Головна
ГоловнаCоціологіяЗагальна соціологія → 
« Попередня Наступна »
Кузіна И.Г.. Теорія соціальної роботи, 2006 - перейти до змісту підручника

2.1. Простір соціальної роботи

У процесі соціальної діяльності рух людського буття може набувати щодо статичні форми у вигляді координації людей і їх дій. Стійкі сукупності соціальних зв'язків, спрямовані на організацію взаємодій людей з метою задоволення їх потреб, описують за допомогою поняття «соціальний простір». У соціальному просторі реалізується соціальне життя, воно характеризується тимчасової компонентою буття, цілісністю, соціальною напругою, тим чи іншим рівнем соціального облаштування і т.д.

Сегментом соціального простору виступає простір соціальної роботи, де проходять процеси соціалізації та ресоціалізації індивідів, надання соціальної допомоги та підтримки, забезпечуються умови гідного існування людини, у тому числі шляхом його власної перетворювальної діяльності.

Завдання

Дайте визначення соціалізації, грунтуючись на знаннях, отриманих в процесі вивчення курсів психології та соціології, а також користуючись словником основних термінів в кінці навчального посібника.

Простір соціальної роботи можна визначити як рухливе поле взаємодій людини і зовнішньої по відношенню до нього середовища, яка представляє собою сукупність фізичних і соціальних факторів оптимізації життєдіяльності особистості.

Простір соціальної роботи, перш за все, охоплює соціальну сферу, яка в широкому сенсі слова описується як область прояви соціального початку через взаємодію індивідів і спільнот, а також через функціонування соціальних інститутів. У сучасному постіндустріальному суспільстві соціальна сфера стає найважливішою сферою суспільного життя. Поняття соціальної сфери конкретизує поняття соціального життя - вона є динамічним аспектом соціальної сфери і вказує на можливі напрямки її розвитку. Саме суспільство може бути розглянуте як соціальне життя, динамічний процес, претерпевающий періоди ускладнення і спрощення, переходу одних форм життєдіяльності в інші.

Зміст соціальної сфери складають два основних компоненти - це соціальні відносини і соціальна діяльність. Отже, соціальна сфера може бути представлена ??як область прояву соціальних відносин різної якості, а соціальна діяльність виступає як основа самоорганізації цієї сфери.

Структура соціальної сфери включає в себе всі складові, які служать її відтворенню, функціонуванню та розвитку:

суб'єкти соціальної сфери - індивіди, спільності і саме суспільство як соціальний організм;

підсистеми соціальної сфери - сфери освіти, сім'ї, праці, побуту, соціальна інфраструктура і пр.;

соціальні інститути та організації, що здійснюють управління соціальною сферою;

соціальні зв'язки і відносини між суб'єктами, підсистемами та інститутами;

потреби, цінності і норми, що лежать в основі цих відносин; процеси у соціальній сфері.

Центральним елементом в структурі соціальної сфери дослідники вважають потреби індивіда та групи, так як ступінь задоволення потреб людей у ??благах, необхідних для їх активної життєдіяльності, вказує на реальний рівень розвитку соціальної сфери в цілому (48. З .92).

Завдання

Поверніться до розділу 1.3. і визначте, як сферного підхід до об'єктів соціальної роботи пов'язаний з поняттям підсистем соціальної сфери.

У вузькому сенсі слова соціальна сфера - особлива область взаємодій людей, де здійснюється їх відтворення і життєзабезпечення, і задовольняються потреби.

Саме в цьому ракурсі соціальна сфера, окреслена в конкретних просторово-часових координатах, виступає сферою соціальної роботи. Як область соціальної дії вона обмежена рамками соціальної політики конкретної держави і розвивається в міру розширення і ускладнення його взаємозв'язків.

Функціонування сфери соціальної роботи здійснюється через діяльність конкретних установ соціальної інфраструктури. Соціальна інфраструктура - це стійка сукупність галузей та видів діяльності, що створюють умови для задоволення потреб людини. Установи та підприємства соціальної інфраструктури (медичні, освітні, побутові, дозвільні тощо) забезпечують взаємодії матеріально-речової середовища і соціальних суб'єктів з метою раціональної організації життєдіяльності людей (48. С.94).

Оптимальні процеси в розвитку соціальної сфери пов'язані з активністю її інститутів і організацій, спрямованої на соціальний захист інте-ресів кожної людини і на забезпечення доступності для членів даного суспільства його основних ресурсів. Головною функцією соціальної сфери при цьому виступає відтворення і всебічне життєзабезпечення особистості і соціальної групи. Соціальне відтворення при цьому розуміють як цілеспрямовану соціальну діяльність із забезпечення сприятливих умов існування та розвитку соціальної сфери.

Інші функції соціальної сфери дозволяють реалізувати її головну функцію.

Вони служать:

соціальної інтеграції, тобто консолідації соціальних відносин між індивідами і спільнотами з метою задоволення їх потреб;

соціальної адаптації, тобто розвитку у людей соціальних якостей, що підвищують ефективність їх діяльності в соціумі;

соціальний захист і самозахисту, або забезпечення прав людей і соціальних гарантій прийнятного для них існування.

Крім того, виділяють соціопродуктівную функцію соціальної сфери, що вказує на необхідність досягнення такого ступеня задоволення потреб людей, яка з'явиться достатньою для їх нормальної життєдіяльності;

соціодинамічних функцію, пов'язану з забезпеченням активного, творчого характеру соціальної практики;

соціокультурну функцію, обусловливающую накопичення соціального досвіду і наступності у відтворенні суспільного життя,

соціорегулятівную функцію, спрямовану на оптимізацію діяльності інститутів та організацій соціальної сфери та розвитку її потенціалу в цілому, шляхом розробки норм її функціонування та контролю їх виконання (27. С.35-36; 48. С.114-118).

В цілому функції соціальної сфери покликані сприяти використанню потенціалу суспільства на благо людини. Одним з основних інститутів, де вирішується дана задача, є інститут соціальної роботи. У зв'язку з цим слід означити основні функції соціальної роботи, ефек-тивність яких опосередкована рівнем реалізації функцій соціальної сфери.

Головною функцією соціальної роботи виступає прийняття доцільних рішень проблем людини на основі єдності зовнішніх і внутрішніх факторів його життєдіяльності (92. С.6). Пріоритетною складовою цієї функції є соціальна допомога. Разом з тим, вона включає і самодопомога об'єкта соціальної роботи, формування у нього навичок і вмінь вирішувати свої проблеми по мірі збільшення ступеня особистісної самостійності.

Одночасно з функцією допомоги у соціальній роботі присутня функція соціального контролю, яка реалізується шляхом регуляції соціальних взаємодій при вирішенні конкретних проблем, пов'язаних з дезорганізацією діяльності та відхилення від соціальних норм.

Завдання

На підставі знань, отриманих при вивченні соціології, дайте визначення соціального контролю.

Система контролю здійснюється, перш за все, в інтересах суспільства і держави і включає різні способи - від примусового впливу (наприклад, на осіб, які нехтують батьківськими обов'язками) до психологічного впливу. В результаті виникає протиріччя між функцією надання допомоги і функцією контролю, яке може відображати протиріччя між інтересами людини і держави, суспільства, організації, малої групи. Це протиріччя присутня в будь-якому вигляді соціальної допомоги та має дозволятися в інтересах людей в процесі високопрофесійної діяльності її суб'єктів.

Необхідність досягнення оптимального взаємозв'язку між функціями соціальної допомоги та соціального контролю виявляється в соціальній роботі в здійсненні цілого ряду її більш конкретних, специфічних функцій. Ці функції виконують окремі суб'єкти соціальної роботи - фахівці та організації. До них відносяться діагностична, прогностична, профілактична, інформаційна, правозахисна, рекламна, комунікативна, організаційна та інші функції (рис.2).

Основні функції

Специфічні функції

Діагностична

Прогностична

Правозахисна

Профілактична

Організаційна

Інформаційна

Рекламна

Комунікативна та ін

Рис 2. Функції соціальної роботи

Практична діяльність, здійснювана в просторі соціальної роботи, реалізується за допомогою її основних моделей. Існують різні підстави для їх класифікації (34. С.192-193; 47. С.16; 80. С.71-77).

Так, виходячи зі співвідношення об'єкта і мети соціальної роботи, розглядається:

соціально-педагогічна модель, в основі якої лежить цілеспрямований вплив на дітей, підлітків, осіб з девіантною поведінкою з метою виробити у них певні соціальні якості;

когнітивна модель, яка будується на можливостях інтелектуального процесу особистості. Об'єктом тут виступає людина, здатний до ос-подумки механізмів своєї поведінки, а метою - соціальне конструювання, розвиток самосвідомості клієнта, що дозволяє йому згодом вирішувати свої проблеми;

вітальна модель, яка має на меті посилення віри людини в можливість забезпечити нормальний рівень своєї життєдіяльності і одночасно - у здатності фахівця, його практичну та теоретичну грамотність. Об'єктом тут є будь-яка людина, що потребує соціальної підтримки для вирішення своїх проблем.

Виходячи з рівня, на якому надається соціальна допомога, виділяється:

структурна модель соціальної роботи, пов'язана з управлінням її системою, розробкою соціальної політики, соціальним прогнозуванням і проектуванням;

клієнт-центрована модель, орієнтована в основному на психосоціальну роботу, індивідуальне та групове консультування і рішення проблем клієнта.

Виходячи із співвідношення цілі та напрямки діяльності суб'єкта соціальної роботи, визначаються моделі соціальної роботи:

в основі якої лежить добровільна філантропічна та благодійна допомога як вираження особистісного ставлення суб'єкта до індивідуальних і соціальних проблем;

метою якої є досягнення особистістю значущих результатів, зміна її положення у суспільстві.

Нарешті, з точки зору змісту основної ролі фахівця, виділяється:

виховна модель, в якій він виступає в ролі соціального педагога, експерта і консультанта, дає поради і проводить консультації, надає допомогу в засвоєнні інформації, навчає соціальним навичкам та вмінням;

фасілітатівная модель, коли фахівець відіграє роль посередника, по-помічників, допомагаючи клієнту в ситуації життєвої труднощі, стимулюючи його саморозвиток шляхом мобілізації ресурсів та подолання дезорганізації;

адвокатівная модель, пов'язана з рольовими функціями фахівця як соціального адвоката, що захищає соціальні та інші права клієнтів і допомагає їм документально обгрунтувати свою позицію, для чого фахівець виступає від імені клієнтів у різних областях діяльності ( 55. С.63).

Моделі соціальної роботи мають різне теоретичне обгрунтування, вони застосовуються залежно від конкретного соціального та особистісного контексту і припускають вибір власних методів, засобів і форм реалізації. У просторі соціальної роботи використовуються не тільки окремі моделі, нерідко для вирішення проблеми клієнта необхідно поєднання різних моделей цієї діяльності.

Вибір і формування оптимальної моделі соціальної роботи пов'язані з визначенням стратегічних напрямів розвитку соціальної сфери суспільства. Так, в сучасному російському суспільстві, на думку дослідника Г.І.Осадчей, існують альтернативи її розвитку - ліберальна і патерналістська.

Ліберальна модель являє собою ідеологію забезпечення максимально більшої свободи кожній людині у вирішенні проблем, що виникають при його взаємодії з елементами соціуму. При цьому держава, надавши кожній людині економічні, правові, соціокультурні передумови для мобілізації потенціалу особистості, складає з себе відповідальність за соціальне відтворення.

Патерналистская модель втілює ідеологію, яка знімає з людей турботу про вирішення соціальних проблем, так як вони вирішуються державою з урахуванням встановлених в ньому соціальних пріоритетів. Такий підхід призводить до зниження у суспільстві рівня ініціативи самих індивідів. На думку Г.І.Осадчей, необхідна для російської соціальної сфери модель повинна спиратися і на ліберальну, і на патерналістську доктрини. У цьому випадку виникає можливість забезпечити соціальну стабільність суспільства, що не

 випускаючи з уваги необхідність його подальшого розвитку (48. С.29-30). 

 Таким чином, поєднання ліберальної і патерналістської моделей вимагає від соціальної роботи адресної цільової орієнтації, при якій держава забезпечує достатні передумови до того, щоб до соціально-активним індивідам і групам була застосована ліберальна ідеологія, а для надання допомоги соціально вразливим групам населення - єдино можлива в цьому випадку патерналістська ідеологія. 

 Так як на середовище життєдіяльності людини істотно впливають не тільки соціальні, а й природні змінні зовнішнього світу, під простором соціальної роботи слід розуміти не тільки соціальну, а й соціально-екологічну сферу. Фахівці відзначають, що суспільство і природа характеризуються генетичним, структурним і функціональним єдністю, внаслідок чого вони проникають один в одного як протилежні сторони однієї системи. Зв'язок людини і природи реалізується в різноманітній соціальній діяльності, коли люди пристосовують її усталені форми до складних ритмам біосферного процесу. 

 У сучасному соціумі несуча здатність природного і соціального середовища багаторазово перевищена, а його виживання відбувається за рахунок надексплуатації як людського потенціалу, так і природних ресурсів. У зв'язку з цим діяльність в системі соціальної роботи повинна бути, зокрема, націлена на досягнення соціально-екологічної безпеки структурно-функціональних зв'язків в середовищі і на самозбереження її суб'єктів (22. С.54-55; 104. С.34). 

 Розширений погляд на простір соціальної роботи як на поле взаємодії людини і навколишнього його соціоекологічної середовища, що знаходиться в постійній зміні, демонструє складність завдань даного виду практики. Слід вказати на її найважливішу особливість: соціальна робота орієнтована на оптимізацію соціальних взаємодій людей з урахуванням наявного соціально-екологічного потенціалу, на спільний розвиток природних і штучних основ їхнього життя. 

 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "2.1. Простір соціальної роботи"
  1.  1.2. Основні аспекти соціальної роботи як практичної діяльності
      простір життєдіяльності людини, в широкому сенсі слова можна визнати об'єктом соціальної роботи. У такому випадку на перше місце виходить упереджувальний характер діяльності, т. к. переважніше попередити хворобу, в тому числі і соціальну, ніж усувати її наслідки. Отже, в соціальній роботі важливо вчасно виявити порушення рівноваги між людиною і групою,
  2.  1.3. Суб'єкт і об'єкт як компоненти практики соціальної роботи
      простору соціальної роботи, від рівня розвитку суспільства і держави (91. С.210, 215). Названі фактори визначають зміст соціальної політики, що представляє собою один з істотних аспектів практики соціальної роботи. Маючи соціальні проблеми, громадяни потребують допомоги і захисту держави, яка може проводити соціальну політику самостійно або залучаючи до неї приватні,
  3.  2.4. Форми взаємодій в системі соціальної роботи
      просторі (наприклад, соціальні служби міста), і вертикальна модель соціального партнерства, представлена ??різними ієрархічними рівнями соціального простору (наприклад, при взаєминах уряду та адміністративних структур регіонів). Ці моделі пропонують різні форми соціальної участі, коли різні партнерські організації діють при вирішенні соціальних проблем
  4.  5.2. Теорії соціальних змін у соціальній роботі
      просторі в безлічі в кожен конкретний момент існування системи, що є, по суті, біфуркаційним. Повстаючи з хаосу, суспільство самоорганізується і знаходить об'єктивність завдяки соціальній інтеракції та комунікації активних і мислячих суб'єктів. Таким чином забезпечується життєдіяльність людей у ??різних сферах їхнього досвіду, і життєвий світ передається з покоління в покоління.
  5.  ВИСНОВОК
      просторі соціальної роботи, а її об'єктом є соціальні відносини, що забезпечують позитивний характер цих взаємодій. Спектр проблем даної науки досить широкий, що дозволяє говорити про необхідність міждисциплінарних зв'язків між теорією соціальної роботи та іншими науками, що розглядають різноманітні відносини людей, засобів їх життєзабезпечення та навколишньому їх соціоеко-
  6.  ТИПОВІ ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ 1.
      соціальної роботи. 2. Соціальні дії, соціальні взаємодії, соціальні відносини і соціальні зв'язки як категорії соціальної роботи. 3. Структурні та змістові компоненти діяльності в соціальній роботі. 4. Діяльнісної-активистский підхід в теорії соціальної роботи. 5. Аспекти практики соціальної роботи. 6. Соціальна допомога та соціальна підтримка як форми
  7.  СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
      простір самоорганізації людей у ??процесі їхньої спільної діяльності, в якому виявляють себе процеси саморегуляції і саморозвитку. Соціальна справедливість - оціночне поняття, що визначає міру рівності та нерівності в соціальній сфері. Соціальна сфера - простір соціальних взаємодій, в якому здійснюється відтворення і життєзабезпечення людей і задовольняються
  8.  1. Національний характер
      простору і т. п. За певних умов позитивні риси характеру можуть переходити у свою протилежність. Якщо, наприклад, російська людина стикається з торжествуючої несправедливістю, зі злом, то може проявити виняткову жорстокість і тоді доброта обертається зовсім протилежним якістю. До жорстокості вела і безпросвітна убогість, бідність багатьох російських людей як
  9.  2. Проблеми науки і культури
      простір / / Літературна газета. - 1991. - № 143. Лихачов Д. С. Занадто довгий шлях до закону / / Російська газета. - 1993. 10 січня. Література російського зарубіжжя. - Т. I. - М., 1990. Медведєв Ф. Після Росії. - М., 1992. Нагібін Ю. Про російській культурі замовте слово / / Правда. -1991. - 20 квітня. Наша спадщина. - 1990. - № 3. Невідомий Е. Катакомбна культура і офіційне мистецтво / /
  10.  § 1. Передумови кримінальної караності і елементи складу злочину
      просторі. При розгляді проблеми передумов кримінальної караності і складу злочину ми будемо стосуватися тільки передумов, коррес-98 ня, що характеризують специфіку кримінальної протиправності '. Ст. 2 Основ кримінального судочинства і відповідні статті КПК союзних республік формулюють загальні передумови кримінальної караності, які полягають у вимозі повного і