Важливе значення при розгляді питань про джерела цивільного права
набули питання судової практики. У цьому аспекті необхідно, по-перше,
відзначити наступні принципові і визначальні моменти: українська правова
система не відноситься до країн з системою загального права, і тому прецедент
не є джерелом права в Україні, по-друге, система судоустрою в
Україна представляє багаторівневу систему загальних і спеціалізованих
судів.
Під судовою практикою слід розуміти діяльність судів по одноманітному
застосуванню норм права при вирішенні майнових та особистих майнових і
немайнових суперечок. Поняття «судова практика» може бути розглянуто з
кількох сторін. По-перше, судова практика - це керівні роз'яснення
судам з питань застосування чинного цивільного законодавства при
розгляді різних категорій цивільних справ. Такі керівні роз'яснення
міститися в постановах Пленуму Верховного суду України, а також листах
Президії Вищого Арбітражного суду України. Керівні роз'яснення
приймаються на основі аналізу та узагальнення судової практики і даються в порядку
судового тлумачення. Узагальненням і аналізом судової практики займаються всі
суди України. При прийнятті таких керівних роз'яснень, насамперед,
керуються вимогою забезпечення однакового застосування і розуміння
законів України. Тому виникає ситуація, коли, з одного боку, в Україні не діє судовий прецедент, а з іншого, всім державним органам і
судам, насамперед, необхідно забезпечити однакове дію, розуміння і
застосування всього законодавства України (що продиктовано самою суттю
механізму дії будь-якого нормативно-правового акта). Цією наведеної
ситуацією пояснюється те, що питання про природу керівних роз'яснень судів
був і є донині спірним як у науковій літературі, так і в
практиці. Відповідно до точки зору одних вчених керівні роз'яснення містять
норми права, інші вчені не підтримують цю точку зору. Таким чином.
Пленум Верховного суду приймає постанови, в яких містяться
керівні роз'яснення. Такі повноваження Верховному суду надані
Законом України «Про судоустрій» (Закон від 5 червня 1981р. Із змінами
Закону від 24.02.94 р.), в якому зазначено , що Верховний суд «вивчає і
узагальнює судову практику, аналізує судову статистику і дає керівні
роз'яснення судам з питань застосування республіканського законодавства,
які виникають при розгляді судових справ. Керівні роз'яснення
Пленуму Верховного суду України є обов'язковими для судів, інших органів
і службових осіб, які застосовують закон, по якому дано роз'яснення »(абзац
третій ст. 40, п.2 ст. 45 зазначеного Закону). Таким чином, зазначені
керівні роз'яснення, не створюючи нових норм права, проте
володіють обов'язковою силою для певного кола осіб. Зокрема, навіть у
мотивувальній частині рішення у цивільній справі повинні міститися в
необхідних випадках посилання на відповідні керівні роз'яснення Пленуму
Верховного суду (ч. 4 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду України від
29.12.76 р. з наступними змінами та доповненнями «Про судове рішення»),
Подібна норма міститься в Законі України «Про арбітражний суд» - у пункті 3
статті 12 «Повноваження Вищої Арбітражного суду України». Пленум Вищого
Арбітражного суду України приймає керівні роз'яснення, які
обов'язкові для суддів і учасників господарських правовідносин, які
застосовують законодавство, в щодо якої дано таке роз'яснення. У
Вищого Арбітражного суду склалася також практика розсилати своїм обласним
і прирівняним до них судам листа Вищого Арбітражного суду, які часто
набувають таку ж силу, як і керівні роз'яснення.
Постанови судових пленумів покликані лише тлумачити і роз'яснювати зміст
цивільного законодавства, але не створювати нові норми цивільного
права, тому вони в будь-якому разі не є джерелами норм цивільного
права. Термін судова практика розуміється як багаторазове, однакове
рішення судами однієї і тієї ж категорії справ. Судова практика в цьому
розумінні також не є джерелом цивільного права, оскільки суддя,
вирішуючи справу, за якою мається сформована судова практика, не пов'язаний
доводами рішень судів по подібної категорії справ і виносить рішення,
грунтуючись виключно на своїй правовій оцінці встановлених судом
обставин справи (при дотриманні букви закону). Нижче наведені максимально
повний перелік постанов Пленуму Верховного суду України, що стосуються
окремих питань цивільного права.
« Попередня
|
- значення має питання про підвідомчість спорів тим чи іншим державним чи громадським органам. У науці цивільного процесуального права підвідомчість визначається як належність потребують державно-владному вирішенні спорів про право та інших справ до ведення різних державних, громадських, змішаних (державно-суспільних) органів і третейських судів, як
Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма
- значення процесуальної форми полягає в тому, щоб забезпечити захист дійсно існуючих прав суб'єктів господарювання і гарантувати винесення законних і обгрунтованих рішень. Закон, зокрема АПК РФ, встановлює процесуальний порядок діяльності суду з розгляду і вирішення справ не заради форми, а для того, щоб винести законне і обгрунтоване рішення у справі. Процесуальна
3. Судопроізводственних ПРИНЦИПИ АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА
- значення в судочинстві в арбітражному суді зазнали істотних змін. Насамперед, на відміну від редакції статті 7 АПК РФ 1995 року в новому Кодексі розділені принцип процесуальної рівноправності сторін і принцип змагальності і кожному з них присвячені окремі статті (статті 8 і 9). Кодекс визначає змагальність таким чином (ст. 9): «1. Судочинство в арбітражному
Тема 1. З ІСТОРІЇ АРБІТРАЖНОГО судоустрою і судочинства
- значення яких полягало в примирливому і, у всякому разі, скороченому, чужому будь-якого формалізму, виробництві спірних справ », - писав російський дослідник Г. Барац. Згодом дії суду визначалися Судного статтями та грамотами. Як приклад можна привести Статутну Білозерську грамоту 1488, статутну грамоту князя Олександра, цю Смоленської землі в 1505 році, Статутну
2. Поняття підвідомчості, її види
- значення цього інституту складалося саме в розмежуванні компетенції між органами, вирішуючими спори про право, а не в забезпеченні ефективного захисту прав і охоронюваних законом інтересів від будь-яких порушень, у тому числі з боку держави, її органів і посадових осіб. На ступінь ефективності захисту порушених прав, здійснюваних шляхом вирішення спорів про право, впливають багато факторів.
1. Поняття позову у арбітражному процесі, його елементи і види
- судового захисту - визнання, присудження або припинення, зміна, здійснення в іншій формі перетворювальних повноважень суду. Дана позиція в принципі правильна, але найкраще включати вид винищили-емой судового захисту безпосередньо у зміст такого елемента позову як його предмет. Адже предмет і включає в себе вимогу позивача до відповідача про присудження, визнання права і т. д. Значення
1. Поняття і види міжнародного комерційного арбітражу
- значення мають положення, що регулюють формування арбітражу у випадку, коли сторо-ни передбачили розгляд спорів не в постійно дійству-ющем арбітражному органі, а в «ізольованому» арбітражі, створюваному тільки для вирішення конкретної справи. Конвенцією передбачена важлива роль в «ізольованому» арбітражі голови компетентної торгової палати, який виконує такі важливі
2. Арбітражна угода
- значення перевезення (ст. 28). Особливе значення питання про правильне визначення предметної компетенції арбітражу обумовлено його впливом в подальшому на процес визнання і приведення у виконання винесеного арбітражного рішення. Так, Європейська конвенція 1961 р. передбачає, що суд, в якому порушено справу про наявність або дійсності арбітражної угоди, може не визнати його
Основні напрямки контролю над організованою економічною злочинністю в сфері припинення незаконної діяльності організованих злочинних груп.
- Значення електронного спостереження при веденні справ, пов'язаних з організованою економічною злочинністю, а також корупцією серед державних чиновників, неможливо переоцінити. Однак застосування електронного спостереження потенційно містить в собі небезпеку ущемити громадянські права і свободи. Ця небезпека може стати реальністю тільки тоді, коли кошти електронного спостереження будуть
ГЛАВА 1. З історії арбітражного судоустрою та судочинства
- значення яких полягало в примирливому і, у всякому разі, скороченому, чужому будь-якого формалізму, виробництві спірних справ », - писав російський дослідник Г. Барац. Згодом дії суду визначалися Судного статтями та грамотами. Як приклад можна привести Статутну Білозерську грамоту 1488, статутну грамоту князя Олександра, цю Смоленської землі в 1505 році, Статутну
значение которых состояло в примирительном и, во всяком случае, сокращенном, чуждом всякого формализма, производстве спорных дел», - писал русский исследователь Г. Барац. Впоследствии действия суда определялись судными статьями и грамотами. В качестве примера можно привести Уставную Белозерскую грамоту 1488 года, Уставную грамоту князя Александра, данную Смоленской земле в 1505 году, Уставную
|