§ 3. Формування характеру та шляхи його виховання

Як зазначалося, характер формується, розвивається і змінюється в практичній діяльності людини, відображає умови та спосіб його життя. Ще І. М. Сєченов стверджував, що в характері людини лише 1/1000 залежить від природи людини і 999/1000 - від навколишнього його середовища. Можна не погоджуватися з таким співвідношенням природного і соціального у формуванні характеру, та й сам І. М. Сєченов, мабуть, не надавав саме цим цифрам особливого значення. Але він абсолютно правий у тому, що соціальні фактори в формуванні характеру грають незмірно більш важливу роль, ніж біологічні.

Формування характеру починається з раннього дитинства. Вже в дошкільному віці вимальовуються перші контури характеру, починає складатися звичний спосіб поведінки, певні відносини до дійсності. Риси колективізму, наполегливості, витримки, сміливості в дошкільному віці формуються насамперед у грі, особливо в колективних іграх з правилами. Велике значення мають найпростіші види доступною дошкільнику трудової, діяльності. Виконуючи деякі нескладні обов'язки, дитина привчається поважати і любити працю, відчувати відповідальність за доручену справу.

Під впливом вимог батьків і вихователів, їх особистого прикладу у дитини поступово складаються поняття про те, що можна і чого не можна, і це починає визначати його поведінку, закладає основи почуття боргу, дисципліни.

З вступом до школи починається новий етап формування характеру. Дитина стикається з низкою строгих правил і шкільних обов'язків, що визначають всі його поведінка в школі, вдома, в громадських місцях. Ці правила, обов'язки розвивають у школяра організованість, систематичність, цілеспрямованість, наполегливість, акуратність, дисциплінованість, працьовитість. Виключно важливу роль у формуванні характеру грає шкільний колектив. У школі дитина вступає у відносини співдружності і взаємодопомоги з товаришами. У нього розвивається свідомість обов'язку і відповідальності перед колективом класу, школи, почуття товариства, колективізм.

Особливо інтенсивно розвиваються риси характеру у підлітків. Підліток в значно більшій мірі, ніж молодший школяр, бере участь у житті дорослих, до нього пред'являють більш високі вимоги. Підліток в навчальної та суспільної діяльності вже набагато більше починає керуватися мотивами громадського порядку, зокрема почуттям обов'язку.

Дуже велике значення для формування характеру має праця підлітка в шкільних майстернях, на пришкільній ділянці, у навчально-виробничих об'єднаннях, а також суспільно корисну працю з озеленення, охорони природи і т. д. Саме в процесі колективної праці розвиваються кращі риси спрямованості і волі особистості.

Велика роль піонерської, а у старших підлітків та комсомольської організацій у формуванні характеру.

Вирішальний вплив на характер дитини надає виховання. Не існує дітей, характер яких не можна було б перевиховати і яким не можна було б прищепити певні позитивні якості, усунувши навіть начебто б вже укорінені у них негативні риси.

Які ж шляхи виховання характеру?

Необхідна умова виховання характеру - формування комуністичних переконань і ідеалів, якими визначається спрямованість людини, його життєві цілі, моральні установки. Ними люди керуються у своїх вчинках.

Завдання формування переконань повинна вирішуватися в єдності з вихованням певних форм поведінки, в яких Могла б втілитися система відносин людини до дійсності. Тому для виховання суспільно цінних рис характеру необхідна така організація ігрової, навчальної, трудової діяльності дитини, при якій він міг би накопичити досвід правильної поведінки.

А. С. Макаренко підкреслював, що дуже важливо постійно тренувати дітей у правильному вчинку, організовувати «гімнастику поведінки», закріплювати правильні форми поведінки. Якщо умови, в яких жив і діяв дитина, не вимагали від нього, наприклад, прояви витримки або ініціативності, то відповідні риси характеру в нього і не виробляться, 'які б високі моральні ідеї ні прищеплювалися йому словесно. Не можна виховати мужньої людини, якщо не ставити його в такі умови, коли б він міг і повинен був проявити мужність: нехай це буде захист слабких хлопців від забіяк, мужнє визнання правди або навіть прогулянка пізно ввечері в темному лісі. Виховання, що усуває всі труднощі на життєвому шляху дитини, ніколи не може створити сильного характеру.

Найважливіший засіб виховання характеру - праця. У серйозному і суспільно важливому працю, пов'язаному з подоланням труднощів, виховуються кращі риси характеру: цілеспрямованість, колективізм, наполегливість.

Важко переоцінити у вихованні характеру роль єдиного, тісно спаяного, здорового і цілеспрямованого колективу, що відрізняється високою ідейною спрямованістю, об'єднаного спільною метою, узгодженістю і організованістю дій. Схвалення або засудження колективом вчинків окремих учнів, серйозні вимоги колективу грають важливу виховує роль. Колектив викриває лінь, боягузтво, егоїзм, оберігає від зарозумілості, зарозумілості.

На виховання характеру впливає і особистий приклад вихователя. Якщо вчитель наполегливий у боротьбі з труднощами, якщо він твердо виконує свої зобов'язання, йому легше домагатися того ж самого і у своїх вихованців, які прагнутимуть виробити і у себе ці ж риси.

Важливу роль у формуванні характеру грає живе слово вчителя, вихователя, з яким він звертається до дитини, бажаючи сформувати у нього правильні моральні уявлення та поняття. Все це тим більше необхідно, що у деяких учнів є неправильні ідеї, упередження й омани (помилкове розуміння дружби і товариства, сміливості, наполегливості і т. д.).

Для більш старших школярів один з шляхів формування характеру - самовиховання. Однак у молодших школярів вчитель повинен виховувати прагнення зжити у себе ті чи інші недоліки, небажані звички, виробити корисні звички.

У вихованні характеру особливо важливий індивідуальний підхід. Індивідуальний підхід вимагає вибору і здійснення таких виховних заходів, які відповідали б особливостям особистості школяра і стану, в якому він в даний час знаходиться. Одного слід суворо попередити, іншого - м'яко покартати, а третій достатньо докірливого погляду. Одного учня треба похвалити, щоб підняти його віру в свої сили; по відношенню до іншого цього не слід робити, щоб не розвивати його зарозумілості, зарозумілості. Для того щоб виховувати характер школяра з урахуванням індивідуальних особливостей, слід добре знати їх, тобто всебічно і глибоко вивчати індивідуальність учня (повторіть гл. I § 4).

Запитання для повторення

1. Дайте визначення характеру. Чим характер відрізняється від темпераменту?

2. Чим обумовлені типові та індивідуальні риси характеру людей?

3. Як класифікують риси характеру? У чому значення вольових якостей характеру?

4. Як формується характер людини? Чи можна переробляти і змінювати характер? Які шляхи виховання характеру?

Практичні завдання

1. Поспостерігайте за проявами характеру у дітей старшого дошкільного віку чи школярів, звернувши увагу на ставлення їх до колективу, праці і самим собі в тих чи інших видах діяльності (у грі, навчальної діяльності, на уроках праці, фізичної культури). Складіть характеристику одного учня і намітьте виховні заходи щодо подальшого формування позитивних рис його характеру та викорінення негативних.

2. У результаті вивчення курсу загальної психології спробуйте скласти характеристику самого себе. Вкажіть позитивні сторони своєї особистості і певні недоліки характеру, поведінки. Складіть програму самовиховання, розраховану на весь термін перебування в педучилище, і надалі регулярно контролюйте її виконання Добре, якщо такий контроль у вас з товаришами буде взаємним.

Інформація, релевантна " § 3. Формування характеру та шляхи його виховання "

1. § 2. Вибір методів виховання
   формування колективу; - індивідуальні та особистісні особливості вихованців; - умови виховання; - засоби виховання; - рівень педагогічної кваліфікації вихователя; - час виховання; - очікувані наслідки. ТЕСТ Виберіть правильний варіант відповіді 1. Метод виховання, який
   
2. § 1. Форми виховання
   шляхи їх широкого розповсюдження. Більшість сучасних виховних систем перейшло до використання групових форм виховання, що відрізняються достатньою ефективністю і відносно низькою економічною вартістю педагогічних
   
3. § 3. Громадянське виховання в системі формування базової культури особистості
   формуванні громадянськості як інтегративної якості особистості, що містить в собі: внутрішню свободу і повагу до державної влади; любов до Батьківщини і прагнення до миру; почуття власної гідності і дисциплінованість; прояв патріотичних почуттів і культури міжнаціонального спілкування. Громадянське виховання передбачає формування конституційних, правових
   
4. Запитання і завдання для самоконтролю
   формуванні особистості? 6. Яким має бути взаємодія сім'ї, школи і суспільства для повноцінного розвитку та становлення особистості ре 511 бенка? Визначте свою педагогічну роль у вирішенні цієї глобальної задачі. 7. Типологія сучасної сім'ї. 8. Зміст і форми надання допомоги батькам по сімейному 'вихованню в процесі їх педагогічного
   
5. § 2. Цілісність педагогічного процесу
   формирована за умови функціонування педагогічного процесу як цілісного явища. Даний процес являє собою не механічне з'єднання процесів навчання, виховання, розвитку та формування, а нове якісну освіту. 47 Цілісність - головна характеристика педагогічного процесу, що підкреслює підпорядкування всіх складових його процесів
   
6. Методи і прийоми виховання
   характерні ознаки методів виховання в цілому. За якими ознаками вони можуть бути збудовані в систему? Адже метод виховання - явище багатовимірне. За своїм характером методи виховання поділяються на переконання, вправа, заохочення і покарання (Н. І. Болдирєв, Н.К. Гончаров, Ф.Ф. Корольов та ін.) У даному випадку їх загальний ознака включає в себе 260
   
7. 6. ВИХОВАННЯ У ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ
   формування різних аспектів особистості. С.А. Смирнов. Педагогіка. Педагогічні теорії, системи, технології. Поняття «виховання» розкривається в тісному взаємозв'язку з поняттям «соціалізація». Детально охарактеризовані принципи виховання. Аналізуються чотири групи методів виховання: методів формування соціального досвіду дітей; мотивації діяльності і поведінки; самовизначення
   
8. 9.7. Професійно-правове виховання співробітників Цілі і завдання правового
   формування високого, професійного рівня правової культури співробітників, що забезпечує бездоганне приватне дотримання законів при здійсненні правоохоронної діяльності та її успішність у зміцненні законності та правопорядку. Завданнями правового виховання співробітників виступає формування: - професійної правосвідомості (правосвідомість різного рівня розвитку є і у
   
9. 39. Правове виховання і його форми. Правова інформованість. Цілі правового виховання.
   формування у нього правової культури та активної правомірної поведінки. Основна мета правового виховання - дати людині необхідні в житті юридичні знання і навчити його поважати і дотримуватися законів і підзаконні акти, тобто сформувати достатньо високий рівень правової культури, здатний значно зменшити кількість правопорушень . Ознаки (риси) правового виховання: будується на
   
10. Цілісність педагогічного процесу
    формування наукових засвоєння понять, законів, принципів, теорій, що надають згодом великий вплив і на розвиток, і на вихованість особистості. У змісті виховання переважає формування переконань, норм, правил, ідеалів, ціннісних орієнтації, устано-мотивів і т. д., але в той же час формуються й уявлення, і знання, і вміння. Таким чином, обидва процеси ведуть до головної мети -
    
11. § 1. Сутність та особливості процесу виховання
      формування у нього певних знань, поглядів і переконань, моральних цінностей, політичної орієнтації та підготовки до життя. Координаторами виховного впливу виступають навчально-виховні установи, де здійснюється спеціально організоване виховання. У широкому педагогічному сенсі виховання - це спеціально організоване, цілеспрямоване,
    
12. Запитання і завдання для самоконтролю
      формування особистісного ставлення Ви спостерігаєте, коли бачите, як син, заклавши руки за спину - зовсім, як це робить його батько, - каже: "Дай же мені подумати!" 3. Як Ви пояснюєте поведінку дітей, постійно доставляють незручності оточуючим людям і начебто позбавлених совісті? 4. Якщо у виховній роботі виникають питання "що?", "Як?" і "хто?" - Який з цих питань для Вас
    
13. § 3. Трактування мети виховання в найважливіших директивних документах Республіки Білорусь
      формування патріотизму та громадянськості; - розвиток самосвідомості особистості; - формування трудових і життєвих навичок; - формування відповідальної поведінки; - формування здорового способу життя; - розвиток емоційної сфери особистості дитини; - розвиток почуття прекрасного; - розвиток екологічної свідомості.
    
14. § 3. Рушійні сили педагогічного процесу
      формуванню; - між відставанням процесу генералізації знань і умінь і наростаючої необхідністю застосовувати переважно узагальнені знання та вміння; - між індивідуальним творчим процесом становлення особистості та масово-репродуктивним характером організації педагогічного процесу; - між визначальним значенням діяльності у розвитку особистості і
    
15. § 3. Діалектика процесу виховання
      формування особистості, потрібною і корисною суспільству Це передача накопиченого досвіду від старших поколінь до молодших. Це процес і результат виховної роботи, спрямованої на вирішення виховних завдань Це спрямований вплив на людину з боку громадських інститутів з метою формування у нього певних знань, поглядів і переконань,
    
16. Мета і завдання правового виховання молоді
      формуванням позитивного правосвідомості. Однак виховання завжди пов'язане з цілеспрямованим, організованим впливом на всю особистість. У цьому значенні слід розуміти і правове виховання молоді, яке являє собою цілеспрямоване, послідовне і систематичне виховний вплив на молодих людей з метою формування і розвитку їх правової культури. Правова
    
17. Керівник
      формуванням і розвитком у них професіоналізму, ділових якостей, виробленням відповідних норм поведінки. Величезне значення у вихованні співробітників мають особистий приклад і авторитет керівника. Користується авторитетом керівник, як правило, і хороший педагог. Він уміє працювати з людьми, розуміє їх, вкладає в них душу, формує і розвиває у співробітників загальнолюдські моральні
    
18. 9. СІМ'Я ЯК СУБ'ЄКТ ПЕДАГОГІЧНОГО Взаємодія
      формуванням. 3. Проблеми обліку вікових та індивідуальних особливостей учнів у процесі сімейного виховання. Докладно розглядаються форми допомоги школи сім'ї: організаційно-педагогічна робота з батьками; здійснення їх педагогічної освіти та проведення систематичної індивідуальної роботи з поліпшення навчання і виховання учнів. С.А. Смирнов. Педагогіка.
    
19. § 2. Формування відносин як найважливіше завдання виховання
      формування відносин процеси навчання і виховання тісно пов'язані між собою і виступають в органічній єдності. Істотною стороною єдності навчання і виховання є те, що зміст навчання містить в собі великий виховний потенціал. Навчання являє собою важливу форму спільної діяльності учнів і їх спілкування як з педагогами, так і один з одним.