| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
§ 1. Становлення арбітражних судів Російської Федерації |
||
|
Арбітражні суди Російської Федерації виникли й успішно розвиваються з існувала в Радянському Союзі з травня 1931 до жовтня 1991 р. системи Державного арбітражу. Згідно ст. 163 Конституції СРСР суперечки між підприємствами, установами та організаціями вирішувалися органом, що не входив в судову систему, але яка здійснювала широкі юрисдикційні функції по відношенню до прав та інтересів соціалістичних юридичних осіб. Арбітраж не тільки розглядав суперечки, а й різноманітними методами повинен був сприяти оптимальному функціонуванню народного господарства. Природа цього органу носила, таким чином, двоїстий характер: правоохоронний і управлінський одночасно. Процедура розгляду справ регулювалася особливими правилами, головним з яких було включення представників сторін до складу самого юрисдикційного органу. Спори між організаціями однієї підпорядкованості розглядали арбітражі відповідних відомств, а суперечки між організаціями різного підпорядкування, різних республік були віднесені до компетенції Державного арбітражу. Державні арбітражі були спеціальними органами, покликаними в межах наданої їм достатньо широкої компетенції захищати права та охоронювані законом інтереси соціалістичних юридичних осіб при вирішенні господарських спорів, а також сприяти оптимальному дії економічної системи в цілому і організації належного правового регулювання взаємовідносин, що виникають у господарському обороті в різних галузях. Відомчий арбітраж мав ті ж завдання, але в межах, обмежених певною галуззю. До 1971 р. не було єдиної системи органів державного арбітражу, так як нижчестоящі державні арбітражі підпорядковувалися не своїм вищестоящим органам, а тим виконавчим органам, при яких складалися; не було супідрядності і у державних і відомчих арбітражів . Лише в 1974 р. Держарбітраж СРСР був перетворений в союз- ^ | Р ^ 144 Розділ II. Судова система Російської Федерації Глава 7. Федеральні арбітражні суди 145 но-республіканський орган1, а після прийняття Конституції СРСР 1977 р. став органом конституційним, із завданнями та функціями, розрахованими на умови жорстко регульованої державою економіки. Нині арбітражні суди відповідно до Конституції Російської Федерації безпосередньо входять у судову систему, є органами держави, що здійснюють судову владу. Ця гілка судової влади здійснює правосуддя шляхом вирішення економічних суперечок, що виникають з цивільних, адміністративних та інших правовідносин, розгляду інших категорій справ, віднесених до компетенції арбітражних судів (ст. 19 Закону про судову систему, ст. 4 Закону про арбітражних судах). Відмова від державного арбітражу, що виконував поряд з дозволом господарських спорів найрізноманітніші функції - нормотворчу-ські, контрольні, - був пов'язаний з докорінною зміною системи управління державою, з прагненням перейти від адміністративно-командної економіки до економіки ринкової. Органи державного арбітражу мали численні правомочності, що дозволяли їм втручатися в діяльність підприємств і організацій: порушувати за своєю ініціативою справи; стягувати санкції на користь другої сторони, навіть якщо вона і не заявляла подібних вимог, або в дохід бюджету; змінювати підставу або предмет заявленого позову; здійснювати контроль на підприємствах за веденням договірної роботи; давати керівникам різні приписи. У зв'язку з поступовим впровадженням в економіку приватноправових регуляторів і стимулів, природно, виникла необхідність в перебудові органів, що здійснюють юрисдикцію в цій галузі. Створення системи арбітражних судів означало повну зміну самої суті і завдань, компетенції та повноважень правоохоронних органів, діяльність яких стосувалася інтересів юридичних осіб. Створюючи систему арбітражних судів, прагнули створити гарантії повної господарської самостійності юридичних осіб, неможливості втручання органів держави в їх діяльність, а також сприяти розвитку підприємництва та охорону інтересів підприємців незалежно від їх організаційно-правової форми. Арбітражний суд був створений на підставі Закону «Про арбітражний суд», прийнятого Верховною Радою Російської Федерації 4 липня 1991 р. 2 Порядок діяльності та компетенції арбітражного суду визначалися також Арбітражним процесуальним кодексом Російської Федерації, прийнятим Верховною Радою Російської Федерації 5 березня 1992 ' і введеним в дію з 15 квітня 1992 році цей нормативний акт докладно і вельми близько до правил загальних цивільних суден врегулював порядок розгляду і вирішення арбітражними судами справ з економічних спорів та спорів у сфері управління. Зокрема, вперше в цьому акті отримали право на життя принципи правосуддя стосовно до суперечок, в яких не брали участь громадяни, а саме: виборність, незалежність арбітражного суду та його суддів, гласність, можливість відводу суддів, прокурора, експерта, перекладача. Разом з тим практика застосування АПК 1992 дуже скоро виявила недосконалість даного акту. Знадобилося переосмислити слабкі сторони, використовувати для вдосконалення АПК РФ досвід дореволюційної Росії, інших держав, так як в економічному обороті країни і в арбітражному процесі з'явилися і іноземні організації - інвестори. Все це свідчило про те, що арбітражно-процесуальна форма вирішення саме економічних суперечок може і повинна вдосконалюватися далі. До цього підштовхувало і поява нової Конституції, прийнятої в грудні 1993 р., а потім перша, Загальної частини ЦК Російської Федерації, яка вступила в дію з 1 січня 1995 Було приділено велику увагу виробленню концепції зміни норм про організацію і порядок діяльності арбітражних судов3. А в квітні 1995 р. з'явилися і з 1 липня того ж року набули чинності новий Федеральний конституційний закон «Про арбітражних судах Російській Федерації» 4 і новий Арбітражний процесуальний кодекс Російської Федерації. Найбільш істотними новелами, встановленими цими актами, були наступні: 1) всі арбітражні суди були віднесені до категорії органів федерального значення; 2) Вищий Арбітражний Суд Російської Федерації був звільнений від значної частини справ, розглянутих по першій інстанції, і направив свої зусилля на розгляд справ у порядку нагляду в Президії Вищого Арбітражного Суду РФ і вивчення й узагальнення судової практики, дачу роз'яснень Пленумом Вищого Арбітражного Суду з застосуванню законодавства; 3) замість раніше діяла двухзвенной системи арбітражних судів була створена трехзвенная за рахунок десяти федеральних судів округів, Діючих в якості касаційних інстанцій; 'СП СРСР. 1974. № 4. Ст. 19. СП СРСР. 1974. № 4. Ст. IV. Відомості РРФСР. 1991. № 30. Ст. 1013, 1014, Відомості РФ.1992. № 34. Ст. 1965 'Відомості РФ. 1992. № 16. Ст. 36. Див докладно: Шерстюк В М. Нові положення Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації. М., 1996. С. 5-14. Юков М К, Пучинский У К, Шерстюк В М. Про проект Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації / / Вісник Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації. 1994 № 11. С. 107. 4СЗРФ. 1995. № 18 Ст. 1589 146 Розділ II. Судова система Російської Федерації 4) з'явилася нова апеляційна інстанція для перевірки правильності рішень, винесених у першій інстанції, в якості якої виступають апеляційні колегії арбітражних судів суб'єктів Російської Федерації; 5) у федеральних арбітражних судах округів і в арбітражних судах суб'єктів Федерації створені президій, що розглядають питання судової практики, організаційні питання (затвердження членів судових колегій, голів судових складів та ін.); 6) створено дорадчий орган при Вищому Арбітражному Суді - Рада голів арбітражних судів, очолюваний головою Вищого Арбітражного Суду, для розгляду організаційних, кадрових і фінансових питань; 7) організаційне забезпечення діяльності арбітражних судів, їх фінансування з коштів федерального бюджету здійснюється Вищим Арбітражним Судом; 8) Вищий Арбітражний Суд Російської Федерації підбирає і готує кандидатів у судді, організує їх навчання. Новели Федерального конституційного закону «Про арбітражних судах Російській Федерації» були спрямовані на те, щоб з арбітражних судів, що розглядають спори між організаціями, розташованими в різних регіонах Росії, а також спори за участю іноземних фірм і компаній, функціонував як складової частини єдиної системи »1. Зміна структури та багатьох положень АПК 1992 при підготовці проекту АПК 1995 мало на меті при збереженні виправдали себе на практиці норм закріпити нові інститути і правила розгляду і вирішення спорів для подальшого посилення гарантій судового захисту прав громадян-підприємців та юридичних осіб, для наближення системи арбітражних судів до рівня світових стандартів у цій галузі. Цей процес було продовжено. 14 червня 2002 був прийнятий Державною Думою третього Арбітражний процесуальний кодекс2. Робота щодо подальшого вдосконалення арбітражного процесуального законодавства була зумовлена кількома чинниками. П'ятирічний досвід застосування АПК РФ 1995 р. виявив істотні його прогалини при регламентації окремих процедур і стадій арбітражного судочинства; протиріччя, нестиковки в тексті низки норм, що вимагали уточнення тлумачення арбітражно-процесуальних норм з боку Вищого Арбітражного Суду. Глава 7. Федеральні арбітражні суди 147 1 Яковлєв Ф В, Юков М К. Вступна стаття / / Коментар до Арбітражного процесуального кодексу Російської Федерації. М, 1995 С. 1. 2 СЗ РФ. 2002 № 30. Ст. 3012. Крім того, після 1995 р. стався ряд змін в матеріальному законодавстві, що застосовується арбітражними судами. Це стосувалося появи Федеральних законів «Про акціонерні товариства», «Про неспроможність (банкрутство)», Податкового, Бюджетного кодексів і т. д. Природно, що новели матеріального права вимагали відображення в процесуальному законодавстві. У лютому 1996 р. наша країна вступила до Ради Європи, 30 березня 1998 Росія ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основних свобод. Тепер уже міжнародні стандарти стали служити критерієм у організації порядку відправлення правосуддя. Творці нового АПК прагнули максимально забезпечити захист прав суб'єктів економічної діяльності, створити умови для ефективного, оперативного і справедливого розгляду конфліктів у цій сфері, посиленню в ній правопорядку. Загалом новий АПК РФ направлений на підвищення доступу до правосуддя, в ньому передбачені спрощені процедури по простих і безперечним категоріях справ, що дозволить знизити навантаження на суди і підвищити їх оперативність. В АПК 2002 багато новел, основні з них стосуються змін підвідомчості з ряду категорій економічних суперечок; включення до складу арбітражного суду, чинного по першій інстанції, арбітражних засідателів, які є одночасно представниками народу і фахівцями в області, наприклад, банківської або страхової справи; зміни правил порушення провадження в порядку нагляду; підвищені вимоги до осіб, які можуть бути представниками в арбітражних судах, ними можуть бути адвокати і працівники, що сперечаються. АПК 2002 вступає в дію з 1 вересня цього року, за винятком норм про підвідомчість, які повинні застосовуватися після закінчення десяти днів з моменту опублікування АПК, і новел про нагляд, термін вступу в дію яких 1 січня 2003 Новий АПК виходить з існуючої системи судоустрою, встановленої Федеральним конституційним законом «Про арбітражних судах Російській Федерації», не змінює концепції формування структурних елементів системи арбітражних судів, числа судових інстанцій, компетенції кожного рівня в цій системі.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "§ 1. Становлення арбітражних судів Російської Федерації" |
||
|
||