Виховний процес

Об'єктивний виховний процес практично реалізує таке суспільне явище, як виховання, в його русі та розвитку. У ньому виявляються його структурні складові і та основна «клітка», в якій або завдяки якій здійснюються виховні зміни в людині, відбувається формування його особистості. А.С. Макаренко дав таке визначення об'єктивного виховного процесу: «Виховання є процес соціальний в найширшому сенсі. Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше - люди. З них на першому місці - батьки і педагоги. З усім складним світом навколишньої діяльності дитина входить у нескінченне число відносин, кожне з яких незмінно розвивається, переплітається з іншими відносинами, ускладнюється фізичним і моральним зростанням самої дитини. Весь цей «хаос» не піддається начебто ніякому обліку, проте він створює в кожен даний момент певні зміни в особистості дитини. Направити цей розвиток і керувати ним - завдання вихователя »1.

Об'єктивний виховний процес являє собою широке, багатостороння взаємодія дітей як активних суб'єктів діяльності з навколишнім природно-соціальним середовищем, насамперед з дорослими людьми. У цій взаємодії діти є одночасно суб'єктом самозміни і об'єктом впливу, завдяки чому вони дозрівають як члени суспільства, людські особистості, індивідуальності і пристосовуються до умов соціального життя і виробництва.

Цей процес у широкому сенсі є процесом соціалізації людини. Головними, основними його учасниками є діти, дорослі люди і виховний колектив, що забезпечують формування особистості та підготовку дітей до життя. Дитина, доросла людина, колектив представляють собою у виховному процесі як його суб'єкт, так і об'єкт впливу і взаємодії.

Дитина як об'єкт процесу виховання піддається впливу з боку дорослих, суспільних відносин і форм свідомості, явищ навколишнього соціального та природного середовища, засвоює необхідний йому соціальний досвід та інформацію, що забезпечують процес життя та підготовку до неї. Як учасник об'єктивного виховного процесу дитина входить, «вводиться» в реально існуючу систему соціальних залежностей.

У процесі життєвого взаємодії, під впливом соціальних залежностей, різних впливів у дітей складається уявлення про світ, формуються навички, звички діяльності та поведінки, системи звичного свідомості, відбувається розвиток всіх психічних властивостей їх особистості і мислення. В результаті дитина стає підготовленим учасником суспільного життя і виробництва.

Нескінченна безліч відносин і взаємодій, в які вступає дитина, не засвоюється їм пасивно і механічно. Одні з них роблять на нього величезний вплив, формують мотиви поведінки, стимулюють, діяльність; інші - виявляються нейтральними; третій - зустрічаються насторожено, вороже, викликають опір, прагнення до їх подолання. Величезне значення для становлення особистості має і спонтанний прояв природних сутнісних сил. Все це робить дитину не тільки об'єктом, але і суб'єктом виховного процесу.

Дитина як суб'єкт виховного процесу є розвивається індивідуальність на основі природних сил і задатків, що володіє вихідними потребами, що виникають мотивами та інтересами. Можливості формування і розвитку задатків, здібностей і потреб кожної дитини практично не обмежені, але, обумовлені можливостями соціального середовища і виховання. Становлення дитини як індивідуальності здійснюється не тільки автономно, за внутрішніми спонтанним законам. Воно нерозривно пов'язане з соціальними умовами, від яких залежить можливість розвитку або нерозвитку тих чи інших сторін особистості, обдарувань, потреб, інтересів. Виховання як суспільне явище, соціальне середовище відіграють провідну роль по відношенню до розвивається індивідуальності.

Дитина як суб'єкт виховання являє собою поступово формується громадянське особистість, акумулюючі суспільну свідомість, осмислюють ідеї, формуючу власні мотиви і стимули поведінки, що здійснювало все більш усвідомлений і свідомий вибір вчинків. Поступово формуються особистісні якості, потреби, інтереси, активна життєва позиція, що допомагають здійснювати власний критичний аналіз впливів, відносин, взаємодій. З'являється можливість ставити перед собою цілі для свідомого самовдосконалення, здійснювати самовиховання, самосодействовать становленню власної особистості.

Для дитини як суб'єкта виховного процесу характерні деякі особливості вікового особистісного прояву. Дитина молодшого віку освоює світ на іредметно-діяльнісної і емоційно-чуттєвої основі. Підліток прагне актив-нодеятельностному самовияву в громадському взаємодії. Старший підліток і юнак прагне до самосвідомості, самопізнання і самоствердження на основі активного прояву природних сил і соціальних потреб.

Дозрівання фізичних і духовних сил дитини здійснюється на різних етапах становлення особистості нерівномірно. І разом з тим лише своєчасне і гармонійний розвиток сутнісних сил: інтелектуальних, емоційних, фізичних, вольових - створює реальну основу для всебічного розвитку. Дитина як суб'єкт виховного процесу являє собою активну, саморазвивающуюся індивідуальність і особистість, що прагне до задоволення своїх потреб у діяльності та спілкуванні, засвоює, акумулюючі, переробну в певних умовах виховні впливу, приймаючу їх або опір, ім.

Іншим повноправним і провідним учасником виховного процесу є дорослі люди. Будь-яка доросла людина, об'єктивно що змінюється в результаті власної життєдіяльності та обставин, який надає своєю діяльністю, особистістю, відносинами постійне виховний вплив на дітей, є і сам об'єктом виховання. Виховання дорослої людини, формування його особистості здійснюється не тільки під впливом форм суспільної свідомості. Воно відбувається і в результаті певних життєвих умов, коли людина змушена зробити той чи інший моральний вибір вчинку, напрямки своєї поведінки.

Будучи об'єктом виховання, кожна доросла людина несе в собі потенційну можливість стати активним учасником виховного процесу, суб'єктом виховання дітей. Він є суб'єктом вже тому, що живе, діє, робить вибір моральної поведінки з метою задоволення своїх потреб та інтересів у присутності дітей. Тим більше дорослі люди стають суб'єктом виховного процесу, коли усвідомлюють сенс і мету свого життя, обов'язок, відповідальність за свій вплив на підростаюче покоління, здійснюють більш-менш цілеспрямовано Своє фізичне і духовно-моральне вдосконалення. Дорослі люди (батьки, громадськість, виробничі майстри і т. п.) ставши суб'єктом виховного процесу, реалізують свою потен-: альную можливість бути активними вихователями.

Третім учасником об'єктивного виховного процесу є колектив. Колективи представляють собою основний спосіб, зміст і форму здійснення життєдіяльності людей. У суспільстві активно функціонують трудові колективи, такі об'єднання колективного типу, як різноманітні товариства, спортивні, ігрові, кооперативні, побутові групи. Діти не тільки постійно стикаються з колективами дорослих, а й самі, з власної ініціативи та з ініціативи дорослих об'єднуються в колективи, які надають на них величезне виховне вплив. Це шкільні колективи, трудові та самодіяльні об'єднання, громадські організації, ігрові групи, спортивні команди. Вступаючи в колективні зв'язку, залежності, взаємодії, діти набувають сприятливі умови для свого соціального розвитку, задоволення потреб та інтересів, застосування здібностей і обдарувань, для самовияву, самоствердження і самовдосконалення. Тому дитячий виховний колектив завжди суб'єкт життєдіяльності та виховання своїх членів. Разом з тим дорослі прагнуть надати допомогу дітям у їх колективної-самоорганізації. Вони сприяють усвідомленню дітьми соціально цінних цілей і перспектив розвитку колективного життя, внесенню елемента соціального порядку, політичних, моральних, естетичних та інших громадських вимог. Все це поглиблює виховну значимість дитячого колективу і робить його одночасно об'єктом виховання.

Четвертим учасником виховного процесу є вся природно-соціальне середовище, сила виховного впливу якої залежить від ступеня її реальної включеності ^ виховні відносини, взаємодії, діяльність і спілкування дітей і дорослих людей.

Виховний процес включає в себе всіх учасників як механічну суму, а в життєвій динаміці - як діалектично взаємодіючих суб'єктів. Основний, неподільної кліткою такої взаємодії у виховному процесі, його головною ланкою, завдяки якому здійснюється виховання, є життєва отношенческой виховна ситуація. Вона характеризується такими основними рисами:

а) спрямованістю на задоволення життєвих потреб та інтересів людей і природним стимулюванням їх до взаємодії;

б) зосередженістю і проявом в ній реально суіествую -щих в суспільстві соціальних залежностей;

в) проявом в ній суспільних протиріч, пошуком і виявленням шляхів їх усунення;

г) необхідністю морального вибору вчинку, спрямованості поведінки в цілому всіма учасниками взаємодії;

д) залученням в різноманітні взаємовідносини учасників виховного процесу, спонуканням, стимулюванням їх до активного прояву морально-естетичних позицій, внутрішніх сил в діяльності і спілкуванні, виробленням активної життєвої позиції;

е) здійсненням в результаті активних взаємин виховних взаємовпливів і взаємодій, формуванням системи звичного моральної свідомості і мислення, звичних форм поведінки, особистісно-психічного розвитку.

Життєві виховні стосункові ситуації виникають на трьох основних рівнях. Bo-Перших, на рівні необхідного, належного, обов'язкового. Життя в суспільстві зобов'язує дитини, як і дорослих, брати участь у життєзабезпеченні, у підготовці до життя в суспільстві, до відносин з самими різними людьми, явищами природи і суспільства. По-друге, для дитини у виховному процесі виникають ситуації на рівні вільного вибору видів діяльності та спілкування, а також виборчих відносин. Дитина сама вибирає собі товариша, друга, компанію. Він захоплюється то одним, то іншим видом діяльності. Але це не означає, що виборчі відносини зовсім вільні від належного. Після того як вибір зроблено, в рамках цього вибору для дитини починають діяти свої правила необхідного: закони дружби, вірність слову, чистота почуття і ін По-третє, виховні стосункові ситуації виникають на рівні випадкового спілкування, взаємини і взаємодії. До такого роду ситуацій відносяться відносини в тимчасовій групі, спілкування з людьми на основі тимчасових інтересів чи обов'язків.

Сила виховного впливу ситуації того чи іншого рівня зростає у міру переходу від ситуації випадкового спілкування до ситуацій виборчого і необхідного спілкування, відносини. Виховує сила виховного процесу залежить від ступеня орга-. нізованності самого життя дітей, цілеспрямованості і послідовності розвитку всього різноманіття життєвих отношенческіх ситуацій. Динаміка виховного процесу як раз і полягає в системі і динаміці протікання отношенческіх ситуацій. Діалектика їх розвитку полягає у взаємодії ситуацій різного рівня, в переважання в житті дитини ситуацій того чи іншого рівня, певною рухомій і розвивається системі цих ситуацій, в їх взаимопереходах один в одного, в їх взаємозбагаченні, а часом і взаимоисключения, в їх здатності пробудження особистісної активності дітей і дорослих.

Той факт, що виховна отношенческой ситуація є основною і неподільної кліткою виховного процесу, а виховний процес складається з рухомої системи отношенческіх ситуацій, переконливо свідчить, що індивідуальність і особистість дитини в будь-якій ситуації будь-якого рівня виховується не по частинам, а цілісно. Беручи участь, наприклад, в ситуації трудового взаємодії, дитина включає в неї не тільки свої фізичні сили, а й інтелектуальні, естетичні, моральні. Він бере участь і змінюється під впливом ситуації цілісно, як індивідуальність і особистість. Ось чому і сам процес по суті своїй єдиний і цілісний. Об'єктивно представляючи собою систему різноманітних ситуацій, він не розчленовується на окремі види виховання. Кожен вид діяльності і спілкування в більшій чи меншій мірі, хоча і в нерівній ступеня інтенсивності, включаючи всі сили дитини у взаємодії, формує цілісну особистість.

 ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ: 

 1. Дайте визначення виховання як суспільного явища та перерахування - літе характеризують його риси. 

 2. У яких взаєминах і взаимозависимостях знаходиться виховання з іншими суспільними явищами: економічним базисом, продуктивними силами, мовою, формами суспільної свідомості? 

 3. Як відображаються загальносоціальні протиріччя у вихованні на підготовці до життя дітей? Назвіть основні протиріччя виховання як суспільного явища. 

 4. Що таке виховний процес і які його основні компоненти? Охарактеризуйте дітей, дорослих, колектив, соціальне і природне. середовище як суб'єктів виховання, а також життєву ситуацію як основну «клітку» виховного процесу. 

 ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ: 

 1. Гессен С.І. Основи педагогіки. Введення в прикладну філософію. М., 1995. 

 2. Гинецинський В.І. Основи теоретичної педагогіки. СПб., 1992. 

 3.Дюркгейм Е. Соціологія освіти, М., 1996. 

 4. Щедровицький Г.П. та ін Педагогіка і логіка. М., 1993. 

 Інформація, релевантна "Виховний процес"

1. Поняття про форми виховного-взаімодействія342
     виховного взаємодії складають основу планів виховної роботи в ІУ, в яких відображаються різні заходи, спрямовані на реалізацію процесу перевиховання. Форми виховної взаємодії - це способи організації спільних зусиль окремих вихователів, колективів вихователів, засуджених, груп і спільнот засуджених у вирішенні завдань перевиховання
   
2. Запитання і завдання для самоперевірки, вправ та роздумів
     виховної системи виправних установ. 7. Дайте характеристику суб'єкта виховної системи виправних установ. 8. У чому полягає специфіка принципів перевиховання засуджених? 9. Назвіть основні педагогічні вимоги до методів заохочення і покарання, застосовуваним в ІУ. 10. Що таке атестація засуджених? Охарактеризуйте її етапи та методику
   
3. Особливості виховної роботи з співробітниками митної служби
     виховно-профілактичної роботи, орієнтована на формування якостей особистості співробітників, що відповідають пропонованим до них вимогам. Вона носить досить гнучкий характер, враховує складається соціально-економічну обстановку в різних регіонах, охоплює всі структурні ланки митних органів і виступає найважливішим засобом активізації людського
   
4. Педагогічний процес в юридичному освітній установі
     виховний) являє собою спеціально організовану, керовану, взаімообуслоатенную діяльність викладачів і навчаються, спрямовану на формування духовної, професійної і фізично розвиненої л ічность випускника освітнього закладу та підготовку його кваліфікованим фахівцем заданого образователями ьного рівня. Його структура в своїй основі схожа (див. гл.
   
5. 6. ВИХОВАННЯ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ
     виховних факторів. Дана характеристика розумового, морального, трудового, фізичного і естетичного виховання. Наводяться класифікації методів виховання Г.І. Щукіна і П.И-. Пидкасистого. Охарактеризовано засоби і форми виховання. Виділено три парадигми виховання: соціальна; біопсіхологіческая; комплексна. Розглянуто моделі прагматичного, антропологічного, вільного і
   
6. 9.2. Цілі, завдання та принципи виховання співробітників Мета і завдання виховання особового складу
     виховної роботи вважається формування всебічно розвиненої, професійно підготовленої, високоморальної і морально-психологічно стійкої особи співробітника. Основні завдання виховної роботи: - сприяння всіма засобами виховної роботи постановці служби та організації життя колективів правоохоронних органів, досягненню рівня вихованості співробітників,
   
7. Масові форми виховної взаємодії
     виховного взаємодії з засудженими взаємно забезпечують один одного, кожен комплекс форм вирішує свої завдання. При цьому не можна їх ділити на головні (наприклад, індивідуальні) і другорядні, бо рішення основного завдання - виправлення засудженого - не може бути здійснено за допомогою одного якого-небудь комплексу, оскільки процес виховання об'єктивно єдиний і неподільний. Якщо в
   
8. Основні категорії виправної педагогіки (пенітенціарної) педагогіки
     виховний або карально-виховний процес та ін Слід зазначити, що деякі поняття сформувалися під впливом кримінального та виправно-трудового права при чільному положенні юридичних, а не педагогічних позицій. Так, наприклад, в юридичній літературі досить часто вживається термін «карально-виховний» процес, походження якого пояснюється тим,
   
9. 17.7. Основні засоби виправлення засуджених
     виховну роботу, суспільно корисна праця, загальна освіта, професійну підготовку та громадське воздействіе344. Сукупність зазначених коштів, безсумнівно, являє собою систему. У них відображаються основні види діяльності, в яких формується особистість: перетворювальна, пізнавальна, Це відноситься і до тієї частини середовища ІУ, яку утворює колектив
   
10. Запитання і завдання для самоперевірки, вправ та роздумів
      виховна робота з співробітниками, які її форми і методика? 9. Дайте педагогічну характеристику діяльності наставника. 10. Розкрийте специфіку та значення формування державно-професійного розуміння співробітником своєї діяльності. 11. У чому полягають завдання і методика патріотичного виховання співробітників правоохоронних органів? 12. Яке
    
11. Режим як засіб виправлення засуджених
      виховна, так і забезпечує функції, тобто обсяг, межі, методи і способи реалізації інших засобів. У режимі найбільше відбивається сутність покарання, тобто позбавлення людини певних благ, обмеження в задоволенні ряду матеріальних і духовних, функціональних і предметних потреб. Обмеження поширюються на сферу праці, побуту, харчування, на користування предметами
    
12. ПРОБЛЕМА КРИТЕРІЇВ ІСТИНИ У ПЕДАГОГІЦІ
      виховних впливів соціального середовища. Позначається також занадто абстрактне і загальне визначення цілей виховання, відсутність детального, конкретного визначення мети у педагогічному процесі, неоднаковість виховних очікувань у різних структурах держави і соціальних прошарках суспільства. Нерідко сумнівні педагогічні новації з їх поспішними і поверхневими висновками
    
13. ПРОТИРІЧЧЯ ЯК ДЖЕРЕЛО І ДВИЖУЩАЯ СИЛА ВИХОВАННЯ
      виховному процесі. Воно обумовлює положення дитини в освітньо-виховної підготовки до участі в житті суспільства не тільки як об'єкта, але і як суб'єкта виховного
    
14. § 4. Звільнення неповнолітніх від кримінального покарання
      виховного впливу (ч. 1 ст. 92 КК), б) звільнення до початку його відбуття з приміщенням засудженого до спеціальної виховної або лікувально-виховної установи для неповнолітніх (ч. 2 ст. 92 КК); в) звільнення від подальшого відбуття покарання (ст. 93 КК). Перший вид застосовується, коли злочин відноситься до категорії невеликої або середньої тяжкості, а характеристика
    
15. Гносеологічні джерела виправної (пенітенціарної) педагогіки
      виховних системах, облік індивідуальних особливостей і т.д., є основою, на якій формуються принципи пенітенціарної педагогіки. Загальна та юридична психологія, психологія управління та соціальна психологія, юридична педагогіка дозволяють застосовувати їх вихідні теоретичні положення, результати і методи при дослідженні груп і спільнот засуджених у всіх їхніх зв'язках і відносинах.
    
16. 9. СІМ'Я ЯК СУБ'ЄКТ ПЕДАГОГІЧНОГО Взаємодія
      виховної роботи. 2. Проблеми методики стимулювання учнів в сім'ї до роботи над своїм особистісним розвитком і формуванням. 3. Проблеми обліку вікових та індивідуальних особливостей учнів у процесі сімейного виховання. Докладно розглядаються форми допомоги школи сім'ї: організаційно-педагогічна робота з батьками; здійснення їх педагогічної освіти та проведення
    
17. За яких умов допускається звільнення за вчинення аморального проступку?
      виховні функції, аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи. Слід зазначити, що звільненими за вказаною мотиву можуть бути тільки ті працівники, для яких виконання виховної функції, є основним змістом роботи, так як робота з виховання підростаючого покоління вимагає не лише високої 'кваліфікації та працездатності, а й бездоганного
    
18. СУТНІСТЬ ЦІЛІСНОСТІ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ
      виховної роботи включає в себе функціональні, спеціального призначення педагогічні підсистеми, спрямовані на вирішення специфічних виховних завдань. Такими підсистемами, наприклад, є сукупність цілеспрямованих заходів та видів діяльності з формування працьовитості, вихованню патріотичних та інтернаціональних почуттів, естетичного смаку, фізичної культури,