отруйними речовинами" вказав, що при розгляді справ про злочини, предметом яких є наркотичні засоби або психотропні речовини, судам належить керуватися вищезгаданим Переліком наркотичних засобів, психотропних
   
6. 6. Акціонерне товариство
     постанови Пленуму Верховного Суду РФ і Пленуму Вищого Арбітражного Суду РФ від 2 квітня 1997 р. "Про деякі питання застосування Федерального закону" Про акціонерні товариства "" / / ВВ АС РФ. 1997. № 6. С. 11-12). У статуті акціонерного товариства поряд із загальними відомостями, які необхідно вказувати в установчих документах всякого юридичної особи, повинні міститися умови про категорії
   
7. Що слід розуміти під сумісництвом?
     сударственних підприємств, установ, організацій від 23 червня 1993 р.2 керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники не мають права працювати за сумісництвом (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності). Крім цього
   
8. Глава сімнадцята. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА
     постанов, інструкцій і т.п. Видаються при тому правозастосовні акти мають індивідуальний, а не загальний характер, вони ніби «нагинають під ярмо закону» тих конкретних громадян, які не хочуть добровільно і самостійно дотримуватися, виконувати право, а також тих учасників суспільних відносин, на яких падає вибір конкретного правоприменителя для організації відповідного порядку,
   
9. Сталінський тоталітаризм: політичні процеси і репресії
     постанова Президії ЦВК Рад про прискорений розгляд справ за звинуваченням у скоєнні терористичних актів, а потім і диверсій. Воно позбавляло підсудних всіх юридичних прав. Терміни слідства скорочувалися до 10 днів, процес відбувався без участі адвоката, оскарження і прохання про помилування не допускалися, вироки до вищої міри покарання мали виконуватися негайно. У вбивстві
   
10. 2.1. Загальні підходи до уніфікації колізійних норм
      постанов пленумів їх вищих інстанцій, в яких деякі питання виконання договорів викладаються виходячи із специфіки внутрішнього господарського обороту без урахування особливостей обороту міжнародного. Звичайно, в силу закріпленого в ст. 7 ГК РФ пріоритету міжнародних угод, в яких бере участь Росія, і загальновизнаних принципів міжнародного права і суд, і арбітражний суд в
    
11. Розвиток конституційних засад НАРОДОВЛАДДЯ В ЗАКОНОДАВСТВІ СУБ'ЄКТІВ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
      постановах від 24 листопада 1995 року № 14-П у справі про перевірку конституційності частини 2 статті 10 Закону Республіки Північна Осетія від 22 грудня 1994 року «Про вибори до парламенту Республіки Північна Осетія - Аланія» 75И від 23 березня 2000 року № 4-П по справі про перевірку конституційності частини 2 статті 3 Закону Оренбурзької області від 18 вересня 1997 року «Про вибори депутатів Законодавчих
    
12. § 2. Початок Великої Вітчизняної війни. Перебудова життя країни на воєнний лад
      постанов і рішень. Близько 2/3 з них тим чи іншим чином ставилися до економіки та організації військового виробництва. Постанови і розпорядження ДКО мали силу закону військового часу і підлягали беззаперечному виконанню. Державний Комітет Оборони безпосередньо керував створенням військової економіки, її розвитком, зміцненням збройних сил, координував потреби
    
13. Лекція 2 Визрівання ІСТОРИЧНИХ ПЕРЕДУМОВ РЕФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬСТВА В СРСР До СЕРЕДИНІ 1980-Х РОКІВ
      постанова ЦК «Про посилення роботи щодо зміцнення соціалістичної дисципліни праці», на думку фахівців, «запрацювало» і в цілому зіграло позитивну іюль66. Настільки ж назрілим було і постанову від 14 липня 1983 «Про додаткові заходи з розширення прав виробничих підприємств (об'єднань) промисловості у плануванні та розяйственной діяльності та щодо посилення їх відповідальності