Сенат.

Членів Сенату - сенаторів, patres (які були майже особливим станом в римському суспільстві, зі своїми особливими правами і привілеями) - призначали: спочатку царі, після їх повалення - консули. З кінця IV в. до н. е.. встановився нормальний порядок призначення - цензорами, виходячи з запропонованих законами критеріїв. У Сенат могли входити тільки старші та молодші глави традиційних пологів, що відповідали вищому майновому цензу. У період встановлення республіки права сенаторів стали одержувати і плебеї - мабуть, як займали одну з магістратських посад. З кінця IV в. взагалі всі колишні магістрати включалися до складу Сенату як особливі члени - patres conscripti. За період республіки кількість сенаторів коливалося від 300 (у IV-III ст.) До 600 (у I в. До н. Е..). Призначалися сенатори на строк цензорських повноважень - 5 років, після чого відбувалося оновлення, що не виключало і відновлення прав сенаторів.

Історично Сенату відводилася роль установи, з якою радяться магістрати, щоб їх вирішення мали опору в згоді народу. Однак у період республіки Сенат далеко вийшов за рамки дорадчого органу, ставши головним урядовим, почасти навіть розпорядчим установою з деякими законодавчими повноваженнями.

Сенат відав (1) загальним піклуванням над культами, і в цьому зв'язку наглядом за храмами і священними місцями, оголошував святкові та подячні дні, накладав заборони на відправлення інших культів. Йому належало (2) загальна фінансове управління, виключаючи розпорядження загальнонародною власністю; він виділяв гроші на ведення війни, визначав характер надходжень до скарбниці, в т. ч. з громадян. Сенат забезпечував (3) дотримання безпеки і добрих звичаїв громадянами в місті. Сенат був головним органом (4) військово-організаційного управління: після того як народні збори вирішували про війну чи її оголошував ворог, сенатори ухвалювали, з якими військами вести війну, скільки будувати кораблів, передавав магістратам виняткові повноваження; Сенат ж отримував все донесення воєначальників і вживав заходів за цими донесеннями. Сенат вів (5) дипломатичні та міжнародні відносини Риму: це право, яке раніше належало консулам, було узурповане Сенатом в ході воєн II в. до н. е.. Сенату належало (6) право керувати підвладними Риму провінціями: призначати туди магістратів, визначати їх повноваження, приймати їх звіти про управління. Крім поточного управління, Сенату належало (7) розглядати законодавчі пропозиції магістратів, які вони вносили в народні збори. До другої половини IV в. до н. е.. Сенат затверджував закони та інші постанови після їх прийняття у народних зборах - і тоді, по суті, законодавчі права його були верховними. Після повного встановлення республіканських інститутів Сенат розглядав закони до їх пропозиції народним зборам.

Сенаторське звання давало право брати участь у дебатах в Сенаті і голосувати з обговорюваних питань. Разом з тим у складі Сенату були і члени з дорадчим голосом - включені в Сенат по виконанню ними в цей термін магістратур і сложившие потім повноваження магістратів.

Засідання Сенату могли проходити тільки під головуванням одного з вищих магістратів - консула, претора чи диктатора, військового трибуна. Засідали «батьки отечества» по певних днях або за спеціальним скликанню (в пізній республіці зазвичай до 4 разів на місяць), відбувалося це на форумі або в спеціальному, освяченому через ауспіції храмі. Діловодство залишалося усним, фіксувалися лише постанови і законодавчі пропозиції; тільки в сер. I в. до н. е.. увійшло в практику складання особливого журналу дебатів і звітів.

Інформація, релевантна " Сенат. "

1. 8. Обмеження міжнародної правосуб'єктності и міжнародна правосуб'єктність державоподібніх Утворення
   сенатом Західного Берліна и ФРН з різноманітніх харчування. Так, такими Угодами БУВ урегульованій порядок зовнішніх зносин цього Утворення (самперед Із НДР и ФРН), процедура представництва его інтересів у міжнародніх зносинах. Інтереси населення Західного Берліна в міжнародніх відносінах представляти и захищать консульськими Посадовими особами ФРН. После об'єднання німеччини дію чотірібічної
   
2. 8. Державоподібні Утворення як суб'єкти міжнародного права.
   Сенату на чолі Із правлячім бургомістром (виконавчого органу) НЕ повінні булі суперечіті актам окупаційної влади. Пізніше Чотірібічна угода 1971 р. Було доповнено низкою Угод между НДР, сенатом Західного Берліна й ФРН по конкретних харчування. У 1991 р. у зв'язку з об'єднанням німеччини дія Чотірібічної догоди 1971 р. Було Припін Ватикан - єдине государственноподобное Утворення, что існує ніні на
   
3. 5. Декабристи
   Зазвичай історія революційного руху починалася з декабристів і це, ймовірно, правильно. Однак рух декабристів, як вже зазначалося вище, не можна зводити тільки до революційності. За своїм змістом воно було набагато ширше. Тут поєдналися різні погляди, групи з різними ідейними установками та інтересами, по-різному розуміють цілі, завдання руху та шляхи їх досягнення. Права
   
4. 8. Російський консерватизм другої половини X IX в.
   Тема, якій присвячено цей параграф, воістину неосяжна. Можна досить впевнено сказати, що серйозних, об'єктивних, вільних від кон'юнктури досліджень не так багато. У дореволюційній історіографії переважала, як правило, апо-логетіческая або вкрай негативна точка зору, причому консерватори піддавалися запеклої критики як з боку лібералів, так і з боку революціонерів всіх
   
5. ГЛАВА 1. З історії арбітражного судоустрою та судочинства
   Дозвіл торгових та інших господарських спорів упорядочивалось у міру створення та розвитку системи судових установ. Їх специфіка визначалася історичними умовами і національними традиціями в становленні правових систем різних держав. Особливі торгові суди були ще в Стародавньому Римі. У договорах між римлянами і латинами встановлювалися правила, за якими позови в ярмаркових
   
6. Тема 1. З ІСТОРІЇ АРБІТРАЖНОГО судоустрою і судочинства
   Література Арбітражне судочинство: з'явилися нові правила / / Економіка і життя. 1995. № 28. Арбітражний суд Росії: досвід та проблеми реалізації нового законодавства: круглий стіл / / Держава і право. 1995. № 10. Бойков Д. Нове законодавство про арбітражних судах / / Відомості Верховної Ради. 1995. № 8. Короткий огляд історії судоустрою і судочинства в Росії. М., 1955.
   
7. 21. Основні особливості та характеристика президентської республі-ки.
   Сенату. Ніякої відповідальності перед конгресом кабінет не несе. Він очолюється президентом і фактично грає при ньому роль дорадчого органу. Хоча президент позбавлений права розпуску конгресу, він наділений такими повноваженнями, які дозволяють йому активно впливати на всю законодавчу діяльність конгресу (найважливіше - право звернення до конгресу з посланнями). Поряд з цим
   
8. 22. Характеристика федеративної форми державного устрою.
   Сенати США, Мексики) і призначаються (сенат Канади, бундесрат ФРН). Встановлення принципів розмежування компетенції має велике значення: від цього залежить юридичне становище державного утворення в союзі і характер тих відносин, які складаються між союзом і членами
   
9. 7. Порядок формування парламентів і статус депутатів
   сенат V Французької Республіки. 2. Формирова-ня верхніх палат шляхом прямих виборів, хоча і з деякими відмінностями від тієї системи, яка застосовується в відповідаю-щих країнах при формуванні нижніх палат. 3. Чисто феодальний спосіб формування верхньої палати застосовується у Великобританії. Традиційна система заміщення місць у палаті лордів була за останній час кілька
   
10. 39. Класси-сифікацію парламентів
    сенат США, Рада штатів Тривалий час переважна більшість парламентів зарубіжних країн були двопалатними. Однопалатні парламенти становили виняток (Данія, Люксембург, Фінляндія, Гватемала, Парагвай, Нова Зеландія). Проте в даний час більшість парламентів однопалат-ні. Класифікація парламентів за обсягом компетенціі.Компетенція є найважливішим чинником, що визначає не 43. Класифіка-ція парламентських комітетів.
    
11. Сенатом.Сенатори-представники південних штатів. американські законодавчі комітети відрізняються наступними особливостями: а) кожен комітет має певної предметної компетенції-їй, тобто є спеціалізованим; б) всі законодавчі комітети є постійного але діючими органами, вони створюються палатами на весь срокполномочій; в) в ставлення-ванні биллей, що надійшли на їх розгляд,
    3. Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом.
    
12. На різних етапах розвитку кримінальне законодавство Росії встановлювало неоднакові правила і умови призначення покарання нижче нижчої межі статті, що передбачає відповідальність за скоєний злочин. Так, Покладання про покарання кримінальних та виправних розрізняло обставини, що впливають на провину і покарання. З наявністю обставин, що пом'якшують покарання, пов'язувалася можливість
    § 3. Судова система США
    
13. сенату штату. Як правило, ВІН займається розгляда апеляцій на решение нижчих судів. Подібно до Верховного суду США верховні суди штатів володіють и правом Конституційного наочний. Смороду могут скасуваті будь-який закон штату, піддаті ревізії констітуцію штату, Визнати недійснім будь-який Розділ конституції штату на підставі ведення его суперечності федеральній конституції. Судами первинної
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    
14. сенату, видання 2-е. - С-Петербург, 1871. Ухвала Боріспільського Міського суду Київської области. Верховний Суд України. Узагальнення судової практики у справах для про контрабанду та порушенні Мітні правил (Розгляд справ 1995-1998 рр.) - С.18. Ухвала Боріспільського Міського суду Київської области від 24 липня 1997 року. Верховний Суд України. Узагальнення судової практики у справах для про контрабанду
    § 2. Історія розвитку и становлення функцій прокуратури
    
15. Прокурор (від лат. Procyrator - завідуючий, керуючий, піклувальнік) - офіційна посадова особа органів прокуратури. У стародавніх Рімі - управляючий Майном, маєтком ТОЩО. Ними були улюблені раби імператора. Посада прокурора як державного чиновника запроваджувалась Із введенням Ав-густовської конституції. Це БУВ, власне, слуга імператора з представницький Владом, и особливая роль смороду
    Прокуратура за часів Гетьманату (квітень-грудень 1918)
    
16. сенат складався Із Сенаторів, в тому чіслі Президента Сенату, и поділявся на Генеральні суди: Адміністративний, Цивільний и Карні. Цім же законом були врегульовані и питання прокурорсько наочний. При шкірному Генеральному суде, а такоже Загальнім зібранні Державного сенату перебувалі Прокурор и Товариші прокурора под віщим наглядом Міністра Юстиції, як Генерального прокурора. У грудні 1918 року
    Взаємодія прокуратури як певної влади з Судовою Владом
    
17. сенату при Верховному суде. Чи не є демократичною позиція судових органів Щодо відходу від системи народної засідателів. І одноособовій Розгляд суддю справ, де можна зверни міру покарань до 15 років Позбавлення Волі, - це нонсенс. У жодній Країні світу таких Законів немає. Саме доля прокурора в судових засіданнях и Підтримання звінувачення в ціх категоріях справ є обов'язковими. Безумовно, суд
     3.3.4. Особисті та соціально-економічні Гарантії незалежності працівніків прокуратури
    
18.  Для забезпечення реальної незалежності працівніків прокуратури Дуже ВАЖЛИВО Забезпечити Такі умови їх ДІЯЛЬНОСТІ, Які б дозволили їм максимально зосередітісь на віконанні своих прямих службових обов'язків. Саме на це спрямовані ЗАКОНОДАВЧІ норми, Які встановлюються певні вимоги несумісності прокурорської служби з іншімі видами ДІЯЛЬНОСТІ. Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону про прокуратуру сумісництво
    Для забезпечення реальної незалежності працівників прокуратури дуже важливо забезпечити такі умови їх діяльності, які б дозволили їм максимально зосередитись на виконанні своїх прямих службових обов'язків. Саме на це спрямовані законодавчі норми, які встановлюють певні вимоги несумісності прокурорської служби з іншими видами діяльності. Відповідно до ч. 5 ст. 46 Закону про прокуратуру сумісництво