Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Столипін і його програма |
||
348 Маніфест про розпуск Думи і указ про призначення П. А. Столипіна прем-єр-міністром «зі збереженням колишньої посади міністра внутрішніх справ» Микола II підписав в один і той же день. Піднесення Столипіна послідувало одночасно з падінням Першої думи і стало завершальною ступінню одного з найкрутіших кар'єрних злетів в історії імперії. Ще на початку XX в. Столипін був губернським предводителем дворянства і почесним мировим суддею. Всього за 4 роки до прем'єрства він став використан-няющая посаду гродненського губернатора, за 3 з невеликим - губер-о санаторії однією з найспокійніших областей - Саратовської, де було дуже сильно вплив есерів. Діяльність Столипіна на губернаторській посаді була порівняно успішною. Він навіть став предметом обговорень у великосвітських Петербурзі - як приклад суворої і розумної діяльність-ти в смутний час. Розповідали історії про приголомшливе дарі переконання Столипіна, про те, як одне його поява неодноразово заспокоювало і так-же змушувало вставати на коліна натовпу бунтівних селян. Слава Столи-Піна досягла самого верху імперії: Микола II двічі оголошував Столи-піну найвищу і сердечну подяку «за вмілі, тверді і енер-гічної дії» з припинення селянських заворушень. У квітні 1906 Столипін був викликаний в Царське Село і несподівано призначений мі-ністра внутрішніх справ. До цих пір залишається неясним, хто саме «навер-ху» сприяв такого вирішального для 44-річного | убернатора призначають-чению. Сам Столипін не вважав себе готовим до роботи на такому високому посту і відмовлявся від нього до останнього. Він буквально благав царя позбавити його від «жаху нового положення». Цар наполіг. Все, про що спочатку меч-тал Столипін, - це протриматися кілька місяців як «перший конституційного прем'єра» і гідного противаги організованою думської опозиції. Самі виступи Столипіна в неприязно шумлячи-щей Думі вигідно відрізняли його від колег з уряду: він виступав холоднокровно, доказово, вживаючи образи, що запам'ятовуються. У пер-вом ж виступі, відповідаючи на критику старих недосконалих законів, за якими діє поліція, Столипін вимовив фразу про «кремінні рушницю», що викликала багато розмов і коментарів: «Не можна сказати часово-му: у тебе старе кремінну рушницю; вживаючи його, ти можеш поранити себе і сторонніх; кинь рушницю. На це чесний часовий відповість: «Доки я на посту, поки мені не дали нової рушниці, я буду намагатися вміло діяти старим» 327. Ставши прем'єром, Столипін почав проводити в життя свою досить чітку програму, що виражається фразою: «Спочатку заспокоєння, потім реформи». Вкрай праві, для порівняння, стояли за формулу «спочатку ус-
349
покоеніе, і тоді не треба ніяких реформ»; ліві наполягали на принципі «спочатку реформи, потім буде вам заспокоєння ». «Реформи під час рево-Люції необхідні, - вважав Столипін, - так як революцію породили в більшій мірі недоліки внутрішнього укладу. Якщо зайнятися виключи-кові боротьбою з революцією, то в кращому випадку усунемо наслідки, а не причину: залікуємо виразку, але уражена кров породить нові виявляючи-ня ». Більш розгорнуто програма Столипіна була оприлюднена в спеці-ної публікації в «Урядовому віснику» 24 серпня 1906 Вона ніби розривала зачароване коло в історії країни: зазвичай проведе-ня реформ супроводжувалося ослабленням влади, порушенням порядку і стабільності в житті суспільства, а спроби «заспокоєння» прийняттям жест-ких адміністративних заходів означали відмову від подальших перетворень. У Столипіна була програма перетворень, але необхідно було снача-ла заспокоїти країну, яку захлеснула хвиля тероризму. 12 серпня 1906 бомбою, виготовленої в підпільній майстерні більшовиків, Есе-ри-максималісти підірвали резиденцію Столипіна - державну дачу на Аптекарському острові. Терористам, що зображували «прохачів», не вдалося прорватися далі приймальні, але там було стільки народу, що від вибуху (його гуркіт було чути на 8 верст) загинуло 27 осіб. Ще 32 були поранені, в їх числі - 3-річний син і 14-річна дочка Столипіна, рух-нувшись на землю разом з балконом другого поверху. Сам прем'єр не постражда-дав, оскільки був у своєму кабінеті; його тільки облило чорнилом з під-кинутої вибуховою хвилею чорнильниці. Наступного дня в Новому Петергофі був застрелений генерал Мін, переважна Московське дека-брьское повстання. Літо 1906 стало ще одним піком радикальної активності, хай і не таким високим, як наприкінці 1905-го. Кілька коротких, але тривожних військових повстань, у тому числі в Кронштадті і Свеаборгской фортеці - морських воротах Гельсингфорса (Гельсінкі), новий сплеск селянських виступів, багатотисячні страйки. У великій моді були пограбування держустанов з політичних мотивів: заради грошей «на революцію». Ліві радикали називали такі пограбування еспропріаціямі або, коротко, ексамі. У 1906 р. було здійснено декілька рекордних за розмахом пограбувань - на сотні тисяч золотих рублей328. Для порівняння: спеці-ве тривале турне Максима Горького по Америці для збору грошей на ре-волюцией принесло не більше 50 тис. рублів. Втім, бойовики не брезгова-ли і невеликими сумами. Ось два характерні приклади: в 1906 р. в Екате-рінославе анархісти та есери створили «Союз активної боротьби з самодером-жавіем», що промишляли дрібним грабежем церков: в 1907 р. Казанські
350 есери зробили наліт на божевільню, експропріювавши 22 рубля 12 копійок. В одному з приватних листів ситуація описується так: «По всій Росії відбуваються жахи, при яких жити немає можливості. Найжахливіше грабежі. «Руки вгору» зробилося звичайним явищем. Грабіжники забирають гроші і безперешкодно видаляються. Трапляються небагато ... Грабіжники грабують, анархісти вбивають, чорносотенці б'ють смертним боєм, правитель-недержавні агенти вішають і розстрілюють. На Русі безперешкодно панують бомби, браунінги і шибениці ... Доводиться визнати нормальним поряд- ком постійне кровопролітіе329 ». Для протиставлення радикальному терору свого, «білого», урядових терору Столипін зважився на введення в кінці серпня 1906 військово-польових судів для цивільних осіб. Ці суди, складений-ні з офіцерів, отримували право в тих випадках, коли злочин було очевидним (наприклад, злочинець застигнуть на місці злочину), про-водити суд протягом 48 годин, виносити вирок за законами військового вре-мени і потім протягом 24 годин приводити його у виконання. Жорстокість військово-польових судів, можливість помилкових Прігову-рів прекрасно усвідомлювалися Столипіним. Слідом за прем'єром повторював і цар: «До горю і ганьбу їм нашому, лише кара небагатьох запобіжить моря крові ...» Пізніше перед Думою Столипін прокоментує своє рішення так: «Держава може, держава зобов'язана, коли воно знаходиться в небезпеці, приймати найсуворіші, самі виняткові закони для того, щоб захистити себе від розпаду ... Коли будинок горить, панове, ви вламуються в чу-жиє квартири, ламаєте двері, ламаєте вікна. Коли людина хвора, його орга-нізм лікують отрутою. Коли на вас нападає вбивця, ви його вбиваєте ... Це з-стояння необхідної оборони ... Бувають, панове, фатальні моменти в жиз-
351 ні держави, коли державна необхідність стоїть вище права і коли надолужити вибирати між цілісністю теорій і цілісністю дер-жави » . Разом з тим Столипін визнавав, що військово-польові суди - захід тимчасовий, «вона повинна зломити злочинну хвилю, повинна зломити потворні явища і відійти у вічність». «Росія, - заявляв Столи-пін, - зуміє відрізнити кров на руках катів від крові на руках добросо-Вестн лікарів». На ці вимовлені перед Думою слова лівий сектор депутатів відгукнувся гнівним гулом. Але навіть прихильники лівих запам'ятали, як прем'єр «стояв на трибуні, випроставшись на весь зріст, високо піднявши красиву голову. Це був не обвинувачений. Це був обвинувач. Але обличчя його було бліде. Тільки очі світилися смерковим вогнем »331. Військово-польові суди діяли протягом 8 місяців, до квітня 1907 Офіційних даних про кількість смертних вироків немає, але дослід-Ватель сходяться на тому, що було страчено 1102 людини. Це дійсно величезна цифра - і вона здається такою доти, поки поруч з нею не по-є інша цифра - число жертв лівого терору. За один рік, начи-ная з жовтня 1905-го, в країні було вбито і поранено 3611 державних чиновників. До кінця 1907 ця цифра досягла 4500 чоловік. З урахуванням 2180 убитих і 2530 поранених приватних осіб загальна кількість жертв за 1905 - 1907 IT. становить близько 9000 человек332. Крім того, протягом тільки го-так, з жовтня 1905-го, відбулося майже дві тисячі пограбувань, а революци-ційний бандитизм приніс експропріаторам 7 млн рублів. При цьому приклад-но в 8 випадках з 10 революціонери уникали арешту, і це надихає їх на нові подвиги. Немає ніякої статистики по «чорному», правому, терору, проте відомо, що тільки за участь у жовтневих погромах 1905 пе-ред судом постало 1860 чоловік. На рахунок правого терору потрібно віднести і еміграцію з Росії до Америки в 1906-1907 рр.. близько півмільйона євреїв. Зустрічний терор Столипіна зупинив екстремізм. Спад революци-ційної активності почався вже восени 1906 Число підпалів і грабежів знизилося в кілька разів. Представники радикальних течій почали оп-равдивать свої невдачі діяльністю «м'ясників» з уряду, мно-Гії знову вирушили в еміграцію. Ленін втік з Росії в кінці 1906 р. по льоду Фінської затоки, ризикуючи провалитися. Есери тоді ж розпустили свою центральну бойову організацію. Однак Столипін розумів, що урядовий терор - тільки тимчасова міра, яка лікує симптоми хвороби, а не її причини. Поет-му він приступив до реалізації раніше розробленої програми, яку вважав головною своєю справою, оскільки її центральне питання - це пи-тання про землю, головної цінності для більшості населення Російської ім-періі. Столипін спеціально досліджував популярну ідею «чорного пере-справи» і дійшов висновку про її неспроможність хоча б за статистичними
352
міркувань. Навіть переділ всієї, а не тільки приватновласницької землі Європейської Росії земельного голоду не задовольнить, а розорення 130 тис. найрозвиненіших господарств нагадуватиме тришкин каптан, кото-рому, щоб подовжити підлоги, потрібно відрізати рукава. Дворяни і так втрата-ли за 15 років 15 млн десятин землі (а до 1914 втратять ще 10,4 млн). Головний сенс програми Столипіна полягав у здійсненні перехо-так від архаїчного общинного землекористування до приватної власності на землю. Але спочатку Столипін провів серію указів, що створюють державного-венний земельний фонд в Європейській Росії і дозволяють хоч якось вирішити проблему селянського малоземелля. Потім були розширені полі-тичні права селян: скасовано подушна подати і кругова порука, ос-лаблена влада «світу» над особистістю. Селяни отримали можливість отримувати паспорти, влаштовуватися на роботу або навчання без дозволу або згоди «світу», вільно обирати професію і місце проживання. Головним же кроком Столипіна став указу 9 листопада 1906 р., підписаний в «междумье», на підставі статті 87 Основних законів. Після того як Указ (кілька перероблений і розширений) був схвалений Думою і Державною радою, а потім підписаний царем, він став законом (14 рюмса 1910 р.). Згідно з цим законом, кожен селянин отримував пра-во виходу з общини з належали йому земельним наділом. Потім цю землю не можна було продавати не селянам, а селянам дозволялося купувати не більше 6 наділів в одні руки; заповідати землю можна було тільки найближчим родичам. Це було реалізацією столипінської ідеї «ставки на міцних і силь- них », яких« в Росії більшість », тобто на середняків, що мають доста- точно сил, щоб самостійно обробляти власну землю. За Столипіну, це вирішувало й економічну, і політичну проблему. По додатковому законом 1911, навіть не вийшов з общини зем- левладелец міг вимагати з'єднання всіх його розрізнених смуг в єдиний ділянку землі - виходив отруб. Якщо на отруб переносилося і житло - виникав окремий хутір. 353
Ще однією важливою справою, вжитим Столипіним для вирішення проблеми земельного голоду, стала організація масового переселення селянства за Урал, на мало освоєні землі Сибіру, Далекого Сходу і Середньої Азії. Цією проблемою зайнялося спеціальне переселенський управління, на потреби якого щорічно відпускалися десятки мільйонів рублів. З цих сум селянам-переселенцям видавалися позики і посо- бія, організовувалися поїздки «ходоків» для ознайомлення. У 1910 р. був введений в експлуатацію особливий вагон для перевезення селян за Урал - в ньому було влаштовано відділення для худоби. Такий вагон назвали «Столипін- ським ». У радянський час ці нагони (або їх відділення для худоби) стали ис- пользовать для перевезення ув'язнених, і це сприяло тому, що з часів ГУЛАГу будь вагони-в'язниці стали несправедливо називати «Столипінськими». У 1906-1913 рр.. за Урал виїхали близько 3,5 млн переселенців (правда, 0,5 млн повернулися назад). Ці переселенці відіграли дуже важливу роль в освоєнні Сибіру. Досить сказати, що в 1910-і рр.. вартість тільки вивезеного до Англії сибірського масла (3 тис. маслоробних заводів!) вдвічі перевищувала вартість видобутого сибірського золота. Столипін говорив: «Дайте державі двадцять років спокою, внутрішнього і зовнішнього - і ви не дізнаєтеся Росії ... »Для реалізації його аг- рарной реформи історія відпустила тільки 8 років. За ці роки з общини вийшло 26% домохазяїнів, або близько 2,5 млн осіб. Ще 10% домохазяїнів обмежилися більш раціональним землеустроєм в рамках громади - перейшли на хутори й села. Очевидним став підйом сільського господарства. До 1913 р. село купувала майже в п'ять разів більше сільськогосподарських знарядь і в шість разів більше штучних добрив, ніж в 1900 р. Сред- ний урожай за п'ятиріччя (1908-1913) в порівнянні з звичайними цифрами виріс на 10-30%, загальний збір зернових по Європейської Росії кожен рік збільшувався на 1 млн тонн, а з урахуванням освоєння Сибіру - на 1,5 млн. Все це дозволяло Росії значно збільшити експорт зерна - важливішого- шого джерела зовнішніх доходів. У кращі роки частка російського експор- та зерна на світовому ринку доходила до 40% і перевищувала експорт Австра- ща, Канади та США разом узятих. Підвищення доходів від продажу зер- на мало наслідком зростання попиту на промислову продукцію, а це сти- стимулювати промисловість, Спори істориків про особистості Столипіна і про значення і роль Столипін- ської аграрної реформи не завершені. Палітра думок навіть в серйозній науковій літературі (не кажучи вже про науково-популярної) залишається вельми строкатою. Вчені по-різному інтерпретують одні й ті ж факти і прихо- дять до вельми суперечливим думкам. З одного боку, «Столипіна можна назвати революціонером думки і дії ... можливість успіху 354
його реформ не можна виключати по чисто теоретичним міркувань »333. З іншого - «справжня велич Столипіна в тому, що він був послід- ним лицарем самодержавства. Справа не в його думці, який був пересічним, що не в нових ідеях, яких у нього не було, ні навіть у сміливості і послідовно- ності ... справа в тому, що він був щирий, молодий, гарячий, чи не був тільки і просто кар'єристом, а хотів щиро служити і служив своїй країні »334. З одного боку, «можна говорити про невдачу столипінської аграрної ре- форми »:« ні соціально-політична, ні економічна мета реформи до- стігнута була »335. З іншого - «метою столипінської аграрної політики було поліпшити сільське господарство і допомогти найбільш заповзятливим селянам. У цьому відношенні вона була досить успішною. Більше все- го цю політику критикували за те, що вона не поліпшила становище убожій- ших селян. Це вірно, але не можна не вказати на переселення до Сибіру, ко- торое було виходом для тих, чиї перспективи в власному селі каза- лись похмурими. Звичайно, реформи Столипіна не вирішили проблем перенапруги- селища і бідності. Однак ... досвід ... багатьох країн Азії і Східної Європи дозволяє сумніватися в тому, чи можна взагалі «вирішити» ці про- блеми небудь «правильної» політикою. Уряду були повинні і повинні тепер здійснювати такі практичні дії, які ... зро- гавкають важкий період економічної трансформації менш болючим. З цієї точки зору Столипін досяг хороших результатів »336. «Пам'ятаю, як приїжджала в серпні 1913 року з Німеччини правительст- венная комісія, очолювана професором Аугагеном, для вивчення ре- злиттів землевпорядної реформи ... Вона була ними вражена. Об'єк- їхавши землевпорядні роботи в цілому ряді губерній, німецька комісі- ся надала своєму уряду звіт. Нам вдалося дізнатися його со- тримання. У ньому говорилося, що якщо землевпорядна реформа буде продовжуватися при непорушення порядку в імперії ще десять років, то Рос- ся перетвориться на найсильнішу державу в Європі. Звітом, за що були у російського посла відомостями, сильно стурбувався німецький уряд і особливо імператор Вільгельм II »(Д. Н. Любимов, керуючий справи- ми Главною комітету із землеустрою) |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна "Столипін і його програма" |
||
|