Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Глава дев'ята 1 |
||
Т. е. падати, прагнучи до свого «природного» місцю. - 203. 2 Наприклад, завдяки наявному в тілі теплу, коли воно веде до одужання. - 203. 3 привхідними чином - коли між частиною вещп, що є джерелом її виникнення, і самої вшцио є лише випадковий зв'язок. - 203. 4 Наприклад, при розтиранні тіла. - 203. 6 В умовиводах сущпость служить срсдппм термппом, і всі її властивості приписуються кожної едшшчпой речі; аналогічним чином вона є деятельпим фактором, предваряющим річ при її природному, штучному або мимовільному виникненні. - 203. 6 У сфері речей, що виникають естоствеппим чином. - 203. 7 У сфері речей, вироблених штучно. - 203. Глава десята 1 Прямий кут і жива істота. - 204. 2 Позначення гострого кута як кута, меншого, ніж прямий кут, і обозпачепіе пальця як такий-то частини живої істоти. - 204. 3 За визначенням і в бутті. - 206. 4 Йдеться про «перших» материн. - 207. 6 Т. е. пов'язані з матерією. - 207. 6 Окремих - в тому сенсі, що ці лпнпп також пов'язані з матерією, хоча і умопостигаемой (див. 1036 а 9). - 208. Де форма завжди співвіднесена лише з одним певним матеріалом. - 208. Матеріал і тут не относптся до сутності речі (хоча форма і пов'язана з пім нерозривно). - 208. Т. о. про лінії і безперервному (просторової протяжності), які, на думку позднейшнх піфагорійців, що не становлять суті геометричних фігур; просторова протяжність розглядалася ними лише як матерія, а лінія - як здійснення в цій матерії числа - дійсної сутності геометричних фігур. - 208. На думку тих платоников, які вважають двійку иде-Альпі лінією, і тих, які розглядають її як ейдос лінії. Бо лінія пс може бути пі ідеєю, пі «проміжним» (математичним) об'єктом, пі минущим предметом; опа повинна в такому разі входити в некнн «четвертий рід» сущого (див. вище 902 1> 13-18). - 209. Див прим. 14 до гол. 5 кп. I - 209. Все буде мати своє пача в самій-по-ссбе-сдппом (двоіцу як «сопрічіпу» речей не можна брати в розрахунок, оскільки вона не входить в їх форму). - 209. Молодший Сократ (V ст. До п. е..) - Товариш Тоетета, що фігурує як учасника діалогу в «Політиці» Платона і згадуваний в деяких інших його творах. - 209. 0 кшталт «великого і малого» у платоппкоп, «безлічі» у Спевсіпіа, «беспредельпого» у піфагорійців і т. п. - 210. Жовтень 1076 а 8-1093 1) 29. - 210. "1037 Ь 8-1038 а 35; 1045 а 7-1045 b 23. - 210. 12 Див 1029 b 1-1030 b 13. - 210. 13 Як форми людини, абстрагованою від його матерпп. - 210. Глава дванадцята 1 Інакше говори, черев які рід ділиться па види. 211. 2 Частини визначення повинні бути чимось єдиним, коли незабаром в сукупності своїй вони позначають єдину сутність. - 211. 3 Определепія, що встановлюються за допомогою послідовної специфікації вихідного видового відмінності. - 211. 4 Далі про них йдеться в гл. 6 кн. VIII. - 213. Глава тринадцята 1 Платоніки. - 213. 2 Так, «жива істота», позначаючи «людини» або «кінь», не вказує їх видових відмінностей. - 214. 3 Живого істоти як такого і Сократа. - 214. 4 Див прим. 9 до гол. 9 кп. I. - 214. Б Т. с. в стані осущоствлрпності («ептелемш»). - 215. 6 З точки зору Демокріта, неподільні величини суть актуальні субстанції, і жодна пх пара, наприклад, не може стати чимось одним (і навпаки), інакше кожна з них суще-ствовала б потенційно і не утворювала б актуальну субстанцію. Липень 1031 а 12-13. - 215. Глава чотирнадцята 1 Якщо «жива істота» єдине за кількістю, але перебуває під багатьох предметах, воно повинно відокремитися «від самого себе) (див. Платон. Парменід, 131 Ь). - 216. 2 Т. е.« живій істоті »були б притаманні і двуногость (як у людини) і многоногость (як, наприклад, у стоноги). - 216. 3 Якщо «жива істота" не прпчастно жодної з цих характеристик, то не може бути й тих класів істот, які мають ці характеристики. - 216. 4 Для кожної окремої ідеї-для ідеї людини, коня і т. д. - 216. 5 Яке буде тому певної множинністю . - 216. Глава п'ятнадцята 1 Бути й не бути субстратом для даної форми. - 217. 2 Як позначаються про чому спільні складові частини всякого визначення. - 218. 3 А не відноситься тільки до даної одиничної речі. - 219. 4 Тому що це визначення, свідчив би отвот, було б застосувати і до всіх інших ідеям. - 219. Глава шістнадцята 1 А іменпо в самому широкому сенсі, стосовно до всіх існуючих одиничних речей. - 219. 2 Як щось самосуще, ейдос повинен бути одиничним і окремим, а раз так, то він не може бути багато в чому. - 220. 3 Крім небесних світил. - 220. Глава сімнадцята 1 Т. тобто не через визначення, а черев безпосереднє схоплювання думкою. - 221 . 2 Цього щось. - 222. 3 Початок як форма, так як елемент є початок як матерія. - 222. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "Глава дев'ята 1" |
||
|