Алкоголізм

З цього повинен виходити патопсихолог, зіставляючи одержувані ним дані з клінічною характеристикою стадії захворювання.

Розрізняють три стадії алкоголізму. I

- початкова стадія характеризується психічною залежністю від алкоголю, наростанням толерантності до спиртного, появою палімпсестів, що виявляються в частковому запа-мятованіі окремих подій і свого по ведення в стані сп'яніння. У цій стадії відбувається перехід від епізодичного пияцтва до систематичного. II

- розгорнута стадія характеризується нестримним, компульсивним потягом до алкоголю. Толерантність до алкоголю досягає максимуму. Формується абстинентний синдром. З'являється і фізична залежність від алкоголю. Відзначаються виражені порушення сну. Можливі алкогольні психози. III

- кінцева стадія характеризується зниженням толерантності до алкоголю і переважанням фізичної залежності від нього порівняно з психічною. Найбільшою вираженості досягають психічні прояви абстинентного

синдрому. Алкогольні психози часті і виявляють тенденцію до протрагований течією.

Поняття алкогольної деградації відноситься не тільки до заключної стадії алкоголізму. Її перші прояви спостерігаються на початку захворювання, а з плином алкоголізму вони набувають все більш прогредієнтності і незворотний характер.

У I стадії у хворих алкоголізмом виявляються зміни в протіканні пізнавальних процесів. Це головним чином відноситься до ослаблення пам'яті. Спочатку більш явним виявляється зниження утримання в пам'яті, а потім запам'ятовування. Асоціативна пам'ять страждає зазвичай при наявності алкогольного слабоумства. Недостатність механічного запам'ятовування (несмислового звукосполучення) випереджає ослаблення логічно-смислової пам'яті.

Порушення пам'яті в чому залежать від недостатності уваги, його зосередження і особливо стійкості. Багато в чому їх характер визначається переважанням в клініці функціональних чи органічно-деструктивних компонентів. Це знаходить відображення в характері кривої запам'ятовування 10 слів: в I і II стадіях алкоголізму вона зигзагоподібна, на тлі задовільних досягнень мнестической функції зазначаються її спади; в III стадії крива запам'ятовування носить торпідний, інертний характер і відрізняється вкрай невисоким рівнем досягнень. Така динаміка розладів пам'яті відображає формування органічного психосиндрома.

Представляє інтерес вивчення явищ оборотності мнестической недостатності на різних стадіях хвороби, розпочате В. А. Худіком (1980, 1983). Зниження інтелектуально-мнестичної діяльності у хворих на алкоголізм автор вивчав в момент надходження хворого в стаціонар, після проведеного противоалкогольного лікування (через 45 днів), в умовах терапевтичних ремісій і рецидивів алкоголізму протягом 3 років

У процесі лікування деяке поліпшення показників мнестической діяльності наступало головним чином у хворих в початковій стадії алкоголізму, при вираженій алкогольної деградації в процесі лікування показники пам'яті поліпшувалися мало і не досягали нормальних величин (рис. 36).

90 П (І51М8011О240270

Рис. 36. Криві заломініпня 10 слів при алкоголізмі; I - хворого К, (I стадія), 2 - великого ІГ. ([ I стадія), 3 - хворого Д. (ТП стадія) а - при вступі па стаціонарне лікування., б - через 45 днів)

Рис, 37. Криві працездатності по Крегтслніу; 1 - здорового обстежуваного, 2 - хворого К. (алкоголізм I стадії}, 3

- хворого (алкоголізм 1! Стадії), 4

- хворого Д. (алкоголізм III стадії)

Така ж динаміка відзначалася й при дослідженні інтелектуальної працездатності за методикою Крепеліна: з прогресуванням захворювання знижувалася продуктивність виконання хворими завдання, крива рівня досягнень носила все більш торпідний характер (рис . 37). По осі ординат - кількість складань, по осі абсцис - час у секундах), що відображає зміну гиперстенической алкогольної церебрастенії гіпостеніі-чеський формою.

Підвищення показників пам'яті, уваги, працездатності, що відбувається у зв'язку з проведеним курсом лікування, відображає загальне поліпшення психічної діяльності, що багато в чому залежить від зменшення вираженості функціональних компонентів, що беруть участь у створенні картини недостатності пізнавальної діяльності в початковій стадії захворювання. Значною мірою поліпшення цих показників пов'язане і зі зміною в результаті проведеного лікування відношення хворого до ситуації дослідження, підвищенням його активності і прагненням показати кращі результати.

Для характеристики психічного дефекту при алкоголізмі важливу роль відіграє визначення ступеня вираженості і типу особистісних змін. Інформативний матеріал дають експериментальні методики: особистісний опитувальник Айзенка, дослідження самооцінки за Т. Дембо - С. Я. Рубінштейн, а також спостереження за хворими в ситуації дослідження, вивчення властивого їм рівня домагань. У методику Т. Дембо - С. Я. Рубінштейн для дослідження хворих на алкоголізм ми додали шкали «настрій», «сімейне благополуччя», «службова кар'єра», «контактність (синтонність)», «ставлення до алкоголю».

За допомогою отриманих результатів по патопсихологическим показниками можна виділити 4 основних типи особистості хворих на алкоголізм.

I - интровертированному-нейротіческій (неврозоподібний) тип. Цим хворим притаманне значне збільшення показника за шкалою нейротизму, виражена интровертированность, ситуаційно-депресивна самооцінка зі схильністю до самозвинувачення, нестійкість, крихкість рівня домагань. Виникнення неврозоподібних проявів пов'язано як з інтоксикацією та її астенізірующіе впливом, так і з реакцією хворого на зміну його соціального статусу і властивої йому системи відносин при відомій схоронності критичності до свого стану та песимістичними прогностичними установками, притаманними йому поза станів сп'яніння.

II - Екстравертований-нейротіческій (псіхопатоподоб-ний) тип характеризується вираженою екстравертірованностью, високим показником нейротизму. Тут також часті неадекватні ситуації, особистісні реакції. Особистісні зміни більш стабільні і носять характер стійких аномальних поведінкових реакцій. Крихкість рівня домагань в експерименті поєднується з підвищеною дратівливістю. При дослідженні самооцінки за Т. Дембо - С. Я. Рубінштейн відсутні мотиви самозвинувачення, інтерпретації самооцінки зводяться до відшукання і осуду фрустрирующих факторів поза хворого і його життєдіяльності. При цьому типі особистісних змін у процесі дослідження самооцінки виявляються своєрідні прояви механізму психологічного захисту, що зводяться до кліше «всі п'ють» і «я не такий вже п'яниця».

Клінічно типи психопатоподобного поведінки найчастіше оформляються як астенічний, істеричний, експлозівний і апатичний синдроми (А. А. Портнов, І. Н. П'ятницька, 1971). Однак апатичний синдром скоріше варто розглядати як прояв стадії більш глибокого ураження особистості.

Екстравертірованность таких хворих виступає при клінічному спостереженні та легко виявляється при спеціально побудованому патопсихологическом дослідженні (Т. К. Чернаенко, 1970). Досить чітко екстравертірованность виявляється при дослідженні за методикою Айзенка. При цьому вона поєднується з високим нейротизмом і підвищеною коммуникативностью (за даними самооцінки за Т. Дембо - С. Я. Рубінштейн). У той же час слід зазначити, що екстравертірованность хворого на алкоголізм незвичайна, вона не тільки надмірна, як про це пише Т. К. Чернаенко, а й змінена якісно, носить патологічний характер у зв'язку з притаманними цим хворим змінами системи потреб і мотивів.

Описані вище два типи особистісних змін при алкоголізмі виділяють більшість дослідників, які використовували з цією метою метод MMPI (К. В. Борисова, 1971; Л. Н. Соб-чик, В. С. Гребенников, 1971; Е. С. Меньшикова, 1980, 1981; D. М. Donovan, EF Chaney, М. К. О 'Leary, 1978). При неврозопо-Добнєв варіанті в профілі особистості переважає підйом за шкалами невротичним і тривоги, при психопатоподобном - за шкалами психопатії та депресії (рис. 38).

III - Екстравертований-анозогнозіческій тип. Тут екстраверсія стає малосодержательной, спонукальним стимулом для Екстравертований оформлених особистісних реакцій виявляються зовсім несуттєві фактори навколишньої дійсності. На перший план виступають алкогольна анозогнозія, безтурботне ставлення до свого справжнього стану і до майбутнього. Самооцінка стає грубо неадекватною. Особливо виражені механізми психологічного захисту, які набувають явно патологічний характер і полягають у беззастережній тенденції самовиправдання. Сама спроба оточуючих засумніватися в здоров'я хворого представляється йому неправомірної: «Непитущих я не зустрічав», «Були сварки вдома, у кого не буває, але взагалі і на роботі, і вдома все нормально» (хворий Ш., який завдав у стані сп'яніння дружині ножові поранення), «Я зовсім поруч із самими благополучними», «Коли вип'ю, спати лягаю, ні з ким не лаюся» і т. д. Самооцінка цих хворих нерідко дуже суперечлива, всі вони характеризують себе як людей з вираженою синтон, але в той Водночас при дослідженні опитувальником Шмішека відзначають у себе експлозівность, збудливість, афективну лабільність.

У механізмах психологічного захисту хворих на алкоголізм Ю. Є. Рахальський (1977) виділяє дві сторони: «внутрішня» пояснюється первинними змінами критичності, емоційності, волі; «зовнішня» пов'язана з впливом групи - компанії алкоголіків, з прийнятої в ній аргументацією, оціночними стереотипами.

Б. С. Братусь (1974) бачить в «поясненнях» хворих алкоголізмом не тільки прояви захисних особистісних механізмів. Основну причину їх він вбачає у властивих цим хворим змінах мотиваційної сфери. Алкоголь в очах хворого сприймається вже не тільки як засіб, що задовольняє його особисті потреби, а й як засіб, необхідний для задоволення певних потреб усіх людей. Тому до виправдань хворий на алкоголізм вдається зазвичай за особливих обставин після ексцесів чи у зв'язку з госпіталізацією, а в іншому його позиція щодо вживання спиртних напоїв носить скоріше наступальний характер. Це прояв характерних для хворих на алкоголізм порушень ієрархії мотивів і потреб.

З механізмами патологічної психологічного захисту, безсумнівно, пов'язаний своєрідний алкогольний гумор - плоский, грубий, цинічний. Явища алкогольного гумору, характерною для цих хворих бравади виявляються в цілеспрямованій бесіді з ними, але ще легше вони виявляються при дослідженні самооцінки за Т. Дембо - С. Я. Рубінштейн, іноді - за допомогою методики ТАТ.

Хворий С. (II стадія алкоголізму) описує картину ТАТ, на якій зображений профіль людини у віконному отворі, таким чином: «(Студент К. Мав одну невелику слабинку - любив випити. Зазвичай він робив це не в гуртожитку. Єдиною незручністю

таких гулянок було те, що повертатися треба було через вікно, щоб не потрапляти сварливою вахтерці. Ось і сьогодні студент К. не змінив своїй звичці. Вдобавок йому ще й пощастило - на цей раз вікно було відкрито. «От добре», - подумав студент К. Заліз на вікно, ліжко було поруч ... ».

Тут, крім проявів алкогольного гумору, звертає на себе увагу своєрідна агресивна позиція оповідача, його явне нехтування до осіб, що заважає пиячити, тенденція показати конфлікт з середовищем як прояв недостатньо обгрунтованою агресії з боку представників середовища, прагнення піти від конфліктної ситуації, обійти її, ухилення від вирішення проблеми.

У гуморі алкоголіків, як і в наведеному прикладі, часто видно елемент агресивності, спрямованої проти оточуючих. Цьому явищу надає великого значення, зокрема, при розрізненні благодушності хворих алкоголізмом і осіб, які страждають органічною патологією лобних відділів головного мозку, Б. С. Братусь (1974). Саме компонент агресивності, по Б.

 При дослідженні алкогольного психічного дефекту велике значення набуває оцінка схоронності у хворого критичності. Критичність, яка С. Л. Рубінштейном (1946) розглядалася як вершинний утворення особистості, в патопсихології розцінюється як важливий критерій оцінки психічної діяльності (Б. В. Зейгарник, 1962, 1969; І. І. Кожуховська, 1972, 1974). За Б. В. Зейгарник (1968), критичність є чинником, що свідчить про особистісну схоронності хворих. Розрізняють (І. І. Кожуховська, 1972) три аспекти критичності: до своїх суджень, дій і висловлювань; до себе, до оцінки своєї особистості; до своїх психопатологічним переживань. Цей поділ критичності на різні види певною мірою умовно, наприклад, оцінка своєї особистості, безсумнівно, вимагає збереження критичності до своїх суджень і т. п. Визнаючи взаємопов'язаність перерахованих видів критичності, в умовах дослідження та під час підготовки висновку патопсихолог використовує ці категорії для уточнення характеру переважного порушення критичності. 

 Характерні для алкоголізму зміни критичності проявляються в порушеннях критичності в розумовій діяльності, що виявляються за допомогою запропонованої нами спільно з В. А. Худіком (1982) методики, що уловлює труднощі хворого у перевірці та виправленні результатів своєї діяльності та при аналізі самооцінки. З цією метою В. А. Худик (1983) самооцінку хворих алкоголізмом зіставляв з об'єктивною оцінкою за тими ж показниками, виробленої родичами і близькими хворого. Розбіжності в самооцінці та об'єктивної оцінки при використанні опитувальника Айзенка і методики Т. Дембо - С. Я. Рубінштейн збільшувалися в міру наростання психічного дефекту. Встановлено, що протягом захворювання порушення самооцінки виявляються раніше, ніж розлади критичності у пізнавальній діяльності, ще до сформування вираженого алкогольного слабоумства. Порушення критичності - важливий об'єктивний критерій алкогольної деградації. 

 IV - апатично-інтровертірованний тип є вираженням грубої алкогольної деградації особистості і характеризується аспонтанностью в поєднанні з «порожній» интровертированному-стио, що свідчить про втрату соціальних контактів, про відхід від реальної дійсності, про скоєний відсутності інтересу до подій. 

 Пропонована тут систематика типів особистісних змін при алкоголізмі не може, як і всяка інша, претендувати на вичерпний характер. Однак, враховуючи те, що виділені типи особистісних змін відображають картину алкогольної психічної деградації не стільки в поперечному перерізі, скільки в динаміці, вони можуть сприяти визначенню стадії захворювання, ступеня і характеру психічного дефекту. Встановлення типу особистісних змін може бути використано для психотерапевтичної та реабілітаційної роботи, що включає і психокорекційні заняття, що проводяться психологом. 

 Для отримання об'єктивного уявлення про хворого патопсихолог зіставляє виявлені у нього особистісні зміни з даними про інтелектуально-мнестическом рівні. Динаміка цього рівня - від незначних і певною мірою оборотних порушень пам'яті та окремих коррігіруемих в процесі дослідження помилкових суджень за типом недостатньої послідовності до грубих проявів алкогольного недоумства з порушеннями критичності в розумовій діяльності - характеризує ступінь вираженості органічно-деструктивних змін у головному мозку. 

 Патопсихологических досліджень при алкогольних психозах проводиться мало. Такого роду дослідження було зроблено в нашій лабораторії у хворих з алкогольним делірієм (І. Б. Омелаєнко, 1983). Для дослідження використано як найбільш адекватний поставленій задачі метод Роршаха. Простежено чітка динаміка перцепції при порівнянні показників, одержуваних за допомогою методу Роршаха, на різних стадіях білої гарячки. Зокрема, на висоті психозу виявлялися грубі розлади сприйняття - оптико-гностичні, відчуття кольору, зниження аналітико-синтетичних можливостей, хаотичність сприйняття, елементи персевераціі і конфабуляции. У сфері особистісних особливостей відзначався зрушення до інтровер-оці, імпульсивна, некерована аффективность. Інтерпретація зображень зводилася до алкогольної тематики, відзначався загрозливого характеру сприймаються хворим образів. По виході з білої гарячки на тлі відновлення перцептивної діяльності виявлялися залишкові явища психозу (утруднення відчуття кольору, явища неадекватного афективного синтезу), відзначався зсув у бік екстратенсіі. 

 МКБ-10 відносить алкоголізм (у тому числі й алкогольні психози, алкогольну енцефалопатію та ін.), наркоманії та токсикоманії до рубрики П - «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоактивних речовин». Діагностика проводиться не по нозологическому ознакою, а синдрому мально: виділяють гостру інтоксикацію, вживання з шкідливими наслідками, синдром залежності, стан відміни, стан відміни з делірієм, психотичний розлад, амнестический синдром, резидуальная психотичний розлад і психотичний розлад з пізнім (відставленим дебютом) , інші психічні і поведінкові розлади, неуточнені психічні та поведінкові розлади. 

 Інформація, релевантна "Алкоголізм"

1. Рекомендація призначати примусове амбулаторне спостереження і лікування у психіатра
     алкоголізму чи наркоманії. Звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітнього, відстає в психічному розвитку, можливо тільки в тому випадку, якщо дане відставання не пов'язане з психічним розладом. З цього з усією очевидністю випливає, що примусове лікування неповнолітнім при припиненні провадження у справі на підставі, передбаченому ч. 3 ст. 20, в принципі
   
2. IV. Судово-наркологічна експертиза
     алкоголізм (наркоманію)? 2. Якщо так, то чи має потребу він в примусовому ном лікуванні? 3. Не протипоказане йому дане лікування? 4. Які наркотики, яким способом приймає підозрюваний (обвинувачений)? Відповідь на це питання можливе у випадках виявлення під час проведення наркологічної експертизи на тілі підозрюваного (обвинуваченого) слідів внутрішньовенних
   
3. Блейхер В.М., Крук І.В., Боков С.М. Клінічна патопсихологія: Керівництво для лікарів та клінічних психологів / Москва-Вороніж: Московський психолого-соціальний інститут. - 511с., 2002
   
   
4. § 3. Види примусових заходів медичного характеру
     алкоголізму чи наркоманії; примусове лікування в психіатричному стаціонарі загального типу призначається особі, яка за своїм психічним станом потребує стаціонарного лікування та спостереженні, але не вимагає інтенсивного спостереження; примусове лікування в стаціонарі спеціалізованого типу призначається особі, яка за своїм психічним станом потребує постійного спостереження;
   
5. Динаміка популяцій
     алкоголізм, наркоманія, війни, успіхи медицини) сприяють підвищенню швидкості накопичення мутацій. Тому ряд популяцій людини мабуть досягли своєї максимальної щільності і знаходяться на низхідній гілці кривої. Приклад: шведи, англійці,
   
6. ФІЛОСОФІЯ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУЧАСНОСТІ
     алкоголізму, які купують малопривабливий статус глобальних проблем сучасності. Філософія повинна дослідити стан науково-технічного прогресу і соціального розвитку, виявляти можливості, шляхи, засоби усунення суперечності в еволюції науки і технологій, з одного боку, і моралі, цінностей, ідеалів людини, з
   
7. 4.6. ПАТОЛОГІЯ ЗНАЧЕННЄВИЙ РЕГУЛЯЦІЇ
     алкоголізмі стають зміни мотиваційної сфери, що лежать в основі психічної залежності від алкоголю; біологічні ж особливості хвороби становлять лише умова аномального розвитку особистості. Головним змістом мотиваційної перебудови стає перетворення алкоголю в провідний смислотворчий мотив поведінки, в той час як інші мотиви поступово втрачають свою спонукальну і
   
8. § 2. Категорії осіб, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру
     алкоголізму чи наркоманії. Застосування зазначених заходів базується на сукупності таких обставин: а) вчинене особою діяння злочинно. Згідно ст. 23 КК "Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння, викликаному вживанням алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності", б) наявність у особи алкоголізму чи наркоманії. Під
   
9. § 4. Відповідальність в сімейних правовідносинах
     алкоголізм чи наркоманія; 6) вчинення умисного злочину проти жиз-364 Відповідальність у сімейних правотношениях ні і здоров'я дітей або життя і здоров'я чоловіка (ст. 69 СК РФ). Позбавлення батьківських прав провадиться в судовому порядку (п. 1 ст. 70 СК РФ). Воно передбачає обов'язкове відібрання дитини, щодо якого батьки допускали неправомірне поведінку, і
   
10. Л.Н.Крівцова Центр соціально-психологічної допомоги «Довіра» (В скороченні)
      алкоголізму »,« Підліток »,« Я і моя професія »,« Персонал ». За програмою «Дитячий сад» проводиться обстеження дітей 4-5 років, дані закладаються в комп'ютер. Це характеристика фізичного стану дітей, своєрідний паспорт здоров'я дитини, яка дає можливість батькам спостерігати розвиток дитини по роках, щорічно аналізувати його стан, створювати для кожного
    
11. 7.1. Вимоги до професійної підготовленості фахівця
      алкоголізму; - мати уявлення про особливості клініко-психологічних досліджень в експертній практиці; - володіти методами нейропсихологической і патопсихологической діагностики, діагностики аномалій розвитку в нормі і в патології; володіти проективними методами клінічної психодіагностики та методами діагностики і корекції при психосоматичних розладах; - вільно
    
12. Методика психологічної діагностики індексу життєвого стилю (ІЖС)
      алкоголізмі (Е. Б. Клубова, 1995), вялотекущей
    
13. § 2. Правовий статус приватного детектива і приватного охоронця
      алкоголізму, наркоманії, психічних захворювань, не мало судимості за вчинення умисного злочину, не було звільнено з правоохоронних органів за компрометуючими їх обставинам. Робота в якості приватного детектива або приватного охоронця не повинна поєднуватися з роботою в державних органах. Приватні детективні охоронці не володіють правом на застосування заходів державного
    
14. Фізичних і моральних АСПЕКТИ Антиалкогольного І Антинікотинова ВИХОВАННЯ
      алкоголізму. Приймаються рішучі заходи для подолання негативних традицій, що складалися і насаджувалися століттями. Вирішальним стратегічним ділянкою боротьби проти вживання спиртного, наркотичних засобів, тютюну є виховання підростаючого покоління в дусі неприйняття фізичного і духовного отруєння організму і психіки. Тільки здорові, позбавлені поганих звичок діти, вступаючи в
    
15. 12. Обмеження повної дієздатності громадян
      алкоголізму чи наркоманії (§ 6 гл. 1 розд. 1). За Цивільним кодексом Франції марнотрат не позбавляється дієздатності, але може здійснювати угоди та інші юридичні дії лише з дозволу призначеного судом радника (ст. 513). Законодавство дореволюційної Росії підставою для обмеження дієздатності марнотратників визнавало "безмірну і руйнівну розкіш, надмірності,
    
16. § 4. Кримінальна відповідальність осіб із психічними розладами, що не виключають осудності
      алкоголізм, психопатії, залишкові явища черепно-мозкових Див: Антонян Ю. М., Бородін С. В. Злочинність і психічні аномалії. М., 1987. травм, органічні захворювання центральної нервової системи, олигофрению в легкого ступеня дебільності, наркоманію і т. п. Виникає питання: як, якою мірою зменшена осудність повинна впливати на вирішення питання про кримінальну відповідальність і
    
17. Дослідження самооцінки за методикою Т. Дембо - С. Я. Рубінштейн
      алкоголізмом ми користуємося шкалами настрою, родинного благополуччя і службових досягнень. При обстеженні хворих у депресивному стані вводяться шкали настрою, уявлення про майбутнє (оптимістичного або песимістичного), тривоги, впевненості в собі і т. п. В аналізі отриманих результатів С. Я. Рубінштейн приділяється основну увагу не стільки розташуванню відміток на шкалах,