Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Навчальний експеримент |
||
Для визначення навченості як здатності до засвоєння знань у спеціальній психології застосовується навчальний експеримент . Принцип навчального експерименту розроблявся в патопсихології дитячого віку Н. І. Непомнящої, а для діагностики розумової відсталості - А. Я. Іванової. На основі цього принципу будь-яка методика перебудовується таким чином: обираються свідомо важкі для дитини завдання, а потім експериментатор навчає дитину вирішення завдання. Допомога експериментатора строго регламентована у вигляді фіксованих інструкцій - коротких «уроків». Як показник навченості враховуються: - кількість і якість допомоги, необхідної для правильного виконання завдання (процес формування навички); - можливість і якість словесного звіту про виконану роботу ; - можливість перенесення сформованого досвіду в нові умови. Навчальний експеримент повинен будуватися на основі загальних принципів побудови експерименту з особливою увагою до принципу якісного аналізу. У завдання експериментатора входить забезпечення реєстрації не тільки кінцевого результату, а й самого процесу, способів, при цьому застосовуються. При цьому потрібно враховувати не тільки те, що дитина може зробити абсолютно самостійно, але і зону його найближчого розвитку, для чого при невдачі необхідно надавати строго дозується допомогу, починаючи з мінімальної, оскільки саме міра допомоги є одним з параметрів навченості. Міра допомоги пов'язана із зміною ступеня складності пропонованого дитині завдання. - характеристику обсягу матеріалу, з яким діє дитина під час виконання завдання; - ступінь участі експериментатора в роз'ясненні дитині шляхи виконання завдання; - види допомоги, які можуть бути запропоновані дитині в процесі виконання завдання (допомога стимулююча, організуюча, що роз'яснює, наочно-дієва, конкретна). Наприклад, стимуляція до дії (подумай, постарайся зробити, у тебе вийде); роз'яснення сутності дії: (наприклад, при класифікації: сюди будемо відкладати всі жовті гуртки, а сюди - червоні); введення наочності при показі шляхи вирішення (експериментатор викладає перед дитиною деталі, необхідні для заданої конструкції і починає конструювання, пропонуючи дитині продовжити дію); демонстрація зразка (конкретна допомога) виконання завдання з подальшою репродукцією його дитиною. (Наприклад, експериментатор склав розрізну картинку, показав дитині результат діяльності, розібрав конструкцію і запропонував дитині зробити те ж саме.) При такому підході до дослідження способи пред'явлення матеріалу дитині можуть бути різноманітними, що забезпечить поступовість зміни ступеня складності завдання і вимог до дитини і дасть йому можливість перейти до елементарних або навпаки більш складних форм діяльності. Така послідовність пред'явлення завдань дозволяє визначити ступінь сформованості тієї або іншої дії. При проведенні діагностичних навчальних експериментів тимчасові обмеження не є обов'язковими, проте в кожному конкретному випадку необхідний облік часу виконання завдання, що може служити одним з додаткових показників при оцінці навченості. Процедура кожного навчального експерименту (по кожному з пропонованих для обстеження методик) повинна бути ретельно розроблена, причому враховані повинні бути всі види впливів з боку експериментатора, їх порядок, способи фіксації рішення задач, має бути розроблена чітка система показників для оцінки виконання завдання в кожному окремому випадку. При цьому якісний аналіз результатів має знайти своє адекватне вираження в кількісних показниках. Отримані за допомогою навчального експерименту дані можуть бути використані для первинної оцінки навченості дітей, для порівняння зрушень у розвитку при різних системах навчання. Вони допоможуть забезпечити індивідуальний підхід при навчанні. Спеціальна психологія. Система психологічного вивчення аномальних дітей. М., 1990. С. 36-47.
|
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
Інформація, релевантна " Навчальний експеримент " |
||
|