Соціальне передбачення

Соціальне передбачення було притаманне людству на всіх етапах його існування, починаючи з моменту появи на історичній арені. На перших порах воно розвивалося у формах, які відображали донаучний досвід і методи передбачення майбутнього і які існують і понині у вигляді: 1 Буденних уявлень, заснованих на основі узагальнення життєвого досвіду (прикмети, наприклад) і 2) псевдопредвіденія (ясновидіння, осяяння, прорікання, пророцтва). Саме ці форми передбачення експлуатують астрологія, містика, езотерика, шарлатанство і крикливство, що спираються в першу чергу на довільні домисли, так і не нехтують даних науки.

Елементи наукового передбачення отримали свій розвиток ще в Стародавньому світі (наприклад, пророкування Фалесом сонячного затемнення в 585 р. до н.е.). У міру збагачення знання все частіше і частіше передвіщалися (і збувалися) події або явища, які неминуче повинні були відбутися.

У повному обсязі наукові основи передбачення склалися тільки в XX в. Саме в цьому столітті футурологи заявили про себе. Термін «футурологія» запропонував в 1943 р. німецький соціолог О. Флехт-Хейм в якості назви якоїсь надкласової «філософії майбутнього», яку він протиставляв ідеології та утопії. На початку 1960-х рр.. цей термін набув поширення в сенсі «історії майбутнього», «науки про майбутнє», покликаної монополізувати передбачувальні функції існуючих наукових дисциплін.

Дослідження проблем майбутнього розвивалося за кількома напрямками. У 1960-х рр.. переважали технологічні теорії, зводили соціальний прогрес суспільства лише до зростання рівня техніко-економічного розвитку та можливість його модернізації (3. Бжезіна-ський, Г. Кан, Р. Арон, Б. де Жувенель, Ж. Фурастье). Інший напрям було пов'язано з доказом необхідності конвергенції капіталізму з соціалізмом, створенням і зміцненням постіндустріального суспільства (Д. Белл, А. Тоффлер (США), Ф. Бааде (ФРН), Р. Юнгк (Австрія), Ф. Полак (Нідерланди), Ю. Галь-тунг (Норвегія)). І нарешті ще один напрям дотримувалося тези про неминучість катастрофи «західної цивілізації» перед обличчям науково-технічної революції (А Уоскоу (США) та ін.)

На початку 1970-х рр.. на передній план висунулося протягом, яке виступило з концепцією неминучості «глобальної катастрофи» за існуючих тенденцій розвитку суспільства. Провідне вплив у цьому плині придбав Римський клуб, з ініціативи якого раз * повернулося «глобальне моделювання» перспектив розвитку людства. Учасники цих досліджень та інші футурологи розділилися на два основних напрямки: одні з них розвивають ідеї соціального песимізму (Дж. Форрестер, Д. Медоуз, Р. Хейлбронер), інші намагаються довести можливість уникнути катастрофи за допомогою «оптимізації» розвитку людства (А. Тоффлер , М. Ме-саровіч, Е. Ласло (США), І. Кайя (Японія), Г. Ліннеман (Нідерланди), А. Еррера (Аргентина) та ін.)

У вітчизняній філософії та соціології найбільш істотний внесок у розробку проблем передбачення внесли Е.А. Араб-Огли, І.В. Бестужев-Лада,

А.М. Гендин, В.В. Косолапов, В.А. Лисичкин та ін

У сучасній науковій літературі передбачення в більшості випадків трактується у двох значеннях: 1) як прогноз тих чи інших подій, 2) як переважне знання про події та явища, які існують, але не зафіксовані в досвіді.

Це протиріччя, коли явище чи подію існує (або можливо його існування), але не відображено в досвіді, породжують до-і ненаукові форми передбачення, засновані на підсвідомості (інтуїції), на життєвих спостереженнях і можливих варіантах повороту людських доль. Псевдопредвіденіе проявляє себе в пророцтвах, прорікання, одкровеннях, ворожіннях, коли його носії намагаються претендувати на такі форми випередженням пізнання, які невідомі науці, але притаманні окремим індивідам в силу особливостей їх індивідуальної свідомості. Так, астрологія прагне своєрідно трактувати досвід, звертаючи увагу на фіксацію подій, що повторюються у фізичному просторі (при певному розташуванні світил). Але так як знаки зодіаку, світила, помножені на різноманіття людських доль, дають таку кількість варіантів розвитку подій, що співіснування наукового та ненаукового пояснення стає не тільки можливим, але й успішно конкуруючим.

Соціальне передбачення має кілька форм конкретизації. Насамперед треба відзначити передчуття (просте передбачення), яке може виступати як психофізіологічний або біологічне явище, практично властиве всьому живому організму, і як соціальне явище, яке знаходить втілення і відображення в житті багатьох людей і пов'язано зазвичай з очікуванням імовірнісних подій.

Підводячи підсумок сказаному, соціальне передбачення можна визначити як одну з найважливіших форм випереджального відображення дійсності, спрямовану на визначення можливого со-стояння суспільних процесів, що відноситься до майбутнього і володіє значним ступенем невизначеності, але піддається виявленню, пізнання і застосування в теорії та практиці управління.

Найважливіша функція наукового передбачення полягає в тому, щоб дати інформацію про ступінь невизначеності різні не-або малокерованими параметрів, які впливають на розвиток соціальних процесів. У цьому зв'язку має сенс зупинитися на класифікації невизначеностей. Невизначеності, тобто неповне і неточне уявлення про значення різних параметрів в майбутньому, породжуються різними причинами. Якщо класифікувати невизначеності залежно від причин, по яких вони виникають, то можна виділити два їх види. До першого ставитимуться невизначеності, що є наслідком неповного знання об'єктивних тенденцій, за якими розвивається той чи інший процес, а до другого - невизначеності, породжувані випадковістю, непередбаченим збігом обставин, екстраординарними подіями.

Очевидно, що в міру поглиблення знань про який нас цікавить об'єкті невизначеності першого виду зменшуються. Що ж до невизначеностей випадкового характеру, то вони об'єктивно притаманні реальній дійсності і їх практично не можна усунути. Такі невизначеності можна тільки врахувати при порівнянні альтернатив і виборі найкращої.

Якщо класифікувати невизначеності, віднесені до другого виду, за принципом спільності методів, застосовуваних для їх обліку, то утворюються три групи. У першу групу входять невизначеності, що виникають під дією випадкових факторів, які підпорядковуються відомим об'єктивним законам. Вони зазвичай враховуються за допомогою різних статистичних методів. До другої групи належать невизначеності, зумовлені впливом випадкових факторів, що підкоряються невідомим законам. У цю групу в основному входять невизначеності, пов'язані з станом середовища. Невизначеності подібного роду враховують зіставленням переваг і недоліків кожної альтернативи в результаті розгляду матриці можливих результатів при різних станах середовища або на основі розгляду так званих ігор з природою. Третю групу складають невизначеності, що виникають в конфліктних ситуаціях, коли протистоїть сторона прагне перешкодити досягти тієї чи іншої мети. В основі обліку таких невизначеностей лежить припущення про активний поведінці протистоїть боку. Іноді для вибору найкращого варіанту дій при наявності невизначеностей, що відносяться до цієї групи, застосовують методи теорії ігор.

Все це відноситься до обмежень, які накладаються на достовірність та ефективність передбачення, але в той же час підкреслює факт, що наше знання про незнання служить ефективнішому обгрунтуванню при прийнятті управлінських рішень.

Що стосується методів соціального передбачення, то процес пізнання та їх застосування починається з аналізу (опису) як того, що вже є в реальності, так і того, що ховається в латентному стані в громадських явища і події , але передбачається можливість його появи (виникнення). На цьому етапі від дослідника вимагається не тільки опис очевидних фактів, а й уважний аналіз того, що дезорганізує розвиток подій, деформує їх або, навпаки, підвищує активність тих соціальних сил, які ще незначні за своїм впливом, але їх вплив має стійку тенденцію до зростання .

Діагноз як метод вимагає, в о - п е р-в и х, виявлення головної тенденції, визначення перспективи розвитку соціального процесу, встановлення тих генеральних напрямків, які й будуть характеризувати стан суспільства, його окремих сфер і напрямів в майбутньому.

і початку XX в., Показав, наскільки можуть бути великі прорахунки. У цей час людству передбачали зрошення пустель, створення штучного клімату, перемогу над раком, винахід поживних пігулок, які заміняють звичайну їжу. Але ніхто не думав про проникнення людини в космос і тріумф ракетної техніки; про створення атомної зброї та атомної енергетики, про розшифровку генетичного коду і методах генної інженерії.

Ще більш разюче передбачення змін у політичній сфері, здійснене в середині XX в. Так, в одному «науковому» пророцтві стверджувалося, що Китай в 1972 р. завдасть ядер-ні удари по Делі і Сінгапуру, після яких ці міста зникнуть з лиця Землі. Австралія розпадається на чотири держави. З Іспанії виділяться Каталонія і Країна Басків. Бретань відколеться від Франції, Бельгія розпадеться на Фландрію і Валон. На півночі Норвегії, Швеції, Фінляндії, Росії і Канади виникне незалежна держава саамів, тобто конфедерація арктичного Полярного кола. І в той же час ніхто 100 років тому не передбачав розпаду Російської імперії.

У сучасних умовах, в умовах техногенної та інформаційної революцій методи соціального передбачення знаходяться в пошуку, в процесі творчої розробки та перевірки часом, що, безсумнівно, постійно збагачує арсенал науки управління суспільством.

Основна література

Соціологічна енциклопедія. М., 2005. Т. 2. С. 247-249.

Тощенко Ж.Т. Соціологія. М., 2005. С. 515-525.

 Енциклопедичний соціологічний словник. М., 1995. С. 574-575.

 Додаткова література

 Виноградов В. Г., Гончару до С. І. Закони суспільства і наукове передбачення. М., 1972.

 Методологічні проблеми соціального передбачення. К., 1979.

 Нікітіна Л.Г. Передбачення як людська здатність. М., 1975.

 Тоффлер Е. Третя хвиля. М., 2002.

 Філософський енциклопедичний словник. М., 1983. С. 752.

 Фукуяма Ф. Кінець історії. М., 1992.

 Інформація, релевантна "Соціальне передбачення"

1. ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЦИВІЛІЗАЦІЇ
     соціальної філософії 2.Научное прогнозування 3.Періодізація майбутнього 1. Поняття «майбутнього» в історії соціальної філософії. Одним з фундаментальних властивостей людини як розумної істоти є вміння передбачати наслідки своїх дій і розвитку природних явищ. Людина, по суті, спрямований у майбутнє. Звідси глибока законність питань: чи можливо в принципі
   
2. § 5. Що таке соціальне передбачення?
     соціальне передбачення? Це форма імовірнісного знання, набутого завдяки тому, що окрема людина або група осіб, спираючись на одну або кілька здібностей своєї свідомості, можуть з тією чи іншою точністю передбачити суспільне майбутнє з метою успішного управління ім. У чому суть успішного управління суспільством? Соціальне передбачення наділяє властії трьома найвищими здібностями:
   
3. § 4. ЧЕТВЕРТИЙ АРГУМЕНТ, грунтується на РОЗГЛЯД БОЖЕСТВЕННОГО ПЕРЕДБАЧЕННЯ
     передбачення. Божественне передбачення припускає, що в майбутньому все буде неодмінно існувати в такий-то час, у такому-то порядку і за таких-то обставин, а не інакше. Бо якщо в майбутньому щось станеться випадково, або пе напевно, або залежно від свавілля людини, тобто якщо вона зможе відбутися або не відбутися, то неодмінна існування чого-небудь не може бути
   
4. VI. Зростання спеціалізації відповідності
     передбачення, тим вона і відрізняється від того якісного передбачення, яке утворює звичайне знання. § 155. Це зростання спеціалізації відповідності, подібно розширенню відповідності у Просторі і Часу, є саме по собі вища життя і в той же час приводить до більшої тривалості життя.
   
5. 2. Функції виконавчої влади:
     передбачення змін у розвитку яких-або подій або процесів на основі наявної інформації, в т. ч. на-наукової. 3. Планування - визначення напрямів, цілей, завдань і очікуваних результатів тієї чи іншої керованої діяльності. 4. Організація - створення органів управління, визначення їх функцій і т.д. 5. Правове регулювання діяльності та функціонування со-ответствующих
   
6. § 1. У чому специфіка соціального пізнання?
     соціального пізнання виступає ефі-ра людської діяльності і різноманітних формах її суспільного прояви. Соціум найскладніший об'єкт пізнання, так як-представляє вищу форму розвитку матеріального світу, яка перетворює себе з часом в духовних, культурних п моральних областях свого існування. Крім того, на життєдіяльність соціуму впливають такі фактори, як
   
7. Філософія людини.
     соціальної системи, суспільства, і ще більше властивостей мають штучний характер і привнесені в людини вихованням, як здатності до праці, спілкування, грі. Є в людині і властивості, приписувані Богу (або Богодані) і мають надприродний характер, як здатність до творчості або дар передбачення. Однак людина - не природне, не штучна і не надприродна істота: у
   
8. 2. Ознаки підприємництва
     соціально відповідальний характер. Хоча соціальна відповідальність має різний зміст і форми для окремих галузей і суб'єктів підприємництва, основні зобов'язання існують для всіх підприємців - це зобов'язання підприємців стосовно суспільства, які поширюються на багато сфер. Можна відзначити наступні основні вимоги соціальної відповідальності
   
9. Уміти передбачати
     передбачення ходу і розвитку світових процесів. При цьому оцінюється загальна обстановка в світі, регіонах, країні, вивчаються тенденції, напрями розвитку ситуації і визначають їх фактори, робляться спроби оцінити нові можливості цих факторів. Для успіху прогнозування, таким чином, необхідні: по-перше, знання сучасної світової ситуації і визначення основних тенденцій розвитку
   
10. 4. Майбутнє як філософська проблема. Сучасна футурологія про моделі майбутнього.
      соціально-філософським передбаченням і прогнозуванням. Вивчають це питання має бути зрозуміла різниця між релігійною, 172 утопічною, раціонально-філософської та наукової версіями майбутнього. Якщо в першій закладений принцип божественного приречення всього ходу історії з позитивним фіналом, то друга (утопія) абсолютизує майбутнє як якісну величину (ідеал),
    
11. § 4. Навмисна форма вини та її види
      соціальних цінностей, він не робить ніяких активних дій для запобігання побічних наслідків, тобто свідомо допускає можливість їх настання. В окремих випадках особа, яка вчиняє злочин з непрямим умислом і не бажає настання побічних шкідливих наслідків, сподівається на якісь неконкретизовані, абстрактні, обставини, які, на його думку, можуть їх
    
12. § 2. Поведінка людей у соціально неорганізованої спільності
      соціальної спільності. Різновид такої спільності - натовп. Натовп - тимчасове неорганізоване скупчення людей, що безпосередньо контактують між собою на ситуативної основі і ідентично реагують визначені значущі для них впливу шляхом психічного зараження. Поведінка людей в умовах натовпу відрізняється рядом психічних особливостей: - відбувається деяка
    
13. Зростання складності відповідності
      передбаченні, є прямий нащадок того виміру найпростішого роду, яке відбувається за допомогою прикладання один до одного предметів, що у наших руках. І нерозвинені науки, що не перейдуть ще стадій якісного передбачення і залежні у своєму прогресі від дослідів, що вимагають майстерних маніпуляцій, або від спостережень, що припускають розсічення та інші аналогічні прийоми, не могли
    
14. § 3. Суб'єкт і об'єкт історії
      соціальної дійсності, а не форму її спостереження. Діалектика є вираз історії, созревающей для остаточного перевороту, теоретичне свідомість соціального суб'єкта - пролетаріату, який доведе цей переворот до кінця. Не всяка людина, незалежно від свого соціального стану та політичної поведінки, може присвоїти діалектичний метод і використовувати його при вивченні будь-яких
    
15. ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК
      передбачення 258, 268, 269, 272 - провідепіе 226, 227, 237, 239, 241, 246-248, 251, 253, 257, 269, 274-276, 278 - і благо (добро) 71, 257, 277, 279 - і рух двісті третій зло (несправедливість) 263, 264, 321 - і матерія 253, 254 - і одкровення 397 - і первородний гріх 370 - і приречення 267, 268, двісті сімдесят третього страждання 79 - і марновірство 225 - і людина 371 , 372 - і
    
16. Тактична підготовка
      передбачення труднощів, їх причин, способів подолання і пр.; - знання тактико-технічних, бойових характеристик і можливостей озброєння, спеціальних і криміналістичних засобів, індивідуальних засобів захисту, засобів зв'язку та різних видів забезпечення, основ їх застосування для вирішення різних завдань і в можливих професійних ситуаціях; - знання порядку і тактики дій в
    
17. 81. Концепція соціального гос-ва. Україна як соціальне гос-во.
      соціальної демократії, яке спирається на активність держави в соціальному захисті особистості (пенсіонер, інвалід, безробітний і т.д.). Соціальна держава базується на принципі соціальної справедливості - забезпечення державою соціальної безпеки особи. Мета СГ - гарантувати всім громадянам мінімальний рівень цивілізованого існування. Тобто метою є не усунення