| Головна |
| « Попередня | Наступна » | |
2.7. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ШКОЛЬНИКА |
||
|
Для отримання даних щодо деяких аспектів особистості можна використовувати відомі методики спостереження за поведінковими реакціями в процесі спілкування з учнями. Шляхом спостереження можна оцінювати деякі індивідуально-психологічні особливості учнів. На підставі поведінкових реакцій, що найчастіше зустрічаються в навчальній діяльності і в повсякденному спілкуванні, можна зробити висновок про силу, врівноваженості, рухливості нервових процесів. Про силу збуджувального процесу в центральній нервовій системі можна судити по загальній працездатності та адекватності відповідей на впливають стимули: у «сильних» - відповідність закону сили (сильніше стимул - сильніше відповідь); у «слабких» при підвищенні сили вище деякої середньої величини спостерігається зниження сили відповіді. У більшості випадків для відносно слабкого типу нервової системи характерні також більш тонкі пороги чутливості, тривалі переживання навіть при невеликих пси-хотравмірующіх впливах. Підставою для віднесення до переважно сильного типу нервової системи з боку збудження є наступні показники: 1) здатність тривалий час виконувати нецікаву роботу, не знижуючи інтенсивності і продуктивності (в протилежність швидкої стомлюваності, мимовільної перемикається ™ від заданої діяльності); 142 2) вміння долати труднощі і невдачі в роботі, прагнення до труднощів, наполегливість, завзятість у досягненні цілі; 3) підвищення завзятості і працездатності у важких умовах, в небезпеці; 4) прагнення до самостійності у вчинках, особливо в нових, незнайомих ситуаціях; 5) здатність швидко впоратися і мобілізувати себе у випадку невдач. Підставою для віднесення до «слабкої» типу є протилежні показники. Про силу гальмівного процесу можна судити по здатності до вольової затримці, швидкості формування тонких дифферен-ціровок з поведінкових реакцій, якi характеризуються переважанням гальмівного компонента. Підставою для віднесення до переважно «сильному» типу нервової системи з боку гальмування є наступні показники: 1) висока працездатність, особливо в нецікаве справі; 2) стриманість у вчинках, в розмові (навіть незважаючи на психотравматичну ситуацію); 3) стриманість у спілкуванні (вміння зберігати цікаві новини); 4) неквапливість у прийнятті рішень; 5) швидке і міцне формування різних навичок, пов'язаних з тонкими диференціювання і вольовою затримкою; 6) неквапливість в русі, в мові, скуповуючи пантоміміка, повільне і ретельне прожовуванні їжі під час їжі, хороший сон, що забезпечує найбільш повний відпочинок і т.д. Підставою для віднесення до «слабкої» типу є протилежні показники. Про рухливості нервових процесів, маючи на увазі насамперед перехід від збудження до гальмування і назад, можна судити за такими показниками: 1) переважно швидкий темп діяльності, навіть при освоєнні нової роботи; 2) швидке освоєння нового матеріалу (а іноді і швидке його забування за відсутності відповідних повторень); 3) легкість і активність в нових знайомствах , прагнення до нових вражень; 4) швидке освоєння, швидка адаптація в новій обстановці; 5) швидке засинання чи пробудження; 6) жива мова, міміка, загальна рухливість. Підставою для включення до групи щодо інертних є протилежні ознаки. 143 За допомогою спостереження вчитель може оцінити інтелектуальні здібності учнів, їх вміння оперувати інформацією, логічно, системно і послідовно викладати думки. Слід навчити вчителя звертати увагу в ході спостереження за учнями на такі характеристики їх інтелектуальної сфери: 1) відсутність системності у викладі якого-небудь матеріалу; 2) поверхневий аналіз факторів; 3) необгрунтовані висновку; 4) примітивність висновків і висновків; 5) суперечливість власним посилкам; 6) категоричність тверджень, ні на чому не заснована; 7) абсурдність висновків, висновків, заяв; 8) нездатність зрозуміти переносне значення жартів, прислів'їв; 9) надмірна образливість через явно незначних приводів. інформації) досвідчений педагог може зібрати певні відомості про наявність у деяких учнів підвищеної нервозності, психопатичних рис. Судити про такі риси можна по ряду ознак. При цьому вчитель не правомочний робити остаточний висновок, а повинен звернутися за консультацією до психіатра. ОЗНАКИ психопатичні риси ХАРАКТЕРУ Перша ознака: 1) некоррегіруемое (нез'ясовне, неусвідомлюване) безглузде впертість, повна відсутність ефекту від бесід та стягнень; 2) надмірно швидка зміна настроїв, захоплень, нестійке поведінка, постійні явно легковажні вчинки. Друга ознака: 1) часті сварки, конфлікти з товаришами, немотівіруемая грубість, озлобленість, постійні сперечання; 2) надмірна догідливість, солодкуватість, податливість. Третя ознака: 1) позерство, прагнення звернути на себе увагу будь-яким шляхом, яскраво виражений егоїзм, бравирование погрозами самогубства; 2) самоприниження, приниженість, постійна пригніченість, неадекватна лякливість, наполегливі думки про самогубство. Четверта ознака: 1) явна неадекватність поведінки, навіть на шкоду собі, незрозумілі вчинки, виражена невпорядкованість, неорганізованість у поведінці; 144 2) збочений, гіпертрофований педантизм. П'ятий ознака: 1) сексуальні збочення, цинізм, підкреслена мерзенність, бравирование своєї розбещеністю; 2) гіпертрофована сором'язливість по відношенню до протилежної статі, неадекватний страх перед ним. Про підвищеної емоційної збудливості можуть свідчити деякі ознаки зовнішніх проявів емоцій, вегетативні зрушення і поведінкові реакції. Такі ознаки можна спостерігати при ускладненні ситуацій в ході, наприклад, підготовки уроків, при підвищенні вимогливості, строгості вчителів, на уроках, іспитах: 1) яскраві мімічні реакції, особливо пожвавлення дістато-ральних рефлексів, в Зокрема хоботкового рефлексу (губи витягнуті вперед трубкою); 2) виражена пантоміміка; 3) виражені позні реакції, особливо скутість; 4) сильний тремор (тремтіння рук, ніг, щік, повік); 5) помітні зміни в фонації та артикуляції мови, неадекватна інтонація; 6) значні емоційно-вегетативні зрушення; 7) часті позиви на діурез, підвищення перистальтики кишечника при емоціях; 8) метушливість, нестриманість, питання і відповіді з надмірною емоційним забарвленням; 9) неадекватні емоційні реакції радості або засмучення, часті надмірні емоції. За поведінкових реакцій можна судити і про емоційної стійкості, тобто здатності зберігати стійкість психічних і психомоторних процесів при сильних емоціях. Про недоліки емоційної стійкості свідчать наступні ознаки: 1) постійне погіршення результатів навчальної чи іншої діяльності в умовах емоційних впливів, при сильних емоціях; 2) відповіді на іспитах чи контрольних завжди гірше, ніж на звичайних заняттях; 3) неадекватні вчинки, часті помилки в діях при роботі в умовах контролю з боку дорослих або значущих однолітків; 4) постійне прагнення уникати емоційно насичених ситуацій у навчальній, спортивній, майбутньої професійної 145 ної чи іншої діяльності (бажання бути присутніми тільки в ролі глядача). Про дисциплінованості можуть свідчити такі показники, як суворе дотримання встановленого порядку, прагнення швидко і точно виконати дані доручення, висока вимогливість до себе та інших, громадська активність, охайність і акуратність в одязі, інтерес до наукової літератури , кінофільмів і телепередач на наукову тематику. Про недисциплінованості свідчать протилежні ознаки, зокрема прагнення уникнути роботи, не виконати доручення, необов'язковість, нечесність, ліниво, прагнення здійснити особисті інтереси за рахунок товариша, провокаційні питання, спрямовані на дискредитацію вчителя, постійні порушення дисципліни, елементи постійного блазнювання, дурашливость. При вивченні організаторських здібностей увага звертається на вміння планувати роботу, контролювати виконання наміченого плану, вміння розподілити обов'язки серед учнів, розпорядливість, вимогливість, вміння контактувати як зі старшими, так і підлеглими (наприклад при виконанні різних завдань і господарських робіт при призначенні старшим), вміння прислухатися до інших думок і витяг з них користі, вміння домогтися того, щоб робота проходила відповідно з прийнятим рішенням, наявність відповідної гнучкості при уточненні таких рішень, якщо цього вимагає ситуація, вміння передбачати результат роботи, вміння захопити хлопців (якщо треба - власним прикладом). Про ставлення до колективу (про колективізм) можна отримати деяку інформацію за такими ознаками, як активність і принциповість у боротьбі за інтереси колективу, чуйність по відношенню до товаришів, турбота про них, увагу до їх потреб, готовність прийти на допомогу, готовність прийняти вимоги колективу і прагнення підпорядкувати особисті інтереси суспільним, критика «в очі», коректність і доброзичливість до товаришів, авторитетність серед них. При оцінці ставлення до колективу враховується також громадська активність. Шкільний психолог може використовувати в цілях діагностики учнів не тільки експериментальні методики, анкети, спостереження вчителів та класних керівників з складеної ним програмі, але й матеріали бесід, інтерв'ю, що дозволяють отримати більш глибокі й різнобічні відомості про особу цікавить його учня. Так, наприклад, для вивчення 146 психологічних особливостей особистості «важких» школярів можна використовувати бесіду-інтерв'ю, розроблену в Пятигорском педагогічному інституті іноземних мов. Структура даного методу дослідження наступна. 1. Бесіда з класним керівником У чому полягає трудність у вихованні даного школяра? Дисципліна школяра вдома і в школі. Успішність. Які конкретні факти говорять про його «труднощі»? Які заходи застосовувалися до цього школяреві для його виправлення і їх результати? Домашні умови школяра. 2. Бесіда зі школярем Ким ти хочеш стати після закінчення середньої школи? Які навчальні предмети ти любиш більше за інших? Що читаєш? Твої товариші. Що ти про них думаєш? Чи задоволений ти своїм навчанням і поведінкою в класі, в школі? Твоя громадська робота і її результати. Твоє улюблене заняття в школі і вдома. Що ти вважаєш найбільш цікавим і важливим у житті? Як ти ставишся до своїх батьків і чому? Твоє ставлення до старших. 3. Бесіда про школяра з вчителями Ваша думка про успішність та поведінку даного учня на Ваших уроках. Найбільш характерні випадки його недисциплінованості і Ваші йому поради (заходи, вказівки). Його здібності в навчанні, в роботі. Його можливості. 4. Бесіда про учня з його товаришами Чи давно ви дружите? Ваші улюблені спільні справи, предмети, заняття? Що тобі подобається у твоєму другові? Що тобі не подобається у твоєму другові, чому? Як ти йому допомагаєш? Ваші плани на майбутнє. 147 5. Бесіда з батьками школяра Чи задоволені Ви навчанням і поведінкою своєї дитини? Що Вас турбує в його поведінці і навчанні? Як Ви йому допомагаєте? Добовий режим та його виконання. Що він робить по дому, чи допомагає домашнім, в чому? Ваші поради своїй дитині для вибору майбутньої професії. 6. Бесіда зі старостою класу про школяра Ваша думка про конкретний учня. У чому виявляються недоліки його поведінки в колективі класу? Його ставлення до товаришів по класу. Як Ви і колектив класу допомагаєте йому стати зразковим учнем? Його ставлення до суспільних доручень, участь у колективній життя класу. 7. Висновок Характеристика важкого школяра. Оцінка ролі школи, сім'ї, громадськості в його перевихованні. Напрямок роботи з важкими школярами.
|
||
| « Попередня | Наступна » | |
|
|
||
Інформація, релевантна "2.7. ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ШКОЛЬНИКА " |
||
|
||