Розділ одинадцятий [Виявлення причин хибності або недостатності доводу, необхідне для відповідального при осудженні доводу]

Так як важко визначити, коли люди приймають протилежні один одному [положення] і коли - взяті спочатку (бо часто, кажучи про себе, говорять одне, а потім інше, щось йому протилежне, т.

Є п'ять видів осуду доводу самого по собі. Перший - коли з посилок нічого не слід-НИ 20 запропоноване, ні що-небудь взагалі, оскільки хибно або неправдоподібно всі, або більшість те, з чого виводиться висновок, і висновок не напів-чає ні тоді, коли щось з цього усунуто, ні тоді, коли щось прісовокупляя, ні тоді, коли одне усунуто, а інше прісовокупляя. Другий вид 26 осуду - якщо з таких [посилок] і так, як тільки що було сказано, не виходить умовиводи проти тези. Третій вид - якщо умовивід [проти тези] виходить, коли щось прісовокупляя, але злягання гірше питалися і менш правдоподібно, ніж ув'язнення. Далі, [по-четверте], якщо умовивід виходить, коли щось усувається, бо іноді [питаючий] бере більше, ніж пеобхо-80 димо, так що умовивід виходить не завдяки цьому. Нарешті, [по-п'яте],-якщо [доказательствоведется] з більш неправдоподібних і менш достовірних [посилок], ніж ув'язнення, або з істинних, але потребують більше зусиль для доказу, чому проблема.

Не можна, однак, вимагати, щоб умовиводи 35 були для всіх проблем однаково правдоподібні і переконливі, бо одні з шуканих [проблем] за природою своєю більш легкі, інші ж більш важкі, так що якщо укладали з можливо більш правдоподібних [посилок], то міркували належним чином. Очевидно тому, що осуд доводу неоднакове, коли воно спрямоване проти поставленої проблеми і коли - [проти доводу] самого по собі. Бо цілком можливо, щоб довід сам по собі був гідний по-40 ріцанія, а щодо проблеми - гідний похвали 1С2а або, навпаки, сам по собі - гідний похвали, відносно ж проблеми - гідний осуду, а іменпо коли легко умозаключать виходячи з багатьох правдоподібних п істинних [посилок]. Іноді довід, що приводиться через умовивід, гірше доводу, що приводиться без умовиводи, - коли він виводиться з безглуздих [посилок], хоча сама проблема не така, між тим як довід, що приводиться без умовиводи, потребує ще таких, які правдоподібні і істіпни, але пе грунтується па те, що ще має бути злягаючись.

Коли наведений довід є доказ чого-то, тоді, у випадку якщо [доводиться] щось інше, абсолютно не відноситься до висновку, [що має бути виведено], умовиводи про це не буде, якщо ж воно здається умовиводом, то це софізм, а не доказ. Філософема ж - це дока-15 зувати умовивід, епіхірема-діалектичне умовивід, софізм-ерістіческіе умовивід, а апорема - діалектичне умовивід до протиріччя.

Якщо ж щось доведено з двох [посилок], здаються правильними, але не в однаковій мірі, то ніщо не заважає, щоб доведене здавалося більш пра-20 Вільнев, ніж кожна з них. Але якщо одна [посилка] здається правильною, а інша не здається ні правильною, ні неправильної або якщо одна здається правильною, а інша неправильною, то і [укладення], якщо вони [здаються правильними і неправильними] в однаковій мірі, може в однаковій мірі [здаватися правильним і неправильним]. Якщо ж одна з них здається більшою мірою [правильною або неправильною], ніж інша, то [укладення] слід тієї, яка здається в більшій мірі [правильною або неправильною].

Деяка помилка мається на умовиводах, коли доводять через більше число [посилок], 25 хоча можна було б довести через менше число [посилок], що містяться в доводі, наприклад якби [для доказу того], що одна думка є думка в більшій мірі, ніж інше, постулювали, що все, що [таке] саме по собі, в найбільшій мірі [таке]; мається ж дійсно предмет мнепія самого по собі, а тому він більшою мірою [такий] , ніж окремі [предмети думки]. Якщо те, про що йдеться, більшою мірою [таке], тоді п те, що відноситься до нього, більшою мірою [таке]. Однак є вірне само-по-собі-думку, яка буде більш 30 грунтовним, ніж окремі [думки]. Але ж постулювали, що мається вірне само-по-собі-думка і що все, що [таке] саме по собі, в найбільшій мірі [таке]. А тому це думка є найбільш грунтовне. У чому ж порочність [цього міркування]? Чи не в тому, що залишається прихованим, на якій підставі наводиться аргумент?

Інформація, релевантна " Розділ одинадцятий [Виявлення причин хибності або недостатності доводу, необхідне для відповідального при осудженні доводу] "

1. Глава перша
   одинадцята 1 Див« Фізика »II;« Метафізика » , 1013 а 24 - b 16, 17-21 * 1041 а 27-30; 1044 а 32 - b 1. - 328. 2 Див 93 а 7-8. - 329. Глава дванадцята 1 Див 93 а 30-34, Ь 7. - 331. 2 В якому середній термін позначає не причину, а то, причиною чого вона є. - 331. 3 Не можна укладати від причини до того, причиною чого вона є. - 332. 4 СР «Фізика», 236 а 5-7.
   
2. Книга одинадцята (К)
   одинадцята
   
3. Глава перша
   одинадцята 1 Доводи ad hominem, а не ad rem. - 522. 2 Див «Перша аналітика», 53 b 7 - 8; 57 а 36 - 40. - 522. 8 Див 100 а 29 - 30. - 523. Глава дванадцята 1 ср «Друга аналітика», 76 b 16 - 21. - 526. 2 ср «Перша аналітика», 65 а 38 - b 3. - 526. 3 Див 162 а 10 - 12. - 526. 4 Т. е. роблять висновок чи корректпо. - 527. 5 Як діалектичного доводу. - 527. Глава
   
4. Глава перша
   голова Академії після Спевсиппа. СР 141 а 6; 152 а 7, 27. - 383. 4 СР «Перша апалітіка», 32 b 5-13; «Про тлумачення», 9. - 383. 5 Лродік Кеосскні (V ст. До н. Е..) - Старший софіст, творець синонимики. - 384. Глава сьома 1 А саме (1) (А р Б і А р = | Б), (2) (А р = 1 Б п Н Ар Б), (3) (А р Б і А р = 1 Б), (4) (= 1 А р Б і = 1 А р Б), (5) (А р Б і = 1 А р Б), (6) (А р = 1 Б і Н
   
5. Глава перша
   недостатньо об'ємне збіг визначається і визначає. Необхідно, щоб визначальне виражало суть буття визначається. СР 139 а 32 - 34. - 498. 3 Ср 139 а 24 - 35. - 498. Глава третя 1 Див «Друга аналітика» II, 3 - 13. - 498. 2 СР «Друга аналітика», 93 b 29. - 498. 3 Діалектичне, але не аподиктичні (що доводить). - 499. 22 Аристотель , т. 2 - 888657 4
   
6. Глава перша
   доводу «єдине в чому» (див. прим. 5 до гол. 9, кн. I). - 223. 3 Т. е. щодо сутності. - 224. 4 Йдеться про якісну зміну і переміщенні. - 5 «Фізика» V 1, 225 а
   
7. Введення
   Глава I. Загальні положення про акціонерне товариство Глава II. Створення та ліквідація товариства Глава III. Акції. Права акціонерів Глава IV. Статутний капітал і активи товариства Глава V. Дивіденди товариства Глава VI. Реєстр акціонерів товариства Глава VII. Загальні збори акціонерів Глава VIII. Рада директорів (наглядова рада) та виконавчий орган товариства Глава IХ. Великі угоди Глава Х.
   
8. Передмова
   іліщние зобов'язання Глава 36. Договір підряду Глава 37. Договори будівельного підряду та підряду на виконання проектних та вишукувальних робіт Глава 38. Правовідносини з використання виключних прав і ноу-хау Глава 39. Авторські договори і договори про передачу суміжних прав Глава 40. Патентно-ліцензійні договори Глава 41. Договори на виконання науково-дослідних ,
   
9. Глава п'ята 1
   одинадцята 1 Заключегіе може бути фактично істинним, але не слідувати з даних посилок (причин - див. «Друга аналітика», 71 Ь 22) . - 555. г Див. «Початки Евкліда», коммент. 1 до кн. XII (стор. 204 - 206); «Перша аналітика», 69 а 30 - 34. СР 172 а 3. - 555. * Про спосіб перетворення кола в квадрат, застосованому Брісону, см. Г. Г. Цейтеп. Історій математики в давнину і середні
   
10. Від видавництва
    відповідальність Глава 14. Строки в цивільному праві Глава 15. Право власності. Загальні положення Глава 16. Право приватної власності Глава 17. Спадкування власності громадян Глава 18. Право публічної власності Глава 19. Право спільної власності Глава 20. Обмежені речові права Глава 21. Захист права власності та інших речових прав Глава 22 . Цивільно-правове регулювання
    
11. Правила аргументів
    причиною помилки, яка називається «сиг nimium probat nihil probat» - «хто багато доводить, той нічого не доводить», оскільки з помилкового підстави може слідувати як теза, так і інші, що суперечать дійсності, становища. Помилка «передбачення підстави» полягає в тому, що в якості підстави береться судження, істинність якого не встановлена і потребує власного
    
12. Розділ сорок перша
    * Див прим. 15 до гол. 13. - 193.% Див. «Друга аналітика», 76 b 39-77 а 1; «Метафізика», 1078 а 19 - 21. - 193. Глава сорок четверта 1 Див гл. 23. - 194. 2 Якщо судити за збереженими праць Арістотеля, то він цього обіцянки не виконав. - 195, Глава сорок п'ятого 1 Маються на увазі перша і третя фігури. - 197 . Глава сорок шоста 1 А іменпо Celarent, Cesare і Caniestres. -
    
13. Динамічний підхід.
    причинно-наслідкових зв'язків, супідрядність у розвитку, ретроспективний і перспективний
    
14. Глава десята 1
    одинадцята 1 До уривку 77 а 11-21. Щоб висновок мало вигляд висловлювання «В є А і не є не-А», ббльшая посилка повинна мати вигляд висловлювання «Б є А і не є не-А». При цьому байдуже, чи буде менша посилка мати вигляд висловлювання «В є Б» або «В є Б н НЕ-Б» (що стосується середнього терміна) або «В є Б »або« В і пе-В суть Б »(що стосується меншого терміпа): у кожному
    
15. Глава тридцятих * В
      ответствует цьому значенню, б. У значенні своденія одних силогізмів до інших (див., наприклад, 47 а 2 - 5). - 191. 2 Звуження присудка вимагає відповідного звуження середнього терміна. - 191. 8 За правилом, сформульованим у 49 а 25-26, -
    
16. Глава друга
      одинадцята 1 Небесна сфера є рушійне (і тому «панівне») початок для всього розташованого нижче її. - 445. 2 А саме: 1) рух, сообщаемое волі прагненням, 2) рух, сообщаемое прагненню волею, і 3) рух, сообщаемое одному прагненню іншим прагненням. - 445. Глава дванадцята 1 У першому випадку маються на увазі, очевидно, «ті частини тіла живого
    
17. С. Судові патентні суперечки
      виявлених патентним експертом. Навіть тоді, коли не вдається виявити такі факти, відповідач може висунути іншого аргумент про те, що даний винахід носить характер очевидного, т. Е. закономірно наступного з накопиченого рівня знань, а залучені ним фахівці з даної галузі пояснять, наскільки просто було прийти до настільки очевидного рішення на основі наявного рівня розвитку
    
18. Глава перша
      1 У сенсі definiens. СР «Друга аналітика» II, 10. - 462 # 2 Див 101 b 19 - 22. - 462. Глава друга 1 ср «Друга аналітика», 97 b 37 - 39. - 463. 2 Чи не філософ Платон, а староаттіческій комедіограф (V - IV ст. До н. Е..). - 464. * Див «Поетика», 1 - 3. - 464. 1 ср прим. 15 до гол. 6 кн. III. - 465. 2 Див Платон. Федр, 245 с - тобто ср «Про душу», 408 b 32 - - 409
    
19.  ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА ДЕРЖАВИ
      ГЛАВА IX. ВИКОНАВЧА ВЛАДА: ГЛАВА ДЕРЖАВИ І УРЯД § 1. ГЛАВА