|
Затребуваність глобальних філософських систем до кінця XIX сторіччя була обумовлена необхідністю об'єднання світу європейської культури. Тому системоутворюючим початком всіх класичних філософських доктрин, що розглядають світ як деяку цілісність, були єдині, а в ряді випадків єдині підстави буття. XX в., Який відкрив епоху інформаційної цивілізації, виявив неповноту та обмеженість цих схем, розкривши невичерпне розмаїття форм буття у світі розвиваються систем. Єдність цього світу постало як внутрішньо різне, неоднорідне, дискретне, суперечливе й різноманітне. Відкрилося нескінченне різноманіття світобудови, в свою чергу, вимагало не тільки нових форм світорозуміння і світовідношення, але і нових методологічних форм, нової технології побудови філософських концепцій. З іншого боку, відбувається зміна самого способу філософствування, змістовної стилістики філософського мислення. Це було пов'язано з соціальними трансформаціями, радикально змінили образи суспільства, держави, особистості, інституту науки. До таких трансформацій можна віднести революцію в природознавстві і науково-технічну революцію, руйнування станових перегородок і формування масового суспільства, розпад старих форм комунікації і зростання ролі засобів масової інформації. Змінилися в силу цих причин світогляд і культура породили нові форми мистецтва і релігійного пошуку. Трансформується і філософія, перетворюючись з раціонально-аналітичної в творчо-художній-ве самовираження, покликане відобразити і змістовно інтерпретувати смисли культури.
Матеріалом, в якому тепер «працює» філософ, стають мову, смисложиттєві питання людського буття, символи культури.Що стався поворот до постмодернізму, відмова від модерністського способу мислення продемонстрували, що Захід переживає падіння будь-яких авторитетів. Люди більше не прагнуть ідентифікувати себе з державою, партією, певними інститутами. Суспільство більше не заворожують великі імена минулого чи герої сучасної історії. У цій перспективі у Франції травня 68-го став сприйматися як рубіж, що відокремлює минуле від сьогодення, головною ознакою якого є загальний криза, коли не стало володарів дум і впливових ідей, значних перспективних відкриттів. У цих умовах «нова філософія» стала виразом умонастроїв цілого покоління французької інтелігенції, переживав «криза ідентичності», подолання якого не супроводжувалося, однак, встановленням національного консенсусу. Найважливішою рисою мислення «нових філософів» виступає принципова відмова від систематичності, від спроб привести світ в систему, що перш розглядалося як головне завдання класичної філософії. Наслідком цього є недовіра до дійсності, песимізм, негативізм, що виражається в різних варіантах концепції «негативного гуманізму». Зворотним боком такого мислення можна вважати цинізм, що становить суть антропологічних побудов «нових філософів». Але позиціонування ними власних ідей як «нового» слова в філософії не супроводжується відкриттям справді нових «проблемних полів», оскільки нерідко філософський метод підміняється стилістикою.
Більше того, відкидаючи будь-які претензії на «істину», що містяться у філософських системах, «нова філософія» тим самим заперечує і саму себе, підриваючи довіру до своїх власних міркувань, словами і текстам. Інакше кажучи, в «сухому залишку» від «неофілософской» концепції залишається лише критичну свідомість, яке в той же час, крім волі її творців, є і самокритично свідомістю. Разом з тим слід зазначити, що, розвиваючись у руслі культури постмодерну, «нова філософія» сприяла утвердженню не лише критичного мислення, а й соціальної критики західно-європейської історії і суспільства. В епоху постмодерну вже не можна заперечувати багатозначність об'єктивної реаль-ності, людського духу і досвіду. Розуміння цього рівноправного різноманіття світу створює передумови для його інтеграції і синтезу в єдину систему. Якщо людство не усвідомлює тих можливостей і імпульсів, що містяться в цій тенденції, якщо воно не виробить для себе об'єднуючих ідей, то в новому XXI в. воно зіткнеться не тільки з «деконструкцією», а з «деструкцією", причому не в теоретичному, а в практичному аспекті.
|
- Волкобой І.. КУРСОВА РОБОТА З ПРЕДМЕТУ Екологічне право України "Екологічне право УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ етап", 2009
1. Вступ ст. 3 - 4 лютого. Поняття екологічного права Укрїни ст. 5 - 16 березня. Екологічне право та екологічне законодавство ст. 16 - 19 квітня. Поняття и Особливості Принципів екологічного права ст. 19 - 27 травня. Екологічне законодавство України: сучасний етап ст. 27 - 32 6. Державна політика України у Галузі охорони довкілля ст. 32 - 38 7. Заключення ст. 38 - 40 8. Література ст.
- ОСНОВНІ Пріоритети ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА І РАЦІОНАЛЬНОГО Використання ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ
N Витрати на реалізацію природоохоронних програм и ЗАХОДІВ потребуються значний коштів. Однак ПРОТЯГ найближче 5 - 10 років країна буде Дуже обмеже у коштах, необхідніх для Поліпшення стану НАВКОЛИШНЬОГО природного середовища та забезпечення раціонального Використання природніх ресурсів. Тому звітність, чітко візначіті пріорітетні напрями та проблеми з метою відпрацювання реалістічніх,
- 2. Метод
сукупність прийомів і способів. Виділяють наступні методи: 1. імперативний (метод владних приписів) 2. диспозитивний (взаємодія сторін) 3. метод дозволу (разреш. варіант поведінки) 4. метод заборони Всі зазначені методи правового регулювання характерні для адміністративного права. Суть методів адміністративного регулювання управлінських відносин може бути зведена до
- 3. Держ. службовець
це громадянин РФ, що складається на гос. повинно-сти, виконуючий обов'язки, встановлені законодавством про держ. службі і отримує грошову винагороду за рахунок федерального бюджету чи коштів бюджету суб'єкта РФ. Залежно від кваліфікації розрядів держ. посади державної. служби поділяються на групи: 1. вищі гос. посади державної. служби (5 група) 2. головні гос. посади державної. служби (4
- Адміністративний процес
Поняття і принципи адміністративного процесу 1. Поняття й основні риси адміністративного процесу 2. Принципи адміністративного процесу 1. Адміністративний процес - це сукупність дій, со-вершать виконавчими органами для реалізації покладених на них завдань і функцій. Особливості адміністративного процесу: 1. Являє собою різновид владної діяльності суб'єктів незалежно ектов
- Держ. управління в адміністративно-політичній сфері
1. Міліція і види її адм. д-ти. 2. Адм.-прав. регулювання в'їзду в РФ і виїзду громадян за гра-ніцу. 1. Н / а з-н "Про міліцію" від 18 квітня 91 р. Міліція підрозділяється на кримінальну і міліцію заг. безп. (місцеву). Основними завданнями крим. міліції є: 1) попередження, припинення і розкриття злочинів, а також організація та здійснення розшуку осіб, які переховуються від органів доз-
- Від авторів
«Скільки людей, стільки й думок», - говорить народне прислів'я. Різноманітність поглядів в історичній науці необхідно для того, щоб ширше і глибше відобразити минуле. Без урахування комплексу поглядів, існуючих в історичній науці, не можна осягнути суть історичних процесів, а отже, і ефективно використовувати досвід поколінь. Здавалося б, сказане вище - це банальна істина, але вона
- 6.Новое в археологічному вивченні давньоруського міста
При ознайомленні зі шкільними і вузівськими підручниками з вітчизняної історії стає очевидно , що археологічні дослідження давньоруських міст не знайшли в них, за малим винятком, гідного відображення. Археологічні факти вкраплені в історичний розповідь про міста, але в цих текстах слабо відображена ситуація, дозволяє що навчається зрозуміти, як за останні півстоліття розширилися і
- Новгород.
Традиція наукових розкопок в Новгороді налічує 70 років. Обширна бібліографія наукових праць з археології Новгорода. Новгород першенствує серед давньоруських міст за ступенем вивченості та осмислення отриманого матеріалу. У розглянутий період продовжувалася робота над значними темами в історії Новгорода на основі залучення комплексу джерел, у тому числі археологічних. Вийшли в
- Москва.
Археологічні розкопки в Москві мають давню традицію. Великі розміри середньовічного міста, збіг сучасного центру з найдавнішою територією Москви і значні масштаби будівництва визначили необхідність охоронних археологічних розкопок. У 80-90-ті роки археологічні розкопки і розвідки в Москві вели експедиції Музею історії та реконструкції Москви, Державного
|