Головна
ГоловнаНавчальний процесПрофесійна педагогіка → 
« Попередня Наступна »
Кікоть В.Я, Столяренко AM, та ін Юридична педагогіка, - перейти до змісту підручника

Особистість як суб'єкт педагогічного процесу

Особистість як суб'єкт і об'єкт характеризується такими особливостями: має об'єкт, розташовує різноманітними засобами, методами і формами дій, володіє індивідуальним стилем діяльності, в якій особистісно формується і розвивається. З іншого боку, особистість - об'єкт педагогічного процесу, який відчуває на собі вплив виховання, навчання, освіти та розвитку, цілеспрямовано і свідомо організовуваного суб'єктом педагогічної діяльності.

Батьки, педагоги, старші, керівники та навчаються разом є суб'єктам всього педагогічного процесу, спрямованого на досягнення обший діли: організації освоєння досвіду, накопиченого цивілізацією, конкретним народом, соціумом.

У педагогічній діяльності складаються суб'єктно-суб'єктні відносини між її учасниками, які взаємодоповнюють, інтенсифікують самоформірованіе, саморозвиток кожної зі сторін.

Аксіоматично твердження, що розвивається особистість здійснює і змінює себе в діяльності - багатогранною і змістовною. При педагогічному керівництві процесом розвитку особистості слід чітко уявляти можливості того чи іншого виду діяльності і використовувати їх для управління цим процесом. Різнобічний розвиток особистості можливо тільки при многоплановом характері діяльності.

Усі види діяльності взаємопов'язані, але, наприклад, в юнацькому віці навчальна діяльність у певній мірі переважає над іншими видами праці і визначає ступінь впливу на розвиток особистості студента. У психологічній і педагогічній літературі ця діяльність позначається терміном вчення. Вона спрямована не тільки на засвоєння знань, навичок і умінь, а й на формування особистісних властивостей, якостей, на досягнення намічених результатів діяльності. Метою навчається є набуття знань, оволодіння навичками й уміннями. Результат цього процесу - зміна самого суб'єкта - і не тільки в плані формування у нього знань, умінь, звичок, але і здібностей, установок, інтелектуальних, вольових і емоційних якостей. Інакше кажучи, у навчальній діяльності активно бере участь і розвивається особистість як ціле, як єдність усіх сфер.

Результативність діяльності особистості безпосередньо залежить від рівня сформованості її творчих здібностей, від яких залежить не тільки успішність оволодіння трудовими навичками, знаннями та вміннями, а й розвиток особистісних якостей.

Творчі здібності дорослої людини виявляються насамперед у:

- установці на сприйняття проблем та їх вирішення новими способами;

- обгрунтованому висуванні гіпотез вирішення проблем і їх об'єктивній перевірці;

- самостійності при вирішенні проблем;

- гнучкості мислення і здатність до передбачення;

- розвиненому уяві, інтуїції і допитливості;

- умінні творчо вивчати документацію, літературу, аналізувати спеціальні джерела інформації, узагальнювати новаторський досвід, виконувати творчі роботи.

Використовуючи природне прагнення людини до самовираження і творчості, необхідно всіма засобами підтримувати його творчі починання у сфері навчально-пізнавальної та професійно-практичної діяльності.

Загальна мета навчальної, професійної діяльності може усвідомлюватися людиною в повній мірі чи частково. З цим буде пов'язана інтенсивність і результативність трудового процесу. Зрозуміло, загальна мета доповнюється і конкретизується спеціальними цільовими установками. Від ступеня усвідомленості спеціальних цілей значною мірою залежить якість діяльності. Тому важливо, щоб батько, вчитель, керівник не тільки сам чітко і ясно представляв те, що він має намір отримати від навчається в процесі оволодіння цими знаннями, навичками, вміннями і якостями, а й забезпечив відповідність своїх педагогічних цілей особистісним цілям людини.

У процесі взаємодії з суб'єктом педагогічної праці, що дає вказівки, рекомендації, виправляти помилки і т.д., школяр, студент, фахівець опановує новими знаннями, стає більш підготовленим, самостійним у житті і роботі. Педагогічне керівництво тоді здійснюється на якісно іншому рівні, стає більш загальним і опосередкованим. Одночасно підвищуються вимоги і до діяльності навчається. Таким чином, змінюється співвідношення педагогічного керівництва і самостійності людини в процесі його вдосконалення. Так, порівняно з першокурсниками студенти старших курсів навчання, особливо випускного, можуть проявляти більше ініціативи при: сприйнятті знань в більшому обсязі (розібратися в складному теоретичному питанні, засвоїти великий розділ навчальної літератури); використанні різних джерел інформації; організації своєї діяльності (планування, контроль, раціональний витрата часу); викладі навчального матеріалу з власними судженнями і висновками, використанні даних з інших навчальних дисциплін; вирішенні нестандартних завдань, постановці відповідних проблем, висунення гіпотез та пошуку шляхів їх перевірки і підтвердження; аргументуванні і захисту власних поглядів, позицій.

Доцільно організувати педагогічне керівництво діяльністю школяра, студента, фахівця відповідно до рівня розвитку її особи так, щоб було дано простір розвитку самостійності, а вказівки, контроль, перевірка були зведені до розумного мінімуму. Важливий тут і соціальний аспект трудової діяльності, що полягає в тому, що будь-яка робота підноситься що навчається на соціальному тлі і ставлення до неї багато в чому визначається його ставленням до керівника, старшому. Ставлення керівника до своєї професії, до навчаються, властивості особистості старшого беруть участь у педагогічному процесі як один із суттєвих чинників його ефективності. Діяльність людей краще і результативніше у тих керівників, які авторитетні, їх пов'язує з учнями довірче ставлення, повагу особистої гідності кожного.

Істотним чинником, що впливає на трудову діяльність, є взаємини навчається між собою. Положення, зайняте тієї чи іншої особистістю в групі, ставлення групи до цієї людини, домінуючі в групі погляди і норми, все різноманіття міжособистісних відносин представляють собою умови досягнення успіхів у навчанні, формує особистість.

Діяльність школяра, студента, фахівця багатогранна. Вона пов'язана з численністю досліджуваних навчальних дисциплін, видів діяльності, організованих з педагогічними цілями (формування мотивів діяльності, уявлень і понять, навичок і умінь, певних поглядів, позицій, норм дій і поведінки, розвиток розумових здібностей, емоційних і вольових якостей), характером праці . Її результативність визначається також соціальними умовами, в яких вона здійснюється, взаємовідносинами між людьми, засобами і методами навчання, рівнем навченості і розвиненості людей, їх індивідуальними відмінностями й т.д.

В системі відносин з іншими людьми, групами також відбувається формування і розвиток суб'єкта педагогічного процесу - батька, вчителя, керівника.

« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Особистість як суб'єкт педагогічного процесу "
  1. Поняття вікової неосудності.
    Особистості в цілому, що дозволяє виділяти цей етап психічного розвитку як особливий, якісно новий. Відбувається інтенсивне формування самосвідомості та самооцінки, з чим пов'язане поглиблення розуміння підлітком соціального значення своїх дій. В цілому інтелектуальний компонент вирішення питання про віковий порозі кримінальної відповідальності - це рівень розвитку волі, як регулятора
  2. 1.2 ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
    особистості учня: знанієвої, мотиваційної, інформаційної, ціннісно-моральної, діяльнісної (професійної). Якість системи визначається якістю всіх її компонентів: якістю ресурсів (входу), якістю потенціалів (потенційне якість), якістю процесів (технологій), якістю результату (виходу). Управління якістю функціонування освітньої організації
  3. § 2. Проблемна ситуація
    особистості людини. Умовою виникнення проблемної ситуації стає необхідність в розкриваємо новому відношенні, властивості або способі дії. Головним елементом проблемної ситуації А.М. Матюшкін, слідом за С.Л. Рубінштейном, вважає невідоме, нове, те, що повинно бути відкрито для правильного виконання завдання, для виконання потрібної дії. А.М. Матюшкін вважає, що для
  4. § 3. Дидактичні можливості проблемної ситуації та умови її застосування
    особистості, потужної спонукальної силою її діяльності та від-22 слушних дій ". На відміну від неясних бажань, потягів, в пізнавальному інтересі чітко виражена спрямованість на об'єкт, до пізнання якого прагне учень. Прав фізик Луї де Броль, який сказав: "Здивування - мати відкриття". Що в навчанні найчастіше ставить учня в проблемну ситуацію, якій передує здивування? Такими
  5. ДОСЛІДНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ
    особистості; оволодіння (на елементарному рівні) методами наукового пізнання; розвиток пізнавальної активності та самостійності. Отже, при дослідницькому методі учні вирішують завдання самостійно. Чи виключає це керуючу діяльність вчителя? Ні, не виключає. У чому ж вона складається? g Цю проблему досліджував Ю.В. Сенько. У навчальному, як і в науковому спостереженні або
  6. 6. ВИХОВАННЯ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ
    особистості надається активності самої особистості, розкриваються механізми її стимулювання. Великий розділ присвячений теоретичним і методичним основам виховання, причому розглянуті як загальні методи і засоби виховання, так і конкретні методи формування різних аспектів особистості. С.А. Смирнов. Педагогіка. Педагогічні теорії, системи, технології. Поняття «виховання» розкривається в
  7. 9. СІМ'Я ЯК СУБ'ЄКТ ПЕДАГОГІЧНОГО Взаємодія
    особистості. Соціалізація в сім'ї відбувається в результаті цілеспрямованого процесу виховання, а також за механізмом соціального навчання. Виділено кілька моделей взаємодії батьків з дітьми: авторитетна, владна, поблажлива. Зазначено причини психологічних деформацій сім'ї, які є найважливішими причинами порушення особистісного розвитку дитини. І. Ф. Харламов. Педагогіка.
  8. 11. ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ
    особистості, здатної в індивідуальній творчості долати тенденцію суспільства до консервативного відтворення існуючих соціальних структур і стереотипів поведінки і таким чином діяти на користь прогресу, майстерно пробуджуючи приховані в людині природні задатки. вітагенного ПЕДАГОГІКА - педагогіка, що базується на використанні життєвого досвіду учнів. вітагенного НАВЧАННЯ
  9. соціокультурні передумови МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОГО ОСВІТИ
    особистості, які є вираженням не тільки її прагнення до найбільш повної самореалізації, а й впливу умов швидко мінливого світу. В останньому випадку перед людиною постає необхідність постійно поповнювати свої знання, щоб комфортно відчувати себе в світі, що змінюється. Таким чином, відбувається орієнтація на освіту як на засіб досягнення будь-яких значущих для
  10. Теоретичні передумови МОДЕРНІЗАЦІЇ ЗАГАЛЬНОГО ОСВІТИ
    особистості школярів. Аналіз літератури дозволяє стверджувати, що до таких концепціям можна віднести: концепції відбору змісту загальної середньої освіти; концепції проектування процесу навчання: сутнісні риси особистісно-орієнтованого навчання; концепцію проблемного навчання ; формування в учнів узагальнених умінь і навичок навчальної праці. Розглянемо ці концепції більш докладно.