| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.6. САМООЦІНКА І РІВЕНЬ ДОМАГАНЬ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА |
||
|
Самооцінка - складне динамічне особистісне утворення, особистісний параметр розумової діяльності. Самооцінка виконує насамперед регулятивну функцію. Ефективність навчальної діяльності школяра залежить не тільки від системи добре засвоєних знань і володіння прийомами розумової діяльності, але і від рівня самооцінки. Існує тісний зв'язок між успіхами, досягнутими в оволодінні навчальною діяльністю, і розвитком особистості. Це пояснюється тим, що в ній 139 інтегрується те, чого досяг дитина, і те, до чого він прагне, тобто проект його майбутнього. Незважаючи на недосконалість цього проекту, він має важливе значення в регуляції поведінки в цілому, в тому числі і навчальної діяльності. Самооцінка лежить в основі найбільш адекватного мотиву навчальної діяльності - мотиву досягнення. З самооцінкою тісно пов'язане й інше особистісне утворення - рівень домагань, який розглядається як стійка потреба в певній позитивній оцінці. Висота позитивної оцінки, якої потребує особистість, може бути різна. Одних цілком задовольняє, коли їм кажуть, що їх робота не гірше інших. Інші претендують на оцінку вище звичайної. Треті - на оцінку вище всіх інших. Самооцінка в молодшому шкільному віці формується, головним чином, під впливом оцінок вчителя. Особливе значення діти надають своїм інтелектуальним можливостям і тому, як вони оцінюються іншими. Дітям важливо, щоб позитивна оцінка була загальновизнана. Самооцінка і пов'язаний з нею рівень домагань, будучи особистісними параметрами розумової діяльності, дозволяють судити про те, як проходить процес розвитку особистості молодшого школяра під впливом навчальної діяльності. Тому психолога і педагогу важливо стежити за її формуванням. Шкільний психолог за допомогою різних методик повинен простежувати рівень самооцінки школяра кожні півроку. Результати будуть більш вірними і об'єктивними, якщо зрізи самооцінки робляться в різних умовах (в умовах успіху і неуспіху) різними методиками з тим, щоб зіставити та узагальнити результати. Для вивчення самооцінки можна використовувати методику А-ІЛіпкіной «Три оцінки». Для реалізації методики учням пропонується виконати будь-яке навчальне завдання у письмовій формі. Психолог разом з учителем оцінюють роботу учнів трьома оцінками: адекватної, завищеною і заниженою. Перед роздачею зошитів учням говорять: «Три вчительки з різних шкіл перевіряли Ваші роботи. У кожної склалося різне думка про виконане завдання і тому вони поставили різні оцінки. Обведи кружком ту оцінку, з якою ти згоден ». Потім в індивідуальній бесіді з учнями з'ясовуються відповіді на такі питання: 1. Яким учнем ти себе вважаєш: середнім, слабким або сильним? 2. Які оцінки тебе радують, які засмучують? 3. Твоя робота заслуговує оцінки «3», а вчителька поставила тобі оцінку «5». Зрадієш ти цьому чи це тебе засмутить? 140 Рівень самооцінки школярів визначається на основі отриманих даних за такими показниками: збіг чи розбіжність самооцінки з адекватною оцінкою вчителя, характер аргументації самооцінки: а) аргументація, спрямована на якість виконаної роботи, б) будь-яка інша аргументація, в) стійкість або нестійкість самооцінки, про яку судять за ступенем збігу характеру виставленої учнем самого себе позначки і відповідей на поставлені питання. Рівень домагань виявляється в прогностичної або апріорної самооцінці, в якій оцінюється ще не одержаний результат. Для з'ясування прогностичної самооцінки у дітей початкових класів може бути використана наступна методика. Різним по успішності учням дається по черзі три завдання: одне - з російської мови, одне - з математики (обидва на підставі вивченого і зрозумілого матеріалу), третє ненавчальних, наприклад, складання орнаменту за заданими зразками. Учням пропонується ознайомитися із завданням і відповісти на питання: «Чи зможе він виконати завдання, на яку оцінку і чому?» Потім діти повинні відповісти на те ж питання щодо трьох різних за успішності однокласників. 1. Рівень прогностичної самооцінки у різних за успішності школярів (вірна, завищена, занижена). 2. Особливості прогностичної оцінки учнів, що мають різний рівень успішності. 3. Особливості аргументацій оціночної діяльності, її спрямованість на оцінку здібностей до навчальної діяльності або на якості особистості. 4. Поширення оціночної діяльності при виконанні навчальних завдань на неучебной ситуації. Даний аналіз дозволить виявити складається у кожного учня оцінну позицію. Важливість виявлення у школярів (особливо слабоуспевающих) формується у них оцінної позиції доведена в дослідженнях вітчизняних психологів, які дійшли висновку про те, що з віком у слабоуспевающих школярів наростає тенденція до недооцінки своїх можливостей. Переважання неуспіху над успіхом, подкрепляемое низькими оцінками їх роботи вчителем, веде до збільшення невпевненості в собі, почуття неповноцінності і до заниженим порівняно з реальними можливостями рівню домагань. 141 Матеріали експериментів показують, що в реальному навчальному процесі складається у молодших школярів оцінна позиція більшою мірою залежить від оціночних впливів вчителя та учнів у класі, ніж від наростаючих від класу до класу об'єктивних можливостей. Звідси велику роль у процесі формування самооцінки та рівня домагань грає мотив досягнення успіху. Якщо дитина постійно не справляється із завданням і отримує низькі оцінки, то мотив досягнення успіху значно слабшає. Спочатку виникає переживання, потім байдуже ставлення до негативної оцінки своєї діяльності іншими. У результаті може виникнути ціннісна переорієнтація особистості.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна " 2.6. САМООЦІНКА І рівень домагань МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА " |
||
|
||