Продовжимо розмову про поняттях

Досвід уже показав, що це зречення було помилкою. Люди ця спокуса долають, але за ці роки зламані ті форми, в яких Росія себе висловлювала (завжди не без праці). Це російська державність і Некласові соціальний порядок.

На території Росії встановився особливий, небувалий в історії режим олігархії, що представляє три колишніх стани - номенклатуру, господарників і злочинний світ. Інтелігенцію, що служила димовою завісою, перевели в обслугу. Олігархія здійснила національну зраду, запросивши іноземний капітал для хижацької експлуатації природних і трудових багатств Росії - в оплату за підтримку. Поки що ніяких ознак «переродження» режиму, пробудження у нього почуття «хазяїна» немає - як не шукай.

У соціальному плані цей режим також незвичайний. Його можна назвати соціальним апартеїдом. Виникло два товариства, які майже не перекриваються. Більшість живе як би в страшно погіршеної радянській системі. Є ще якась подоба робочих місць, безкоштовна лікарня без ліків, а то й без лікарів, радянські фільми і навіть осередки КПРФ. Тут - російський дух і теплота безкорисливих відносин. Це - величезна резервація, яка бідніє і згасає. Вдалині від неї - інше життя. Тут - немислимі доходи і вовчі повадки. Диктатура дна, ницості, при якій академік говорить перед телекамерою на блатному жаргоні.

Повторюю ці майже очевидні речі, щоб від них маленькими кроками дійти до питання про те, що реально можна і потрібно робити для порятунку в цьому положенні. Доводиться повторювати, тому що коли політики від опозиції доходять до питання «що робити?», Вони про цю реальність як ніби забувають. Десь посередині трапляється збій логіки. Результат - «синдром Рибкіна».

На чому тримається створений в Росії режим, противний інтересам і совісті більшості? На підкупі? Ні, людям не платять навіть заробленого. На насильстві? Насильства проти трудящої маси немає. Режим тримається на маніпуляції свідомістю. В уяві людей створені помилкові цілі, ілюзії і страхи, неприязнь до того, що могло б їх згуртувати і врятувати. Підтримувати це стан розуму і почуттів можна тільки при розщепленні свідомості - штучної шизофренії. При ній відключається головний сторож нашого розуму - здоровий глузд, і люди не можуть з'єднатися просто тому, що втрачають спільну мову.

Головний засіб влади - не сила, а згоду громадян. Така згода сьогодні режим забезпечує за допомогою духовного впливу. Весь антирадянський переворот був спланований виходячи з теорії революції Антоніо Грамші - саме як руйнування свідомості, як «перехоплення згоди». Тут і тільки тут лежить можливість порятунку. Якби був відновлений здоровий глузд і люди знову набули здатність аналізувати реальність і робити розумні умовиводи, нинішній режим був би демонтований дуже швидко і без будь-якого насильства. У нього немає стійкої опори - «середнього класу». При цьому військове втручання Заходу також було б нереально.

Само нинішнє буття штовхає людей до відновлення здорового глузду. Режиму доводиться докладати великих зусиль, щоб зберігати розщеплення свідомості. Він працює на межі можливостей. «Ремонт» свідомості міг би бути проведений і малими силами - якби він вівся системно.

Це мало б стати першим і на цьому етапі головним завданням опозиції. Але не стало. Це величезне наше нещастя і перемога режиму. Більш того, від лідерів опозиції безперервно виходять ідеї і сигнали, слова і жести, які посилюють розщеплення свідомості. Думаю, сьогодні їх вплив в цьому напрямку навіть більше, ніж ефект від Чубайса і Міткова. «Лікарю, зцілися сам!».

Положення важке. Вже склалася система опозиції, яка навряд чи швидко зміниться. Правда, нехватает соціал-демократії, а всі спроби створити її на антирадянській основі (О.Яковлєв, Р. Медведєв, І.Рибкін) руйнуються. Біда, що опозиція успадкувала від КПРС низьку здатність до діалогу і навчанню. Вона відторгає постановку головних питань, з яких тільки і може народитися стратегія боротьби. Знання, що виходить за рамки далеких від життя догм, викликає дуже вже агресивну реакцію, мало хто її витримує. Раніше я отримував багато листів читачів, і серед них було стільки глибоких і розумних, що, здавалося, КПРФ стане блискучою, небувалою за інтелектуальним рівнем партією. Цих людей зуміли відштовхнути.

Це не критика. Мені зовсім не хочеться нікого критикувати, мені огидно це заняття. Справа в тому, що міркування вже сприймаються як критика, і якщо це не подолаємо - загибель.

В опозиції начебто накладено заборону на теоретичну боротьбу - вихідний етап будь-якої боротьби в суспільстві. Неважливо, чи поставлено питання гранично коректно або гостро, відповіддю буде мовчання. Просто мовчання - або лайка не за справі вахтера Р.Косолапова. Почнемо з найдавнішою істини: головний засіб панування - мова. Якщо за Марксом, то за допомогою мови панівний клас нав'язує суспільству свою ідеологію, яка приховує відносини панування.

Це видно навіть у дрібницях. Кажуть, що у нас «режим компрадорів» і що «Росія стає колонією». Хто ж компрадори - Потанін і Вяхірєв? Подивіться в словник. Компрадор по російськи означає покупець. У нас же режим тих, хто продає багатства країни. Компрадори у нас - жалюгідні «човники» і ларечніка. Проти кого ж буде «антікомпрадорская революція» С.Бабурін?

А що таке «колонія»? Особливий вид симбіозу (співжиття) з паразитом-метрополією. Такого співжиття, при якому паразит піклується про жертву, ввозить в колонію капітал і технологію, будує школи і дороги, організує виробництво, виховує культурний шар. Так, все це - заради прибутку, але при цьому неминуче і розвиток, нехай потворне. Подивіться на Алжир, Аргентину або Бразилію. Чи бачимо ми ознаки такого симбіозу в Росії? Ні. Навіщо ж це помилкове поняття?

На ділі близькою аналогією може бути лише Китай першої третини нашого століття. Він не був колонією, але Захід висмоктував з нього ресурси з такою швидкістю, що всерйоз постало питання про фізичної загибелі всієї китайської нації. Сунь Ят-сіна коштувало величезних праць пояснити інтелігенції, що Китай не колонія, що його відносини із Заходом незрівнянно страшніше і губительнее. Слово «колонія» Застій очі, а Сунь Ят-сена у нас не читають.

Зі складними поняттями гірше. Постійно чуємо, що в Росії «непродумані реформи, немає програми, немає команди» і т.п. Але при чому ж тоді «п'ята колона», доповідь Аллена Даллеса і все такое? Якщо у режиму всього лише «немає програми», йому треба допомагати. А якщо це «п'ята колона», то з ним треба боротися (як - інше питання). Ні про яку «лагодження свідомості» при одночасному Несумісні понять не може бути мови.

Відбулася і зміна слів, наповнених глибоким змістом. Про радянському ладі кажуть «звалився» (а не «зруйнували»), про СРСР - «розпад» (а не «розвал»), про жовтень 1993

р. - «трагедія», начебто стався нещасний випадок. Введено помилкове поняття «ліміт на революції», яке поглибило кризу свідомості. Сказано, щоб не дати їжу демагогам, але себе загнали в пастку.

Який розбрід в умах викликав цей «ліміт», видно з розмов і сутичок під час демонстрацій - хоча б останньої, 7 листопада. Люди ошелешені саме підміною понять. Ніхто не хоче «бунту в ядерній країні», але при чому тут революція? Адже ці категорії лежать у різних площинах, і часто буває, що саме відмова від революції призводить до бунту як вибуху відчаю. Мало того, що теза про «ліміті» суперечить теорії, він суперечить важливим і добре вивченим експериментам, хоча б таким великим і різним, як ненасильницька революція Махатми Ганді в Індії або перехід від франкізму в Іспанії. Більш того, на наших очах у світі проведено чотири досвіду «революцій без насильства» в суспільствах з тоталітарними і готовими до насильства режимами: в Чилі, ПАР, на Філіппінах (проти Маркоса) і в окупованій Палестині («інтифада»). Виробляти тактику цих революцій допомагала міжнародна група вчених - психологів, культурологів, соціологів. Зібрано величезний науковий матеріал, багатий архів відеодокументів. Освоїти це знання не може перешкодити ні Єльцин, ні Клінтон, тільки внутрішня цензура опозиції.

Поняття про революцію в нашому істмату убоге. Мовляв, якщо революція у феодальному суспільстві, то це буржуазна, якщо в буржуазному, то соціалістична, а якщо в СРСР, то це контрреволюція. Суспільство складається з безлічі цеглинок, їх комбінацій багато. Навіть якщо цеглинки (власність, інститути влади та ін.) схожі, втискувати життя у дві-три схеми не можна, пропадеш. Ну який сьогодні лад в Іраку? А в Китаї? І чому у нас контрреволюція - хіба у нас відновився лад Росії до 1917 року? Ні, всім видно, що виникло щось нове, породжене саме в надрах радянського ладу у відповідь на його хвороби. Значить, революція. І вирішити протиріччя цього нового ладу також може тільки революція, але треба бути зовсім вже тупими, щоб вона скотилася в насильство.

Доктрина, яку виводять з тези про «ліміті», знову викликає подив: «мирно видавити з Росії цю продажну кліку». Значить, причина наших бід - не великий суспільний лад, а купка нехороших людей? Значить, не тим людям віддали банки і нафтові промисли? Люди починають прикидати: ну, мирно видавить КПРФ з Росії Березовського і Потаніна, виїдуть вони в Париж, будуть управляти своїми банками через електронну пошту і всякі факси. Тут щось не так. Я чого-то не розумію! Господи, що зі мною? Це і є штучна шизофренія.

Який величезний ефект дає просто перехід до природної мови, отражающему життєві питання і зверненого до здорового глузду, каже успіх на виборах

А.Тулеева. А адже він не проклинав найголосніше Чубайса, навіть був міністром. І розуміють люди, що ніяких чудес він зробити не зможе - чому ж тягнуться до нього? Тому, що чують від нього розумні зв'язкові слова, які буквально виліковують людей. Вони відчувають в ньому острівець розумного порядку посеред хаосу. Якби опозиція в цілому заговорила мовою Тулєєва, це б і призвело до революції - відновлення цілісної свідомості, яке відразу б змінило становище в суспільстві.

У справах опозиції є й інші випадки небувалого в політиці успіху - і їх треба уважно вивчати.

Майже всі сьогодні розуміють: в результаті зради двох найбільш впливових станів в СРСР - номенклатури та інтелігенції - СРСР зазнав поразки в «холодній війні». Але цього не бажає сказати народу опозиція, вона «приндиться», сперечається про якісь вотумах та імпічменту. Думаю, не визнавати реальність - вже помилковий вибір.

Ми зобов'язані жити і відновлювати країну. Весь історичний досвід говорить: якщо народ переможеної країни з'єднується, ніякої переможець не може запобігти її відновлення та потужного розвитку. Сил ніяких не вистачить, щоб це припинити. Але робота після поразки має свої закони, свою стратегію і тактику. Якщо ж реальність не враховувати і «приндитися» - це і позбавляє шансів на відродження, дозволяє окупантам так маніпулювати свідомістю, щоб з'єднання народу не відбулося.

Коли ми знаходимося під п'ятою сильного ворога, вірно сказане слово перетворює будь-який його удар і знущання в силу, сплачивающую народ.

Ось, НТВ провело акцію глумління - показало 9 листопада фільм про Христа, який Церква вважає богохульством (та й Союз мусульман Росії просив не показувати цей фільм). Перед цим покидьки з НТВ влаштували шоу з «судом присяжних» і роздули скандал -

весь час тріщали про майбутній показі, а потім зі смаком знущалися над безпорадною демонстрацією з хоругвами. Що за всім цим стоїть?

Такі акції завжди переслідують багато цілей. Тут головних було дві. По-перше, «розвідка боєм» сил Православ'я як можливого центру згуртування. Роздуваючи скандал, НТВ зуміло активізувати майже всі «вогневі засоби» супротивника аж до Патріарха. Так само, як раніше аналогічними гадостями в соціальній сфері (наприклад, призначенням Чубайса) режим перевіряв реальний потенціал опору комуністів.

Друга мета - холоднокровно розрахованим образою показати православним (і взагалі всім російським), що вони реальною силою для опору не володіють. Адже всі іронічний і нарочито дурні коментарі НТВ прямо означали: «плювати ми хотіли на вашого Патріарха і жалюгідні протести, жеріть лайно». Це - звичайний кримінальний прийом.

У «зоні», серед банди, людина не має сили запобігти знущання. Але від того, як він його переносить, залежить, чи стане він після нього «опущеним» або вціліє як особистість. Цього наші вожді ніби не розуміють. Вони беруть участь в клоунських шоу, сперечаються з бандою на безглуздому мовою «правового суспільства». Чому ж не сказати народу правду: знущання НТВ над почуттями православних - це частина мучеництва Росії, і гонитель підлий і поки що сильний. Хіба мучеництво ображає? Ми ж повинні винести його з гордістю. Хіба принизить патріота орден, даний Єльциним, якщо він зобов'язаний прийняти його як посадова особа? Ні, не принизить - народ повинен вижити і при окупації. «Опущених» цей патріот стане, якщо висловить «особисту радість» від високої оцінки режимом його «особистих заслуг».

 Незв'язні міркувань наших вождів, про яку я пишу, у багатьох породжує втрату віри, апатію. Частина тих, хто тягнувся до КПРФ, відходить, замикається в собі. Так режим йде до заповітної мети: мати комуністів в опозиції у вигляді партії-пуголовка. Є й ЦК, і з'їзди в Колонній залі, і депутати - а самій партії немає. Цього-то і не можна допустити. Саме первинні організації КПРФ - головна цінність. Вони живуть серед людей, у них налагоджені зв'язки. Це - структура, яку вже не роздавити, якщо вона сама не розпадеться. Вона поки не дуже активна, але в момент відновлення суспільної свідомості її роль буде колосальна. Кожен патріот, тим більше інтелігент, сьогодні повинен усіма силами зміцнювати цю структуру - незалежно від того, що сказав в Давосі Зюганов або з якою посмішкою потиснув руку Єльцину Селезньов. Вони вміло прикривають і захищають низову мережу опору. Це головне. Олександр Невський братався з сином Батия і їв конину, і за цим щитом підростав Дмитро, який став Донським. Сьогодні час спресований, і той щит, яким прикриває нас Селезньов, жующий конину, використовувати треба нам, а не правнукам. Використовуємо чи ні - залежить від нас. 

 Коли ми говоримо, що режим в Росії окупаційний, це не лайка, а суворе визначення (його, до речі, дав радник наших демократів з США А.Янов). Настільки ж суворе, наскільки строго поняття «холодна війна». Ця війна велася гарматами, так само і окупація сьогодні без американських військових комендатур. Коли воюєш в оточенні або опираєшся в окупації, не можна сподіватися на геніальність штабу десь у Москві. Головна опора - на переплетення різних, але з'єднаних низових, непереборних організацій, на їх мережа, яку можна рвати і топтати, але повністю порвати неможливо. 

 1997 

 Інформація, релевантна "Продовжимо розмову про поняття"

1. Піднесені наміри і низинна арифметика: притча в лубочному стилі
     розмова з Василем, молодим і енергійним, але дуже початківцям бізнесменом: - Василь, коли завершиться твоє життя, як ти оціниш її підсумки? - Я докладу всіх зусиль, щоб моє життя було прожито найкращим чином! - Здорово, а все-таки що буде її результатом, що після тебе залишиться людям? - Я впевнений, що багато, тому що я буду жити на повну потужність! Уявіть: ви купуєте
   
2. Управління процесом педагогічного спілкування
     триває шум, то не слід кричати на всіх (крик педагога - завжди свідчення його безпорадності) або перекрикувати шум. Треба почати говорити нормальним по гучності голосом, називаючи тему, оголошуючи план. Як правило, в групі знайдуться навчаються, які почнуть шикати на інших, що розмовляють, і встановиться тиша, а викладач тим часом також спокійно повторить початок. Якщо
   
3. 1. ІДЕОЛОГІЇ В ПОЛІТИЦІ
     розмова) - термін, широко використовуваний в гуманітарних дисциплінах, але не має єдиного загальноприйнятого визначення. Зазвичай під дискурсом розуміється: 1) будь-яка сукупність висловлювань, об'єднаних тим чи іншим набором соціально заданих характеристик (мети висловлювання, предметна область, типовий лексикон, характерні риторичні прийоми і т.д.). Іншими словами, дискурс - це мовна
   
4. ТИРАНІЯ Писистратом
     продовжили своє існування і при Пісістрат. Писистрат створив для землеробського класу кредит і видавав біднякам пільгові позики для ведення с / г, створив систему виїзних судів, що вирішували всі справи на місці, що дозволяло селянам на час судових тяжб не відриватися від роботи. Писистрат створив наймане військо, організував суспільне будівництво, яке значно підвищило зайнятість
   
5. Формулювання питань кандидатам
     розмова; не допускає відповідей типу «так» чи «ні» або простої констатації факту. Такі питання часто починаються словами «як», «чому» або «що». Наприклад: «Як це сталося?» «Чому Ви вирішили зайняти цю посаду '?» «Яке значення це мало для
   
6. 3J>. Стійкість, обмеження і нолие конструкти
     продовжень даної теорії. (А) Стійкість: конструкт, присутній в слабкій теорії, належить також і будь-якому її продолженію3 ^ Приклад: поняття швидкості в класичній меха--1 A. Tarski, Logic, Semantics. Metamathematics, Clarendon Press, Oxford. І956. * Аж Robinson, Complete Theories, North-Holland, Amsterdam, 1956. піке і в неквантовой її продовженнях. (Як ми бачили в §
   
7. II Навчитися вести діалог
     розмова йшла про щось інше, припинить цю бесіду не раніше ніж наведений до такої необхідності самим міркуванням; непомітно для себе самого відзвітує у своєму способі життя як в нинішнє, так і в колишній час. Коли ж він виявляється в такому положенні, Сократ відпускає його не колись, ніж допитає його про все з пристрастю.
   
8. Жіночий варіант 1.
     розмова не давав їй спокою. 4. Несподіваний поворот подій привів її в захват 5. Незрозуміле почуття заговорило в душі матері. 6. Взявши його за руку, вона дивилася на нього в тузі. 7. Не думаючи, вона підняла камінь і жбурнула вслід. 8. Відносини її з підлеглими були непростими. 9. Очі її сяяли. 10. Очікування змін дуже хвилювало її. 11. Із завмиранням серця вона зробила крок до неї. 12.
   
9. Ставлення протилежності
     понять містить деякі ознаки, а інше - ознаки, несумісні з ним. Наприклад, відносини між поняттями «високий» (А) і «низький» (В) (рис. 6). Пунктиром і суцільний кривої зображено родове поняття «зростання». Поняття В містить ознаки, несумісні з ознаками поняття А. Рис.
   
10. Джерела та література
      продовжимо чи перерваний шлях? - СПб, Солоневич Іван. Народна монархія. - Мінськ, 1998. Федотов Г. Особа Росії / / Він же. Доля і Росії. -1 Тому. - СПб, 1991. Чаадаєв П.Я. Філософського листа. Апологія божевільного / / Він же. Статті і листи. - М.,
    
11. Принцип результату
      розмові брав участь універсальний бізнесмен, він відщіпає результат, «сухий залишок». Витрачено: витрачено 2:00 часу (раз), забув зробити потрібний дзвінок (два), завтра вранці буду несвіжим (три). Отримано: добре налагоджений контакт (втім, і раніше був непоганий) плюс дві цікаві ідеї (але куди їх застосовувати, неясно). І, здається, все. - Тому що інтерес і задоволення - не в
    
12. 4. Формування і природа методик
      продовжити. У всіх подібних випадках у визначенні методики уловлюються певні нюанси, але не можна не визнати, що існує щось подібне, якусь єдність - саме цей момент і дозволяє зв'язати розбіжні і навіть протилежні смисли методик з одним і тим же терміном і
    
13. Контратака релігії проти скептичного вільнодумства матеріалістів і атеїстів і її гносеологічні кошти.
      розмови між Гіласом і Філонусом (виражає позицію самого Берклі. - В. С.), мета яких [розмов] для спростування скептиків і атеїстів ... »(1713). У минулому столітті Паскаль, що було вище зазначено в главі про нього, трактував деїзм (в широкому сенсі цього терміну) Декарта як, по суті, атеїзм, тепер Берклі категорично підкреслює атеїзм англійських деїстів (називали себе