Головна |
« Попередня | Наступна » | |
§ 2. Зміст і сфера застосування установчого договору |
||
1. Зміст установчого договору
Зміст установчого договору в значній мірі визначається організаційно-правовою формою створюваного на його основі юридичної особи. Істотні умови будь установчого договору незалежно від форми утвореного юридичної особи перераховані в п. 2 ст. 52 ГК. До них відносяться умови про: - організаційно-правовій формі створюваної юридичної особи; - порядку спільної діяльності засновників щодо його створення; - передачі засновниками майна юридичній особі; - участю засновників у діяльності юридичної особи; - порядок управління цією діяльністю; - порядок виходу засновників з її складу. При створенні комерційної організації істотним для установчого договору є також умова про розподіл прибутку між засновниками (п. 1 ст. 50 ЦК). Для установчих договорів про створення окремих видів юридичних осіб перелік істотних умов може бути розширений. Так, крім умов, названих у ст. 52 ГК, істотними для установчого договору повного товариства є також умови про: - розмір та склад складеного капіталу товариства; - розмір та порядок зміни часток кожного з повних товаришів у складеному капіталі; - розмір, склад, терміни і порядок внесення ними вкладів; - відповідальність учасників за порушення обов'язків по внесенню вкладів (п. 2 ст. 70 ЦК). На додаток до відомостей, зазначених у ст. 52 і ст. 70 ГК, установчий договір товариства на вірі повинен містити умову про сукупний розмір внесків коммандітістов (п. 2 ст. 83 ЦК).
2. Сфера застосування установчого договору
Згідно з чинним законодавством на основі установчого договору створюються повні і командитні товариства (ст. ст. 70, 83 ЦК), а також асоціації та спілки - некомерційні об'єднання юридичних осіб (п. 1 ст. 122 ЦК). Крім того, законодавець допускає використання установчого договору при створенні некомерційного партнерства і автономної некомерційної організації (ст. 14 Закону про некомерційні організації). Теоретично його можна використовувати також для створення деяких інших видів юридичних осіб, наприклад фондів. Установчий договір є єдиним установчим документом для повних і командитних товариств (п. 1 ст. 70, п. 1 ст. 83 ЦК). Для інших зазначених вище організаційно-правових форм юридичної особи поряд з установчим договором потрібно також статут. Установчий договір є установчим документом юридичної особи, а тому полягає в простій письмовій формі.
3. Функції установчого договору
Установчий договір виконує три функції. По-перше, він регламентує зобов'язальні відносини, які складаються між засновниками з моменту укладення установчого договору до державної реєстрації юридичної особи. Договір встановлює права та обов'язки засновників щодо вчинення фактичних і юридичних дій, спрямованих на створення нового суб'єкта права, в тому числі щодо формування його статутного капіталу, частина якого оплачується до реєстрації (ст. 73 ЦК), з підготовки пакету документів, необхідних для державної реєстрації юридичної особи, та ін По-друге, на відміну від договору простого товариства установчий договір регламентує корпоративні відносини, що виникають з моменту державної реєстрації юридичної особи між самою юридичною особою, його засновниками та суб'єктами, що здійснюють функції його органів. Корпоративними відносинами можуть бути: - правові зв'язки між засновниками (учасниками) юридичної особи; - правові зв'язки між юридичною особою і кожним з його засновників (учасників); - зв'язки між юридичною особою і кожним із суб'єктів, виконуючих функції органів юридичної особи. Зміст корпоративного відносини складає цілий комплекс взаємних корпоративних прав та обов'язків окремих учасників цього відношення (1). --- (1) Див: Суворов Н.С. Про юридичних осіб за римським правом (серія "Класика російської цивілістики"). М., 2000. С. 106 - 107; Ломакін Д.В. Акціонерне правовідносини. М., 1997; Степанов П.В. Корпоративні відносини в комерційних організаціях як складова частина предмета цивільного права: Дис. ... канд. юрид. наук. М., 1999; Козлова Н.В. Правосуб'єктність юридичної особи. М., 2005.
Третя важлива функція установчого договору полягає в тому, що після державної реєстрації нового суб'єкта права установчий договір як установчого документа визначає правовий статус юридичної особи (абз. 2 п. 2 ст. 52 ЦК).
4. Установчий договір і договір про спільну діяльності щодо створення юридичної особи
У правовій літературі поняття "установчий договір" і "договір про спільну діяльність по створенню юридичної особи" нерідко змішуються , а усталені легальні терміни, що застосовуються для їх позначення, нерідко вживаються як синоніми (1). Дійсно, установчий договір має багатьма ознаками, подібними з ознаками договору про спільну діяльність по створенню юридичної особи. Обидва договори спрямовані на створення нового суб'єкта права і є по своїй природі консесуальними, багатосторонніми, взаємними і фідуціарними угодами. --- (1) Див, наприклад: Степанов Д. Термін дії засновницького договору / / Журнал для акціонерів. 1999. N 9 (89). С. 29 - 32; Цивільне право: Підручник / За ред. А.П. Сергєєва, Ю.К. Толстого. Т. 2. С. 765 - 766 (автор глави - І.В. Єлісєєв).
Однак між цими договорами є принципові відмінності, які полягають у наступному. По-перше, договір про спільну діяльність по створенню юридичної особи регламентує тільки зобов'язальні відносини між засновниками. Даний договір діє з моменту його укладення і припиняється, як правило, належним виконанням засновниками своїх зобов'язань щодо створення юридичної особи і формуванню його статутного капіталу. Установчий договір регламентує не тільки зобов'язальні відносини між засновниками, а й корпоративні відносини, що виникають між юридичною особою, його засновниками (учасниками) і суб'єктами, що виконують функції його органів, після державної реєстрації юридичної особи. Тому установчий договір діє з моменту його укладення до моменту ліквідації юридичної особи. По-друге, за допомогою договору про спільну діяльність по створенню юридичної особи засновники можуть надати виникаючому юридичній особі тільки права, але не можуть покласти на нього ніяких обов'язків (п. 3 ст. 308, ст. 430 ЦК). Установчий договір не тільки надає створюваному юридичній особі права, а й покладає на нього певні обов'язки по відношенню до засновників, оскільки оформляє корпоративні, а не тільки зобов'язальні відносини. По-третє, на відміну від установчого договору договір про спільну діяльність по створенню юридичної особи не є його установчим документом (п. 5 ст. 9 Закону про АТ).
5. Установчий договір і статут юридичної особи
У випадках, коли установчими документами юридичної особи одночасно є установчий договір і статут, виникає питання про їх співвідношення. Чинним законодавством така ситуація передбачена для об'єднань юридичних осіб та некомерційних партнерств. На відміну від статуту засновницький договір регламентує зобов'язальні відносини, що виникають між засновниками з моменту укладення договору до моменту державної реєстрації юридичної особи. --- (1) Огляд поглядів на природу статуту юридичної особи див.: Козлова Н.В. Правосуб'єктність юридичної особи (§ 3 гл. 4).
Разом з тим при розбіжності між умовами установчого договору та положеннями статуту слід керуватися статутом юридичної особи. Подібний підхід обумовлений тим, що статут є установчим документом для переважної більшості юридичних осіб, у тому числі для всіх юридичних осіб, створених одним засновником. Він також стає єдиним установчим документом у разі, коли установчий договір припиняється внаслідок того, що з якихось причин в юридичній особі (корпорації) залишився єдиний учасник. Вітчизняний законодавець зрештою відмовився від вимоги одночасної наявності установчого договору і статуту як двох установчих документів товариств з обмеженою відповідальністю, залишивши в цій якості тільки статут. Мета цього рішення полягала у спрощенні ситуації та виключення можливості появи протиріч в установчих документах юридичної особи. З цієї точки зору цікаво, що в німецькому праві, котрий створив юридичну конструкцію товариства з обмеженою відповідальністю, єдиним установчим документом даної юридичної особи є установчий договір (Gesellschaftsvertrag), який виконує функції його статуту (Satzung). Однак мова при цьому йде саме про договір, оскільки в його змісті поряд з статутними (корпоративними) можуть бути і зобов'язально-правові елементи (1). --- (1) Див, наприклад: Hueck G., Windbichler Ch. Gesellschaftsrecht. Ein Studienbuch. 20. Aufl. Munchen, 2003. S. 461. У товариствах з обмеженою відповідальністю, що складаються з однієї особи, місце установчого договору займає односторонню заяву засновника, до змісту і форми якого пред'являються ті ж вимоги, що й до установчого договору (A. a. O., S. 482). В англо-американському праві компанії з обмеженою відповідальністю учасників (private company, close corporation), дуже приблизно відповідні товариствам з обмеженою відповідальністю європейського континентального права, мають два документа: в Англії - меморандум (memorandum, memorandum of association) і внутрішній регламент (articles of association, articles of incorporation), а в США - статут (chapter) і внутрішній регламент. Меморандум або статут регулюють зовнішні відносини компанії з третіми особами. Вони визначають мету діяльності, найменування, місце знаходження органу управління, розмір статутного капіталу, розміри часток учасників. Регламент розглядається як договору компанії з її учасниками і регулює їх внутрішні взаємини (див.: Pennington R. Company Law. 7thed. London, Dublin, Edinburgh, 1995. P. 74 - 91). Однак ці документи не є установчими в європейському розумінні.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " § 2. Зміст і сфера застосування установчого договору " |
||
|