| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
САНОГЕННИМ МИСЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У СВІТЛІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ |
||
|
Вплив саногенного (патогенного) мислення на успіх молодшого школяра в навчальній діяльності . У психології існує думка, що без збереження і розвитку психофізичного та морального здоров'я учнів, куплені знання втрачають свою цінність. У силу цього саногенное мислення може сприяти як оздоровленню психіки дітей, так і оптимізації педагогічного процесу в цілому. Педагогічний процес - це насамперед процес спільної діяльності двох людей, двох індивідуальностей, причому кожна з них являє собою діалектичну єдність властивостей організму і психіки. Це проявляється в тому, що всі вшнешніе впливу (цілеспрямовані і стихійні) переломлюються через внутрішні умови, і навпаки - зміна внутрішнього середовища організму впливає на характер психічної діяльності. Л.Н.Вінокуров, аналізуючи дане питання, висловлює думку, що, з одного боку, ефективність навчальної діяльності та характер поведінки учня можуть значною мірою залежати від стресу на неадекватні вимоги школи, конфлікт з учителем, сімейні негаразди. З іншого боку, надмірне навантаження на психоемоційну сферу учня часто призводить до порушен-вам фізіологічних, соматичних функцій, відбиваючись на його психічної витривалості і поведінкових реакціях1. Як унікальний у своїх психофізичних особливостях учень, так неповторний і вчитель. На думку Ю.М.Орлова, на діяльності вчителя відбивається не тільки рівень його професійної компетентності, а й ступінь фізичного, психічного і соціального благополуччя, рівень загальної та педагогічної культури, якості лічності2. До 95% причин відставання дітей у школі пов'язані з поганим станом їх здоров'я, а страждання цих дітей найчастіше породжені невіглаством, байдужістю, а то й жорстокосердістю людей, покликаних сіяти розумне, добре, вічне. Отже, головне, з чого треба починати освіту і виховання майбутнього вчителя - це формування вміння зберігати здоров'я дітей і своє власне. У цьому може надати неоціненну послугу саногенное мислення вчителя і взаємопов'язане з ним саногенное мислення учащіхся3. У зв'язку з даним питанням корисно згадати що має місце у вітчизняній школі практику педагогічного співробітництва. Педагогічний зміст співробітництва в навчанні - це радість, яку воно дає. В ідеальному варіанті очікування радості має пронизувати всю життєдіяльність молодшого школяра як головне джерело його руху вперед. Особливо велике значення радості, яку школяр відчуває від свідомості досягнутого у навчанні, тобто від успіху. У зв'язку з цим одним із найважливіших завдань вчителя слід вважати створення різними засобами ситуації успіху для кожного учня. Слід мати на увазі, що навіть разове переживання успіху може докорінно змінити психологічне самопочуття дитини, ритм і стиль його діяльності. Ситуація успіху може стати свого роду пусковим механізмом подальшого руху особистості вперед. На тлі переживання дитиною успіху можна побудувати процес формування у нього елементів саногенного мислення. Наприклад, А.С.Белкін описує сутність психологічного успіху як переживання стану радості, задоволення від того, що результат, до якого особистість прагнула у своїй діяльності, збігся з очікуваннями або перевершив їх. На базі цього стану можуть сформуватися стійкі почуття задоволення, нові, більш сильні мотиви діяльності, більш висока самооцінка і самоповага. У тому випадку, коли успіх робиться стійким, може початися свого роду ланцюгова реакція, що вивільняє величезні приховані до пори можливості особистості, несучі невичерпне заряд людської духовної енергіі4. 1 Див: Винокуров Л.Н. Деякі причини шкільної дезадаптації і шляхи її корекції / / Психологічні аспекти гуманізації педагогічного процесу. - Ярославль, 1991. - С. 44. 2 Див: Орлов Ю.М. Мислення, що дарує здоров'я і успіх / / Виховання школярів. - 1992. - № 6. - С. 3-6.) 3 Див: Винокуров Л.Н. Указ. раб. - С. 45. 4 Див: Бєлкін А.С. Ситуація успіху. Як її створити. - М., 1991. - С. 30-31. Успіх - не абстрактна категорія. Радість успіху молодшого школяра відрізняється від радості підлітка, дорослої людини. Учень початкової школи не так усвідомлює успіх, скільки переживає. Литовські психологи виділяють три різновиди успіху в навчанні, пережиті молодшими школярами: предвосхищаются, констатуючий і обоб-щающій11. В основі першого - обгрунтована надія дитини на успіх або марнославство, яке є формою патогенного мислення. Саме незадоволене марнославство спричиняє інші патогенні реакції - образу, сором, заздрість. Дитині пощастить, якщо вчитель помітить його надію, підтримає, підготує грунт для перемоги. Але може статися і зворотне. Наслідки цього труднопредсказуемости. Не усвідомлюючи глибоко свої домагання, школяр може реагувати на невдачі несподіваними вчинками, "вибухами", патогенними реакціями. Констатіруемих успіх допомагає учневі зафіксувати досягнення, відчути радість визнання, поваги з боку оточуючих, віру в завтрашній день. Звернувши увагу самої дитини і оточуючих на успіх, педагог може направити його мислення по саногенним шляху. У разі узагальнюючого успіху очікування його стає поступово стійкою потребою. На цій основі формуються елементи саногенним: впевненість у собі, почуття захищеності. Проте слід мати на увазі, що є небезпека появи патогенних рис: переоцінка своїх можливостей, заспокоєність, бажання спочити на лаврах. Знання описаних вище видів успіху дає можливість вчителю реально представити їх педагогічний потенціал і вірно орієнтуватися у виборі шляхів їх організації. Поряд з ситуацією успіху корисно відзначити і можливий неуспіх школяра. Неуспіх любити не можна, радості він не приносить, але поважати його слід. А.С.Белкін вважає, що без неуспіху успіх втрачає свою радісну сущность12. У разі переживання дитиною неуспіху в навчальній діяльності велике значення мають такі властивості його особистості, як здатність до подолання труднощів, наполегливість, віра в себе та ін Іноді буває, що успіх розкладає особистість, а неуспіх формує її кращі якості. Отже, багато що тут залежить від характеру мислення: саногенное мислення робить позитивний вплив на формування ситуації успіху, патогенний мислення може привести до стійкого неуспеху. Ряд фахівців у галузі психології та педагогіки, розглядаючи проблему успіху молодших школярів у навчальній діяльності, зупиняються на питанні впливу емоцій на інтелектуальну сферу. Слід зауважити, що О.С.Гребенюк включає саногенное мислення у вказану сферу, під якою він має на увазі область психіки, що характеризується видами мислення (пізнавальне, творче, саногенное і патогенний), стилем мислення (аналітичне, образне, наочно-образне), якостями розуму (кмітливість, гнучкість, самостійність, критичність, здатність діяти в умі та ін.), пізнавальними процесами (увага, уява, пам'ять, сприйняття), розумовими операціями, пізнавальними вміннями, внепредметнимі знаннями та вміннями, системою загальноосвітніх і спеціальних знаній7. Перераховані елементи інтелектуальної сфери тісно взаємодіють один з одним. Так, наприклад, саногенное мислення створює внутрішні умови для оптимального функціонування пізнавальних процесів і формування позитивних якостей розуму. На думку Л. М. Фрідман та И.Ю.Кулагина, під впливом емоцій може змінюватися протягом всіх пізнавальних процесів, причому, одним з них емоції можуть вибірково сприяти, а інші - гальмувати. У емоційно нейтральному стані дитина реагує на предмети залежно від їх значущості, при цьому чим важливіше для нього той чи інший фактор, тим краще він сприймається. Емоції помірною та високою мірою інтенсивності викликають вже виразні зміни в пізнавальних процесах, зокрема, у дитини з'являється сильна тенденція до сприйняття, пригадування тільки того, що відповідає домінуючою емоції. Я.Рейковскій відзначає, що емоційне збудження поліпшує виконання дітьми більш легких завдань і утрудняє - більш важких. Але при цьому позитивні емоції, пов'язані з досягненням успіху, зазвичай сприяють підвищенню, а негативні, пов'язані з неуспіхом - зниження рівня виконання навчальної деятельності9. За допомогою саногенного мислення можна надавати дію на процес впливу емоцій на інтелектуальну сферу. На думку психологів, особливістю саногенного мислення є те, що емоції починають меншою мірою впливати на деякі ситуації в навчальній діяльності молодшого школяра. В умовах саногенного мислення формування рішення про те чи іншому дії приймається дитиною в процесі ретельного зважування всіх обставин і мотивів. Цей процес зазвичай починається з емоційної оцінки й закінчується нею, але в самому процесі домінує думка. Слід зауважити, що в ідеалі ця закономірність може здійснюватися тільки у дорослої людини. У молодшого школяра вона має місце лише частково, дозволяючи вчителю спиратися в навчальному процесі на найважливіший "дар" дитинства - емоційну залученість. 7 Див: Гребенюк О.С. Педагогіка індивідуальності: Курс лекцій. - Калінінград, 1995. - С. 19-23. Див: Фрідман Л.М., Кулагіна І.Ю. Психологічний довідник учителя. - М., 1991. - С. 113-116. 9 Див: Рейковський Я. Експериментальна психологія емоцій. - М., 1979. - С. 212-261. Неможливо та й не потрібно, вважають Л. М. Фрідман та И.Ю.Кулагина, повністю захистити дитину від негативних переживань у навчальному процесі. Їх виникнення в навчальній діяльності може зіграти позитивну роль, спонукаючи до подолання труднощів. Важливою тут є інтенсивність: надто сильні і часто повторювані негативні емоції призводять до руйнування навчальних дій (наприклад, страх заважає відповідати добре знає матеріал учневі) і, стаючи стійкими, набувають невротичний характер13. Таким чином, спираючись в навчальному процесі переважно на позитивні емоції, вчителю необхідно пам'ятати. що їх однотипність рано чи пізно викличе нудьгу у дітей. Молодшому школяреві необхідний динамізм емоцій, їх різноманітність, але в рамках оптимальної норми. Як вже зазначалося раніше, при патогенном мисленні емоції і почуття піддаються вольовий регуляції. Педагогу корисно пам'ятати, що у навчальному процесі деколи доводиться стикатися з небажаними, непередбачуваними емоційними реакціями дітей. У такі гострі ситуації почуття дитини краще не оцінювати негайно. Не можна вимагати від нього не переживати, можна спробувати лише обмежити форму прояву негативних емоцій. Завдання педагога полягає не в тому, щоб завжди пригнічувати або викорінювати емоції, а в тому, щоб надати мисленню дитини саногенним характер, що дозволить направити його психіку на шлях оздоровлення. Однією з найпоширеніших шкільних проблем, пов'язаних з патогенним мисленням, є проблема перевантаження. Перевтома веде до невдач, які, поступово накопичуючись, народжують страх, невпевненість і нові невдачі. Переважна більшість педагогічних, психологічних, медичних досліджень показують, що багато традиційні правила завантаження молодших школярів не тільки на стимулюють навчання, але і руйнують психіку, знижують працездатність. Е.В.Новікова, В.І.Кочубей називають деякі з них: - структура навчального року. Через шість тижнів безперервних занять рівень функціональних можливостей школярів різко знижується. Рівень тривожності, патогенні реакції в цей період зростають, а також загострюється схильність до захворювань. Молодший школяр потребує сімдесятиденного відпочинку; - тривалість навчального тижня. Останні дні тижня - це не тільки дні малоефективною навчання, а й найбільшого числа дисциплінарних порушень. Діти, яким задають домашні завдання на понеділок, підвищено дратівливі, конфліктні, напружені. З цієї ж точки зору найбільш ефективною є п'ятиденний шкільна тиждень; - час початку занять. У деяких сучасних школах - гімназіях, ліцеях перший урок починається в 8:00 ранку. Дослідження показують, що в таких умовах ефективність навчальної діяльності поступово зростаючи-ет і досягає своїх максимальних значень тільки до третього уроку. Протягом першого уроку діти змушені боротися зі сном; - іспити. Практиковані в деяких гімназіях, ліцеях іспити в початковій школі призводять до масових явищ стресу і серйозних психо-травм11.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "саногенним мислення молодших школярів У СВІТЛІ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ" |
||
|
||