Головна |
« Попередня | Наступна » | |
16. ВИЗНАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ РФ ВІД 1 ЛИПНЯ 1998 Р. № 97-0 «ПО СКАРЗІ ГРОМАДЯНИНА ТЕРЗІЯН ПЕТРОС МКРТІЕВІЧА НА ПОРУШЕННЯ ЙОГО КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ПОЛОЖЕННЯМИ СТАТЕЙ 159 І 199 КОДЕКСУ РРФСР ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ» (ВИТЯГ) |
||
Конституційний Суд Російської Федерації ... розглянувши у планерному засіданні питання про відповідність скарги громадянина П.М. Терзіян вимогам Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Російської Федерації», встановив: 1. Громадянин П.М. Терзіян постановою адміністративної комісії при адміністрації Московського району міста Санкт-Петербурга, що діяла в межах повноважень, встановлених статтею 199 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за стрілянину з мисливської рушниці в населеному пункті на підставі статті 159 того ж Кодексу був підданий штрафу з конфіскацією належного йому рушниці . Подана П.М. Терзіяном скарга залишена районним судом без задоволення. Звертаючись до Конституційного Суду Російської Федерації, заявник вимагає визнати неконституційними статті 159 і 199 Кодексу України про адміністративні правопорушення в тій мірі, в якій вони надають право адміністративним комісіям застосовувати за правопорушення санкцію у вигляді конфіскації майна. На його думку, конфіскація майна у позасудовому порядку суперечить статті 35 (частина 3) Конституції Російської Федерації. 2. Питання про конституційність правових норм, що допускають можливість конфіскації майна у позасудовому порядку, вже було предметом розгляду Конституційного Суду Російської Федерації. У постанові від 11 березня 1998 року по справі про перевірку конституційності статті 266 Митного кодексу Російської Федерації, частини другої статті 85 та статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з скаргами громадян М.М. Гаглоєвої і А.Б. Пестрякова Конституційний Суд Російської Федерації дійшов висновку, що конфіскація може застосовуватися як міра юридичної відповідальності, що тягне втрату власником його майна, тільки з винесенням відповідного судового рішення. Припис статті 35 (частина 3) Конституції Російської Федерації про позбавлення майна не інакше як за рішенням суду є обов'язковим у всіх випадках, коли постає питання про застосування санкції у вигляді конфіскації майна. 3. Відповідно до частини другої статті 87 Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Російської Федерації», визнання нормативного акта або окремих його положень не відповідають Конституції Російської Федерації є підставою скасування у встановленому порядку положень інших нормативних актів, що містять такі ж положення, які були предметом звернення. Висновок Конституційного Суду Російської Федерації, який визнав, що конфіскація майна у вигляді санкції за правопорушення може застосовуватися тільки судом, поширюється на всі без винятку інші органи, в тому числі адміністративні комісії, незалежно від того, яким нормативним актом (або окремими його положеннями) таке право їм надано. Отже, визнання Конституційним Судом Російської Федерації частини другої статті 85 та статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення не відповідають Конституції Російської Федерації є підставою скасування у встановленому порядку положень статей 159 і 199 цього Кодексу, а самі ці положення не можуть застосовуватися судами, іншими органами і посадовими особами. Виходячи з викладеного та керуючись пунктом 3 частини першої статті 43, частинами першою та третьою статті 79 та частиною другою статті 87 Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Російської Федерації", Конституційний Суд Російської Федерації визначив: 1. Відмовити у прийнятті до розгляду скарги громадянина Терзіян Петроса Мкртіевіча, оскільки по предмету скарги Конституційним Судом Російської Федерації раніше було винесено постанову, що зберігає свою силу. 2. Положення статей 159 і 199 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в силу яких адміністративні комісії вправі конфісковувати зброю і бойові припаси за стрілянину з вогнепальної зброї в населених пунктах і у не відведених для цього місцях, а також у відведених місцях з порушенням установленого порядку, як містять такі ж положення, які були предметом розгляду Конституційного Суду Російської Федерації у справі про перевірку конституційності частини другої статті 85 та статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення та визнані постановою від 11 березня 1998 що не відповідають Конституції Російської Федерації, підлягають скасуванню у встановленому порядку і не можуть застосовуватися судами, іншими органами та посадовими особами. 2. Відповідно до частини другої статті 100 Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Російської Федерації» справа громадянина П.М.Терзіяна підлягає перегляду судовими органами в установленому порядку, оскільки прийняте по ньому рішення засноване на законі, відтворюючому положення нормативного акта, визнаного не відповідає Конституції Російської Федерації. 4. Визначення Конституційного Суду Російської Федерації по даній скарзі остаточно і оскарженню не підлягає. 5. Справжнє Визначення підлягає опублікуванню у "Зборах законодавства Російської Федерації», «Російській газеті» і «Віснику Конституційного Суду Російської Федерації».
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " 16. ВИЗНАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ РФ від 1 липня 1998 р. № 97-0 «по скарзі громадянина Терзіян Петрос МКРТІЕВІЧА на порушення його конституційних прав положеннями СТАТЕЙ 159 І 199 КОДЕКСУ РРФСР ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ» (витяг) " |
||
|